Мета. Метою статті є теоретичне обґрунтування та систематизація впливу інноваційних технологій і цифрової трансформації аграрного сектору на формування продовольчої безпеки, а також визначення каналів, ризиків та управлінських умов, за яких цифровізація перетворюється з технологічного процесу на чинник стійкості агропродовольчих систем.
Методологія. Методологійна основа дослідження включає системний, структурно-функціональний, процесний, ризик-орієнтований та інституційний підходи. У статті застосовано методи теоретичного узагальнення, порівняльного аналізу, типологізації, структурно-логічного моделювання, формалізації та індикаторного підходу.
Висновки. У статті продемонстровано, що цифрова трансформація аграрного сектору впливає на продовольчу безпеку через чотири основні канали: збільшення обсягів виробництва, зменшення втрат продовольства, зниження трансакційних витрат і посилення контролю якості й безпеки продукції. Обґрунтовано структурно-функціональну модель цифрової трансформації агропродовольчого ланцюга, у якій виробництво, постачання та регулювання пов’язані двостороннім обміном даними та управлінськими рішеннями.
Оригінальність. Наукова новизна полягає у поглибленій теоретичній інтерпретації цифровізації аграрного сектору як багаторівневого детермінанта продовольчої безпеки, розробленні авторської типології інноваційних агротехнологій за каналами їх впливу на складові продовольчої безпеки та формалізації інтегрованих взаємозв’язків між технологічними, ринковими, якісними та ризиковими параметрами агропродовольчої системи.
Практична цінність. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання під час розроблення національної та регіональної агропродовольчої політики, програм цифровізації сільського господарства, стратегій підтримки сільськогосподарських виробників, інвестиційних проєктів у секторі AgTech, а також систем моніторингу ризиків, пов’язаних з кібербезпекою, сільськогосподарськими даними, інфраструктурою та людськими ресурсами. 

продовольча безпека, аграрний сектор, цифрова трансформація, інноваційні технології, точне землеробство, AgTech, біотехнології, цифрові платформи, простежуваність, кібербезпека 

Доведено, що інноваційна політика підприємств безпосередньо впливає на основні параметри продовольчої безпеки через технологічну модернізацію виробництва, цифровізацію бізнес-процесів, удосконалення логістики, підвищення якості й безпечності продукції, посилення адаптивності підприємств до глобальних ризиків. Обґрунтовано, що в умовах глобалізованої економіки інноваційна політика розвитку підприємств є інструментом підвищення ефективності діяльності та важливим чинником зміцнення продовольчої безпеки. Визначено, що її вплив реалізується через технологічне оновлення виробництва, підвищення якості та безпечності продукції, оптимізацію логістики, зниження витрат і посилення адаптивності підприємств до зовнішніх викликів. Інноваційна політика підприємства визначається як системний механізм трансформації знань, технологій та управлінських рішень у результати, значущі для продовольчого забезпечення. Установлено, що в сучасних умовах найбільшу результативність забезпечує комплексне поєднання продуктових, процесних, організаційних і цифрових інновацій, яке формує передумови для зміцнення резильєнтності продовольчих систем і підвищення ефективності функціонування підприємств у глобальному конкурентному середовищі. Запропоновано напрями вдосконалення інноваційної політики розвитку підприємств. 

інноваційна політика, розвиток підприємств, продовольча безпека, глобалізаційні виклики, цифровізація, конкурентоспроможність, стійкість продовольчих систем