Стаття присвячена питанню оцінювання локалізації підприємницької діяльності. Зростання уваги до вивчення локалізації пояснюється необхідністю реагувати на зрушення, породжені глобальною економікою. Проведено огляд літератури про методичні підходи до вимірювання просторової локалізації підприємницької діяльності. Оцінено потенційну можливість використання цих методик в українських реаліях. Висвітлено сильні та слабкі сторони кожної методики. Показано, що кожен наступний підхід мав на меті нівелювати недоліки попередніх розробок, а також максимально врахувати наявні особливості розміщення підприємницької діяльності в просторі. Як наслідок, на сьогодні доступними є різні методичні підходи до оцінювання локалізації економічної діяльності, включаючи модифікації. Різноманіття підходів до вимірювання просторової локалізації підприємницької діяльності пояснюється складністю досліджуваного явища, особливо на сучасному етапі, коли вчені постійно виявляють невідомі раніше фактори концентрації діяльності в тому чи іншому місці. Наголошено на необхідності імплементувати їх у систематичний моніторинг процесів просторової локалізації. Це створить основу для регулювання цих процесів. 

локалізація підприємницької діяльності, коефіцієнт локалізації, коефіцієнт Джині, EG-індекс, D-індекс, метричні методи 

Встановлено, що у високорозвинених країнах світу одним з визначальних чинників подолання наявних структурних диспропорцій і забезпечення стійкого економічного зростання є регіональна структурна політика. Зважаючи на результативність структурних процесів в економіці Польщі, метою статті обрано дослідження механізмів реалізації регіональної структурної політики на мезорівні, що дозволить сформувати пропозиції для України щодо імплементації кращих зразків польського досвіду у цій сфері. Проведене дослідження показало, що реалізація Програми сприяла тому, що упродовж останніх років спостерігається зростання рівня конкурентоспроможності регіонів Східної Польщі навіть у межах Європейського Союзу. При цьому основним донором регіональної політики Польщі залишався не польський уряд, а європейські фонди, передусім ЄФРР і Фонд згуртування. Ця обставина говорить про зацікавленість ЄС у налагодженні господарського життя на східних околицях ЄС і створення там потужної господарської інфраструктурної бази (транспортної, інженерної, інноваційної, інформаційної), яка може стати своєрідним економічним кордоном, спрямованим на забезпечення господарської безпеки ЄС. 

структурна трансформація економіки, регіон, регіональна структурна політика, інструменти структурної модернізації, програма 

Визначено склад податкових доходів місцевих бюджетів в умовах реформи місцевого самоврядування. Досліджено питання достатності податкових надходжень у складі доходів місцевих бюджетів. Проаналізовано місце і роль кожного податкового платежу у формуванні фінансового ресурсу місцевих бюджетів. Визначено, що всі надходження зараховуються до загального фонду місцевих бюджетів. Доведено взаємозалежність формування податкових платежів і рівня розвитку економіки відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Досліджено джерела податкових надходжень до місцевих бюджетів і їх спрямування на забезпечення видатків бюджетів. Обґрунтовано необхідність досягнення фінансової спроможності задля реалізації основних функцій, які державою покладено на місцеві органи влади. Визначено роль кожного з податкових доходів місцевих бюджетів у фінансовому забезпеченні розвитку адміністративно-територіальних одиниць. Запропоновано зміни до визначення та адміністрування податкових платежів до місцевих бюджетів. 

податкові доходи, місцеві бюджети, децентралізація, об’єкт оподаткування, місцеві податки та збори 

Розвиток регіонів України характеризується поступовою стабілізацією, що проявляється у накопиченні позитивних тенденцій, покращенні соціально-економічних показників, особливо у сферах, які завжди найперше потерпають від кризи – будівництво та інвестування. Стабілізація соціально-економічного розвитку дозволяє успішно проводити децентралізацію, зміцнювати потенціал територіальних громад, посилювати ініціативу громадян у вирішенні питань самоврядного розвитку. На цьому шляху зроблено багато, свою успішність продемонстрували Державний фонд регіонального розвитку, державно-приватне партнерство, нові субвенції, додаткові джерела надходжень до місцевих бюджетів. Однак на перешкоді зростанню регіональних економік і продовженню децентралізації стоять питання взаємовідносин з окупованими територіями Донбасу та анексованим Кримом, і це висуває нові вимоги до механізмів та інструментів регіональної політики та проведення децентралізації. Метою статті є окреслення механізмів оновлення регіональної політики та проведення децентралізації. Завданнями є аналіз соціально-економічного розвитку регіонів, характеристика перебігу децентралізації влади, виявлення викликів і загроз розвитку регіонів, формування нових механізмів реалізації регіональної політики та удосконалення процесу децентралізації і зміцнення правової та матеріально-фінансової спроможності громад. 

