Мета. Метою дослідження є обґрунтування дуальної природи взаємодії між відновленням інфраструктури та місцевим економічним розвитком деокупованих територій на основі оцінювання прямого та зворотного впливів їх і визначення характеру такої взаємодії в межах концепції замкнутого ланцюга когерентності. Методологія. Методологічну основу дослідження становить поєднання концептуального, факторного, індикативного та матричного підходів до оцінювання взаємодії між відновленням інфраструктури та місцевим економічним розвитком. Використано методи теоретичного узагальнення, логічного моделювання, порівняльного та каузального аналізу для розвитку концепції дуальної природи взаємодії та обґрунтування замкнутого ланцюга когерентності. Індикативний підхід застосовано для формування системи розрахункових показників, матричний метод ? для оцінювання інтенсивності когерентних зв’язків і типологізації каналів когерентності. Дослідження реалізовано у формі триетапного оцінювання на основі використання даних Іванківської територіальної громади за 2022-2024 рр. за відсутності необхідної статистичної інформації застосовано релевантні проксі-показники. Результати. У дослідженні обґрунтовано необхідність послідовного оцінювання впливу відновлення інфраструктури на місцевий економічний розвиток і місцевого економічного розвитку на відновлення інфраструктури з подальшою комплексною інтерпретацією отриманих результатів з позицій концепції замкнутого ланцюга когерентності та дуальної природи взаємодії. Установлено, що в Іванківській територіальній громаді ця взаємодія має асиметричний характер: на початкових трансформаційних ітераціях визначальну роль відігравало інфраструктурне відновлення, тоді як подальша активізація малого підприємництва, повернення населення та інвестиційної діяльності сформували передумови для переходу місцевого економічного розвитку до ролі джерела ресурсів наступних циклів відбудови. Це підтверджує дуальну природу впливу, що проявляється в послідовній зміні функціональних ролей відновлення інфраструктури та місцевого економічного розвитку. Оригінальність. Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні концепції дуальної природи взаємодії між відновленням інфраструктури та місцевим економічним розвитком деокупованих територіальних громад. Розроблено та емпірично апробовано триетапний підхід до оцінювання, який забезпечує послідовний перехід від аналізу окремих напрямів впливу до визначення характеру їхньої взаємодії як прояву дуальної природи єдиного процесу територіального розвитку. Практична цінність. Практичне значення результатів дослідження полягає в можливості використання запропонованого підходу для оцінювання взаємодії між відновленням інфраструктури та місцевим економічним розвитком під час стратегічного планування повоєнного відновлення територіальних громад. Отримані результати можуть бути використані органами місцевого самоврядування для визначення пріоритетів інвестування, ідентифікації ключових каналів когерентності, оцінювання спроможності місцевої економіки підтримувати подальші процеси відновлення та формування передумов самопідтримуваного територіального розвитку.
відновлення інфраструктури, місцевий економічний розвиток, когерентність, дуальна природа, оцінювання впливу, деокуповані громади, відновлення територій
Мета. Оцінити податкову спроможність територіальних громад Львівської області в умовах воєнного стану, кількісно виміряти масштаби фіскальної поляризації регіону, емпірично верифікувати зв’язок податкової бази з інвестиційною активністю громад та обґрунтувати матричну модель стратегії податкової оптимізації їхнього розвитку. Методологія. Інформаційну базу становлять офіційні дані Департаменту фінансів Львівської ОДА та порталів відкритих даних за 2025-2026 рр. по всіх 73 громадах області. Застосовано методи структурного, кореляційно-регресійного та дисперсійного аналізу, інструментарій вимірювання нерівності (крива Лоренца, коефіцієнт Джині, децильне співвідношення), позиціонування громад щодо порогів вирівнювання (0,9 і 1,1) та матричне позиціонування в координатах «податкова база — інвестиційна активність». Результати. Виявлено глибоку фіскальну поляризацію регіону: розрив між максимальним (Сокільницька — 2,86) і мінімальним (Стрілківська — 0,16) значеннями індексу сягає 17,9 раза, коефіцієнт Джині становить 0,296, децильне співвідношення — 6,9:1; 55 громад (75,3%) є отримувачами базової дотації. Побудована модель еластичності ln K = 2,839 + 0,848·ln I (R? = 0,428; p < 0,001) засвідчує, що зростання індексу податкоспроможності на 10% супроводжується збільшенням частки капітальних видатків на 8,5%, а середня інвестиційна активність громад-донорів у 3,8 раза перевищує показник критично дотаційних громад. Оригінальність. Уперше здійснено суцільне оцінювання податкової спроможності 73 громад області за даними воєнного періоду з економетричною верифікацією зв’язку оподаткування та інвестиційної активності; розроблено матрицю стратегії податкової оптимізації розвитку громади та схему-модель її реалізації. Практична цінність. Результати придатні для диференціації політики зміцнення податкової бази громад і вдосконалення механізму горизонтального вирівнювання.
