Узагальнюються і пропонуються стратегічні цілі та орієнтири розвитку біоенергетичного компонентів сільського господарства. В Україні щороку виробляється значна кількість біомаси, що не використовується ефективно. Замість того, щоб бути спрямованою на потреби енергетичного сектору, левова частка відходів утилізується шляхом спалювання, що завдає значної шкоди екології загалом та економіці у тому числі. Досліджено, що потенціал біоенергетики багато в чому залежить від географічного поширення та доступності наявних відходів і побічних продуктів з одного боку, так і від загальних стратегічних орієнтирів розвитку сектору з іншого. Аналізуються стратегічні цілі розумного використання сільськогосподарських відходів для виробництва біоенергетики, що, безумовно, було б економічно вигідним і сприяло б сталому розвитку економіки держави. Також пропонуються стратегічні орієнтири, які сформульовані з точки зору вимог і обмежень циркулярної економіки. 

біоенергетика, сталий розвиток, циркулярна економіка, стратегічні цілі, біорафінування