Базуючись на результатах аналізу сучасних економічних теорій, автори визначають сутність і з’ясовують роль локалізму, а також похідних від нього понять, що сформувались під впливом глобалізації та регіоналізації світового економічного простору. Виокремлені методологічні фундаменти локалізації, трансформації гомогенної та гетерогенної структур сучасних регіонів, інструментів регіональної і локальної безпеки та багатьох інших розробок. Зазначені тренди розвитку локальних територій, зокрема локалізму. Виявлені переваги й ризики глобальної локалізації (новий організаційний дизайн, оптимізація витрат, глобальний хабізм, щораз більша сингулярність). Встановлено, що важливою ідентифікаційною базою локалізації є параметризація і платформізація, що дозволяє місцевим урядам обрати відповідну стратегію розвитку (розширювальна, звужувальна, кібернетична). Відтак зроблено висновок, що під локалізацією слід розуміти складний мультиструктурний економічний і соціокультурний процес розвитку мікрорегіонів і гармонізацію їх за допомогою селективних інструментів регулювання та вивіреної моделі конкурентних відносин між окремими таксономічними одиницями. Визначено особливості європейської локально-регіональної таксономії і показана роль механізмів та інструментів ЄС у процесі регулювання розвитку локальних моделей.
Досліджено еволюцію системних парадигм і здійснено їх структурно-компаративний аналіз за методикою Р. Сведберга. Розкрито методологічну сутність, ключові постулати та категорії нової локально-інноваційної парадигми суспільно-економічного розвитку. Встановлено, що методологічним ядром пропонованої парадигми є теорія інноваційних систем, новий регіоналізм, теорія мережевого суспільства, а також концепція «третьої промислової революції». Ключовими напрямами наукових досліджень у межах парадигми є аналіз складових локального середовища та функцій інституцій, що обумовлюють ефективність інноваційної діяльності. Доведено, що нова парадигма, об’єктом дослідження якої є локалізація економічної активності на селективних ділянках глобального простору, дає системне розуміння новітніх тенденцій формування економіки, що базується на знаннях.
Федірко О. А. Теорія і практика локалізації інноваційної бізнес-діяльності в ЄС: монографія. Київ: КНЕУ, 2017. 528 с. {re2018.01.005.004}
Федірко О. А. Національна інноваційна система як об’єкт державної інноваційної політики // Міжнародна економічна політика. 2007. № 6. С. 63-88. URL: http://ir.kneu.edu.ua/handle/2010/6868 {re2018.02.044.022}