Обґрунтовано систему методологічних принципів з подальшим її розширенням за допомогою додавання авторських принципів апостеріорності та меритократійності. Досліджено наявні підходи в аналізі інтелектуального потенціалу регіонів, на основі чого виявлено, що комплексний підхід до його оцінки дозволить визначити власні максимальні можливості регіонів України для їх подальшої ефективної реалізації. Запропоновано авторську методику оцінки інтелектуального потенціалу регіональних господарських систем, яка ґрунтується на сутності інтелектуального потенціалу регіону і розроблена на основі оцінки науково-технічного, інноваційного, інформаційно-комунікаційного компонентів, визначення рівня розвитку людського потенціалу та інвестиційної підтримки інтелектуальної діяльності.
регіональний розвиток, оцінка інтелектуального потенціалу, інтелектуальний потенціал регіональних господарських систем, система методологічних принципів
Сформовано методичні підходи до оцінювання впливу факторів на структурні перетворення в економіці регіону. Оцінено вплив внутрішніх і зовнішніх показників-факторів на структурну динаміку економіки регіонів України. Визначено ступінь взаємозв’язку між відібраними показниками-факторами та результуючим показником економічного розвитку регіонів. Із застосуванням методів кореляційно-регресійного аналізу побудовано багатофакторну модель зміни ВРП під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів економічного розвитку. Побудовано модель полімініарної регресії впливу зміни структури зайнятості за видами економічної діяльності в розрізі регіонів України на ВРП. Запропоновано системний підхід до оцінки структурно-динамічних перетворень у регіональній економічній системі на основі розрахунку показників ефективності структурної перебудови. Побудовано модель оцінки якості структури економіки на основі коефіцієнта пропорційності. Подано пропозиції щодо напрямів змін структури економіки та методів впливу задля подолання структурної нестабільності в економіці регіону.
Оцінено структурні зміни економіки регіонів у контексті підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом (ЄС). Окреслено основні проблеми розвитку структури економіки регіонів і запропоновано шляхи успішного процесу імплементації положень даної Угоди, а саме структурна перебудова промисловості регіонів і модернізація виробництва на основі нових технологій, зміна пропорцій у видах економічної діяльності регіонів, формування оптимальної територіальної структури економіки, реструктуризація аграрного сектору економіки регіонів, збільшення внутрішньовиробничого попиту на продукцію інноваційно-інвестиційного походження в регіонах, збільшення частки інноваційної активності малих підприємств у регіонах, збільшення інвестиційної активності регіонів, зменшення регіональної диспропорційності інвестування тощо.
структура економіки, регіональна структурна політика, промисловість, інвестиції, інновації, Угода про асоціацію між Україною та ЄС, євроінтеграційні процеси
Досліджено категорію потенціалу на різних рівнях регіональної соціально-економічної системи – від потенціалу територіальної громади до метрополійного потенціалу міста. Обґрунтовано необхідність оцінки метрополійного потенціалу за двома напрямами – як базового та реалізованого метрополійного потенціалу. Встановлено рівень базового та реалізованого метрополійного потенціалу для семи великих міст Західного регіону України. Виокремлено складові метрополійного потенціалу. Проведено багатофакторний аналіз потенціалу з використанням інтегральних показників за складовими метрополійного потенціалу. Обґрунтовано необхідність функціональної спеціалізації метрополійної мережі Західного регіону України у двох векторах – зовнішньому та внутрішньому. Виявлено перспективні напрями функціональної взаємодії між розглянутими великими містами з огляду на рівень реалізації окремих складових метрополійного потенціалу.
метрополія, метрополійний потенціал, базовий метрополійний потенціал, реалізований метрополійний потенціал
Досліджено значення регіонального споживчого ринку у системі економічних відносин у країні. Виокремлено специфічні ознаки цього ринку, що відрізняє його від інших економічних систем. Розглянуто особливості функціонування регіонального споживчого ринку у сучасних економічних відносинах, визначено його структуру. Шляхом оцінки господарської діяльності торговельних підприємств здійснено економічну діагностику стану регіонального споживчого ринку. Запропоновано типологію ринку, визначено чинники забезпечення його розвитку та ефективності функціонування суб’єктів сфери торгівлі. Обґрунтовано напрями розвитку регіонального споживчого ринку та торговельних підприємств в умовах конкуренції шляхом розробки економічної стратегії розвитку, поєднання економічного потенціалу постачальників і торговельних підприємств, формування ефективних взаємовідносин між місцевими товаровиробниками та торговельними підприємствами.
