Розглянуто теоретичні та практичні питання щодо регіональної екологічної політики в Україні та фінансового забезпечення реалізації її завдань. Досліджено джерела фінансових ресурсів, що використовуються / можуть бути використані для досягнення цілей регіональної екологічної політики. Показано значення екологічного оподаткування як інструменту фінансового забезпечення реалізації завдань і заходів, які реалізуються в межах регіональної екологічної політики. Проаналізовано роль екологічного оподаткування з огляду на показники валового внутрішнього продукту та загальної суми податкових надходжень в Україні порівняно з відповідними показниками держав-членів ЄС. Досліджено обсяги надходжень екологічного податку до місцевих бюджетів, місця їх у доходах і витратах місцевих бюджетів регіонів. Зроблено висновок про необхідність посилення фіскальної та цільової природоохоронної функції екологічного оподаткування в Україні, зокрема в контексті фінансового забезпечення реалізації завдань, що постають перед Україною з набуттям статусу держави-кандидата на вступ до Європейського Союзу.
регіональна екологічна політика, фінансове забезпечення, джерела фінансування, екологічне оподаткування, вимоги ЄС
Обґрунтовано проблематику вибору оптимальних рішень щодо виробництва крізь призму необхідності вдосконалення регіональної екологічної політики на засадах сталого розвитку та євроінтеграційного курсу України. Доведено, що ефективність бізнесу визначається прийняттям правильних рішень про те, що виробляти (які блага), де виробляти (в яких місцях), як виробляти (за допомогою яких технологій), скільки виробляти (в якому обсязі), для кого виробляти (на які ринки збуту). Передбачається, що наслідком адаптації регіональної екологічної політики до сучасних екологічних і соціально-економічних викликів буде результативність, оскільки рішення про те «що, де, як, скільки і для кого виробляти» впливають на рівень екологічної безпеки регіону. Завершальним етапом формування відповіді на ці ключові запитання стосовно виробництва є обґрунтування вибору найкращого, тобто варіанта системно оптимальних місць із системно оптимальними технологіями виробництва та переміщення з варіантів потенційних системно оптимальних місць. Сформований авторами просторово-системний підхід передбачає спільну, комплексну, взаємозалежну та взаємоузгоджену оптимізацію усіх п’яти параметрів. Усі обґрунтування повинні враховувати вимоги регіональної екологічної політики, а також перспективні напрями її модернізації на засадах сталого розвитку.
Доведено, що розвиток індустріальних парків реально сприяє створенню кластерів конкурентоспроможних виробництв і розширенню виробничих ланцюжків, що позитивно відображається на збалансованому економічному розвитку регіонів. Обґрунтовано, що суттєва трансформація державної політики щодо розвитку індустріальних парків почала відбуватися у 2021-2022 рр. Визначено та обґрунтовано особливості розвитку мережі індустріальних парків в Україні в умовах сьогодення. Визначено загальні фактори, які спонукають до створення індустріального парку. Установлено, що загальний обсяг капітальних інвестицій в Україні у 2023 р. досягнув рівня 2019 р., суттєво збільшившись порівняно із 2022 р. Найбільший обсяг зафіксовано в Київській, Львівській, Рівненській і Вінницькій областях, що корелює з планами щодо реалізації програм упровадження індустріальних парків. На основі аналізу співвідношень заявлених у стратегіях розвитку областей смарт-спеціалізацій із галузевою специфікою індустріальних парків, які успішно функціонують на цих територіях, доведена необхідність актуалізації та оновлення змісту зазначених стратегій, посилення координації в частині взаємозв’язку та узгодження державної політики стимулювання розвитку індустріальних парків та стратегій розвитку областей.
індустріальний парк, промисловий парк, регіональна економіка, повоєнна розбудова, економічний розвиток, місцеві громади
Проаналізовано динаміку міжнародних рейтингів України впродовж 2014-2023 рр. за індексами інноваційної спроможності. Оцінено зміни позицій України за Global Startup Ecosystem Index упродовж 2022-2024 рр. Проаналізовано зміну індексів стартап-можливостей регіонів України. Результати аналізу засвідчують суттєву втрату українськими містами своїх позицій з початком широкомасштабного вторгнення. Охарактеризовано ключові стартапи, профінансовані УФСД, у розрізі міст України. Проаналізовано регіональні проєкти в галузі цифрової трансформації України у 2019-2023 рр. Виокремлено найважливіші військові технологічні розробки українських стартаперів. Побудовано рейтинг цифрової трансформації регіонів України у 2022-2023 рр. Акцентовано на проблемах низького рівня реалізації власних інноваційних технологій і винаходів вітчизняних розробників, а також низьких обсягів фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок, які вкрай загострилися з початком російської агресії. Визначено головні причини зниження фінансування інновацій в Україні під час війни. Значну увагу зосереджено на питанні ускладнення доступу до сучасних іноземних технологій, що є значним викликом для технологічного та економічного розвитку України, особливо в умовах війни.
