Розкрито особливості процесів формування базових одиниць адміністративно-територіального устрою у країнах-членах ЄС. Досліджено процеси пошуку оптимальної форми забезпечення функцій місцевого самоврядування. Визначено закономірності посилення субнаціональних рівнів управління за різними схемами. Розкрито ключові аспекти практичного досвіду об’єднання і посилення локального рівня управління у північноєвропейських та окремих постсоціалістичних центрально- та східноєвропейських країнах. Визначено перспективи реалізації широкого спектру повноважень місцевими органами самоврядування через механізми міжмуніципального співробітництва. Досліджено особливості адміністративно-територіальних перетворень у країнах-членах ЄС, які призвели до посилення різних субнаціональних рівнів – локального та регіонального. Розглянуто регіональний розвиток як об’єкт регіонального, національного та наднаціонального управління. Проаналізовано динаміку обсягів фінансових ресурсів структурних фондів ЄС, які виділяються на регіональний розвиток. Здійснено порівняння принципів фінансування регіонального розвитку Європейського фонду регіонального розвитку та Державного фонду регіонального розвитку України. Окреслено проблемні аспекти формування української моделі фіскальної децентралізації.
Розкрито сутність взаємозв’язку інноваційного розвитку з формуванням креативної економіки регіонів. Обґрунтовано і охарактеризовано передумови формування і розвитку креативної економіки регіонів з врахуванням досвіду ЄС. Проаналізовано стан інноваційності регіонів України за показником наукомісткості валового регіонального продукту. Визначено обмеження, які стримують формування сучасних регіональних інноваційних систем в Україні, серед яких компетенції, необхідні для розбудови креативного середовища економіки знань, скорочення винахідницької активності в регіонах через відсутність державної політики у сфері управління інтелектуальною власністю. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення механізмів реалізації регіональної економічної політики у напрямі становлення інноваційної екосистеми регіонів і посилення ролі креативного середовища. Обґрунтовано, що політика у галузі конкуренції має розглядатися як ефективний інструмент прискорення економічного розвитку регіонів, але вона має брати до уваги потенціал інноваційної діяльності і розвитку людських ресурсів.
інноваційність, креативна економіка, інноваційні екосистеми, регіональна політика
Проаналізовано досвід управління процесами стратегічного планування розвитку Івано-Франківщини регіональними органами державного управління і місцевого самоврядування. Виявлено проблеми та недоліки стратегічного планування розвитку регіону. На основі проведеного аналізу досвіду використання технології стратегічного планування і управління регіональним розвитком, здійсненого на прикладі Івано-Франківської області, визначено, що в Україні вони починають вкорінюватися в практичному управлінні регіонами, отримали достатньо потужний імпульс підтримки, адаптації, розвитку і вдосконалення в науковому середовищі, активно пропагуються і впроваджуються експертами громадських організацій за підтримки різноманітних міжнародних організацій, а також починають набирати ваги в плануванні розвитку новоутворених у процесі децентралізації територіальних громад. Запропоновано напрям подальших досліджень, які дозволять використати уже набутий досвід при розробці стратегічних планів становлення і розвитку новоутворених у процесі децентралізації влади об’єднаних територіальних громад у регіонах України. Abstract: Nowadays Ukraine lacks the strategy of state economic and social development as the nationally important document that could combine relevant development strategies of meso- and microeconomic units at all levels and in all spheres of national economy with concentration on priorities, goals and tasks. Existence of separate branch, sector, regional, communal and corporative documents of strategic nature as well as the range of state-level program documents that seem to be strategic (although they are not in fact) only stresses the advisability, importance and finally inevitable obligation of full-scale introduction of technologies and instruments of strategic management into the practice of Ukrainian society vital activity management. The article aims to identify major problems of introducing the theory and practice of strategic planning and development management at regional level in order to develop recommendations over their efficient solution. The article analyses the experience of strategic planning management in Ivano-Frankivska oblast performed by regional public management authorities and local government. The problems and shortcomings of region’s development strategic planning are found. The conducted analysis of experience of strategic planning technology use and of regional development management on the example of Ivano-Frankivska oblast reveals the fact that they begin to take roots in regions’ practical management; gained powerful enough impulse of support, adaptation, development and improvement in scientific environment; are actively promoted and introduced by public organizations experts with support of various international organizations; begin to obtain weight in planning of development of newly created territorial communities in the course of decentralization. The further research directions are suggested in order to use already obtained experience while developing strategic plans of establishment and development of newly created territorial communities in Ukrainian regions in the course of decentralization. In general, use of the abovementioned technologies has brought about in Ukrainian regions both positive results and certain shortfalls. Further work in terms of correction of the shortfalls and taking them into consideration will multiply their positivity and usefulness potential.
