Розвиток регіонів України характеризується поступовою стабілізацією, що проявляється у накопиченні позитивних тенденцій, покращенні соціально-економічних показників, особливо у сферах, які завжди найперше потерпають від кризи – будівництво та інвестування. Стабілізація соціально-економічного розвитку дозволяє успішно проводити децентралізацію, зміцнювати потенціал територіальних громад, посилювати ініціативу громадян у вирішенні питань самоврядного розвитку. На цьому шляху зроблено багато, свою успішність продемонстрували Державний фонд регіонального розвитку, державно-приватне партнерство, нові субвенції, додаткові джерела надходжень до місцевих бюджетів. Однак на перешкоді зростанню регіональних економік і продовженню децентралізації стоять питання взаємовідносин з окупованими територіями Донбасу та анексованим Кримом, і це висуває нові вимоги до механізмів та інструментів регіональної політики та проведення децентралізації. Метою статті є окреслення механізмів оновлення регіональної політики та проведення децентралізації. Завданнями є аналіз соціально-економічного розвитку регіонів, характеристика перебігу децентралізації влади, виявлення викликів і загроз розвитку регіонів, формування нових механізмів реалізації регіональної політики та удосконалення процесу децентралізації і зміцнення правової та матеріально-фінансової спроможності громад.
децентралізація, місцеве самоврядування, регіони, територіальні громади
Стаття присвячена розгляду теоретичних і практичних аспектів запровадження децентралізації в сучасних умовах регіонального розвитку, які характеризується територіальною економічною концентрацією. Процеси концентрації супроводжуються нерівномірністю, а отже поглибленням територіальних соціально-економічних диспропорцій і територіальної нерівності у доступі населення та бізнесу до різноманітних послуг. З урахуванням започаткованої в Україні понад два роки тому децентралізації проблема її поєднання зі створенням адекватних умов регіонального та місцевого розвитку набуває особливої актуальності. Важливим є розуміння існування взаємозв’язку між такими інститутами, як держава та територіальна громада для формування умов розвитку країни, які виступають як взаємодоповнюючі форми організації суспільства, чий відносний баланс і взаємодія утворюють потенціал розвитку кожної території. Принципи, за якими має здійснюватися децентралізація, мають визначатися завданнями держави і громад, пов’язаними зі створенням умов розвитку, підвищенням добробуту громадян. Поки що в Україні, по-перше, недостатньо умов для здійснення кардинальної децентралізації через млявість реформ з посилення інституту держави, по-друге, не існує чіткого уявлення моделі розвитку держави та її інститутів. Складність створення такої моделі визначається неможливістю повторення успішного реформування тієї чи іншої країни через детермінованість розвитку територій різного масштабу у часі і просторі. З урахуванням цього децентралізація має бути спрямована на посилення спроможності держави та територіальних громад до умов економічного і соціального розвитку, що склалися в Україні. Саме оптимальне співвідношення централізації і децентралізації, використання різних типів і форм децентралізації є найбільш прийнятними в нинішніх умовах.
регіональний розвиток, економічна концентрація, нерівномірність розвитку, нерівність у доступі до послуг, децентралізація
Розглядаються проблеми формування державної політики регулювання регіональних економічних процесів. Обґрунтовано необхідність трансформації механізмів державного управління з урахуванням особливостей регіональних економічних систем. Встановлено, що в умовах євроінтеграційних процесів головною метою державного регулювання є створення умов для динамічного і збалансованого розвитку територій. В умовах децентралізації державне регулювання має надавати імпульс внутрішнім факторам регіонального розвитку. Виокремлено основні положення формування стратегії регіонального інноваційного розвитку.