податкова спроможність, індекс податкоспроможності, територіальна громада, місцеві податки і збори, горизонтальне вирівнювання, фіскальна поляризація, інвестиційна активність, матриця стратегій, Львівська область
Мета. Метою статті є ідентифікація та економетричне оцінювання детермінант структурної трансформації промислового комплексу Карпатського регіону в умовах війни. Методологія. Дослідження базується на оцінюванні панельних регресійних моделей, де залежною змінною є вектор часток окремих галузей у загальному випуску промисловості, а незалежними змінними – показники зовнішньої торгівлі, капітальних інвестицій, ПІІ, інноваційної активності, ринку праці та внутрішнього споживання. Результати. Установлено, що зовнішньоторговельні чинники є ключовими рушіями зростання часток транспортного машинобудування та випуску електричного устаткування, що підтверджує істотне залучення цих підприємств регіону до європейських ланцюгів створення доданої вартості. Для постачання електроенергії, газу та пари виявлено значний стимулювальний вплив високотехнологічного імпорту, який забезпечує критичну потребу галузі в сучасному обладнанні для модернізації генерувальних потужностей та відновлення інфраструктури. Виявлено статистичну незначущість інвестицій та інновацій для більшості середньо – та високотехнологічних галузей (окрім харчової), що свідчить про функціонування підприємств на умовах контрактного складання з використанням імпортованих технологій та дефіцит капіталу. Підтверджено дію концепції ефективної заробітної плати: зростання витрат на оплату праці стимулює випуск у харчовій промисловості, виробництві меблів і ремонті обладнання завдяки підвищенню продуктивності. Вплив внутрішнього споживання відповідає закону Енгеля та засвідчує експортну орієнтацію більшості галузей промисловості Карпатського регіону. Оригінальність. Поглиблення теоретико-методичних засад та емпіричне обґрунтування детермінант структурної трансформації промисловості регіону. Доведено, що аналіз часток окремих галузей є інформативнішим за агрегований індекс, оскільки дає змогу виявити не лише масштаб міжгалузевого перерозподілу, а і якісний напрям розвитку конкретних секторів промисловості. Практичне значення. Визначено стратегічні напрями промислової політики: перехід від толінгових операцій до власних наукових розробок і технологій подвійного призначення; розбудова індустріальних парків; страхування воєнних ризиків; реалізація моделі ефективної оплати праці та залучення локальних підприємств до відбудови.