регіон, стратегічне управління, соціально-економічний розвиток, технології, досвід
Досліджено наукові підходи щодо формування нової моделі регіонального розвитку в Україні. Представлено принципи формування нової моделі регіонального розвитку на основі структурних трансформацій. Зроблено висновок про розмивання принципів солідарності та субсидіарності в регіональній політиці; пропонується побудова двоїстої регіональної доктрини, заснованої на поєднанні концепцій вирівнювання розвитку регіонів і розвитку «полюсів зростання»; обґрунтовується необхідність реформування політичної моделі як умови ефективності політики регіонального розвитку. Доведено, що на сучасному етапі розвитку економіки України залишається нерозв’язаною та дискусійною ціла низка питань, пов’язаних з формуванням структурної політики. Серед таких питань: алгоритм формування та проблеми реалізації, роль держави у регулюванні структурних адаптацій, поєднання стабілізаційних заходів і структурної політики для підвищення потенціалу економічного зростання. Наголошено, що сучасна практика реалізації регіональної політики в Україні не вирізняється послідовністю у визначенні та досягненні своїх цілей, характеризується недосконалістю застосування інструментів, має інші недоліки. Одним з їх пояснень є конфлікт цілей, які ставляться перед урядом – забезпечити умови довгострокового зростання (через структурні реформи, розкриття інноваційного потенціалу економіки тощо) і скоротити розрив між рівнями розвитку регіонів. Встановлено, що для України цілком виправданою є відмова від моделі монодоктрин і вибудовування моделі двоїстої доктрини. Натомість перспективною для реалізації в умовах України є покрокова стратегія – спочатку отримати максимальний ефект від зосередження ресурсів у агломераціях, а потім створені ресурси (нехай, переважно, матеріальні) розвернути у бік інших територій, сформувавши в них якісну інфраструктуру, підвищивши умови життя, створивши умови для демографічного відновлення. Її практична реалізація вимагає серйозного довгострокового стратегічного планування, наступності політики, низки інших умов. Серед першочергових напрямів реформ, орієнтованих на запуск нової моделі зростання в Україні, високе значення мають реформи політичної системи та системи державного управління, пошук моделі, що дозволяє відновити довіру до політичних інститутів, зміцнити авторитет інститутів громадянського суспільства та місцевого самоврядування, що дозволить проводити ефективнішу політику розвитку регіонів.
Основну увагу приділено оцінці тенденцій і масштабів структурних зрушень в економіці регіонів України в розрізі видів економічної діяльності за показником валова додана вартість (ВДВ) упродовж 2006-2013 рр. Зокрема, оцінено темпи зміни питомої ваги структурної маси економіки регіонів, що відбулися за цей проміжок часу; проаналізовано динамічні процеси які відбулися у структурі економіки українських регіонів упродовж семи років. На основі розрахунку інтегрального коефіцієнта структурних зрушень оцінено інтенсивність їх протікання. З’ясовано основні тенденції та виявлено суттєві диспропорції у структурі економіки регіонів та орієнтацію, в переважній більшості регіонів, на розвиток не інноваційних сфер економічної діяльності.
структура економіки, сфера економічної діяльності, маса структурних зрушень, темпи структурних зрушень, швидкість структурних зрушень, інтенсивність економічних процесів, інноваційна діяльність
Економічна та політична ситуація, яка сформувалася в Україні сьогодні, революційні та воєнні події останніх років, – усе це спричинило динамічні зміни у загальній структурі економіки держави, а, зокрема, і у сфері зовнішньоекономічної діяльності її регіонів. Відтак у статті здійснено аналіз особливостей розвитку зовнішньоекономічної діяльності регіонів України за період 2013-2015 рр. та оцінку впливу воєнної агресії з боку Російської Федерації на розвиток їх зовнішньоторговельних зв’язків. Упродовж досліджуваного періоду виявлено переорієнтацію експортного вектора регіонів України та зміну ринків збуту зі звичних на нові. На фоні загального падіння експорту українських товарів виявлено, що відчутного падіння впродовж 2013-2015 рр. зазнав також імпорт. Досліджено та проаналізовано фактори, які вплинули на скорочення зовнішньоекономічної активності у всіх без винятку регіонах України. Унаслідок зміни структурних пропорцій у зовнішній торгівлі регіонів України визначено основні проблеми розвитку їх зовнішньоекономічних зв’язків. У результаті аналізу запропоновано рекомендації для подолання виявлених проблем і регулювання структурних диспропорцій розвитку зовнішньоекономічної діяльності регіонів України.