регіональний споживчий ринок, торговельні підприємства, торговельна мережа, гуртовий і роздрібний товарообіг, платоспроможний попит, розвиток, ефективність, стратегія
Наведено результати анкетних обстежень ринкоутворюючих підприємств Львівщини на предмет наявності та додаткової потреби робітничих кадрів. За період 2006-2015 рр. виявлено значні зміни у: структурі роботодавців, професійно-кваліфікаційній структурі зайнятих, рівні та структурі додаткової потреби робітників. З’ясовано, що серед суб’єктів, які задекларували потребу в робітничих кадрах, суттєво збільшилась частка підприємств приватної форми власності, які на сьогодні репрезентують 80% регіонального ринку праці. Акцентовано увагу на змінах у структурі фактично зайнятих і додаткової потреби у робітничих кадрах. Виявлено падіння оптимістичних очікувань роботодавців щодо: розвитку виробництва, зростання його обсягів, збільшення попиту на робітничі кадри. Вказано, що позитивні зміни очікуються за умови ефективної реалізації державної політики України у сфері євроінтеграції економіки.
трансформація ринку праці, робітничі кадри, професійно-кваліфікаційна структура, додаткова потреба у робітничих кадрах
Досліджено рівень забезпеченості управлінським персоналом торговельних підприємств споживчої кооперації Полтавського регіону для формування стратегії його ефективного використання. Здійснено ранжування торговельних підприємств споживчої кооперації за середнім рівнем забезпеченості управлінським персоналом у торговій, кадровій, економічній службах і бухгалтерії. Виявлено райспоживспілки-лідери та райспоживспілки-аутсайдери за середнім рівнем забезпеченості управлінським персоналом. Здійснено групування та районування торговельних підприємств споживчої кооперації Полтавського регіону за рівнем забезпеченості управлінським персоналом (залежно від рангу): з високим рівнем, з середнім рівнем, нижче середнього та низьким рівнем забезпеченості. Запропоновано напрями підвищення ефективності використання управлінського персоналу торговельних підприємств: проведення комплексної інтегральної оцінки ефективності використання управлінського персоналу із застосуванням інтегрального індикатора; розроблення стратегії забезпечення ефективності використання управлінського персоналу торговельних підприємств на основі компетенцій; оптимізація якісно-організаційної структури управлінського персоналу; встановлення залежності оплати праці управлінського персоналу від результатів діяльності торговельних підприємств; формування напрямів інвестування в розвиток управлінського персоналу.
управлінський персонал, стратегія забезпечення ефективності використання управлінського персоналу, компетенція, модель компетенцій
Розглянуто питання щодо поняття транскордонної екологічної безпеки. Запропоновано структурну схему чинників екологічної безпеки регіону. Звертається увага на особливості впливу транскордонного фактора на досягнення екологічної безпеки у прикордонних регіонах. Зроблено висновок, що для регіонів України, прилеглих до країн ЄС, завдання зі зменшення антропогенного тиску на навколишнє природне середовище й досягнення рівня екологічної безпеки, який би відповідав показникам сусідів, є більш ніж актуальним. Запропоновано функціонально-структурну схему механізму регулювання транскордонної екологічної безпеки.
