кандидат економічних наук, старший науковий співробітник
провідний науковий співробітник відділу регіональної екологічної політики та природокористування, ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М.І. Долішнього НАН України»
Розглянуто питання щодо ходу реформи адміністративно-територіальної та бюджетно-фінансової децентралізації в Україні. Здійснено аналіз процесу об’єднання переважно малочисельних за населенням і неспроможних у повному обсязі виконувати повноваження місцевого самоврядування сільських, селищних, міських рад у більші об’єднані територіальні громади (ОТГ). Протягом 2015-2017 рр. в Україні шляхом добровільного об’єднання 3103 сільських, селищних і міських рад було сформовано 665 ОТГ. Однак понад 70% адміністративно-територіальних одиниць базового рівня в процесі об’єднання участі не взяли. Регіони України демонструють реформаторську активність різного рівня. Так, у Житомирській, Хмельницькій і Чернігівській областях понад 50% сільських, селищних і міських рад об’єдналося в ОТГ. У Закарпатській, Київській і Кіровоградській областях в об’єднанні взяли участь менше 10% наявних громад. Недостатні темпи реформування, територіальна дискретність об’єднання громад спричинюють низку проблем локального, субрегіонального й регіонального управління. При цьому перші результати реформи демонструють низку її переваг: зросли фінансові ресурси об’єднаних громад, вони отримали бюджетну самостійність, з’явилася зацікавленість у реалізації ендогенного потенціалу розвитку громад тощо. Водночас проявили себе проблемні питання здійснення реформи, які, зокрема, пов’язані з необхідністю долати перепони, що спричинені принципом добровільності при об’єднанні наявних територіальних громад у більш спроможні адміністративно-територіальні одиниці базового рівня. Запропоновано шляхи подолання перепон задля успішності реформи, серед яких: необхідність належного конституційного забезпечення реформи; запровадження якісно нового інституту державного контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування; синхронізації вирішення завдань реформування адміністративно-територіального устрою зі секторальними реформами соціальної сфери, бюджетно-податковою реформою, реформою аграрного сектору економіки; формування нової державної політики регіонального розвитку з акцентами на зростаючу управлінську, економічну й політичну роль базового рівня адміністративно-територіального устрою у вирішенні питань як місцевого значення, так і завдань субрегіонального й регіонального розвитку.
Розглянуто питання використання макрорегіональних інструментів розвитку гірських територій – європейських гірських конвенцій і макрорегіональних стратегій. Охарактеризовано принципи й завдання чинних Альпійської та Карпатської конвенцій. Вказано на необхідність їх доповнення інструментами стратегічного й програмного характеру. На прикладі чинної з 2015 р. Макрорегіональної стратегії ЄС для Альпійського регіону досліджено мету, цілі та завдання нових європейських інструментів системного розвитку гірських макрорегіонів. Розкрито зміст ініціатив про розроблення макрорегіональної стратегії для Карпатського регіону. Наведено дані щодо передбачених у проекті такої стратегії напрямів й пріоритетних сфер спільної діяльності країн та регіонів – її гіпотетичних учасників.
гірські території, макрорегіон, інструменти розвитку, макрорегіональні стратегії, Карпатська стратегія
Здійснено аналіз наукових підходів до трактування дефініції «інвестиційний потенціал». Запропоновано визначення поняття «інвестиційний потенціал територіальної громади», звернуто увагу на його специфічні риси. Досліджено структуру інвестиційного потенціалу територіальної громади та виділено його основні чинники. Вказано на проблеми формування та використання інвестиційного потенціалу територіальних громад. Розроблено схему механізму управління інвестиційним потенціалом на рівні територіальної громади.
інвестиційний потенціал, територіальна громада, органи місцевого самоврядування, управлінський вплив, механізм управління
Розглянуто питання розвитку публічно-приватного партнерства у сфері відновлюваної енергетики регіону. Наведено результати економічної оцінки природного потенціалу відновлюваної енергетики областей Західного регіону України. Зроблено висновок про низькі показники його освоєння та необхідність використання дієвих організаційно-економічних механізмів забезпечення розвитку відновлюваної енергетики в регіоні. У цьому контексті запропоновано формування Західноукраїнського кластера відновлюваної енергетики, запровадження зелених державних закупівель, організацію розробки готових проектів зі спорудження об’єктів відновлюваної енергетики та аукціонної торгівлі ними.
