УДК 38.24.021.8+35.075.31(477) Власюк О. С. Шляхом децентралізації: виклики, ризики та пріоритети реформування регіонального розвитку в Україні / О. С. Власюк // Регіональна економіка. – 2015. – №1(75). – С. 5-18. Літер.: 19
Автори
Анотація
Висвітлено науково-практичний аспект децентралізації як раціональної альтернативи федералізації та механізму наближення України до стандартів європейського розвитку. Встановлено, що Україна протягом останніх десяти місяців послідовно втілює децентралізацію як складову модернізованої регіональної політики, що закріплено в основних чинних нормативно-правових актах установчого та програмного характеру. Аналізуються ризики децентралізації, серед яких відзначено: обмеженість коштів місцевих бюджетів, низьку спроможність громад щодо залучення фінансових ресурсів, низьку ефективність використання фінансових ресурсів. Наголошено на потребі вирішення завдання економічного зміцнення невеликих територіальних громад і зменшення їх залежності від бюджетної підтримки. Запропоновано основні напрями реформування сфери адміністративних послуг в Україні шляхом: нормативно-правової оптимізації оплати за отримання адміністративних послуг; уніфікації адміністративної процедури та удосконалення надання адміністративних послуг; поступового переведення до компетенції органів місцевого самоврядування більш широкого спектра послуг. Наголошується на дотриманні збалансованого підходу до децентралізації, унеможливлення появи «привілейованих» регіонів, забезпечення рівних умов регіонального розвитку, формування дієздатних і конкурентоспроможних територіальних громад, здатних реалізовувати активну економічну політику. Розкрито передумови забезпечення саморозвитку та економічного зростання територіальних громад. Пропонується широке впровадження на місцевому рівні механізмів та інструментів раціонального використання внутрішнього потенціалу розвитку, заснованих на децентралізації.
Ключові слова:
децентралізація, місцеве самоврядування, регіональна політика, бюджетна децентралізація, адміністративні послуги
Розглянуто питання у сфері регіонального розвитку, зокрема оцінку наявних досліджень і розробку ефективного підходу для аналізу регіонального простору на засадах економіко-математичного моделювання. Запропоновано підхід, що використовує самоорганізуючі карти Кохонена, дозволяє визначити місце кожного району, провести їх групування та аналіз динаміки районного розвитку Дніпропетровської області за соціально-економічними показниками. Для забезпечення економічного зростання визначено місце державної політики при формуванні регіональних програм розвитку та розглянуто вплив цих впроваджень в окремих районах. Апробація підходу, що була проведена на даних щодо діяльності районів Дніпропетровської області у 2005-2012 рр., підтвердила ефективність методів математичного моделювання для отримання адекватних груп районів за соціально-економічними показниками.
Визначено напрями формування регіональної політики України з врахуванням основних принципів спільної регіонально політики Європейського Союзу (ЄС) і досвіду трансформації регіональної політики країн ЦСЄ – членів ЄС на їх шляху європеїзації. До основних принципів спільної регіональної політики ЄС належать: субсидіарність, партнерство, програмування, компліментарність, когерентність, децентралізація (деконцентрація). Мета спільної регіональної політики ЄС – посилення та активізація регіонів як суб’єктів спільних європейських політик на основі усунення просторових диспропорцій економічного і соціального розвитку регіонів країн – членів ЄС на основі сприяння розвитку депресивних регіонів, їх конвергенції. Забезпечення реалізації визначеної мети передбачає: проведення структурної перебудови; посилення інноваційної спроможності; підвищення рівня конкурентоспроможності; формування оптимальної структури регуляторів регіональних і державних взаємовідносин.
На основі аналізу особливостей формування державної регіональної політики в Україні виділено етапи її еволюційних змін. Проаналізовано основні недоліки її реалізації. Обґрунтовано засадничі положення, напрями та першочергові орієнтири модернізації державної регіональної політики в Україні. Акцентовано увагу на ролі Львівської школи регіоналістики у формуванні методологічних засад регіональної політики, розробці стратегічних і нормативно-правових документів загальнонаціонального та регіонального рівнів. Обґрунтовано необхідність постановки питання про удосконалення регіональної політики в Україні та механізмів її реалізації. Доведено, що в умовах українських реалій незначні проміжні результати трансформування української економіки до ринку не змінили: макроекономічної нестабільності, посилення нерівномірності розвитку регіонів, зростання рівня їх диференціації та диспропорційності. Нестабільний і непослідовний характер реформ у сфері регіонального розвитку призвів до відсутності чітких та узгоджених засадничих параметрів державної регіональної політики.
державна регіональна політика, стратегія регіонального розвитку, децентралізація, місцеве самоврядування
Досліджено зарубіжний досвід передумов появи та механізмів вирішення корпоративних конфліктів. Виділено фактори, що впливають на появу та вирішення певних форм корпоративних конфліктів, до яких належать: концентрація та структура корпоративної власності, позиція ключових учасників корпоративних відносин, роль держави, стан ринку цінних паперів. Показано, що домінуючими корпоративними конфліктами в англо-американській моделі є конфлікти категорії «принципал-агент» між акціонерами та менеджерами. Виділено основні причини, що сприяють появі корпоративних конфліктів у моделі: розпорошена власність, обмеженість впливу інвесторів на управління корпорацією та контроль керівництва, необмежені повноваження ради директорів. Зазначено, що вирішенню корпоративних конфліктів у моделі притаманні такі риси: активна роль акціонерів, належна система судового захисту інвесторів, швидке внесення змін у законодавство в напрямі попередження виникнення конфліктів. Висвітлено особливості корпоративних відносин у континентальній моделі, до яких належить концентрована власність і дворівнева система управління. Показано, що основними корпоративними конфліктами, притаманними моделі, є власницькі конфлікти, що виникають через зловживання мажоритарних інвесторів. Зазначено, що попередженню корпоративних конфліктів у моделі притаманні такі риси: належний контроль керівництва та потужний вплив працівників.
корпоративні відносини, модель корпоративного управління, корпоративний конфлікт
УКР 
ENG