управління, економічна політика, регіональна економічна система, децентралізація, стратегія, державне управління, мікроінструменти
Висвітлено основні сучасні проблеми регіонального розвитку в Україні, серед яких виділено: поглиблення диференціації регіонів за основними показниками соціально-економічного розвитку; розширення ареалів репресивності; підвищення рівня внутрішньорегіональної диференціації; дезінтеграцію національного економічного простору. З урахуванням світового досвіду визначено сучасні підходи до модернізації державної політики регіонального розвитку України, складові нової парадигми її формування та реалізації. Наголошено на стратегічній меті та цілях державної регіональної політики на період до 2020 р., на започаткуванні інтегрованого підходу, суть якого полягає у поєднанні трьох складових: секторальної (галузевої), територіальної (просторової) та управлінської, взаємодія яких має синергетичний характер, розкрито шляхи досягнення стратегічних пріоритетів. Зроблено висновок про те, що у державній регіональній політиці України формується більш диверсифікований підхід, який не зосереджується лише на проблемах вирівнювання, а у ньому мають місце елементи, що враховують ендогенні фактори зростання, підвищення рівня конкурентоспроможності регіонів, завдання пов’язані з територіальною соціально-економічною інтеграцією та просторовим розвитком, з поширенням інновацій, а також ефективне державне управління у сфері регіонального розвитку.
Розкрито основні проблеми економічного розвитку територіальних громад. Досліджено основні характеристики системи співробітництва територіальних громад для підвищення рівня їх фінансової спроможності. Визначено особливості розвитку співробітництва між територіальними громадами. Проаналізовано доступні для органів місцевого самоврядування механізми забезпечення економічного розвитку та реалізації співробітництва територіальних громад. Визначено форми, за якими здійснюється співробітництво територіальних громад. Виділено основні економічні переваги для територіальних громад, які беруть участь у будь-якій з форм співробітництва. Розкрито основні ризики в процесі об’єднання громад, як виключної форми їх співробітництва.
територіальна громада, органи місцевого самоврядування, міжмуніципальне співробітництво, спроможна громада, місцеві бюджети
Проведено аналіз динаміки експортно-імпортних операцій в Україні і семи областях Західного регіону у географічному розрізі (за країнами – торговими партнерами). Досліджено товарну структуру експорту та імпорту. Розраховано коефіцієнт покриття імпорту експортом за товарними групами. Визначено позитивні і негативні тенденції розвитку зовнішньої торгівлі товарами в Україні. Розроблено пропозиції, спрямовані на покращення стану платіжного балансу шляхом посилення експортоорієнтації вітчизняних товаровиробників та активізації політики імпортозаміщення в Україні. У цьому контексті запропоновано низку заходів щодо: диверсифікації товарних структур експорту та імпорту; збалансування структури експорту та імпорту товарів у розрізі країн – торгових партнерів України; посилення орієнтації певних категорій промислових виробництв на задоволення потреб внутрішнього ринку; переорієнтації інвестиційних потоків у високотехнологічні виробництва.
експорт, імпорт, товарні групи, структура, динаміка, сальдо зовнішньої торгівлі
Проаналізовано основні історико-еволюційні етапи розвитку теоретичних поглядів стосовно галузевих структурних зрушень задля визначення основних чинників впливу на економічне зростання регіону. Розкрито питання формування галузевої структури регіону та встановлено роль і значення галузевих зрушень у вказаних процесах. Визначено, що слабкою ланкою в економічних дослідженнях є недостатнє розмежування понять регіонального галузевого зрушення та регіональних галузевих змін. Маловивченими залишаються питання специфіки галузевих зрушень в економіці регіонів. Встановлено, що основним чинником економічного зростання регіонів є конкурентоспроможність галузей. Виявлено, що еволюція теоретичних поглядів на проблему галузевих структурних зрушень дозволила досягти істотного прогресу в аналізі та оцінці структурних процесів в економіці та формуванні політики, що дає змогу регулювати положення окремих галузей. Визначено основні завдання галузевих структурних зрушень.
Розглянуто питання розвитку публічно-приватного партнерства у сфері відновлюваної енергетики регіону. Наведено результати економічної оцінки природного потенціалу відновлюваної енергетики областей Західного регіону України. Зроблено висновок про низькі показники його освоєння та необхідність використання дієвих організаційно-економічних механізмів забезпечення розвитку відновлюваної енергетики в регіоні. У цьому контексті запропоновано формування Західноукраїнського кластера відновлюваної енергетики, запровадження зелених державних закупівель, організацію розробки готових проектів зі спорудження об’єктів відновлюваної енергетики та аукціонної торгівлі ними.