відновлювані джерела енергії, відновлювана енергетика, регіон, публічно-приватне партнерство
Розглянуто питання щодо поняття транскордонної екологічної безпеки. Запропоновано структурну схему чинників екологічної безпеки регіону. Звертається увага на особливості впливу транскордонного фактора на досягнення екологічної безпеки у прикордонних регіонах. Зроблено висновок, що для регіонів України, прилеглих до країн ЄС, завдання зі зменшення антропогенного тиску на навколишнє природне середовище й досягнення рівня екологічної безпеки, який би відповідав показникам сусідів, є більш ніж актуальним. Запропоновано функціонально-структурну схему механізму регулювання транскордонної екологічної безпеки.
екологічна безпека, транскордонний регіон, екологічні загрози, асиметрія екологічного стану, механізм регулювання транскордонної екологічної безпеки
Розглянуто питання щодо підготовки до проведення адміністративно – територіальної реформи в Україні та її нормативно-правового забезпечення. Враховуючи необхідність реформування наявної системи адміністративно-територіальних одиниць, запропоновано методичні підходи до моделювання територіальних громад як дієздатніших адміністративно-територіальних одиниць базового рівня з вищим потенціалом реалізації завдань місцевого самоврядування. Шляхом до їх формування обрано об’єднання наявних малоспроможних сільських, селищних і міських рад у більш потужні територіальні громади. При цьому вказано на важливі чинники та критерії, які слід врахувати при моделюванні територіальних громад, визначено послідовність дій при їх моделюванні.
Розглянуто питання ролі вугільної промисловості у соціально-економічному розвитку країн і регіонів, сучасні тенденції у розвитку галузі. Акцентовано увагу на необхідності реструктуризації вугільної промисловості України та її Західного регіону. Проведено аналіз шляхів реструктуризації вугільної галузі у країнах Європи, оцінено європейський досвід реструктуризації галузі та можливості його використання в Україні. На цій основі запропоновано напрями та механізми реструктуризації вугільної промисловості Західного регіону України. Зокрема, об’єднання усіх вугільних виробництв регіону в одній державній компанії ДВАТ «Західвугілля» із закриттям при цьому нерентабельних шахт, шахт з особливо складними умовами вуглевидобування та шахт з вичерпаними запасами вугільної сировини; формування вертикально інтегрованої паливно-енергетичної компанії у формі державного підприємства «Західенерговугілля»; будівництва в регіоні нових шахт для збереження вуглевидобутку та створення робочих місць для шахтарів; запровадження у районах припинення вуглевидобутку спеціального режиму інвестиційної діяльності; формування спеціальної державної політики соціального захисту вивільнених працівників вугільних підприємств.
вугільна промисловість, реструктуризація, світовий досвід, Західний регіон України
Розглянуто теоретико-методичні та практичні питання щодо завдань сталого розвитку гірських територій в Україні. Вказано на специфіку гірських територій, що зумовлює необхідність розробки та реалізації особливої політики їх розвитку. Коротко висвітлено досвід реалізації гірської політики в зарубіжних країнах. На основі глобальної концепції сталого розвитку та сучасних підходів до її реалізації у гірських регіонах Європи обґрунтовано роль природокористування у досягненні цілей сталого розвитку гірських територій, визначено основні принципи сталого природокористування: господарської необхідності використання природних ресурсів; збереження традицій природокористування; надання переваг місцевому населенню у використанні природних ресурсів; збереження та відтворення природного багатства; екологічності природокористування; неперевищення меж допустимої еколого-економічної компромісності наслідків природокористування. Запропоновано механізми стимулювання господарського розвитку гірських територій України та подолання їх соціально-економічної депресивності.
сталий розвиток, гірські території, природокористування, Карпатський регіон, соціально-економічна депресивність, режим інвестиційної діяльності
На основі запропонованих автором методичних підходів до оцінювання сталого природокористування на гірських територіях проведено оцінку використання мінерально-сировинних і водних ресурсів Карпатського регіону України на принципах сталого розвитку. Наведено результати оцінки та визначено низку проблемних питань, які слід розв’язати для підвищення соціально-економічного ефекту використання природних ресурсів, вирішення завдань їх охорони та відтворення.
сталий розвиток, Карпатський регіон, природні ресурси, оцінка, проблеми природокористування
Розглянуто питання специфіки оцінювання сталого розвитку сфери господарського використання природних ресурсів гірських територій. Запропоновано систему принципів та критеріїв сталого використання природних ресурсів Українських Карпат й відповідних їм оціночних показників та індикаторів. Визначено методичні підходи до встановлення індексів сталого використання природних ресурсів гірського Карпатського регіону.
сталий розвиток, гірський регіон, природні ресурси, показники, індикатори, методи оцінки
Проведено аналіз рівня економічного розвитку гірських районів України, зроблено висновки щодо необхідності вжиття заходів з їх державної підтримки та створення робочих місць для місцевого населення. Обґрунтовано потребу та шляхи запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності у гірських зонах з наданням їм статусу територій пріоритетного розвитку.
