УДК 336.71:658.014.1(477) Денис О. Б. Тенденції прояву корпоративних конфліктів у банківському секторі України / О. Б. Денис // Регіональна економіка. – 2014. – №2(72). – С. 148-155. Літер.: 8
Автори
Анотація
Досліджено практику корпоративних конфліктів у банківському секторі України. Висвітлено дві форми корпоративних конфліктів: конфлікти між власниками банку та конфлікти між власниками ресурсу та особами, які ним розпоряджаються (конфлікти «принципал-агент»). Розглянуто передумови появи корпоративних конфліктів кожної форми. Представлено емпіричні дослідження тенденцій прояву корпоративних конфліктів у банківському секторі України. Показано, що ключовими корпоративними конфліктами в банках України є конфлікти категорії «принципал-агент» між банком і клієнтами, які виникають при здійснення всіх основних банківських операцій: кредитних, депозитних і розрахунково-платіжних. Виділено основні причини, що сприяють появі корпоративних конфліктів у банках України: необмежена законодавством монополія власників контрольних пакетів акцій; відсутність у багатьох банках належної перевірки наявних і потенційних клієнтів, а також їхніх бізнес-проектів, під які надається фінансування; недосконалість системи контролю за особами власниками депозитних рахунків; недостатній рівень моніторингу та фінансової грамотності окремих клієнтів; неналежна увага банку до підбору персоналу.
Ключові слова:
банк, корпоративні відносини, учасники корпоративних відносин, корпоративний конфлікт
Досліджено динаміку розвитку банківського сектора Львівської області у посткризовий період. Проаналізовано структурні перетворення банківських систем у регіоні. Розглянуто особливості функціонування банків Львівщини, динаміку їх чисельності, насиченість регіону банківськими установами.
банк, банківська мережа, відділення банку, реструктуризація, концентрація
Розглянуто та проаналізовано методологічні підходи до оцінювання економічного еквіваленту вартості життя людини (ЕЕВЖ) з погляду можливостей їх застосування в українських реаліях, зокрема оцінювання згідно з теорією людського капіталу, «за витратами», на основі теорії корисності (виходячи з середньодушового доходу особи за період очікуваної тривалості майбутнього життя та середньодушового валового внутрішнього продукту). Запропоновано застосування інструментарію актуарної математики для оцінювання ЕЕВЖ, зокрема нетто-тарифи пожиттєвого страхування. Оцінено значення ЕЕВЖ для України за всіма описаними підходами. Враховуючи необхідність збалансування соціальних потреб суспільства з економічними можливостями держави і суб’єктів господарювання, на основі проведеного аналізу запропонований кількісний діапазон значень середньостатистичної вартості життя людини, що може бути рекомендований до використання в Україні в розрізі економічних умов, що склалися на певний момент часу. Окреслено також першочергові кроки з практичного впровадження ЕЕВЖ в Україні. Зазначено, що з розвитком економіки, підвищенням рівня життя населення слід періодично переглядати значення ЕЕВЖ, що є необхідною умовою ефективної дії економічних методів управління ризиком.
вартість життя, методологія, економічний еквівалент вартості життя, методи оцінки вартості життя
Проаналізовано організаційно-функціональну структуру діяльності Фондів фінансування будівництва житла (ФФБ). Розглянуто фінансово-правові відносини учасників ФФБ (довірителів, управителів, забудовників). Удосконалено механізм функціонування ФФБ шляхом коригування системи договорів, прав та обов’язків учасників фонду за цими договорами.
житлове будівництво, фонд фінансування будівництва, довірителі, управителі, забудовники
УКР 
ENG
