Визначено основні причини накопичення зовнішнього державного боргу в Україні протягом 2010-2014 рр. Основний акцент зроблено на аналізі невідпрацьованих уроків залучення позикових коштів і неврахуванні досвіду зарубіжних країн у подібних чи аналогічних ситуаціях, а також здійснено аналітичний огляд видатків Держбюджету на капітальні інвестиції в розрізі регіонів. За результатами проведеного дослідження виявлено неінвестиційний характер використання зовнішніх позик державного сектору, про що свідчать критично малі обсяги фінансування капітальних інвестицій протягом аналізованого періоду у досліджуваних областях. До невідпрацьованих уроків також віднесено непродуману політику обмінного курсу, надмірне накопичення зовнішньої державної заборгованості на тлі стрімкої девальвації, падіння ВВП і відтоку капіталу, брак фіскальної дисципліни та втрату співпраці з МВФ, яку вдалося відновити лише із середини 2014 р. У найближчому майбутньому варто очікувати на два потенційні ризики для обслуговування державної заборгованості – підвищення світової відсоткової ставки та подорожчання долара щодо інших світових валют. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є дослідження можливостей інвестиційного відновлення у регіонах і зміна пріоритету державної політики від дотаційного до інноваційного фінансування. 

зовнішній державний борг, стабілізаційна політика, капітальні інвестиції, МВФ, ефективність