Обґрунтовано актуальність комплексного оцінювання маркетингового потенціалу регіону в умовах цифровізації, що дає змогу виявити приховані конкурентні переваги, нові можливості розвитку каналів збуту та причини уповільнення темпів зростання валового регіонального продукту. Розроблено теоретико-методологічні основи формування маркетингового потенціалу регіону, зважаючи на вектор цифровізації. Проаналізовано монографії, спеціальну літературу, аналітичні матеріали та вітчизняні й зарубіжні наукові публікації, які становлять інформаційну базу дослідження. На основі контент-аналізу літератури виокремлено три підходи до визначення маркетингового потенціалу (ресурсний, результативний, цільовий) і систематизовано їхні переваги й недоліки. Запропоновано авторську структуру маркетингового потенціалу регіону за функціональною спрямованістю його формування та використання на засадах цифрових ресурсів. Визначено алгоритм організації механізму взаємодії складових потенціалу суб’єктів господарювання регіону під впливом цифрових технологій. Доведено, що раціональне використання цифрових каналів комунікації, впровадження сучасних маркетингових інформаційних систем і технологій сприяє підвищенню ефективності бізнес-процесів, оптимізації взаємодії на рівні органів місцевого самоврядування та державної влади, а також розширенню ринків збуту через формування нових логістичних ланцюгів. 

потенціал, маркетинг, маркетинговий потенціал, маркетингові ресурси, цифрові канали маркетингу, цифрові технології 

Розглянуто теоретичні питання сутнісного розуміння трудового потенціалу регіонів України та запропоновано авторський підхід до його оцінювання. Зазначено, що впровадження цифрових технологій в господарську діяльність обумовлює зміну характеру трудової діяльності людей. Акцентовано на освітній та науковій складових трудового потенціалу робочої сили як визначального чинника трудової спроможності в умовах цифровізації. Проаналізовано рівень освіти робочої сили в розрізі регіонів України. Виявлено зміни у структурному складі працівників, зайнятих у виконанні наукових досліджень і розробок, за категоріями та кваліфікацією в регіонах України. Виявлено сповільнення патентної активності в Україні протягом останніх п’яти років. Визначено стан трудового потенціалу регіонів України у 2021 р. за допомогою інтегрального методу оцінювання на основі групових інтегральних індексів двох блоків: освітнього та інтелектуального. Залежно від досягнутого рівня трудового потенціалу робочої сили регіони України згруповано в три класи. Низький рівень трудового потенціалу робочої сили характерний для більшості регіонів України. Як високий, що обумовлено високим рівнем як освітнього, так і наукового потенціалу, оцінено рівень трудового потенціалу робочої сили в місті Києві. 

трудовий потенціал, оцінювання трудового потенціалу, регіон, рівень освіти робочої сили, інтелектуальний потенціал, інтегральна оцінка