відновлювані джерела енергії, відновлювана енергетика, регіон, публічно-приватне партнерство
На основі узагальнення сучасних теоретичних підходів обґрунтовано суть просторових форм ділової активності, які є драйверами економічного розвитку регіону, відзначаються різними характеристиками та потребують систематизації та типології для прийняття виважених управлінських рішень. Проаналізовано зміст низки основних понять і визначено зміст поняття «просторові форми ділової активності», виявлено її домінуючі форми в регіоні. Здійснено типізацію форм просторової організації ділової активності за характером прояву інтегрованості зв’язків і за їх просторовою конфігурацією. Встановлено, що концентрація ділової активності в регіоні та її форми залежать від низки чинників, передусім від розвитку науково-технічного прогресу.
просторові форми ділової активності, ділова активність регіону, вертикальна та горизонтальна інтеграція, просторова конфігурація, типологія
Розглянуто інструменти формування та підвищення привабливості території в межах ситуативних та стратегічних концепцій маркетингу. Описано схему мультиатрибутивного територіального продукту, яка формує привабливість окремо для кожної з цільових груп. Визначено роль елементів комплексу маркетингу у формуванні привабливості окремих міст і регіонів зарубіжних країн. Уточнено економічні категорії, які формують понятійний апарат привабливості територій. Введено поняття маркетингова політика привабливості територій, яка є сукупністю заходів, що спрямовані на залучення уваги цільових аудиторій до певної території, розробляється та реалізується органами територіальної влади за активної участі членів громади і є елементом територіальних програм і стратегій розвитку. Визначено, що за маркетинговим підходом привабливість територій є відображенням ступеня задоволення потреб і очікувань цільових аудиторій. Описано рейтингові показники привабливості Чернівецької області та звернуто увагу на те, що кожний з рейтингів є досить суб’єктивним, суперечливим, включає результати оцінки обраних чинників і може вважатися тільки своєрідним орієнтиром для цільової аудиторії. Акцентовано увагу на необхідності розробки та застосування інструментів демаркетингу території, які будуть спрямовані на небажані для певної території цільові аудиторії.
привабливість територій, маркетинговий підхід, маркетингова політика привабливості, концепції маркетингу територій, інструменти маркетингу територій
Досліджено умови, особливості та результати функціонування СЕЗ в Україні. Здійснено комплексне оцінювання ефективності функціонування СЕЗ у Львівській області (на прикладі СЕЗ «Яворів» і СЕЗ туристсько-рекреаційного типу «Курортополіс Трускавець») за період 2000-2015 рр. Показано їх вплив на соціально-економічний розвиток Львівської області загалом і м. Трускавець і Яворівського району зокрема. Визначено основні причини невдалого досвіду застосування СЕЗ на територіях регіонів. Ґрунтуючись на отриманих результатах дослідження та враховуючи первинну мету створення СЕЗ, задекларовану законодавством, проведено SWOT-аналіз функціонування СЕЗ в Україні. Встановлено відсутність доцільності продовжувати функціонування СЕЗ у попередньому вигляді та визначено необхідність переходу до СЕЗ третього покоління. У цьому контексті окреслено нові пріоритети просторової організації.
спеціальні економічні зони, інвестиційна привабливість, конкурентоспроможність, інноваційна діяльність, нові форми просторової організації бізнесу
Стаття присвячена дослідженню біоекономічних факторів розвитку агропромислового комплексу регіонального рівня. Система таких факторів є на сьогодні передумовою створення в Україні не тільки ефективного АПК, що функціонує на біоекономічних засадах, а й сучасної конкурентоспроможної екологічно безпечної економіки – біоекономіки. Виявлено, що Вінницька область має значний біоекономічний потенціал подальшого розвитку аграрного сектору, особливо у біомасі, такий шлях функціонування визначається як перспективний. Біоекономічні засади функціонування національного господарства забезпечать для України та її регіонів відновлення біологічної цінності природних ресурсів, їх раціональне використання, екологізацію сільського господарства, збільшення енергетичного потенціалу території на біоекономічній основі, широкомасштабне використання відновлювальної біомаси й енергетики, рециклінг природних ресурсів, розвиток біотехнологій.
