УДК [322.122:338.43]:330.341.1:339.137 Куліш І. М. Напрями підвищення конкурентоспроможності сільських територій: інноваційний контекст / І. М. Куліш // Регіональна економіка. – 2014. – №3(73). – С. 171-180. Літер.: 23
Автори
Анотація
Розглянуто основні напрями підвищення конкурентоспроможності сільських територій України. Наголошено, що в нинішніх умовах запорукою цього є наявність інноваційної складової розвитку території. Виділено переваги для сільських територій, що забезпечує науково-технічний прогрес. Проаналізовано резерви інноваційності сільських територій України і визначено, що серед них найпопулярнішими, з огляду на світовий попит, є виробництво органічної сільськогосподарської продукції та сільський туризм. Відзначено, що виробництво органічної продукції за вітчизняними критеріями не можна віднести до інновації. На підставі «Керівництва Осло», виділені чинники, що належать до цілей і результатів інновацій для виробництва органічних продуктів, на підставі цього доведена інноваційність такої діяльності. Показано здобутки вітчизняної науки, спрямовані на створення нових сортів рослин і порід тварин. Підкреслений слабкий зв’язок між науковими установами та сільськогосподарськими виробниками. Наголошено на необхідності здійснення на державному рівні постійного моніторингу інновацій на сільських територіях у світі та створення умов для їх впровадження в Україні.
Ключові слова:
сільські території, інноваційність, конкурентоспроможність, соціально-економічний розвиток, Керівництво Осло
Наведено факти з історії, коли техногенна діяльність призводила до катастроф. Проаналізовані причини та наслідки прийняття управлінських рішень цього напряму, які завдавали невиправної шкоди сільським територіям. Проведена паралель між історичним минулим та сьогоденням і встановлено, що прямування до отримання максимального прибутку може повністю унеможливити майбутній розвиток сільських територій України. Наголошено на необхідності посилення державного контролю за використанням земель сільськогосподарського призначення, особливо іноземними орендарями.
сільські території, соціально-економічний розвиток, техногенна діяльність, історичні уроки
Розглянуто три групи чинників, які формують рівень конкурентоспроможності молочних продуктів: нормативні, технологічні та економічні, а також визначена система показників конкурентоспроможності продукції молокопереробних підприємств з обґрунтуванням методології їх розрахунку. Для удосконалення конкурентоздатності вітчизняної продукції необхідне застосування системи показників конкурентоспроможності продукції молокопереробних підприємств з обґрунтуванням методології їх розрахунку.
молочна продукція, конкурентоспроможність, система показників
Досліджено основні інституційні дисфункції в контексті ефективності використання соціально-економічного потенціалу розвитку сільських територій України. Проаналізовано теоретико-методологічні засади формування та укорінення цих інституційних дисфункцій, насамперед «інституційних пасток», «інституційних мутацій», «мімікрії інститутів» та «аномії інститутів». Виявлено їх взаємозв’язок з наявними феноменами «інституційного вакууму», «інституційних розривів», «інституційних ям» та «анти-інститутів». Описано деструктивний вплив інституційних дисфункцій на ефективність використання соціально-економічного потенціалу розвитку сільських територій. Простежено ґенезу формування на сільських територіях «інституційних пасток»: «корупції», «іллегалізації» та «самореалізовуваних песимістичних очікувань» під впливом дії «інституційного вакууму», «інституційних розривів», «інституційних ям» та «анти-інститутів». Запропоновано засоби мінімізації деструктивного впливу виявлених інституційних дисфункцій на розвиток сільських територій України. Описано інструменти, спроможні забезпечити підвищення ефективності використання їх соціально-економічного потенціалу. Окреслено пріоритетні напрями викорінення виявлених інституційних дисфункцій на основі розвитку інститутів інноваційної інфраструктури аграрного ринку, місцевого самоврядування на сільських територіях, сільського підприємництва та освіти.
інституційні дисфункції, сільські території, соціально-економічний потенціал, ефективність
Констатовано, що в Україні досі не визначено і законодавчо не закріплено статус сільських територій, не окреслено територію юрисдикції кожної сільської територіальної громади, не сформовано економічну базу та загалом інституційне середовище розвитку сільських територій. Обґрунтовано нагальність здійснення реформи інститутів державної влади, реформи місцевого самоуправління (максимальна децентралізація) та територіальної реформи, що стане передумовою забезпечення самодостатнього розвитку сільських територій та забезпечить успішне проведення адміністративно-територіальної реформи. В рамках адміністративно-територіального підходу досліджено, що складовими сільської території є її територіальна громада, сільське поселення (село чи селище) зі всіма облаштованими у ньому об’єктами житлового, соціального, виробничого призначення і відповідною інфраструктурою та землі і споруди за межами населеного пункту, що, згідно з чинним законодавством, належать мешканцям чи всій територіальній громаді певної території. Доведено необхідність кардинальних якісних змін у чинній адміністративно-територіальній системі країни, що дозволять забезпечити базові стандарти життя і визначений набір обов’язкових послуг сільському населенню та покращити фінансове забезпечення на місцях.
сільська територія, адміністративно-територіальна система, територіальна громада, сільське поселення, землі комунальної власності
Здійснена оцінка еволюції теорій інноваційно-технологічного розвитку. Окреслено основні положення регіонального розвитку. Розкрито погляди вчених на роль інновацій у розвитку економіки та їх значення у вирішенні актуальних проблем інноваційно-технологічного розвитку регіону. Встановлено, що економічне зростання регіонів усіх рівнів ієрархії залежить від інноваційної активності підприємницьких структур, від їх прагнень і спроможності використовувати у своїй діяльності новітні технології у всіх сферах суспільного життя. Визначено, що еволюція формування системи наукових знань про інноваційний розвиток економіки віддзеркалює сукупність процесів, що свідчать про складний шлях становлення і розквіту не тільки усієї економічної теорії загалом, але і науки «регіональна економіка» зокрема.
Проведено аналіз стану та тенденцій розвитку економічної складової сільських територій Карпатського регіону. Визначено основні особливості економіки регіону в розрізі секторів сільського господарства, проаналізовано динаміку показників виробництва окремих видів продукції рослинництва та тваринництва. Окреслено відмінності обсягів виробництва основних видів сільськогосподарської продукції від обсягів реального та рекомендованого споживання в регіоні. Виділено основні проблеми в розвитку сільського господарства регіону, охарактеризовано частку сільськогосподарських підприємств у валовому виробництві сільськогосподарської продукції, а також їх економічну ефективність.
сільські території, економічний розвиток, Карпатський регіон, сільське господарство
УКР 
ENG
