Розкрито сутність соціально-демографічного виміру формування потенціалу та його місце у структурі резилентності соціально-економічної системи України. Обґрунтовано доцільність обліку офіційно зареєстрованих безробітних, які виїхали за межі країни. Охарактеризовано витрати населення, які в умовах шоків і криз загалом знижуються, що також є чинником зниження потенціалу резилентності соціально-економічної системи країни. Запропоновано використання грошових заощаджень населення як одного з індикаторів формування потенціалу резилентності соціально-економічної системи впродовж шокового періоду. Адже вони можуть забезпечити страхову захищеність фізичних осіб на випадок непередбачених подій і сприяють підвищенню життєвого рівня населення. Наголошено на потребі в активізації потенціалу українського економічно активного населення, яке не повною мірою виконує функцію механізму реагування та мінімізації наслідків потрясінь для національної економіки. 

стійкість системи, резилентність соціально-економічної системи, соціально-демографічний вимір, потенціал соціально-економічної резилентності 

Визначено сутнісну характеристику взаємозв’язків аграрного сектору та внутрішнього ринку. Обґрунтовано, що аграрний сектор економіки є системоутворюючим елементом національної економіки, який об’єднує різні галузі сільського господарства, головним завданням якого є забезпечення країни продовольством і сільськогосподарською сировиною. Аграрний сектор і внутрішній ринок взаємодіють на базі міжгалузевих зв’язків, що охоплюють не лише обмін, але й ширший діапазон відносин унаслідок впливу різновекторних чинників і супроводжуються постійним взаємовпливом. Аграрний сектор формує ресурси агропродовольства та забезпечує товарну пропозицію відповідно до потреб внутрішнього ринку, активно впливає на структуру ринку, цінову політику, економічні, соціальні і технологічні аспекти його розвитку. Своєю чергою, внутрішній ринок впливає на виробничу програму аграрного сектору, інтенсифікує конкурентне середовище, забезпечує потреби в матеріально-технічних ресурсах, товарах і послугах для сільського населення, сприяє соціально-економічному розвитку сільських територій. Таким чином, відбувається масштабний і різновекторний взаємовплив на базі складної системи відносин. Здійснено емпіричне тестування структури сучасного конкурентного ринку сільськогосподарської продукції. Використання тесту на стаціонарність Дікі-Фуллера сприяло комплексному дослідженню характеру взаємозв’язків і чинників розвитку аграрного сектору національної економіки. Простежується слабкий рестрикційний вплив реального обмінного курсу на обсяги сільськогосподарського виробництва. Обернена залежність між зниженням реального обмінного курсу та сільськогосподарським виробництвом поступово послабнула в 2004-2006 рр. Водночас сільськогосподарське виробництво залежить від світових цін на сільськогосподарську сировину. У середньому підвищення світових цін на 1% спричиняє збільшення обсягів сільськогосподарського виробництва на 0,3%, що досить відчутно. Слід підкреслити, що реальний обмінний курс і світові ціни на сільськогосподарську сировину здійснюють асиметричний вплив на обсяги сільськогосподарського виробництва. Запропоновано цілі розвитку та напрями підтримки конкурентоспроможності аграрного сектору економіки України. Розвиток сектору економіки можливий лише при активній державній підтримці в умовах посилення конкуренції. Формами державної підтримки, крім традиційних (пільгові податки, субсидії,) мають бути кредитні інвестиції, податкові канікули, дотації з різних фондів, у тому числі забезпечення національних програм розвитку. Зростання та стабілізацію розвитку аграрного сектору національної економіки необхідно забезпечити шляхом використання прямих і непрямих важелів державного регулювання, що дозволить підвищити конкурентоспроможність аграрного виробництва. 

внутрішній ринок, аграрний сектор, національна економіка, сільськогосподарське виробництво