Досліджено сучасний стан розвитку ринку продуктів харчової промисловості регіону. Визначено структуру та потенціал розвитку ринку продуктів харчової промисловості Львівської області в умовах поглиблення інтеграційних процесів на внутрішньому ринку країни. Виділено внесок харчової промисловості у загальнопромислові показники Львівської області за 2010-2015 рр. Визначено частку Львівської області в Україні з випуску окремих видів продукції харчової промисловості. Виявлено основні проблеми функціонування регіонального ринку харчової промисловості. Виокремлено сильні та слабкі сторони розвитку ринку продукції харчової промисловості регіону. Запропоновано пріоритетні напрями розвитку ринку продукції харчової промисловості.
продукти харчової промисловості, регіон, регіональний ринок, структура ринку, потенціал ринку
Здійснено економіко-статистичний аналіз взаємозв’язку показників кадрового потенціалу вищої освіти та науки в регіонах України і результатів інноваційної діяльності. Виявлено, що для регіонів України характерною є значна асиметрія кількості фахівців вищої кваліфікації, а також гостра проблема їх збереження у Донецькій і Луганській областях. Доведено щільний характер досліджуваного зв’язку за такими показниками інноваційного розвитку, як кількість інноваційно-активних підприємств, обсяги створених і впроваджених передових технологій. На регіональному рівні підтверджено висновок про те, що Україна втрачає кадровий потенціал на етапі правового захисту та комерціалізації наукових ідей. Сформульовано висновки, що визначальними чинниками підвищення ефективності використання кадрового потенціалу інноваційного розвитку регіонів є: зростання попиту на інновації серед усіх суб’єктів регіональної економіки; реалізація взаємовигідних форм співробітництва інститутів науки, вищої освіти та бізнесу в інтересах конкурентоспроможності розвитку кожного з них; використання різноманітних інструментів інформаційної політики для популяризації інноваційних розробок і підвищення рівня інноваційної культури у різних сферах життєдіяльності регіону.
вища освіта, наука, кадровий потенціал, фахівці вищої кваліфікації, кореляційний аналіз, щільність зв’язку, інновації, інноваційна діяльність, регіон
Статтю присвячено висвітленню соціокультурних аспектів інтеграції внутрішньо переміщених осіб у приймаючих регіонах України. Результати авторського соціологічного обстеження дають підстави для висновку, що вимушені переселенці здебільшого обирають регіони, де домінують світоглядні орієнтації та настрої, близькі особисто їхнім. Тому виражених ознак соціокультурної напруги між внутрішньо переміщеними особами (ВПО) та населенням досліджуваних регіонів виявлено не було. З’ясовано, що внутрішні вимушені мігранти у західних областях відчувають до себе здебільшого доброзичливе, а у східних – позитивно-нейтральне ставлення місцевого населення. Загалом внутрішньо переміщені особи були доброї думки про мешканців приймаючих регіонів або ж змінили її у позитивному напрямі після переїзду. Виявлено, що понад третина респондентів прагнуть повернутися на малу батьківщину, а менше третини – не визначились зі своїми планами на найближче майбутнє. При цьому встановлено: чим далі від зони конфлікту, тим більшою є частка осіб, котрі прагнуть залишитись у приймаючому регіоні. У статті запропоновано основні шляхи вирішення найгостріших проблем ВПО, залежно від їх планів щодо майбутнього місця проживання.