З'ясовано, що підвищення ефективності транскордонного співробітництва в умовах євроінтеграційного курсу України вимагає цілісного підходу, а ключовим чинником розвитку транскордонних відносин є формування дієвого багаторівневого управління за участю органів державної влади та місцевого самоврядування, інституцій громадянського суспільства та бізнесу. Акцентовано на необхідності гармонізації національного законодавства з європейськими стандартами. Обґрунтовано необхідність модернізації фінансово-організаційного механізму транскордонного співробітництва шляхом створення офісів підтримки транскордонних ініціатив, упровадження моделей державно-приватного партнерства, оптимізації процедур підготовки та супроводу проєктів. Запропоновано використовувати цифрові інструменти управління, що сприятиме підвищенню прозорості, підзвітності та ефективності реалізації транскордонних проєктів. Доведено важливість розвитку інфраструктури спільного користування, інноваційних екосистем у прикордонних регіонах, формування кластерів смарт-спеціалізації, а також зміцнення кадрового та науково-освітнього потенціалу. Підкреслено роль громадянського суспільства в легітимізації транскордонного діалогу, моніторингу та впровадженні соціально орієнтованих ініціатив. Реалізація запропонованих рекомендацій сприятиме формуванню інтегрованої моделі розвитку прикордонних територій України на основі принципів сталості, інклюзивності, інноваційності та територіальної згуртованості, що відповідає стратегічним орієнтирам європейської регіональної політики.
У статті досліджено сутність категоріального поняття «національна безпека», яке використовується в офіційних урядових документах і стратегіях національної безпеки. Визначено вплив економічних трендів на національну безпеку України в контексті Балто-Чорноморського регіону та формування Ініціативи трьох морів. Проаналізовано глобальні та регіональні економічні процеси, зокрема енергетичну залежність, інфраструктурну інтеграцію, а також торговельно-економічну співпрацю між країнами регіону. Виявлено основні ризики для економічної стабільності України, пов’язані з макроекономічною нестабільністю та наслідками російської агресії. Результати дослідження підкреслюють значення регіональної співпраці для зміцнення економічної стійкості України та підвищення її геоекономічної ролі. Запропоновано рекомендації для посилення участі України в регіональних ініціативах, таких як розвиток спільних інфраструктурних проєктів, диверсифікація енергетичних джерел і створення ефективної системи регіональної економічної безпеки.
Балто-Чорноморський регіон, економічні тренди, національна безпека, регіональна співпраця, енергетична безпека, цифровізація, розвиток інфраструктури
Розглянуто основні структурні компоненти інвестиційного потенціалу територіальної громади. Акцентовано на необхідності стратегічного планування, інвестиційного брендування та створення сприятливого бізнес-клімату. Визначено ключові чинники, що впливають на інвестиційну привабливість громад. Проаналізовано вплив міжнародних партнерств, донорської підтримки, програм та інструментів, спрямованих на залучення інвестицій в розвиток територіальних громад. Підкреслено, що інвестиції можуть стати каталізатором економічного зростання, модернізації територій та підвищення якості життя населення в умовах кризового періоду. Наголошено на важливості формування інституційної спроможності громад до проєктного управління. Окрему увагу приділено ролі органів місцевого самоврядування у створенні системної політики залучення інвестицій, спрямованої на досягнення сталого розвитку, підвищення зайнятості, підтримку малих і середніх підприємств і реалізацію інноваційних проєктів у громадах. Досліджено особливості формування інвестиційного потенціалу територіальних громад України в умовах повномасштабної війни. Наголошено, що війна вплинула на динаміку інвестиційної активності, призвела до знищення інфраструктури, порушення логістичних ланцюгів, скорочення трудового ресурсу та зниження довіри інвесторів, що вимагає переосмислення традиційних підходів до управління інвестиційною привабливістю громад.