експорт, зовнішньоекономічна діяльність, зона вільної торгівлі, імпорт, регіони України
Обґрунтовано підходи до визначення механізмів інтеграції потенціалу внутрішньо переміщених осіб (трудового, освітньо-професійного, інтелектуального, соціального, громадянського тощо) за новим місцем проживання в регіонах України з позицій різних ракурсів наукового пізнання, а саме: інтеграційного (соціокультурної інтеграції), інституційного, безпеки життєдіяльності, людського чинника, соціально-трудових відносин, зайнятості та гідної праці, громадянського суспільства, інформаційного підходу, системного ракурсу; всебічно висвітлено феномен інтеграції внутрішньо переміщених осіб на території, де вони знайшли притулок, через призму проаналізованих ракурсів знання; розглянуті теорії дозволили дати авторське визначення механізму інтеграції потенціалу внутрішньо переміщених осіб за новим місцем проживання як сукупності форм, методів, прийомів, засобів, шляхів впливу на учасників внутрішніх і міжрегіональних переміщень всередині країни, які за відповідного законодавчого забезпечення формують і реалізують держава, органи державного і регіонального управління, працедавці, громадянське суспільство і безпосередньо переміщені особи.
міграція, внутрішньо переміщені особи, потенціал, інтеграція, механізм, нове місце проживання, регіон
Розглянуто питання функціонування системи соціального страхування як механізму реалізації державної соціальної політики України на сучасному етапі. Проаналізовано основні напрями соціального страхування та джерела формування відповідних фондів соціального страхування. Зроблено детальний аналіз доходів і витрат Пенсійного фонду України за 2012-2015 рр., у результаті якого виявлено граничні розміри та джерела фінансування дефіциту коштів ПФУ на виплату призначених пенсій. Порівняльний аналіз розмірів призначених місячних пенсії, прожиткового мінімуму та заробітної плати дозволяє зробити висновок про низький рівень забезпечення соціальних стандартів життя населення і високий ступінь диференціації пенсій, призначених за різними законами. Робиться акцент на появі нових соціальних ризиків для населення, що вимагають перебудови чинної системи соціального страхування. Обґрунтовуються напрями подальшого розвитку системи соціального страхування: об’єднання загальних функцій ФСС, можливість створення єдиного ФСС, введення накопичувальної системи пенсійного страхування, впровадження загальнообов’язкового медичного страхування, посилення прозорості функціонування ФСС.
соціальна політика, соціальне страхування, фонди соціального страхування, ПФУ, пенсійне страхування, соціальні стандарти і гарантії
Розроблено та обґрунтовано науково-методичні засади побудови інтегрального індексу середовища соціально-економічної захищеності мігрантів в Україні на базі п’яти груп показників – захищеність відтворення (ризики та нормальні умови, необхідні для виховання дітей, підтримки здоров’я, створення та збереження сім’ї); захищеність життєвого рівня (достатній рівень сукупного доходу і споживання, необхідні житлово-побутові умови); захищеність розвитку (можливості доступу людей до освіти, історичних і культурних цінностей, фізкультури і спорту); захищеність роботи (можливості зайнятості, реалізації професійних вмінь, професійного зростання, відтворення професійних навиків, отримання заробітку, адекватного трудовим зусиллям і кваліфікації, забезпечення безпеки й охорони праці) та захищеність навколишнього і соціального середовища (ризики для людини через незадовільний стан природного середовища, а також рівень злочинності й інших форм прояву антисоціальної поведінки). На основі розрахованих в інтегральному показнику базисних індексів багатомірних середніх величин визначено вплив факторів соціально-економічної захищеності населення на приріст зовнішньої міграції в країні за період з 2005 по 2014 рр. та оцінено динаміку середовища захищеності власне мігрантів як особливо вразливої соціальної групи.
