Проведено огляд наявних підходів до аналізу та оцінювання бюджетного забезпечення регіонів. Показано, що інструментарій оцінювання базується на традиційних методологічних засадах; не спостерігаються чіткі межі в системі оцінок фінансового стану регіону, бюджетного забезпечення регіону, бюджетного потенціалу регіону; відсутні єдині критерії вибору оціночних показників тощо. На основі критичного аналізу та узагальнення запропоновано вдосконалення методичних підходів до оцінювання бюджетного забезпечення регіонів, яке базується на застосуванні методу порівняльної комплексної оцінки – евклідових відстаней і групуванні показників за чітко обраними напрямами оцінювання, а саме: стан і збалансованість бюджету, міжбюджетна взаємодія, стійкість бюджету та боргове навантаження (для бюджетів міст). Доведено, що запропоновані підходи до аналізу та оцінювання бюджетного забезпечення регіонів дають можливість зробити висновок про рівень забезпечення бюджетними ресурсами, можливості їх використання, виявляти бюджетні ризики та передбачати засоби їх нейтралізації. Бюджетний аналіз з використанням цього інструментарію можна проводити на всіх етапах бюджетного процесу, а його результати слугуватимуть аналітичною базою в практиці органів місцевого самоврядування.
регіон, оцінювання, бюджетне забезпечення, таксонометричний метод, евклідова відстань
Розглянуто сутність і зміст регіональної бюджетної політики. Охарактеризовано складові цієї політики, зокрема: регіональну бюджетну стратегію і регіональну бюджетну тактику як форми реалізації регіональної бюджетної політики, а також окремі види цієї політики. Сформульовано першочергові завдання, пов’язані з модернізацією регіональної бюджетної стратегії та регіональної бюджетної тактики.
Підкреслено особливості видавничої діяльності (видавничої справи) та її значення в житті суспільства і держави. Наголошено на необхідності виділення видавничої діяльності в окремий блок у складі видавничої справи та розроблення самостійних заходів з управління нею. Проаналізовано результати видавничої діяльності за три роки в розрізі окремих областей України. Встановлено, що на сьогодні в усіх областях має місце значне зниження щорічних темпів видавничої діяльності як за кількістю назв, так і за їх тиражами. Наголошено на необхідності удосконалення управління видавничою діяльністю на основі висновків з аналізу. Проведено дослідження сучасного стану системи управління видавничою діяльністю на рівні регіону. Вказано на деякі недоліки наявних програм і планів управління видавничою справою на рівні областей і міст. Підкреслено доцільність розроблення заходів для вдосконалення управління в блоці «авторське середовище-видавництво (видавнича організація)». Запропоновано основні напрями вдосконалення управління видавничою діяльністю на регіональному рівні. Визначено, що перспективою подальших розвідок у досліджуваному напрямі є вибудовування ефективної системи регіонального управління видавничою справою загалом.
видавнича діяльність, видавнича справа, регіон, видавнича продукція, аналіз, управління
Досліджено відмінності між поняттями «споживчий ринок» і «ринок споживчих товарів». Установлено суть поняття «регіональний ринок споживчих товарів». Визначено, що функціонування та розвиток регіонального ринку споживчих товарів має спиратися на певну систему завдань, функцій і методологічних принципів, що відображають основні його закономірності. З’ясовано, що метою функціонування ринку споживчих товарів є задоволення потреб різних соціальних верств населення необхідними товарами споживання відповідно до їх купівельної спроможності. Узагальнено основні характеристики регіонального ринку споживчих товарів. Встановлено, що насиченість і ємність ринку споживчих товарів залежить від ефективності соціально-економічної діяльності в регіоні, тобто чим вона вища, тим, як правило, більше виробляється товарів, вища заробітна плата і кінцеве споживання. Запропоновано напрями розвитку та організації регіонального ринку споживчих товарів.
регіональний ринок споживчих товарів, споживання, споживчий ринок, товар, ціна
Визначено сутність і роль інтелектуальних ресурсів у розбудові регіонів у напрямі реалізації реформи децентралізації. Розглянуто досвід країн-членів ЄС щодо реалізації регіональних інноваційних стратегій і заходів у напрямі підтримки та популяризації інституту інтелектуальної власності як основного фактора сталого розвитку регіонів. На основі статистичного аналізу виявлено стан інтелектуальної власності у розрізі регіонів України та проаналізовано проблеми її формування та захисту у контексті загальнонаціональних проблем науково-технологічного розвитку. Обґрунтовано, що формування та реалізація інтелектуальних ресурсів в Україні має ґрунтуватися насамперед на становленні й посиленні ролі регіонального управління інноваційними процесами, що, своєю чергою, має стати одним з головних напрямів державної економічної політики щодо залучення науково-технологічного та інноваційного потенціалу регіонів у процес децентралізації.