гірські зони, економічний розвиток, інвестиційна діяльність, території пріоритетного розвитку
Розглянуто питання щодо місця природно-техногенних загроз у системі національної безпеки. Охарактеризовано рівень та особливості природно-техногенних загроз в Україні. Звернуто увагу на регіональні відмінності у структурі та рівні природно-техногенних загроз. Зроблено висновок щодо недостатньої ефективності протидії загрозам такого характеру в Україні та запропоновано низку першочергових завдань, вирішення яких підвищить природно-техногенну безпеку держави.
природно-техногенні загрози, національна безпека, надзвичайні ситуації, регіон
На основі аналізу чинної системи адміністративно-територіального устрою та організації місцевого самоврядування в Україні обґрунтовується необхідність її реформування. Пропонується авторське бачення перспективної моделі адміністративно-територіального устрою, наведено орієнтовну схему розподілу функцій і повноважень між органами місцевого самоврядування різних рівнів, показано алгоритм здійснення адміністративно-територіальної реформи.
Вказується на зростаючу роль економічних важелів регулювання природокористування у світовій практиці. На основі аналізу еколого-економічних, правових, організаційних, фінансово-бюджетних та інших проблем у сфері водокористування в Україні та підходів до їх вирішення запропоновано шляхи та заходи з вдосконалення регулювання відносин водокористування з використанням інструментів нормативного, адміністративного, фінансово-економічного регулювання, стимулювання раціонального водокористування, вдосконалення відносин власності, забезпечення регіональних інтересів при використанні водних ресурсів. Вказано на очікувані результати застосування пропонованих заходів звдосконалення водокористування.
природокористування, сфера водокористування, еколого-економічні проблеми, економічне регулювання
Розглядаються підходи до реалізації принципу «забруднювач платить» у країнах, що є сторонами Карпатської конвенції (ратифікована Україною у 2004 р.). Порівнюються механізми реалізації даного принципу охорони навколишнього природного середовища в Україні, інших країнах – учасниках Карпатської конвенції та країнах Європейського Союзу. Аналізуються розміри екологічних зборів, що застосовуються в Україні, у співставленні з розмірами екологічних податків та зборів у інших країнах. Прогнозуються тенденції подальшого розвитку екологічного оподаткування та пропонуються напрямки його вдосконалення в Україні з урахуванням світових тенденцій та практики Європейського Союзу.
Карпатська конвенція, охорона навколишнього природного середовища, екологічні збори, екологічні податки
Цитування
Кравців В. С., Сторонянська І. З., Жук П. В. Реформування територіальної основи місцевого самоврядування в контексті його фінансової спроможності // Економіка України. 2017. №1. С. 41-51. {re2018.02.032.004}
Кравців В. С., Жук П. В. Концептуальні засади реформування адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування в Україні. Регіональна економіка. 2010. № 4. С. 7-16. {re2018.04.017.009}
Жук П. В. Актуальні завдання та шляхи реформування адміністративно-територіального устрою в Україні. Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. 2015. № 1(111). С. 20-25. {re2019.02.036.003}
Жук П. В. Актуальні завдання та шляхи реформування адміністративно-територіального устрою в Україні. Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України: зб. наук. пр. 2015. Вип. 1(111). С. 20-25. {re2019.04.152.005}
Жук П. В. Методичні підходи до моделювання територіальних громад базового рівня у процесі адміністративно-територіальної реформи в Україні. Регіональна економіка. 2015. № 2. С. 5-13. {re2019.04.152.006}
Жук П. В., Сірик З. О. Інвестиційний потенціал територіальних громад: суть поняття та питання управління. Регіональна економіка. 2017. № 2. С. 16-22. {re2019.04.152.007}
Кравців В. С., Жук П. В. Реформа адміністративно-територіального устрою: результати, проблеми, подальші дії. Стратегічна панорама. 2016. № 4. С. 104-113. {re2019.04.152.008}
Кравців В. С., Сторонянська І. З., Жук П. В. Реформування територіальної основи місцевого самоврядування в контексті його фінансової спроможності. Економіка України. 2017. № 1. С. 41-51. {re2019.04.152.009}
Кравців В. С., Жук П. В., Сторонянська І. З. та ін. Адміністративно-територіальний устрій: методологічні основи та практика реформування: монографія. Львів: ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М. І. Долішнього НАН України», 2016. 264 с. {re2019.04.152.010}
УКР 
ENG
pzhuk@ukr.net
(032)270-7037
УДК 338.244.47(477); JEL E60, O18, R58