міграція, міграційно активне населення, соціально-економічна захищеність, інтегральний індекс середовища захищеності
Обґрунтовано необхідність переходу від економічної до еколого-економічної системи. Досліджено особливості системи управління еколого-економічної системи, сформовано її модель. Визначено, що концепція сталого розвитку має три основні центри спрямування цілей: природа, суспільство і виробництво. На підставі біотичних принципів гармонізації життєдіяльності і збалансованого розвитку виокремлено напрями управління еколого-економічною системою, а саме: екологічне оздоровлення деградованих природних об’єктів, ландшафтів і стабілізація екологічного стану держави; відновлення природного потенціалу, заощадливе природокористування; забезпечення екологічної безпеки, зменшення антропогенного тиску і забруднення відходами; екологізація загальних функцій управління; екологізація соціально-економічного розвитку, впровадження принципів сталого розвитку. Запропоновано теоретико-методологічні підходи до формування управління еколого-економічної системи.
економіка, управління, механізми управління, еколого-економічна система, екологічний фактор
Розкрито особливості та наслідки роздержавлення земель сільськогосподарського призначення при здійсненні земельної реформи в Україні. Висвітлено причини призупинення в 2001 р. легального обігу прав щодо земель, призначених для товарного сільськогосподарського виробництва, як підґрунтя для мораторію на їх відчуження в сучасних умовах. Визначено, що легальний обіг прав на земельні ділянки в межах сільських населених пунктів не призвів до поліпшення їх соціально-економічного становища та підвищення рівня життя сільського населення. Наявне нарощування обсягів сільськогосподарської продукції в умовах мораторію на відчуження земель засвідчує, що обіг прав на землю не є визначальним чинником ефективного розвитку сільського господарства. Аргументовано, що мораторій на відчуження земель, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, і зміна їх цільового призначення є неефективним неконституційним засобом захисту економічних прав громадян-власників земельних ділянок (паїв) в умовах «тіньового» обігу прав на ці ділянки та хаотичної зміни їх цільового призначення. Виявлено проблеми неадекватності інституційного, економічного та інформаційного забезпечення щодо запровадження обігу земель, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; відсутності системної цілеспрямованої державної земельної політики в цій сфері. Окреслено підхід до формування економіко-правового механізму прозорого обігу земель з позицій превентивного забезпечення верховенства права та реальної децентралізації влади в Україні.
обіг земель сільськогосподарського призначення, економіко-правові засади обігу, проблеми обігу, сільська територія
Проведено огляд наявних підходів до аналізу та оцінювання бюджетного забезпечення регіонів. Показано, що інструментарій оцінювання базується на традиційних методологічних засадах; не спостерігаються чіткі межі в системі оцінок фінансового стану регіону, бюджетного забезпечення регіону, бюджетного потенціалу регіону; відсутні єдині критерії вибору оціночних показників тощо. На основі критичного аналізу та узагальнення запропоновано вдосконалення методичних підходів до оцінювання бюджетного забезпечення регіонів, яке базується на застосуванні методу порівняльної комплексної оцінки – евклідових відстаней і групуванні показників за чітко обраними напрямами оцінювання, а саме: стан і збалансованість бюджету, міжбюджетна взаємодія, стійкість бюджету та боргове навантаження (для бюджетів міст). Доведено, що запропоновані підходи до аналізу та оцінювання бюджетного забезпечення регіонів дають можливість зробити висновок про рівень забезпечення бюджетними ресурсами, можливості їх використання, виявляти бюджетні ризики та передбачати засоби їх нейтралізації. Бюджетний аналіз з використанням цього інструментарію можна проводити на всіх етапах бюджетного процесу, а його результати слугуватимуть аналітичною базою в практиці органів місцевого самоврядування.
регіон, оцінювання, бюджетне забезпечення, таксонометричний метод, евклідова відстань
Виділено та згруповано основні проблеми бюджетного забезпечення галузі освіта. До найважливіших з них належать: низька ефективність видатків місцевих бюджетів через існування необґрунтованої мережі закладів освіти; низькі обсяги капітальних інвестицій галузі та можливості їх збільшення за рахунок держави та приватних інвесторів; неврегульованість процесу фінансування за рахунок освітньої субвенції; незабезпеченість перерозподілу повноважень між бюджетами різних рівнів фінансовими надходженнями до цих бюджетів. Висвітлено основні засади вирішення цих проблем у контексті проведення децентралізації управління галуззю. Наголошено, що реформи освіти є тривалим процесом, який слід проводити в контексті децентралізації влади в країні. Метою змін має стати не лише економія фінансових ресурсів, а й висока якість освітніх послуг як для платників податків, так і для замовників цих послуг.