внутрішньо переміщені особи (ВПО), дослідження, інтеграція, проблеми, зайнятість, ставлення
Узагальнено організаційно-правові передумови євроінтеграційного пріоритету розвитку України. Здійснено огляд наукових обґрунтувань переваг євроінтеграції для України. Зазначено про недостатню увагу вітчизняних учених до вивчення інституціональних чинників європейської інтеграції нашої країни. Визначено теоретичну сутність і прикладні прояви інституціональних передумов євроінтеграції. Обґрунтовано особистий інтеграційний вибір громадян України на користь ЄС через практику міграцій. На основі даних офіційної статистики проаналізовано обсяги перетину державного кордону України за східним і західним вектором, обсяги грошових переказів з-за кордону. Результати аналізу доводять поступове зростання значення західного напряму. Звернено увагу на сильний вплив рівня оплати праці на міграційні орієнтири українського населення, виходячи з порівняння стандарту мінімальної заробітної плати. Зазначено про вимушеність розвитку вітчизняного ринку праці з впровадженням європейських стандартів. Звернено увагу на ризики негативного впливу інституціональних передумов євроінтеграції України та запропоновано пріоритети їх нівелювання відносно розвитку вітчизняного ринку праці.
інституціональні передумови, ринок праці, євроінтеграція, неформальна інтеграція, особистий інтеграційний вибір, міграція
Розглянуто специфіку аграрного виробництва та його інноваційного розвитку, яка пов’язана з біологічними факторами виробництва та повільністю змін і досягнення бажаних характеристик родючості землі, видів рослин і тварин та їх продуктивності. Проведено аналіз інноваційного розвитку аграрного виробництва у світі за двома моделями: стимулювання попиту на інновації, що забезпечують підвищені екологічні вимоги до сільгоспвиробництва; реалізація інноваційної стратегії інтенсифікації сільгоспвиробництва. Розглянуто регіональну інноваційну систему аграрної сфери з позиції цілісної відкритої системи, яка взаємодіє з соціальними інституціями та організаціями, що здійснюють перетворення наукових знань у нові види технологій, енергоощадної техніки, конкурентоздатної продукції задля забезпечення соціально-економічного розвитку регіону. Запропоновано першочергові завдання підвищення ефективності агросфери, зокрема створення сприятливих фінансово-економічних і правових умов для формування національної інноваційної системи, яка базується на підході стимулювання попиту на інновації та її успішного розвитку.
20 вересня 2016 року в Національному лісотехнічному університеті України відбувся круглий стіл у форматі відкритої лекції-семінару академіка НАН України, професора Ю.Ю. Туниці, який виступив з лекцією на тему: «Методологічна сутність екологічної економіки та її роль у становленні суспільства сталого розвитку». В обговоренні лекції взяли участь відомі вчені, аспіранти, студенти, політики.
17 червня 2016 р. відбулась Всеукраїнська науково-практична конференція «Суспільні трансформації і безпека: людина, держава, соціум», співорганізаторами котрої виступили ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М. І. Долішнього НАН України» та Львівський інститут Міжрегіональної Академії управління персоналом (МАУП). Проведена конференція стала продовженням роботи філії кафедри менеджменту організацій Львівського інституту МАУП, що діє при відділі соціально-гуманітарного розвитку регіону під керівництвом доктора економічних наук, професора У. Я. Садової, і засвідчила багаторічну традицію співпраці Львівського інституту МАУП з представниками академічної науки.
Рецензія на книгу: Максимчук М. В. Інституціалізація розвитку економіки регіонів України: теорія і практика : монографія / М. В. Максимчук ; ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М. І. Долішнього НАН України». – Львів, 2016. – 394 с.
Рецензія на книгу: Дацко О. І. Гуманітарні імперативи зміцнення економічної безпеки України : монографія / О. І. Дацко. – Львів : Ліга-прес, 2015. – 672 с.
Українська нація, наукова спільнота зазнала важкої втрати, коли 14 серпня на 86 році життя перестало битися серце Михайла Андрійовича Голубця – видатного вченого з геоботаніки, екології, геосоціосистемології, середовищезнавства, охорони Українських Карпат, академіка Національної академії наук України, Заслуженого діяча науки і техніки України, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки.
УКР 
ENG
УДК 338.244.47(477), JEL O18, R13