За результатами аналізу нормативно-правових актів, порівняння національного законодавства з міжнародними стандартами, а також критичного аналізу практики реалізації гендерної політики в Україні визначено сильні та слабкі сторони чинних нормативно-правових актів, які регулюють питання гендерної рівності та інфраструктурної безпеки. Виявлено прогалини у вітчизняному законодавстві, зокрема відсутність чітких механізмів забезпечення рівних можливостей у професійній діяльності та недостатню координацію між центральними та місцевими органами влади. Рекомендації щодо вдосконалення нормативної бази спрямовані на інтеграцію гендерного підходу в забезпечення інфраструктурної безпеки. Результати дослідження підкреслюють необхідність посилення уваги до гендерної рівності у сфері інфраструктурної безпеки через розроблення спеціалізованих положень у законах і впровадження ефективних механізмів реалізації гендерної політики. Це сприятиме не лише соціальній справедливості, а й підвищенню ефективності функціонування критичної інфраструктури. Перспективи подальших досліджень пов’язані з деталізацією практичних механізмів інтеграції гендерного підходу в нормативно-правову базу та аналізом їхнього впливу на функціонування інфраструктурної безпеки.
гендерна політика, інфраструктурна безпека, гендерні аспекти, правове регулювання
У статті досліджено окремі підходи до процесу маркетингового ціноутворення бізнесу в сучасних умовах воєнного стану, які пов’язані з проблемами в енергетичному секторі України. З’ясовано, що руйнування об’єктів виробництва та транспортування електроенергії в різних регіонах України призвело до різкого зростання тарифів Укренерго, а також спричинило системні аварійні відключення електроенергії для споживачів. Обґрунтовано як зростання цін на товари, роботи й послуги внаслідок зростання вартості електроенергії в декілька разів в разі забезпечення електричним струмом об’єктів за допомогою дизельних генераторів, так і зниження виручки від реалізації під час припинення електропостачання відповідно до графіків. Запропоновано використати метод маржинального аналізу прибутку, оскільки витрати на електроенергію переважно належать до змінних витрат і суттєво впливають на результат фінансової діяльності.
маркетингове ціноутворення, проблеми енергетичного сектору, вартість електроенергії, альтернативне енергозабезпечення, маржинальний аналіз, прибуток
Виділено основні класи сучасних цифрових інструментів кібербезпеки, описано їхні можливості та значення для підвищення загальної стійкості цифрової інфраструктури підприємства. Обґрунтовано необхідність комплексного впровадження цифрових інструментів кібербезпеки. Проаналізовано ціни та якість деяких цифрових продуктів кібербезпеки. Оцінено, які продукти найбільш ефективні з точки зору витрат і які вигоди вони забезпечують для підприємств різного масштабу. Результати аналізу узагальнено за трьома критеріями: висока якість, висока ціна; висока якість, помірна ціна; добра якість, низька ціна. За результатами дослідження встановлено, що використання сучасних цифрових інструментів кібербезпеки є необхідною умовою для підтримання стійкості та безпеки підприємств в умовах цифровізації економіки. Ці інструменти надають ефективні рішення для виявлення та попередження загроз, а також для захисту інформаційних ресурсів від можливих атак. Наголошується важливість як інтеграції та впровадження таких інструментів у систему економічної безпеки підприємств, ураховуючи специфіку діяльності кожного підприємства, так і постійного розвитку й оновлення інструментів кібербезпеки з огляду на нові виклики та загрози в сучасному кіберпросторі.
кібербезпека, цифрові інструменти, економічна безпека, підприємство, захист цифрової інфраструктури
Стаття присвячена обґрунтуванню методичних підходів до оцінювання економічного потенціалу аграрних підприємств у період воєнного стану та повоєнного відновлення. З’ясовано, що в наукових публікаціях чітко не розмежовуються методичні підходи та методи підходів до оцінювання потенціалу підприємства. Водночас більшість науковців для оцінювання економічного потенціалу підприємства визнають три підходи: дохідний, порівняльний (ринковий) і витратний. Запропоновано класифікацію методів оцінювання потенціалу підприємства доповнити такими ознаками: відповідність відтворення факторів виробництва вимогам ринку; урахування часу, який береться до уваги під час оцінювання потенціалу; напрям оцінювання потенціалу. Установлено, що оптимальним є метод оцінювання величини економічного потенціалу підприємства на основі вартісної оцінки всіх його елементів. На деокупованих територіях доцільно величину потенціалу скорегувати на коефіцієнти, які враховують стан матеріально-технічного й ресурсного забезпечення товаровиробників. Для оцінювання ефективності реалізації економічного потенціалу підприємства запропоновано за визначеними елементами систему основних показників і коефіцієнтів, на основі якої можна буде розрахувати інтегральний показник рівня ефективності реалізації потенціалу.