місцеві бюджети, регіон, проблеми фінансування, видатки освіти, децентралізація управління
Розглянуто питання стабілізації валютного курсу методом регулювання макроекономічної рівноваги. Відзначено, що валютний курс є результуючою ціновою змінною співвідношення фізичних обсягів експортно-імпортного обміну. Розкрито взаємозв’язок натуральної і грошової форми головної тотожності національних рахунків і формування ціни одиниці продукту (товару) на товарному ринку та курсу одиниці валюти (гривні) на валютному сегменті фінансового ринку. Здійснено оцінку рахунку руху капіталу і рахунку поточних операцій платіжного балансу України. Обґрунтовано модель рівноваги пропозиції валюти і попиту на гривню та попиту на валюту і пропозицію гривні. Запропоновано розраховувати коефіцієнти пропозиції валюти і попиту на валюту, які за рівнем більше чи менше одиниці вказуватимуть на тенденції девальвації чи ревальвації валюти (гривні) і напрями валютної політики регуляторів (НБУ та уряду України) щодо стабілізації її курсу. Рекомендовано регулювання макроекономічної рівноваги і стабілізації валютного курсу здійснювати активізацією фінансових і реальних інвестицій для прискорених темпів виробництва фізичного обсягу продукту, його експорту та оптимізації імпорту.
гроші, валюта, платіжний баланс, рахунок руху капіталу, поточний рахунок, чистий експорт
Проаналізовано основні проблеми застосування новітніх технологій у системі фінансового контролю, інформаційного забезпечення та взаємодії органів державного контролю. Для успішного державного фінансового контролю треба збирати та аналізувати величезні обсяги інформації Запропоновано створення єдиної глобальної інформаційної системи контролюючих органів на загальнодержавному рівні для налагодження ефективної співпраці і комплексної оцінки економічної ситуації в державі. Наявне інформаційне забезпечення контрольних органів має низку недоліків, які має вирішити ефективна інформаційна взаємодія в межах єдиної інформаційної системи. Це дозволить проводити аналіз на різних рівнях – від всієї держави загалом до кожного конкретного суб’єкта. Інформація в розрізі окремих платників податків, розпорядників коштів, дасть можливість аналітичним шляхом виявити будь-які податкові правопорушення, проаналізувавши податкові та інші фінансові надходження і витрачання коштів, господарські зв’язки економічного суб’єкта. Створення єдиної інформаційної системи необхідне для управління бюджетними коштами задля контролю за їх цільовим витрачанням і надходженням і дозволить оптимізувати процеси взаємодії, співпраці і комплексної оцінки економічної ситуації на макрорівні.
контроль, організація перевірок, об’єкти контролю, носії контрольної інформації, джерела інформації, державна інформаційна база
Розкрито напрями дослідження механізмів, які сконцентровані на вивчені наявних економічних інститутів, поясненню і передбаченню економічних чи соціальних наслідків і конструюванню механізмів для досягнення визначених цілей. Обґрунтовано розроблену класифікацію механізмів взаємодії суб’єктів економічних відносин у процесі дослідження наявних, а також конструювання нових механізмів взаємодії суб’єктів економічних відносин у транскордонному просторі. Запропоновано взаємодію суб’єктів економічних відносин у транскордонному просторі класифікувати за такими ознаками: за суттю базового інституту; за формалізованістю; за легалізованістю; за формою взаємодія. Виокремлено особливості взаємодії суб’єктів економічних відносин через транскордонні ринки за характером: випадкова взаємодія; укорінена взаємодії. Виявлено, що в процесі взаємодії на транскордонних ринках формуються відносно не стійкі статусні ієрархії порівняно з іншими ринками (регіональний, місцевий), оскільки не реалізується механізм постійного моніторингу, що не дозволяє суб’єктам взаємно позиціонуватись щодо один одного, проте існують механізми активного запозичення елементів поведінки провідних суб’єктів, або міметичного (наслідувального) ізоморфізму.
