Розкрито специфіку державної політики щодо природно-сільськогосподарського районування земель в Україні. Висвітлено концептуальні засади у сфері природно-сільськогосподарського районування земель, закладені Земельним кодексом України, Законами України «Про землеустрій», «Про охорону земель».Здійснено ретроспективний аналіз нормативно-методичного забезпечення у сфері природно-сільськогосподарського районування, розкрито особливості його формування та оновлення. Виявлено, що заплановане впродовж 2005-2010 рр. проведення природно-сільськогосподарського районування було зведено до окремої наукової проектної розробки на загальнодержавному рівні та деяких внутрішньобласних напрацювань, які не отримали офіційного затвердження. З’ясовано, що в Україні до офіційного проведення природно-сільськогосподарського районування підзаконними актами виключно для здійснення нормативної грошової оцінки земель сумнівно зафіксовано окремі класифікації територіальних таксономічних одиниць, зокрема: перелік природних зон з приналежними до них адміністративними районами за регіонами України; перелік і шифри природно-сільськогосподарських районів у межах регіонів України; перелік природно-сільськогосподарських зон і гірських природно-сільськогосподарських областей у межах України. Доведено наявність методично-правових колізій у сучасному урядовому механізмі природно-сільськогосподарського районування як складової загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та загрози його реалізації. 

природно-сільськогосподарськe районування земель, нормативно-методичне забезпечення районування, проблеми здійснення районування 

Досліджено теоретичні підходи до визначення сутності поняття «управління земельними ресурсами». Розкрито особливості врегулювання змісту цієї категорії Європейською економічною комісією ООН та ФАО. Виявлено недоліки економіко-правового регулювання у сфері управління земельними ресурсам в Україні та їх наслідки. Визначено істотні ознаки недосконалості сучасної системи управління земельними ресурсами. Доведено, що в сучасних соціально-економічних умовах України вирішального значення у сфері управління земельними ресурсами набуває досконала регламентація термінів, стандартів, нормативів, а також дієвість механізмів імплементації повноважень, правил і процедур. Висвітлено підходи Європейської економічної комісії ООН та ФАО для належного управління земельними ресурсами. Обґрунтовано пропозиції до формування інституційно-правового механізму модернізації сучасної системи управління земельними ресурсами в Україні на засадах: реальної децентралізації влади; пріоритетності забезпечення режиму особливої охорони земель і сталого землекористування; повноцінної інтегрованої участі уповноважених суб’єктів управління земельними ресурсами та громадянського суспільства. Головним чинником такої модернізації є повноцінна реалізація схвалених Кабінетом Міністрів України Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, Стратегії реформування державного управління України на 2016-2020 рр. 

модернізація, земельні ресурси, система управління земельними ресурсами, децентралізація влади 

Висвітлено особливості запровадження режиму мораторію на відчуження земельних ділянок, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, і прав на них; причини, підстави та ризики його пролонгації в сучасних умовах. Доведено, що актуальність і легітимність відомостей Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення як об’єктів потенційного повноцінного ринкового обігу законодавчо регламентується граничними строками послідовного проведення: через кожні 20 років – суцільного ґрунтового обстеження; не рідше як один раз у 7 років – бонітування ґрунтів; не рідше як один раз на 5-7 років – економічної оцінки та нормативної грошової оцінки цих земельних ділянок. Запропоновано зміни до Земельного кодексу України в контексті: встановлення обмежень і вимог для превентивного повноцінного забезпечення пріоритетності особливої охорони земельних ділянок сільськогосподарського призначення; визначення умов реалізації громадянами конституційних прав щодо конкретної земельної ділянки як об’єкта власності в процесі інвестиційного обігу. Визначення держави єдиним першим покупцем земельних ділянок і прав на них, що є об’єктом мораторію, запропоновано розглядати не як відмову від їх ринкового обігу, як інвестиційний інструмент держави, що розблоковує мораторій на ринковий обіг. 

земельна ділянка, обіг земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розблокування мораторію, пріоритетність особливої охорони земель 

Розкрито особливості та наслідки роздержавлення земель сільськогосподарського призначення при здійсненні земельної реформи в Україні. Висвітлено причини призупинення в 2001 р. легального обігу прав щодо земель, призначених для товарного сільськогосподарського виробництва, як підґрунтя для мораторію на їх відчуження в сучасних умовах. Визначено, що легальний обіг прав на земельні ділянки в межах сільських населених пунктів не призвів до поліпшення їх соціально-економічного становища та підвищення рівня життя сільського населення. Наявне нарощування обсягів сільськогосподарської продукції в умовах мораторію на відчуження земель засвідчує, що обіг прав на землю не є визначальним чинником ефективного розвитку сільського господарства. Аргументовано, що мораторій на відчуження земель, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, і зміна їх цільового призначення є неефективним неконституційним засобом захисту економічних прав громадян-власників земельних ділянок (паїв) в умовах «тіньового» обігу прав на ці ділянки та хаотичної зміни їх цільового призначення. Виявлено проблеми неадекватності інституційного, економічного та інформаційного забезпечення щодо запровадження обігу земель, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; відсутності системної цілеспрямованої державної земельної політики в цій сфері. Окреслено підхід до формування економіко-правового механізму прозорого обігу земель з позицій превентивного забезпечення верховенства права та реальної децентралізації влади в Україні. 