економічний потенціал підприємства, елемент потенціалу, оцінка, оцінювання, управління, фінансова звітність
Досліджено просторово-структурні зміни підприємницького сектору України в умовах повномасштабної війни. Оцінено зміну кількісних та якісних характеристик бізнесу на регіональному рівні, проаналізовано динаміку просторової концентрації за допомогою ентропії Шеннона та коефіцієнтів локалізації за основними видами економічної діяльності. Установлено, що війна зумовила зниження кількості суб’єктів господарювання, особливо у прифронтових регіонах. Натомість у Києві та тилових західних областях спостерігається зростання підприємницької активності, що свідчить про зміщення економічної концентрації. Визначено, що максимальних утрат зазнали малі підприємства, які найбільш уразливі до кризових чинників. Оцінено еластичність зміни локалізації зайнятості щодо зміни виробництва (за показником обсягу реалізованої продукції / послуг), що дало змогу ідентифікувати території з ознаками дисбалансу між розвитком бізнесу та динамікою ринку праці. Особливу увагу приділено дослідженню змін підприємницького сектору в сільському господарстві, промисловості, торгівлі, ІКТ та освіті. Виявлено просторову поляризацію підприємницької активності, що посилює регіональні асиметрії. Отримані результати можуть бути використані для формування регіональної політики відновлення та підтримки бізнесу в повоєнний час.
Визначено особливості використання регіональних програм у післявоєнному відновленні територій Республіки Кореї, де регіональний дисбаланс негативно проявляється в економічній та соціальній сферах. Сільські регіони Кореї стикаються з демографічними проблемами через старіння і скорочення населення, частково спричиненими міграцією молодих людей до міст. Це посилило тиск на столичний регіон і вичерпало життєздатність сільської місцевості. Вирішити цю проблему уряд намагається за допомогою регіональної політики. Завдяки їй багато економічних і соціальних показників, що відображають регіональний дисбаланс (міграція населення, рівень доступності освіти й медицини), змінилися для регіонів на краще. Мета регіональної політики країни полягає у сприянні більш широкому зростанню по всій країні, зменшенню тиску, відновленню балансу між столичним регіоном і сільськими територіями. Ця політика базується на низці ініціатив, таких як розвиток 10 «інноваційних міст» і нового багатофункціонального адміністративного міста Седжонг. Корея також є однією з провідних країн із представництва й розвитку смарт-міст і представлена двома відомими пілотними проєктами в Седжоні та Пусані.
регіональна політика, Республіка Корея, управління розвитком територій, політика розвитку територій, регіональні програми, післявоєнне відновлення територій, закордонний досвід
Досліджено роль науково-організаційного супроводу в забезпеченні регіонального й місцевого розвитку та створенні передумов для управління розвитком територіальної господарської системи (регіону, громади). Розглянуто досвід країн-членів Європейського Союзу щодо формування системного підходу для забезпечення науково-організаційного супроводу під час формування та реалізації політики згуртованості ЄС на загальноєвропейському, регіональному та місцевому рівнях. Охарактеризовано чотири покоління програм Європейської мережі спостереження за просторовою політикою (European Spatial Planning Observation Network, ESPON). Досліджено вітчизняний досвід науково-організаційного супроводу під час розроблення стратегій соціально-економічного розвитку в громадах України та роль проєктів міжнародної технічної допомоги в цьому процесі. Досліджено досвід та основні проблеми залучення установ Національної академії наук України до розроблення стратегій розвитку територіальних громад України. Запропоновано застосування системного підходу на загальнодержавному рівні в питанні забезпечення науково-організаційного супроводу з боку фахівців інститутів Національної академії наук України для покращення стратегування регіонального та територіального розвитку на загальнодержавному та місцевому рівнях.
УКР 
ENG
УДК 336.2:338.2; JEL H22, H30, R58