екологічна безпека, транскордонний регіон, екологічні загрози, асиметрія екологічного стану, механізм регулювання транскордонної екологічної безпеки
Здійснено порівняння основних засад чинних на сьогодні екологічних політик ЄС та України у сфері охорони атмосферного повітря. Акцентовано увагу на низці невідповідностей у підходах і стандартах здійснення природоохоронної діяльності країнами ЄС і Україною. Виділено основні недоліки вітчизняної законодавчої і нормативно-правової бази, які потребують удосконалення і адаптації до законодавства ЄС. Запропоновано механізми стимулювання підприємств- забруднювачів атмосферного повітря до зменшення викидів і переходу на «чисті» технології, зменшення викидів пересувними джерелами забруднення. Наведено перелік першочергових заходів щодо вдосконалення організації та здійснення моніторингу стану атмосферного повітря згідно з європейськими практиками, зокрема для забезпечення виконання спільних програм спостереження за транскордонним забрудненням повітря на великі відстані.
атмосферне повітря, екологічна безпека атмосферного повітря, механізми регулювання, євроінтеграція, транскордонний регіон, транскордонне забруднення, моніторинг стану атмосферного повітря
Запропоновано використання економетричного методу для визначення збалансованості впливу природних та історико-культурних рекреаційних ресурсів у формуванні бальної оцінки, а також для визначення повноти врахування природних рекреаційних ресурсів у бальній оцінці рекреаційного потенціалу територій. Застосовано кореляційно-регресійний аналіз зв’язку показників природних та історико-культурних рекреаційних ресурсів з підсумковим значенням бальної оцінки. Побудовано модель панельної лінійної регресії за виділеними курортно-рекреаційними зонами Закарпатської області, на основі якої здійснено коригування методики оцінки, націлене на підвищення статистичної значимості моделі загалом та окремих статистичних зв’язків. Виходячи з цих міркувань, доцільним є виключення корельованих показників, що характеризують одну і ту саму групу природних ресурсів, зі списку вихідних даних для бальної оцінки, попри те, що ці показники можуть відображати окремі сутнісні складові рекреаційного потенціалу територій. Більш загальною рекомендацією може бути вдосконалення всього переліку показників, що відображають природоресурсні складові рекреаційного потенціалу. Першочергову увагу в цьому процесі, виходячи з результатів аналізу, необхідно звернути на визначення показників водних і лісових рекреаційних ресурсів.
рекреаційний потенціал територій, бальна оцінка, лісові рекреаційні ресурси, водні рекреаційні ресурси, Закарпатська область, модель панельної лінійної регресії
Наведено значні зміни у територіальній структурі польського сільськогосподарського сектору після 1989 р., які відбулися завдяки переходу до правил ринкової економіки та переорієнтації управлінців на максимізацію прибутку. Основні напрями змін аграрної структури відбувалися у два етапи: у 1989-1993 рр. під час адаптації сільського господарства до правил ринкової економіки, а другий етап зміни відбувся в 1994-2002 рр. і був пов’язаний з поглинанням сільськогосподарських активів колишнього державного сектору державним казначейським агентством сільськогосподарської власності, а також окремими особами. Застосовані дії тодішніх урядів ініціювали реструктуризацію та модернізацію польського сільського господарства, а ініційована передача земель – повністю контрольована державою – передачу до індивідуальних господарств, мінімізуючи участь державного сектору на загальній площі земель, що використовуються в сільському господарстві. Результатом цих змін стало те, що частка домогосподарств, яким належало від 2 до 5 гектарів, значно збільшилась за рахунок купівлі або лізингу нових земель, а ефективність сільського господарства зросла.
аграрна структура, ринкова економіка, реструктуризація, фермерські господарства, державний сектор, трансформація
Досліджено теоретико-прикладні аспекти формування системи маркетингу сільських територій на прикладі прикордонного регіону. Доведено, що маркетинг сільських територій прикордонного регіону має власну специфіку розвитку, яка визначається особливостями формування людського капіталу прикордонних сіл, їх високим транзитним потенціалом, характером фінансового та матеріально-технічного забезпечення, галузевою структурою підприємництва, впливом транскордонного співробітництва і транскордонної трудової міграції. Обґрунтовано, що в умовах проведення в Україні адміністративно-територіальної реформи одним з пріоритетів розвитку маркетингу сільських територій є формування сучасного іміджу укрупнених сільських територіальних громад для нарощування обсягів залучення прямих іноземних інвестицій. Окрема увага приділяється аналізу інституційних аспектів розвитку маркетингу сільських територій, зокрема виявленню впливу інституційних дисфункцій на ефективність маркетингових комунікацій у прикордонних сільських населених пунктах Західної України. За результатами проведеного дослідження сформульовано висновки та пропозиції для органів державної влади і місцевого самоврядування прикордонних сільських територій України.
