Економічна та політична ситуація, яка сформувалася в Україні сьогодні, революційні та воєнні події останніх років, – усе це спричинило динамічні зміни у загальній структурі економіки держави, а, зокрема, і у сфері зовнішньоекономічної діяльності її регіонів. Відтак у статті здійснено аналіз особливостей розвитку зовнішньоекономічної діяльності регіонів України за період 2013-2015 рр. та оцінку впливу воєнної агресії з боку Російської Федерації на розвиток їх зовнішньоторговельних зв’язків. Упродовж досліджуваного періоду виявлено переорієнтацію експортного вектора регіонів України та зміну ринків збуту зі звичних на нові. На фоні загального падіння експорту українських товарів виявлено, що відчутного падіння впродовж 2013-2015 рр. зазнав також імпорт. Досліджено та проаналізовано фактори, які вплинули на скорочення зовнішньоекономічної активності у всіх без винятку регіонах України. Унаслідок зміни структурних пропорцій у зовнішній торгівлі регіонів України визначено основні проблеми розвитку їх зовнішньоекономічних зв’язків. У результаті аналізу запропоновано рекомендації для подолання виявлених проблем і регулювання структурних диспропорцій розвитку зовнішньоекономічної діяльності регіонів України. 

експорт, зовнішньоекономічна діяльність, зона вільної торгівлі, імпорт, регіони України 

Проаналізовано основні підходи до визначення поняття регіональної цінової диференціації та запропоновано власне трактування терміна і його класифікацію. Досліджено основні чинники, що зумовлюють виникнення регіональної диференціації цін в Україні. Розраховано числові значення регіональної диференціації окремих економічних показників. Виділено основні напрями регулювання цінової диференціації між регіонами держави. 

ціна, диференціація цін, регіональна диференціація цін, чинники регіональної диференціації цін 

Проведено аналіз динаміки експортно-імпортних операцій в Україні і семи областях Західного регіону у географічному розрізі (за країнами – торговими партнерами). Досліджено товарну структуру експорту та імпорту. Розраховано коефіцієнт покриття імпорту експортом за товарними групами. Визначено позитивні і негативні тенденції розвитку зовнішньої торгівлі товарами в Україні. Розроблено пропозиції, спрямовані на покращення стану платіжного балансу шляхом посилення експортоорієнтації вітчизняних товаровиробників та активізації політики імпортозаміщення в Україні. У цьому контексті запропоновано низку заходів щодо: диверсифікації товарних структур експорту та імпорту; збалансування структури експорту та імпорту товарів у розрізі країн – торгових партнерів України; посилення орієнтації певних категорій промислових виробництв на задоволення потреб внутрішнього ринку; переорієнтації інвестиційних потоків у високотехнологічні виробництва. 

експорт, імпорт, товарні групи, структура, динаміка, сальдо зовнішньої торгівлі 

Визначено сутність і роль інтелектуальних ресурсів у розбудові регіонів у напрямі реалізації реформи децентралізації. Розглянуто досвід країн-членів ЄС щодо реалізації регіональних інноваційних стратегій і заходів у напрямі підтримки та популяризації інституту інтелектуальної власності як основного фактора сталого розвитку регіонів. На основі статистичного аналізу виявлено стан інтелектуальної власності у розрізі регіонів України та проаналізовано проблеми її формування та захисту у контексті загальнонаціональних проблем науково-технологічного розвитку. Обґрунтовано, що формування та реалізація інтелектуальних ресурсів в Україні має ґрунтуватися насамперед на становленні й посиленні ролі регіонального управління інноваційними процесами, що, своєю чергою, має стати одним з головних напрямів державної економічної політики щодо залучення науково-технологічного та інноваційного потенціалу регіонів у процес децентралізації. 

інтелектуальні ресурси, інтелектуальна власність, регіони, децентралізація 

Визначено сутнісну характеристику взаємозв’язків аграрного сектору та внутрішнього ринку. Обґрунтовано, що аграрний сектор економіки є системоутворюючим елементом національної економіки, який об’єднує різні галузі сільського господарства, головним завданням якого є забезпечення країни продовольством і сільськогосподарською сировиною. Аграрний сектор і внутрішній ринок взаємодіють на базі міжгалузевих зв’язків, що охоплюють не лише обмін, але й ширший діапазон відносин унаслідок впливу різновекторних чинників і супроводжуються постійним взаємовпливом. Аграрний сектор формує ресурси агропродовольства та забезпечує товарну пропозицію відповідно до потреб внутрішнього ринку, активно впливає на структуру ринку, цінову політику, економічні, соціальні і технологічні аспекти його розвитку. Своєю чергою, внутрішній ринок впливає на виробничу програму аграрного сектору, інтенсифікує конкурентне середовище, забезпечує потреби в матеріально-технічних ресурсах, товарах і послугах для сільського населення, сприяє соціально-економічному розвитку сільських територій. Таким чином, відбувається масштабний і різновекторний взаємовплив на базі складної системи відносин. Здійснено емпіричне тестування структури сучасного конкурентного ринку сільськогосподарської продукції. Використання тесту на стаціонарність Дікі-Фуллера сприяло комплексному дослідженню характеру взаємозв’язків і чинників розвитку аграрного сектору національної економіки. Простежується слабкий рестрикційний вплив реального обмінного курсу на обсяги сільськогосподарського виробництва. Обернена залежність між зниженням реального обмінного курсу та сільськогосподарським виробництвом поступово послабнула в 2004-2006 рр. Водночас сільськогосподарське виробництво залежить від світових цін на сільськогосподарську сировину. У середньому підвищення світових цін на 1% спричиняє збільшення обсягів сільськогосподарського виробництва на 0,3%, що досить відчутно. Слід підкреслити, що реальний обмінний курс і світові ціни на сільськогосподарську сировину здійснюють асиметричний вплив на обсяги сільськогосподарського виробництва. Запропоновано цілі розвитку та напрями підтримки конкурентоспроможності аграрного сектору економіки України. Розвиток сектору економіки можливий лише при активній державній підтримці в умовах посилення конкуренції. Формами державної підтримки, крім традиційних (пільгові податки, субсидії,) мають бути кредитні інвестиції, податкові канікули, дотації з різних фондів, у тому числі забезпечення національних програм розвитку. Зростання та стабілізацію розвитку аграрного сектору національної економіки необхідно забезпечити шляхом використання прямих і непрямих важелів державного регулювання, що дозволить підвищити конкурентоспроможність аграрного виробництва. 

внутрішній ринок, аграрний сектор, національна економіка, сільськогосподарське виробництво