Мета. У цьому дослідженні розробляється та обґрунтовується організаційно-економічний механізм публічного інвестування, спрямований на забезпечення збалансованого регіонального розвитку в Україні, зважаючи на інституційні, фінансові та управлінські обмеження, що впливають на управління інвестиціями на регіональному та місцевому рівнях, а також вплив воєнних ризиків і потреби повоєнного відновлення на регіональну інвестиційну політику. Методологія. Дослідження ґрунтується на поєднанні загальнонаукових і спеціальних методів. Теоретичне узагальнення та систематизацію застосовано для розкриття концептуальних засад публічного інвестування на основі вітчизняних і зарубіжних наукових джерел. Системний і структурно-логічний підходи лежать в основі побудови структурної моделі механізму, що охоплює організаційну та економічну складові. Порівняльний аналіз застосовано для зіставлення сформованої системи управління публічними інвестиціями на центральному рівні влади з несформованою системою на регіональному та місцевому рівнях, а також для визначення змін, необхідних для поширення механізму на субнаціональний рівень. Інституційно-правовий аналіз використано для вивчення нормативно-правової бази, що регулює публічне інвестування в Україні, а абстрактно-логічний метод – для формулювання висновків і напрямів подальших досліджень. Результати. Отримані результати демонструють, що ефективність управління публічними інвестиціями визначається складною взаємодією інституційних, фінансових та управлінських чинників. Зокрема, у дослідженні наголошується, що, хоча на центральному рівні влади сформовано узгоджену інституційно-правову базу публічного інвестування, на регіональному та місцевому рівнях наразі аналогічної системи немає, що обмежує спроможність територій реалізовувати стратегічні проєкти, розвивати інфраструктуру та залучати приватний капітал. Серед визначених ключових обмежень – організаційні недоліки, обмеженість фінансових ресурсів, недостатня прозорість процедур і дефіцит кваліфікованих кадрів. На основі поєднання інституційного та структурного аналізу запропоновано дворівневу (двоблокову) модель організаційно-економічного механізму розвитку публічного інвестування, що охоплює організаційний блок (управління, інституційна спроможність, стратегічне планування, цифровізація) та економічний блок (диверсифікація джерел фінансування, державно-приватне партнерство, фінансові стимули). Показано, що публічні інвестиційні проєкти сприяють розвитку інфраструктури, створенню робочих місць, підвищенню якості життя та скороченню міграції, а також стимулюють інновації, модернізацію економіки та формування сприятливого регіонального інвестиційного клімату. Оригінальність. Оригінальність дослідження полягає в розробленні цілісної структурної моделі організаційно-економічного механізму публічного інвестування, адаптованої до умов воєнного та повоєнного відновлення, яка вперше поєднує організаційну та економічну складові саме на субнаціональному рівні, де узгоджену систему управління досі не сформовано. Практична цінність. Запропонований механізм може використовуватися центральними та регіональними/місцевими органами влади для розбудови інституційно-правової архітектури управління публічними інвестиціями, створення регіональних і місцевих інвестиційних рад, розвитку механізмів державно-приватного партнерства, формування інвестиційних паспортів і баз даних готових до реалізації проєктів, а також розроблення систем моніторингу й оцінювання (KPI) ефективності публічних інвестиційних проєктів в умовах економічної трансформації та повоєнного відновлення.
Мета. Проаналізувати проблеми, що існують у вугільних мікрорегіонах, дослідити та обґрунтувати важливість складових маркетингового логістичного напряму у проєктах процесу справедливої трансформації. Методологія. Методологічну основу дослідження становлять системний, територіально орієнтований і проблемно-орієнтований підходи. Застосовано методи структурного і просторового аналізу для визначення складових логістичної сфери та особливостей розміщення її об’єктів; порівняльний аналіз – для оцінювання функціонального спрямування логістичних проєктів; метод синтезу – для формування комплексного підходу до розвитку логістичної складової територіального маркетингу. Інформаційну базу становлять наукові дослідження з проблем регіонального розвитку, транспортної логістики та справедливої трансформації, а також План дій зі справедливої трансформації вугільного мікрорегіону Львівської області на період до 2030 р. Результати. Встановлено, що згортання вуглевидобування та монофункціональний характер економіки зумовлюють втрату робочих місць, зниження економічного потенціалу та посилення ризиків депресивності вугільного мікрорегіону. Обґрунтовано значення логістичної складової як одного з напрямів диверсифікації його соціально-економічного розвитку. Систематизовано просторову (територіальну), комерційну, економічну та інфраструктурну, соціальну, безпекову й екологічну складові логістичної сфери та визначено необхідність їх комплексного врахування у територіальному маркетингу. Визначено просторові та функціональні особливості транспортно-логістичних центрів, агропромислового хабу, індустріальних парків, транскордонної та залізничної інфраструктури вугільного мікрорегіону Львівщини. Оригінальність. Розвинуто комплексний підхід до формування маркетингового логістичного напряму в процесі справедливої трансформації вугільного мікрорегіону на основі інтеграції просторової, комерційної, економічної та інфраструктурної, соціальної, безпекової й екологічної складових. Практична цінність. Результати дослідження можуть бути використані органами місцевого самоврядування та регіональної влади під час реалізації Плану дій зі справедливої трансформації вугільного мікрорегіону Львівщини, розроблення стратегій розвитку територіальних громад і комплексних планів просторового розвитку, планування логістичних центрів, індустріальних парків і транспортної інфраструктури.