класифікація механізмів, механізми взаємодії, взаємодія в транскордонному просторі, транскордонний ринок
Економіка та управління національним господарством
Встановлено, що внутрішньоукраїнський ринок автомобілів постійно перебуває під впливом значної сукупності чинників, які визначають траєкторію його функціонування і одночасно формують передумови розвитку у короткостроковій та довгостроковій перспективі. Оскільки ринок автомобілів є відкритою економічною системою національного масштабу, то об’єктивний вплив на нього мають чинники світогосподарського та внутрішньодержавного характеру. Сукупність чинників національного рівня розглянуто за такими групами: економічні (обсяг і темпи зростання ВВП, його структура; темпи інфляції; доступність кредитних інструментів при купівлі автомобілів; рівень купівельної спроможності населення; рівень зайнятості населення), ринкові, соціальні, політичні, конкурентні, інституційні. Доведено, що розглянута сукупність чинників має бути врахована при виробленні напрямів розвитку ринку автомобілів Україні, зокрема в частині виявлення різного роду ризиків як для формування пропозиції, так і попиту на автомобілі.
екзогенні чинники, внутрішній ринок автомобілів, світовий ринок автомобілів, зовнішнє середовище
Становлення в Україні повноцінних ринкових засад управління національним господарством і подальша євроінтеграція спонукають до поглибленого вивчення економічних циклів, зокрема на мікрорівні, оскільки саме на рівні окремих підприємств створюється додана вартість, а відтак формується національний дохід суспільства загалом. Метою статті є розробка моделі визначення тривалості циклу простого відтворення, тобто виробничо-реалізаційного (або операційного) циклу, який дозволяє оцінювати швидкість трансформації оборотних активів промислових підприємств і здійснювати варіантні розрахунки темпів нарощування виробництва шляхом зміни структури поточних витрат. Дослідження залежностей між тривалістю операційного циклу й індексами росту виробництва та матеріаловіддачі, проведені на прикладі деревообробного підприємства, виявили тенденції скорочення операційного циклу при зростанні обсягів виробництва і навпаки – подовження циклу при зростанні матеріаловіддачі. Останнє пояснюється збільшенням трудомісткості виготовлення продукції, що, своєю чергою, подовжує виробничий цикл, оскільки менша витрата матеріалів вимагає тривалішої обробки. Одночасне збільшення індексів росту виробництва і матеріаловіддачі продовжує операційний цикл, однак його тривалість є порівняно меншою, аніж при збільшенні лише матеріаловіддачі, а це доводить ефективність зростання масштабу виробництва. За допомогою розробленої моделі можна здійснювати прогнозні розрахунки для визначення максимальних темпів зростання виробництва при заданих обсягах та структурі виробничого потенціалу і техніко-технологічних особливостях виробничих процесів на підприємстві. Складніші схеми застосування цієї моделі можуть бути пов’язані з варіантними розрахунками в процесі оцінки структури витрат і рівня податкового навантаження, які дозволять забезпечити досягнення запланованих обсягів зростання виробництва на галузевому, регіональному чи загальнодержавному рівнях. При цьому необхідно розраховувати одночасно кілька економічних показників, а саме: для структури витрат – зарплатомісткість і матеріаломісткість продукції; для податкового навантаження – ставки податків на прибуток і на додану вартість і величину нарахувань на доходи фізичних осіб. Така схема застосування моделі, на відміну від основного призначення – визначення тривалості операційного циклу підприємства – передбачає, з одного боку, проведення серії імітаційних експериментів, а з другого, – виконання оптимізаційних розрахунків. За допомогою останніх можна визначити оптимальні податкові ставки для наявних економічних умов господарювання в країні з подальшою оцінкою максимального темпу зростання виробництва. Abstract: Theoretical aspects of research of cyclic recurrence of economic processes have been shown. The method for determining the duration of the cycle of simple reproduction, i.e. production and sales (or operating) cycle, has been proposed, which allows to estimate the rate of transformation of current assets of industrial enterprises, and carry out variant calculations of production increase rate by changing the structure of current operating costs. The mathematical model of operating cycle calculation has been elaborated and approved at the level of industrial enterprises. The organizational and economic methods of operating cycle duration shortening at the level of region have been substantiated.