обіг земель сільськогосподарського призначення, економіко-правові засади обігу, проблеми обігу, сільська територія 

Розкрито сутність збалансованого розвитку сільської території, її соціально-економічного потенціалу. Запропоновано розглядати збалансований розвиток сільських територій як розвиток, за якого задовольняються зростаючі матеріальні та духовні потреби сільського населення на засадах науково обґрунтованого узгодження економічно ефективного та екологічно допустимого використання соціально-економічного потенціалу сільських територій. Обґрунтовано підходи до оцінки виробничого потенціалу сільської території з врахуванням багатофункціональності її структури, зокрема шляхом визначення сукупного річного економічного ефекту у вигляді сумарного річного рентного доходу від цільового використання земель відповідного призначення в ролі територіального базису, природного ресурсу, засобу виробництва для здійснення видів економічної діяльності, що локалізовані в межах сільської території. Запропоновано порядок проведення оцінки виробничого потенціалу сільської території, що враховує специфіку формування рентного доходу при використанні земель сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення. Висвітлено особливості використання інформаційних ресурсів Державного земельного кадастру для оцінки виробничого потенціалу сільської території. Окреслено напрями застосування результатів оцінки задля забезпечення збалансованого розвитку сільської території. 

сільська територія, збалансований розвиток, виробничий потенціал сільської території, цільове використання земель, рентний дохід, методика оцінки 

Розглянуто особливості формування та реалізації пріоритетності розвитку сільських територій при становленні ринкових відносин. Обґрунтовано доцільність та зміст системної євроінтеграційної модернізації вітчизняної політики розвитку сільських територій, спрямованої на формування передумов сталого соціально-економічного розвитку. Визначено склад пріоритетів розвитку сільських територій: збереження самосвідомості та посилення самоідентифікації сільського населення, як носія української ідентичності, культури і духовності нації; подолання бідності сільського населення на засадах диверсифікації сільської економіки, доходів населення, його зайнятості та самозайнятості; формування та розвиток конкурентних переваг сільської території; забезпечення охорони навколишнього природного середовища та підвищення рівня екологічної безпеки. Запропоновано комплекс невідкладних заходів стосовно їх реалізації в умовах системного здійснення економічних реформ. 

сільська територія, сталий розвиток, пріоритети розвитку сільських територій, євроінтеграційна модернізація, економічні реформи 

Розглянуто механізми формування пріоритетів державної політики розвитку сільських територій в процесі її еволюційного становлення. Висвітлено їх особливості та системну недосконалість. Доведено наявність тенденції поетапного погіршення стану сільських територій: криза – поглиблення кризи – занепад – деградація; відсутність в Україні необхідних передумов для організації переходу до моделі сталого розвитку сільських територій. Визначено підходи до формування пріоритетів державної політики розвитку сільських територій на засадах її євроінтеграційної модернізації. 

сільська територія, розвиток сільської території, пріоритети державної політики розвитку сільських територій 

Досліджено теоретичні підходи до визначення сутності поняття «сільська територія». Проаналізовано особливості та чинники правового врегулювання змісту цієї категорії. На засадах виділення та ідентифікації сільської території як реального об’єкта державного регулювання та моніторингу обґрунтовано та запропоновано авторський варіант унормування терміна «сільська територія», згідно з яким це відокремлена, включно з затвердженими межами міста або селища міського типу, ідентифікована за геопросторовою ознакою та адміністративною підпорядкованістю територія адміністративно-територіального утворення з відповідними структурою, умовами, ресурсами, властивостями та характеристиками. 

сільська територія, розвиток сільської території, адміністративно-територіальне утворення, об’єкт державного регулювання 

Розглянуто стан та особливості розвитку промислового комплексу Львівщини за сучасних умов. Досліджено секторальні та територіальні тенденції промислового розвитку в умовах впливу світової фінансової кризи. Визначено фактори, що негативно впливають на розвиток промислового виробництва. Розкрито сутність антикризової програми діяльності органів влади Львівщини в промисловому секторі економіки. Окреслено підходи до стабілізації розвитку промислового виробництва в умовах фінансової кризи. 

промисловий комплекс, тенденції промислового розвитку, фактори розвитку промислового виробництва, стабілізація розвитку промислового виробництва