вугільний мікрорегіон, справедлива трансформація, транспортна логістика, проєкти Плану дій, територіальний маркетинг, комплексний підхід, просторова складова, комерційна складова, економічна та інфраструктурна складова, соціальна складова, безпекова складова, екологічна складова
Мета. Метою дослідження є оцінювання впливу міжгалузевої інтеграції та цифровізації на економічну результативність секторів сервісної економіки Європейського Союзу та виявлення міжсекторальних відмінностей у поєднанні інтеграційних, цифрових і результативних характеристик. Методологія. Методологічну основу становлять теорія міжгалузевих взаємозв’язків, концепції цифрової трансформації, системний та екосистемний підходи. Застосовано статистичний, структурний і компаративний аналіз; інформаційну базу сформовано за даними Eurostat та OECD для секторів H, I, J, M, N NACE Rev. 2 у країнах-членах ЄС. Результати. Установлено суттєву диференціацію секторів за динамікою розвитку, характером міжгалузевих зв’язків, рівнем цифровізації та економічною результативністю. Найвищу продуктивність праці продемонстрував сектор інформації та комунікацій, найбільший обсяг доданої вартості – професійна, наукова та технічна діяльність, а найнижчу продуктивність – тимчасове розміщування та організація харчування. Виявлено, що транспорт і складське господарство мають виражені двосторонні зв’язки, сектор розміщування та харчування – переважно зворотні, тоді як інформаційно-комунікаційні, професійні та допоміжні послуги є важливими постачальниками ресурсів і послуг для інших видів діяльності. Обґрунтовано, що технологічна цифровізація має виразніший зв’язок із продуктивністю, ніж цифровізація каналів збуту, а результативність міжгалузевої інтеграції залежить не лише від інтенсивності, а й від функціональної спрямованості зв’язків. Наукова новизна. Наукова новизна полягає в комплексному зіставленні спрямованості міжгалузевих зв’язків, рівня технологічної та ринкової цифровізації та результативних показників секторів сервісної економіки ЄС. Практична цінність. Практична цінність результатів полягає в можливості використання їх для виявлення секторів з недостатньою цифровою зрілістю та слабкою здатністю трансформувати міжгалузеві зв’язки у зростання продуктивності й доданої вартості.