виробничо-реалізаційний (операційний) цикл, промислове підприємство, обсяги виробництва, поточні витрати
Запропоновано методичний підхід до формування стратегічних напрямів кластероутворення. Описано й обґрунтовано принципи застосування SWOT-аналізу для розробки стратегічних напрямів кластероутворення поліграфічних підприємств. На основі результатів опитування респондентів відібрано найвпливовіші фактори та створено таблицю SWOT-аналізу. Визначено вплив сильних і слабких сторін на реалізацію можливостей і нейтралізацію загроз, що ідуть від зовнішнього середовища. Побудовано вектор спрямованості розвитку підприємств поліграфії. Наведено етапи проведення SWOT-аналізу методом експертних оцінок. Подано результати експертного оцінювання факторів, що впливають на рівень розвитку поліграфічних підприємств. Побудовано матрицю стратегічного вибору підприємств поліграфії. Сформовано стратегічні напрями кластероутворення підприємств поліграфії. Визначено, що стратегічні напрями розвитку кластера підприємств поліграфії мають інноваційно-маркетингову спрямованість. Наведено принципи формування стратегії кластероутворення підприємств поліграфії.
Розглянуто питання щодо визначення принципів і критеріїв оцінки впливу інституційних факторів на економічний ріст видавничо-поліграфічної діяльності (ВПД) на загальнодержавному та регіональному рівнях. Виявлено, що, зважаючи на значну кількість методик щодо до оцінки ефективності інституційних впливів на економіку тої чи іншої країни, існують значні труднощі з вироблення єдиного підходу проведення такої оцінки. Розроблено підхід щодо побудови системи оцінки впливу інституційних факторів на розвиток видавничо-поліграфічного комплексу на основі трьох груп показників: показники оцінки інституційного розвитку держави; узагальнюючі показники оцінки інституційного розвитку видавничо-поліграфічного комплексу; часткові критерії оцінки впливу базових інститутів на функціонування комплексу в окремих регіонах. Виділено складові інституційного середовища, які безпосередньо впливають на динаміку економічного розвитку видавничо-поліграфічної діяльності на регіональному рівні. Сформовано систему часткових показників оцінки впливу базових інститутів на функціонування ВПД, що враховують виробничий аспект.
інститут, розвиток, регіон, видавничо-поліграфічна діяльність, оцінка, принцип, критерій
Діагностовано проблеми правової ідентифікації суб’єктів господарювання. Розкрито сутність понять «суб’єкти господарювання» та «фінансова діяльність», визначено їх основні характеристики. Обґрунтовано особливості розвитку та функціонування суб’єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність у сфері фінансового посередництва. Проведено аналіз діяльності суб’єктів господарювання протягом останніх років в Україні. Обґрунтовано важливість визначення організаційно-правової форми суб’єкта господарювання, проаналізовано динаміку кількості суб’єктів економіки згідно з цією характеристикою в Україні. Відображено структуру балансу підприємств за окремими видами економічної діяльності. Визначено особливості структури активів і зобов’язань суб’єктів господарювання за видами діяльності. Охарактеризовано особливості визначення поняття фінансів підприємств на макроекономічному рівні та на макрорівні. Узагальнено основні показники діяльності суб’єктів господарювання в Україні за останні роки, визначено особливості їх розвитку. Виокремлено основні тенденції розвитку фінансів суб’єктів господарювання в Україні незалежно від виду діяльності. Перераховано критерії оцінки економічної ефективності механізму розвитку фінансів суб’єктів господарювання. Визначено вагомість вирішення системних макроекономічних проблем для забезпечення ефективного розвитку фінансів суб’єктів господарювання.
суб’єкти господарювання, фінансова діяльність, фінансове посередництво, підприємництво, фінанси підприємств
Наведено результати оцінки фінансового стану підприємств Львівської області, зокрема аналіз ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості. Встановлено, що досліджувані підприємства не мали достатньо коштів для розрахунку з кредиторами. Розрахунок коефіцієнтів ліквідності підтвердив наявність проблем з платоспроможністю підприємств регіону, що особливо загострилися в умовах фінансової кризи. Діяльність значної кількості підприємств є збитковою, частина підприємств регіону перебуває в кризовому або передкризовому стані, платоспроможність підприємств порушена, частина підприємств має незадовільну структуру капіталу. Негативно оцінюється перевищення дебіторської заборгованості підприємства над кредиторською, що призводить до нестачі фінансових ресурсів підприємства та його технічної неплатоспроможності. Водночас констатуємо незначне покращання показників фінансової стійкості й платоспроможності у 2014 р. Запропоновано напрями поліпшення фінансового стану підприємств.
платоспроможність, ліквідність, фінансова стійкість, фінансові ресурси, банкрутство, активи підприємства
УКР 
ENG
УДК 338.244.47[339.923:061.1ЄС](477).JELH23,H77,O52