децентралізація, місцеве самоврядування, регіони, територіальні громади 

Проаналізовано чинне правове забезпечення співробітництва територіальних громад України в транскордонному просторі. Розкрито напрями здійснення транскордонного співробітництво в межах єврорегіону шляхом укладання угод про транскордонне співробітництво в окремих сферах, шляхом встановлення та розвитку взаємовигідних контактів між ними, обираючи нові його форми. Обґрунтовано поглиблення транскордонного співробітництва шляхом розробки та реалізації спільних ініціатив, заходів, проектів, програм і стратегій в окремих сферах, що передбачає координацію співробітництва та акумулювання ними на визначений період ресурсів для спільного здійснення відповідних заходів. Запропоновано законодавчо визначити транскордонне об’єднання як добровільне об’єднання суб’єктів та / або учасників транскордонного співробітництва України та сусідніх держав, передбачене угодою про транскордонне співробітництво. 

добровільні об’єднання, прикордонні території, територіальні громади, транскордонний простір, транскордонне співробітництво 

Досліджено проблеми проведення адміністративно-територіальної реформи в України та її нормативно-правового забезпечення. Визначено, що територіальні адміністративні утворення мають мати достатній фінансово-економічний, інституційний і кадровий потенціал для забезпечення високого рівня надання суспільних послуг населенню та соціально-економічного розвитку відповідних територій. Встановлено, що правове регулювання питань, пов’язаних з адміністративно-територіальним устроєм, є недостатнім і суперечливим. Обґрунтовано необхідність адміністративно-територіальної реформи, яка має стати основою для побудови нової моделі територіального управління, заснованої на засадах децентралізації, субсидіарності, балансу загальнодержавних інтересів з інтересами населення регіонів і територіальних громад, ефективного розвитку державного управління та місцевого самоврядування, спроможності й самостійності територіальних громад у вирішенні питань місцевого значення. Успішному формуванню дієздатних територіальних громад сприятиме аналіз передумов, ризиків і перешкод, що можуть виникнути у процесі реалізації реформи. 

адміністративно-територіальна реформа, адміністративно-територіальний устрій, децентралізація, місцеве самоврядування, моделі територіального управління, територіальні громади 

Розглянуто особливості формування об’єднаних територіальних громад в Україні згідно з принципом економічної ефективності. Проаналізовано вплив чисельності населення та площі об’єднаної територіальної громади на її фінансове становище та можливість виконувати покладені на неї функції. Доведено, що формування спроможних територіальних громад на добровільній основі не можна охарактеризувати як найбільш вдале, тому при об’єднанні громад потрібно дотримуватися чітко визначених принципів і критеріїв, не допускаючи надто великих відхилень у параметрах їх демографічного й просторового потенціалу, що спричинює значну фінансово-бюджетну диференціацію громад й ускладнює процеси бюджетного регулювання й вирівнювання. Встановлено основні тенденції управлінсько-адміністративного апарату різних за розміром об’єднаних громад. Визначено, що рівень видатків на одного учня в об’єднаних територіальних громадах обернено пропорційний величині громади, відтак у малих громадах значно більші видатки на учнів, ніж у великих. Встановлено, що зі збільшенням чисельності жителів громади зростають її економічний потенціал, фінансова незалежність, а також можливості надання якісних послуг населенню, попри те, зі збільшенням громад управління та послуги стають більш віддаленими від жителів, знижуються можливості у членів громад впливати на прийняття рішень щодо їх розвитку, також у громадах з чисельністю населення понад 15 тис. осіб не прослідковується ефект приросту рівня фінансової незалежності, а витрати в освітній сфері починають зростати. Запропоновано матрицю визначення оптимальних параметрів, згідно з якими мають формуватися об’єднані територіальні громади. Визначено, що громади з чисельністю мешканців 10-15 тис. осіб, у яких не перевищуватимуться параметри допустимої транспортної доступності до адміністративного центру, можна вважати близькими до оптимальних при формуванні ОТГ. Зазначено основні кроки, які держава має здійснити для ефективної реалізації реформи бюджетної децентралізації. Доведено, що формування об’єднаних територіальних громад з визначеними у статті оптимальними параметрами сприятиме ефективному її розвитку та наданню якісних публічних послуг населенню громади. 

спроможні територіальні громади, реформа адміністративно-територіального устрою, фінансова незалежність, видатки місцевих бюджетів, економічна спроможність