міжгалузева інтеграція, цифровізація, сервісна економіка, Європейський Союз, економічна результативність, продуктивність праці, міжгалузеві зв’язки, хмарні технології, електронні продажі, додана вартість
Мета. Обґрунтувати концептуальні засади нового регіоналізму для України в умовах війни, післявоєнної відбудови та європейської інтеграції й сформувати інституційно-фінансову модель переходу від переважно розподільчої політики бюджетного вирівнювання до територіально орієнтованої політики розвитку, сумісної з принципами політики згуртованості ЄС. Методологія. Застосовано системний, інституційний і порівняльний підходи, метод case study для аналізу досвіду Польщі, Румунії та Хорватії. Інформаційну базу становлять нормативно-правові акти ЄС та України, матеріали Європейської комісії, RDNA5, документи Ukraine Facility та наукові праці з проблематики place-based development, Cohesion Policy і smart specialisation. Результати. Обґрунтовано необхідність переходу від політики розподілу ресурсів між адміністративними одиницями до розвитку функціональних територій з урахуванням їхнього потенціалу, безпекових ризиків, демографічних змін та інституційної спроможності. Запропоновано модель «5П нового регіоналізму»: простір, потенціал, партнерство, повноваження, політика згуртованості. Визначено напрями її реалізації: формування національної територіальної типології, запровадження багаторічних регіональних програм, професіоналізація агенцій регіонального розвитку, поєднання грантів, кредитів і гарантій, розвиток smart specialisation та перехід від оцінювання освоєння коштів до системи економічних, соціально-демографічних та інституційних результатів. Оригінальність. Розвинуто place-based підхід шляхом його адаптації до безпеково асиметричної економіки України, в якій територіальні диспропорції визначаються не лише продуктивністю та якістю інституцій, а й ризиками руйнування активів, вимушеною міграцією та трансформацією логістичних зв’язків. Обґрунтовано принцип асиметричної децентралізації, за яким обсяг делегованих функцій залежить від доведеної інституційної спроможності регіональних структур. Практична цінність. Запропонований підхід може бути використаний для формування Державної стратегії регіонального розвитку України на 2028-2034 роки, розроблення територіально диференційованих програм відновлення та підготовки інституційної системи України до імплементації вимог Розділу 22 acquis ЄС.
регіональна політика, новий регіоналізм, політика згуртованості ЄС, територіально орієнтований розвиток, багаторівневе врядування, smart specialisation, відбудова України, європейська інтеграція
Мета. Визначити сучасні тенденції розвитку регіональної економіки Європейського Союзу, систематизувати інституційні та практичні засади реалізації регіональної політики ЄС й обґрунтувати можливості адаптації європейських підходів до стратегічного планування регіонального та місцевого розвитку України в умовах євроінтеграції, відбудови та структурної трансформації економіки. Методологія. Методологічну основу дослідження становлять територіально орієнтований підхід до регіонального розвитку, положення інституційної теорії та принципи стратегічного планування. Застосовано системний, порівняльний і ретроспективний аналіз, критичний аналіз нормативно-правових і програмних документів ЄС та України, метод синтезу для узагальнення тенденцій регіонального розвитку та графічний метод для візуалізації його параметрів. Особливу увагу приділено інституційним механізмам політики згуртованості, стратегічному інвестуванню, інноваційній політиці, розвитку сільських територій та трансформації підходів до підтримки регіонів у 2025-2026 рр. Результати. Установлено, що регіональна економіка ЄС розвивається в умовах посилення геополітичних, технологічних, демографічних і структурних викликів, що зумовлює трансформацію інструментів політики згуртованості та механізмів підтримки територій. Систематизовано ключові тенденції регіонального розвитку ЄС: орієнтацію стратегічного планування на європейські цінності та територіальну згуртованість; використання стратегічних інвестицій для стимулювання економічного зростання і підвищення якості життя; адаптацію бюджетних і програмних механізмів до зовнішніх і внутрішніх змін; посилення ролі інновацій, цифровізації та зеленого переходу; розвиток регіональних програм і міжрегіональної інтеграції. З’ясовано, що ефективність європейської моделі забезпечується багаторічним програмуванням, узгодженістю стратегічних пріоритетів, чітким розподілом повноважень, єдиними стандартами, прозорістю та можливістю коригування програм відповідно до досягнутих результатів. Оригінальність. Розвинуто положення щодо трансформації регіональної економіки ЄС під впливом взаємодії геополітичного, інноваційно-технологічного, зеленого та цифрового чинників. Систематизовано сучасні тенденції регіонального розвитку ЄС та визначено інституційні можливості адаптації їх в Україні з огляду на завдання європейської інтеграції, післявоєнного відновлення, децентралізації та необхідності посилення спроможності регіональних і місцевих інституцій.
