доктор економічних наук, професор, академік НАН України, Заслужений діяч науки і техніки України
директор, Науково-дослідний інститут регіоналістики, ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана"; завідувач кафедри регіоналістики і туризму, факультет маркетингу, ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана"
Мета. Обґрунтувати концептуальні засади нового регіоналізму для України в умовах війни, післявоєнної відбудови та європейської інтеграції й сформувати інституційно-фінансову модель переходу від переважно розподільчої політики бюджетного вирівнювання до територіально орієнтованої політики розвитку, сумісної з принципами політики згуртованості ЄС. Методологія. Застосовано системний, інституційний і порівняльний підходи, метод case study для аналізу досвіду Польщі, Румунії та Хорватії. Інформаційну базу становлять нормативно-правові акти ЄС та України, матеріали Європейської комісії, RDNA5, документи Ukraine Facility та наукові праці з проблематики place-based development, Cohesion Policy і smart specialisation. Результати. Обґрунтовано необхідність переходу від політики розподілу ресурсів між адміністративними одиницями до розвитку функціональних територій з урахуванням їхнього потенціалу, безпекових ризиків, демографічних змін та інституційної спроможності. Запропоновано модель «5П нового регіоналізму»: простір, потенціал, партнерство, повноваження, політика згуртованості. Визначено напрями її реалізації: формування національної територіальної типології, запровадження багаторічних регіональних програм, професіоналізація агенцій регіонального розвитку, поєднання грантів, кредитів і гарантій, розвиток smart specialisation та перехід від оцінювання освоєння коштів до системи економічних, соціально-демографічних та інституційних результатів. Оригінальність. Розвинуто place-based підхід шляхом його адаптації до безпеково асиметричної економіки України, в якій територіальні диспропорції визначаються не лише продуктивністю та якістю інституцій, а й ризиками руйнування активів, вимушеною міграцією та трансформацією логістичних зв’язків. Обґрунтовано принцип асиметричної децентралізації, за яким обсяг делегованих функцій залежить від доведеної інституційної спроможності регіональних структур. Практична цінність. Запропонований підхід може бути використаний для формування Державної стратегії регіонального розвитку України на 2028-2034 роки, розроблення територіально диференційованих програм відновлення та підготовки інституційної системи України до імплементації вимог Розділу 22 acquis ЄС.
регіональна політика, новий регіоналізм, політика згуртованості ЄС, територіально орієнтований розвиток, багаторівневе врядування, smart specialisation, відбудова України, європейська інтеграція
Досліджено стратегічні пріоритети управління просторовим відновленням і розвитком громад і регіонів України в умовах євроінтеграції. Наголошено на викликах, що виникають у процесі адаптації до європейських стандартів, зокрема щодо впровадження політики згуртованості ЄС, просторового планування та управління фінансовими ресурсами. Проведено критичний аналіз ролі Генеральної схеми планування території України як ключового інструменту гармонізації просторового розвитку. Підкреслено необхідність зміцнення адміністративної спроможності органів влади на центральному, регіональному та місцевому рівнях. Розглянуто практичні аспекти створення ефективної системи просторового управління, що враховує особливості постраждалих територій та наявні регіональні диспропорції. Окремо зроблено акцент на міжнародному територіальному співробітництві та участі України в європейських програмах Interreg і макрорегіональній Стратегії Європейського Союзу для Дунайського регіону. Зроблено висновки щодо необхідності забезпечення прозорості фінансових механізмів, інтеграції європейських практик управління та розроблення програм просторового відновлення, орієнтованих на довгостроковий сталий розвиток громад і регіонів.