сільські території, прикордонний регіон, соціально-економічний потенціал, регіональний маркетинг
Вказано на головні недоліки проектів реформування податкової системи України, запропонованих як від Міністерства фінансів (проект Н. Яресько), так і від Верховної Ради (проект Н. Южаніної), оскільки у них наголос зроблено на пропорційності в оподаткуванні. Обґрунтовується необхідність застосування прогресивного принципу оподаткування, зокрема оподаткування доходів громадян шляхом використання трьох ставок податку на доходи громадян (ПДФО), застосування двох ставок податку на додану вартість (ПДВ) і двох ставок податку на прибуток підприємств (ПНП). Доводиться необхідність поступового зменшення єдиного соціального внеску (ЄСВ) з лагом у 5% щорічно до рівня 20%, щоб не спричиняти кризу з наповненням державних цільових фондів. ЄСВ розглядається за методологією ОЕСР як податок, а не збір.
принцип справедливості в оподаткуванні, прогресивність в оподаткуванні, Європейський Союз, Словаччина, Україна, податкова амністія, Донбас, Малий податковий кодекс
Розкрито економічний зміст інноваційної діяльності з урахуванням положень чинного законодавства. З’ясовано сутність інноваційного розвитку та підходи до його визначення. Проаналізовано динаміку інноваційної діяльності в Україні. Оцінено джерела фінансування інноваційної діяльності у національній економіці. Досліджено тенденції впровадження інновацій на промислових підприємствах України. Окреслено основні перешкоди інноваційним процесам та визначено стратегічні пріоритетні напрями інноваційної діяльності. З’ясовано роль державної інноваційної політики у забезпеченні переходу на інноваційну модель розвитку економіки. Проаналізовано найдієвіші інструменти підтримки та податкового стимулювання інноваційної діяльності. Визначено шляхи підвищення ефективності функціонування податкових пільг в Україні з урахуванням іноземного досвіду. Доведено, що потребують подальшого обґрунтування механізми податкового регулювання інноваційного розвитку та дієві інструменти його стимулювання в Україні.
Доведено необхідність оцінки ефективності системи прямого оподаткування. Відображено динаміку основних показників, що показують систему прямого оподаткування держави. Запропоновано методику аналізу системи прямого оподаткування підприємств, а також здійснено практичне її застосування для визначення рівня ефективності системи прямого оподаткування протягом 2010-2014 рр. Розраховано коефіцієнт еластичності системи прямого оподаткування, коефіцієнт навантаження за прямими податками та фактичний і оптимальний рівень оподаткування податком на прибуток. На основі проведених розрахунків виявлено основні позитивні та негативні тенденції у розвитку системи прямого оподаткування підприємств в Україні. Доведено, що зниження податкового навантаження за прямими податками не зумовила економічного зростання суб’єктів господарювання.
пряме оподаткування, податок на прибуток, еластичність системи прямого оподаткування, податкові надходження, ефективність системи прямого оподаткування
Розглянуто сутність поняття «адаптація банківської системи» до особливостей фінансово-економічного простору, наведено класифікацію видів адаптації за різними ознаками та виокремлено ті види адаптації банківської системи, застосування яких буде найдоцільніше за певного стану економіки (піднесення, спаду). Розглянуто форми адаптації, які реалізуються через відповідні способи як на рівні центрального банку, так і самих комерційних банків. З’ясовано, що ефективність процесу адаптації банківської системи залежить від обрання відповідної форми, способу, методу, дотримання принципів проведення адаптації та оптимальності при розробці заходів, врахування діючих важелів, рівня адаптивності системи, особливостей фінансово-економічного простору та ризику неадаптації.