регіональна економіка, Європейський Союз, тенденції, стратегічне планування, державна регіональна політика
Мета. Метою статті є виявлення інституційних і функціональних особливостей державного управління підприємництвом у Німеччині, дослідження розподілу функцій, повноважень і відповідальності між ключовими інституціями та визначення елементів німецької моделі, релевантних для вдосконалення державного управління підприємництвом в Україні. етодологія. У дослідженні застосовано порівняльний інституційний підхід, що ґрунтується на аналізі законодавчих актів, урядових і програмних документів, а також матеріалів державних інституцій. Використано методи порівняльного, структурно-функціонального аналізу, систематизації, узагальнення та графічної візуалізації. Результати. Німецька модель поєднує координацію політики на федеральному рівні з децентралізованою реалізацією функцій на рівні земель і місцевих органів влади. Її ключовою особливістю є відокремлення формування політики від адміністративної реалізації, регулювання, контролю та фінансової підтримки. Федеральні міністерства формують політику, тоді як спеціалізовані інституції виконують адміністративні, регуляторні, контрольні та фінансові функції. BAFA реалізує програми, Федеральне картельне відомство забезпечує правозастосування у сфері конкуренції, Федеральне мережеве агентство регулює мережеві сектори, а KfW забезпечує фінансову підтримку. Торгово-промислові палати виконують делеговані публічні функції та представляють інтереси бізнесу. Українська модель є більш централізованою, з менш вираженим розмежуванням функцій і розподілом фінансової підтримки між кількома інституціями. Оригінальність. Наукова новизна полягає в порівняльній систематизації інституційних моделей державного управління підприємництвом у Німеччині та Україні за функціональним розподілом формування політики, адміністративної реалізації, регулювання, контролю та фінансової підтримки, що дає змогу виявити відмінності у ступені інституційної спеціалізації та функціонального розмежування. Практична цінність. Результати можуть бути використані для вдосконалення державного управління підприємництвом в Україні шляхом уточнення інституційних повноважень, посилення спеціалізації та координації, а також поліпшення взаємодії між органами публічної влади та бізнесом.
державне управління підприємництвом, державні інституції, функціональна спеціалізація, інституційна модель, багаторівневе управління, мале і середнє підприємництво, Німеччина, Україна
Метою статті є здійснення комплексного порівняльного аналізу регіональних інноваційних систем України та ЄС на основі адаптації європейської методології Регіонального інноваційного табло (Regional Innovation Scoreboard, RIS) з огляду на специфіку національної офіційної статистики для ідентифікації ключових розривів, конкурентних переваг і вразливостей українських регіонів в умовах євроінтеграції. Методологія базується на європейських підходах RIS та European Innovation Scoreboard (EIS), адаптованих до умов України та вимог офіційної статистики. Просторову основу узгоджено зі стандартами NUTS-UA. Задля подолання статистичних обмежень воєнного часу використано проксі-показники, бібліометричний аналіз баз даних Scopus, а також комбінований метод розподілу патентно-ліцензійної активності (УКРНОІВІ, EUIPO) за регіонами. Результати засвідчують глибокий структурний розрив між регіональними інноваційними екосистемами України та ЄС практично за всіма параметрами. Зокрема, виявлено домінування інерційної бюджетоцентричності, збереження моделі «закритих інновацій», а також критично низьку активність підприємницького сектору у сфері НДДКР, комерціалізації та міжнародного патентування (PCT, EUIPO) на фоні високого рівня цифрового зв’язку в окремих регіонах. Оригінальність дослідження полягає в розробленні адаптованого методичного інструментарію бенчмаркінгу РІС в умовах обмеженості офіційної національної статистики та воєнного стану, що дало змогу вперше здійснити детальну зіставність українських областей із європейськими регіонами. Практична цінність результатів полягає у можливості використання їх органами державної влади та місцевого самоврядування для коригування регіональної інноваційної політики, імплементації стратегій смарт-спеціалізації, подолання цифрових і технологічних диспропорцій та прискорення інтеграції вітчизняного бізнесу в європейські дослідницькі простори.
регіональні інноваційні системи, інновації, регіони України, Європейський Союз, Регіональне інноваційне табло, євроінтеграція, інноваційний розвиток, місцева статистика
УКР 
ENG
УДК 332.1:330.34:351.778.5(477); JEL R11, R58, H54, O18