Розкрито особливості процесів формування базових одиниць адміністративно-територіального устрою у країнах-членах ЄС. Досліджено процеси пошуку оптимальної форми забезпечення функцій місцевого самоврядування. Визначено закономірності посилення субнаціональних рівнів управління за різними схемами. Розкрито ключові аспекти практичного досвіду об’єднання і посилення локального рівня управління у північноєвропейських та окремих постсоціалістичних центрально- та східноєвропейських країнах. Визначено перспективи реалізації широкого спектру повноважень місцевими органами самоврядування через механізми міжмуніципального співробітництва. Досліджено особливості адміністративно-територіальних перетворень у країнах-членах ЄС, які призвели до посилення різних субнаціональних рівнів – локального та регіонального. Розглянуто регіональний розвиток як об’єкт регіонального, національного та наднаціонального управління. Проаналізовано динаміку обсягів фінансових ресурсів структурних фондів ЄС, які виділяються на регіональний розвиток. Здійснено порівняння принципів фінансування регіонального розвитку Європейського фонду регіонального розвитку та Державного фонду регіонального розвитку України. Окреслено проблемні аспекти формування української моделі фіскальної децентралізації.
Данилишин Б. М., Шостак Л. Б. Устойчивое развитие в системе природно-ресурсных ограничений. Київ: СОПС Украины НАНУ, 1999. 367 с. {re2018.03.029.006}
Данилишин Б. М., Пилипів В. В. Децентралізація у країнах ЄС: уроки для України. Регіональна економіка. 2016. № 1. С. 5-11. {re2018.03.062.004}
Природно-ресурсна сфера України: проблеми сталого розвитку та трансформацій / ред. Б. М. Данилишин. Київ: Нічлава, 2006. 704 с. {re2018.03.062.010}
Данилишин Б. М. Як Україні повернутися в клуб промислово розвинених країн. Дзеркало тижня. 1 грудня 2017 р. № 46. {re2019.01.056.001}
Данилишин Б. М., Снігова О. Ю. Формування моделі економічного розвитку Донбасу в умовах становлення нової регіональної політики: монографія. К.: Вид-во «Політехніка» КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2019. 208 с. {re2019.04.169.001}
Данилишин Б. М., Степанюк Є. В. Необхідні кроки для розвитку економіки та банківського сектору України в період коронакризи та після її завершення. Економіка України. 2021. № 1. С. 40-53. DOI: https://doi.org/10.15407/economyukr.2021.01.003 {re2021.02.150.006}
Данилишин Б. М., Корецький М. Х., Дацій О. І. Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів: монографія. Ніжин: Аспект-Поліграф, 2007. 204 с. {re2021.04.057.026}
Данилишин Б. М., Чернюк Л. Г., Фащевський М. І. Просторова організація продуктивних сил України: мезо – та мікрорегіональний рівень. Вінниця: Книга-Вега, 2007. 572 c. {re2022.02.005.003}
Данилишин Б. Наука і війна: чи може наука сприяти перемозі? LB.ua: сайт. 01.06.2020. URL: https://lb.ua/blog/bogdan_danylysyn/458814_nauka_i_viyna_chi_mozhe_nauka_spriyati.html {re2023.04.020.001}
Данилишин Б. М. Економічні трансформації у період воєнного стану: тактика еволюціонізму і модернізація. Економіка України. 2022. № 10. С. 3-14. DOI: https://doi.org/10.15407/economyukr.2022.10.003 {re2024.01.005.006}
Данилишин Б. Економічні підсумки 2023 року та завдання на 2024 рік. Економічна правда: сайт. 01.01.2024. URL: https://www.epravda.com.ua/columns/2024/01/1/708280 {re2024.02.005.031}
Данилишин Б. М., Шевченко О. В., Огородник В. В. Міграція та поява біженців з України: наукові підходи та методичний інструментарій до усунення негативних наслідків. Вчені записки: зб. наук. пр. 2023. Вип. 33(4). С. 274-284. DOI: https://doi.org/10.33111/vz_kneu.33.23.04.24.166.172 {re2024.04.005.007}
Данилишин Б., Богдан Т. Перехід до воєнної економіки. Чотири головні кроки, які має зробити Україна. ZN.ua: сайт. 04.12.2023. URL: https://zn.ua/ukr/macroeconomics/perekhid-do-vojennoji-ekonomiki-chotiri-holovni-kroki-jaki-maje-zrobiti-ukrajina.html {re2024.04.005.009}
УКР 
ENG
bm65@online.ua
УДК 332.1:339.92(477:4-6EU); JEL R11, R58, O18, F15