адаптація банківської системи, види, форми та способи адаптації, методи адаптації, стан економіки, фінансово-економічний простір
Проведено оцінку зміни позицій регіонів України у рейтингу інвестиційної привабливості. Побудовано рейтинг регіонів за обсягом капітальних і прямих іноземних інвестицій і проаналізовано тенденції їх приросту. Розраховано інтегральний індекс ефективності інвестицій на основі п’яти показників (співвідношення валового регіонального продукту і капітальних інвестицій, фінансового результату прибуткових підприємств і капітальних інвестицій, обсягу промислової продукції і капітальних інвестицій, обсягу наданих послуг і капітальних інвестицій, обсягу реалізованої інноваційної продукції і витрат на інновації) за період 2006-2014 рр. Проведено рейтингування та групування регіонів за рівнем ефективності інвестування. Визначено ключові проблеми інвестиційної діяльності в Україні і окреслено напрями їх вирішення на державному та регіональному рівнях.
Розглядаються теоретичні основи і практичні аспекти розвитку українсько-польського транскордонного регіону на сучасному етапі європейської інтеграції. Обґрунтовується зростання ролі українсько-польського транскордонного регіону в загальній системі європейської транскордонної співпраці після підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Доведено, що активізація економічного співробітництва в українсько-польському транскордонному регіоні відбувається не лише під впливом дії євроінтеграційних чинників, але і стимулюється внутрішніми економічними процесами у кожній з обох держав. Здійснено науковий аналіз інституційних чинників розвитку українсько-польського транскордонного регіону, зокрема в контексті прийняття Лісабонського договору. Окреслено ключові цілі розвитку українсько-польського транскордонного регіону, а саме: підвищення його конкурентоспроможності, конвергенція транскордонного простору на основі активізації інтеграційних процесів, створення сприятливого інституційного середовища для реалізації спільних заходів і проектів транскордонного характеру.
Представлено інституційно-правову основу розвитку українсько-польського транскордонного регіону. Визначено нормативно-правову базу, що регулює міжрегіональне співробітництво в межах українсько-польського транскордонного регіону. Зображено схему співпраці органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з української сторони з регіональними органами влади Польщі в межах транскордонного співробітництва. Проведено порівняльний аналіз важливого інструменту транскордонної співпраці в межах транскордонного регіону – Програм транскордонного співробітництва Польща-Білорусь-Україна за періоди 2007-2013 рр. та 2014-2020 рр. Здійснено порівняльну кількісну характеристику пріоритетів Польсько-української стратегії транскордонного співробітництва на 2007-2015 рр. і реалізованих транскордонних проектів у межах адміністративно-територіальних одиниць українсько-польського транскордонного регіону за аналогічними пріоритетами Програми транскордонного співробітництва Польща-Білорусь-Україна 2007-2013. Визначено спільні пріоритети та цілі Польсько-української стратегії транскордонного співробітництва на 2007-2015 рр. та Стратегії транскордонного співробітництва Люблінського воєводства, Волинської області, Львівської області та Брестської області на 2014-2020 рр.
українсько-польський транскордонний регіон, інституційно-правова основа українсько-польського транскордонного регіону, Угода про співпрацю, Програма транскордонного співробітництва PL-BY-UA, Спільна транскордонна стратегія, Регіональна програма транскордонного співробітництва
Розглянуто теоретичні засади консолідованої соціальної відповідальності у контексті формування механізмів її активізації в Україні. Проаналізовано форми прояву соціальної відповідальності суб’єктів економіки, виявлено синергетичний ефект від реалізації консолідованої соціально відповідальної діяльності підприємств, держави та особи. Досліджено необхідність застосування синергетичного підходу до побудови системи соціально відповідальної діяльності на колегіальних засадах. Розкрито зміни, які мають місце у податковому регулюванні соціальної, громадської та благодійної діяльності. Виокремлено тенденції розвитку сучасної державної політики в Україні, яка спрямована на функціонування інституцій громадянського суспільства як в контексті створення, так і діяльності громадських і благодійних організацій.
