УДК 330.113:351.777.613:338.24; JEL O10, O13, P41, P49, Q32 Колодійчук І. А. Засадничі принципи формування системи поводження з відходами / І. А. Колодійчук // Регіональна економіка. – 2017. – №2(84). – С. 80-88. Літер.: 8
Автори
Анотація
Визначено основні принципи, на яких ґрунтуються концептуальні основи формування системи управління відходами. Запропоновані принципи доповнюють технічну редакцію проекту Національної стратегії поводження з відходами, у якій основні положення трактуються не чітко, що ускладнює їх сприйняття. Зокрема уточнено, деталізовано та розширено перелік сформульованих у ній керуючих принципів з відповідною інтерпретацією для цільового використання, що в комплексі із розробкою основних положень концепції управління відходами створює потужний теоретичний базис для якісних перетворень, сприяє поясненню і розвитку теорії та аналітичному дослідженню наявних механізмів. Автор наголошує на тому, що комплексні фундаментальні й прикладні дослідження на теоретичному та емпіричному рівнях мають бути в основі як законодавчих, так і виконавчих функцій в управлінні та поводженні з відходами.
Ключові слова:
принципи, система управління відходами, генерування відходів, утилізація відходів
Посилання
Берлінг Р. З. Державне управління поводженням з твердими відходами: автореф. … дис. канд. екон. наук: 08.02.03 / Р.З. Берлінг. – Національний ун-т «Львівська політехніка». – Львів, 2004. – 22 с.
Міщенко В. С. Організаційно-економічний механізм поводження з відходами в Україні та шляхи його вдосконалення / В. С. Міщенко, Г. П. Виговська. – К. : Наукова думка, 2009. – 293 с.
Ігнатенко О. П. Відходи упаковки у сфері благоустрою населених пунктів / О. П. Ігнатенко // Упаковка. – 2014. – №4. – С. 55-59. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Upakovka_2014_4_17
Самойлік М. С. Економічна модель розвитку сфери поводження з твердими відходами регіону з урахуванням екологічних факторів / М. С. Самойлік // Вісник Полтавської державної аграрної академії. – 2014. – №1. – С. 82-87. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VPDAA_2014_1_22
Хижнякова Н. О. Інвестиційне забезпечення реформування систем поводження з твердими побутовими відходами: автореф. дис. … канд. екон. наук: 08.08.01 / Н. О. Хижнякова. – Львів, 2005. – 19 с.
Виговська Г. П. Управління відходами в контексті сталого розвитку населених пунктів / Г. П. Виговська // Економіка природокористування і охорони довкілля. – 2010. – С. 193-201.
Довга Т. М. Еколого-економічна оцінка рециклінгу твердих побутових відходів в Україні на шляху до сталого розвитку / Т. М. Довга // Формування ринкових відносин в Україні. – 2012. – №11. – С. 57-62. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/frvu_2012_11_13
Технічна редакція проекту Національної стратегії поводження з відходами для подальшого громадського обговорення // Міністерство екології та природних ресурсів України : сайт. – Режим доступу: http://www.menr.gov.ua/garbage/5632-tekhnichna-redaktsiia –proektu-natsionalnoi-stratehii-povodzhennia-z-vidkhodamy-dlia-podalshoho-hromadskoho-obhovorennia
Розглянуто питання інформаційного забезпечення регіональної екологічної політики України. Вказані головні причини, що формують низьку якість екологічної інформації. На основі всебічного дослідження екологічної ситуації в областях України протягом 2006-2013 рр. проведений аналіз рівня екологічної безпеки в регіонах і прогнозних даних щодо перебігу ситуації в майбутньому. Обґрунтовано необхідність постановки питання про удосконалення регіональної екологічної політики в Україні та механізмів її реалізації. Досліджено, що на сьогодні переважна більшість регіональних екологічних програм є малоефективними, за винятком регіональних програм щодо формування екологічної мережі та розвитку заповідної справи в країні. Визначені регресивні ознаки фінансової складової регіональної екологічної політики. Доведено, що низьку ефективність програмних заходів можна пояснити не лише відсутністю достатніх фінансових коштів на їх реалізацію, але й недоліками при їх розробці. Окреслені чинники, що знижують ефективність регіональної екологічної політики в Україні.
Розглянуто нормативно-правове регулювання енергетики, стратегічні та тактичні напрями реформування цієї сфери. Виділено енергозбереження як засіб удосконалення виробництва та споживання. Проаналізовано показники енергоспоживання на території України та, зокрема, Львівщини. Визначено залежність тарифу на електроенергію від кількості спожитої енергії. Розглянуто заходи щодо енергозбереження на Львівщині. Наведено зарубіжний досвід моделей фінансування енергоефективності. Запропоновано кроки реформування енергетичної галузі в Україні.
Досліджено наукові підходи щодо формування нової моделі регіонального розвитку в Україні. Представлено принципи формування нової моделі регіонального розвитку на основі структурних трансформацій. Зроблено висновок про розмивання принципів солідарності та субсидіарності в регіональній політиці; пропонується побудова двоїстої регіональної доктрини, заснованої на поєднанні концепцій вирівнювання розвитку регіонів і розвитку «полюсів зростання»; обґрунтовується необхідність реформування політичної моделі як умови ефективності політики регіонального розвитку. Доведено, що на сучасному етапі розвитку економіки України залишається нерозв’язаною та дискусійною ціла низка питань, пов’язаних з формуванням структурної політики. Серед таких питань: алгоритм формування та проблеми реалізації, роль держави у регулюванні структурних адаптацій, поєднання стабілізаційних заходів і структурної політики для підвищення потенціалу економічного зростання. Наголошено, що сучасна практика реалізації регіональної політики в Україні не вирізняється послідовністю у визначенні та досягненні своїх цілей, характеризується недосконалістю застосування інструментів, має інші недоліки. Одним з їх пояснень є конфлікт цілей, які ставляться перед урядом – забезпечити умови довгострокового зростання (через структурні реформи, розкриття інноваційного потенціалу економіки тощо) і скоротити розрив між рівнями розвитку регіонів. Встановлено, що для України цілком виправданою є відмова від моделі монодоктрин і вибудовування моделі двоїстої доктрини. Натомість перспективною для реалізації в умовах України є покрокова стратегія – спочатку отримати максимальний ефект від зосередження ресурсів у агломераціях, а потім створені ресурси (нехай, переважно, матеріальні) розвернути у бік інших територій, сформувавши в них якісну інфраструктуру, підвищивши умови життя, створивши умови для демографічного відновлення. Її практична реалізація вимагає серйозного довгострокового стратегічного планування, наступності політики, низки інших умов. Серед першочергових напрямів реформ, орієнтованих на запуск нової моделі зростання в Україні, високе значення мають реформи політичної системи та системи державного управління, пошук моделі, що дозволяє відновити довіру до політичних інститутів, зміцнити авторитет інститутів громадянського суспільства та місцевого самоврядування, що дозволить проводити ефективнішу політику розвитку регіонів.
Здійснено аналіз наукових підходів до трактування дефініції «інвестиційний потенціал». Запропоновано визначення поняття «інвестиційний потенціал територіальної громади», звернуто увагу на його специфічні риси. Досліджено структуру інвестиційного потенціалу територіальної громади та виділено його основні чинники. Вказано на проблеми формування та використання інвестиційного потенціалу територіальних громад. Розроблено схему механізму управління інвестиційним потенціалом на рівні територіальної громади.
інвестиційний потенціал, територіальна громада, органи місцевого самоврядування, управлінський вплив, механізм управління
УКР 
ENG