громадські організації, консолідована соціальна відповідальність, синергетичний ефект, соціально відповідальна діяльність, суб’єкти економіки
Визначено сутнісну характеристику взаємозв’язків аграрного сектору та внутрішнього ринку. Обґрунтовано, що аграрний сектор економіки є системоутворюючим елементом національної економіки, який об’єднує різні галузі сільського господарства, головним завданням якого є забезпечення країни продовольством і сільськогосподарською сировиною. Аграрний сектор і внутрішній ринок взаємодіють на базі міжгалузевих зв’язків, що охоплюють не лише обмін, але й ширший діапазон відносин унаслідок впливу різновекторних чинників і супроводжуються постійним взаємовпливом. Аграрний сектор формує ресурси агропродовольства та забезпечує товарну пропозицію відповідно до потреб внутрішнього ринку, активно впливає на структуру ринку, цінову політику, економічні, соціальні і технологічні аспекти його розвитку. Своєю чергою, внутрішній ринок впливає на виробничу програму аграрного сектору, інтенсифікує конкурентне середовище, забезпечує потреби в матеріально-технічних ресурсах, товарах і послугах для сільського населення, сприяє соціально-економічному розвитку сільських територій. Таким чином, відбувається масштабний і різновекторний взаємовплив на базі складної системи відносин. Здійснено емпіричне тестування структури сучасного конкурентного ринку сільськогосподарської продукції. Використання тесту на стаціонарність Дікі-Фуллера сприяло комплексному дослідженню характеру взаємозв’язків і чинників розвитку аграрного сектору національної економіки. Простежується слабкий рестрикційний вплив реального обмінного курсу на обсяги сільськогосподарського виробництва. Обернена залежність між зниженням реального обмінного курсу та сільськогосподарським виробництвом поступово послабнула в 2004-2006 рр. Водночас сільськогосподарське виробництво залежить від світових цін на сільськогосподарську сировину. У середньому підвищення світових цін на 1% спричиняє збільшення обсягів сільськогосподарського виробництва на 0,3%, що досить відчутно. Слід підкреслити, що реальний обмінний курс і світові ціни на сільськогосподарську сировину здійснюють асиметричний вплив на обсяги сільськогосподарського виробництва. Запропоновано цілі розвитку та напрями підтримки конкурентоспроможності аграрного сектору економіки України. Розвиток сектору економіки можливий лише при активній державній підтримці в умовах посилення конкуренції. Формами державної підтримки, крім традиційних (пільгові податки, субсидії,) мають бути кредитні інвестиції, податкові канікули, дотації з різних фондів, у тому числі забезпечення національних програм розвитку. Зростання та стабілізацію розвитку аграрного сектору національної економіки необхідно забезпечити шляхом використання прямих і непрямих важелів державного регулювання, що дозволить підвищити конкурентоспроможність аграрного виробництва.
внутрішній ринок, аграрний сектор, національна економіка, сільськогосподарське виробництво
Розглянуто критерії продовольчої безпеки держави. Порівняно динаміку зміни чисельності осіб за рівнем продовольчого забезпечення за різними версіями. Доведено, що показники продовольчого забезпечення, сформовані на підставі самооцінки, не можна вважати об’єктивними. Виділені категорії проблем продовольчого забезпечення населення держави: природні та політичні. Показано, як вони переростають одна в одну і переходять з рівня окремої держави на глобальний. Доведено, що. продовольча безпека у вирішальному ступені залежить від державної політики у цій сфері і нерозривно пов’язана з політикою розвитку сільських територій. Виділено способи вирішення проблеми продовольчої безпеки провідних країн світу, головним серед яких є: інтенсифікація сільськогосподарського виробництва, створення сприятливих умов життя на сільських територіях, активне використання досягнень науки і техніки, широке застосування інновацій. Визначено найефективніші методи та інструменти розвитку сільських територій. Наголошено на необхідності дослідження світового досвіду збереження території природної суші шляхом створення штучних островів.
продовольча безпека, глобалізація, сільські території, сільське господарство
УКР 
ENG
УДК 331.102.344:005:334.7