Розглянуто особливості сучасного етапу розвитку пенсійного страхування на місцевому рівні (на прикладі Львівської області). Встановлено, що диспропорції соціально-економічного розвитку регіонів посилюють територіальну диференціацію формування та використання фінансових ресурсів Пенсійного фонду України як за показниками сукупних доходів, так і за показниками сукупних видатків. На основі алгоритму дослідження регіональної диференціації з’ясовано, що державна політика регіонального розвитку у сфері пенсійного страхування побудована з урахуванням інтеграції рівнів пенсійного забезпечення громадян, однак це зумовлює додаткове навантаження на Державний бюджет України. Доведено необхідність розроблення оптимізаційних заходів щодо формування та використання фінансових ресурсів пенсійного страхування з урахуванням соціально-економічного розвитку регіонів. 

пенсійне страхування, фінансові ресурси, доходи, видатки, регіон 

Розглянуто суть регіональної політики привабливості як сукупності цілей, завдань, намірів, дій, методів, засобів, інститутів, що спрямовані на залучення уваги цільових аудиторій до певного регіону, розробляються та реалізуються органами територіальної влади за активної участі членів громади і через територіальні програми та стратегії розвитку, впливають на різні види привабливості. Відзначено, що маркетинговий підхід формує нові напрями та визначає специфічні завдання регіональної політики привабливості. Визначено суб’єкти та об’єкти, розглянуто екзогенний та ендогенний, формалізований і неформалізований види регіональної політики привабливості. Особливу увагу зосереджено на суті та механізмах стимулюючої, компенсаційної, адаптивної, протидіючої регіональної політики привабливості, наведено успішні закордонні практики реалізації їх інструментів. Зроблено висновок про те, що маркетинговий підхід до регіональної політики привабливості передбачає багатоваріантність регіонального розвитку, різноманітність варіантів взаємодії та партнерських моделей, відбір ефективних технологій, методів та інструментів її реалізації, урахування успішної практики розвинених країн з її обов’язковою адаптацією до вітчизняних умов. 

регіональна політика привабливості, політика привабливості регіонів, маркетинговий підхід, види політики, стимулююча регіональна політика, компенсаційна регіональна політика, адаптивна регіональна політика, протидіюча регіональна політика, успішні практики 

Стаття присвячена розгляду теоретичних і практичних аспектів запровадження децентралізації в сучасних умовах регіонального розвитку, які характеризується територіальною економічною концентрацією. Процеси концентрації супроводжуються нерівномірністю, а отже поглибленням територіальних соціально-економічних диспропорцій і територіальної нерівності у доступі населення та бізнесу до різноманітних послуг. З урахуванням започаткованої в Україні понад два роки тому децентралізації проблема її поєднання зі створенням адекватних умов регіонального та місцевого розвитку набуває особливої актуальності. Важливим є розуміння існування взаємозв’язку між такими інститутами, як держава та територіальна громада для формування умов розвитку країни, які виступають як взаємодоповнюючі форми організації суспільства, чий відносний баланс і взаємодія утворюють потенціал розвитку кожної території. Принципи, за якими має здійснюватися децентралізація, мають визначатися завданнями держави і громад, пов’язаними зі створенням умов розвитку, підвищенням добробуту громадян. Поки що в Україні, по-перше, недостатньо умов для здійснення кардинальної децентралізації через млявість реформ з посилення інституту держави, по-друге, не існує чіткого уявлення моделі розвитку держави та її інститутів. Складність створення такої моделі визначається неможливістю повторення успішного реформування тієї чи іншої країни через детермінованість розвитку територій різного масштабу у часі і просторі. З урахуванням цього децентралізація має бути спрямована на посилення спроможності держави та територіальних громад до умов економічного і соціального розвитку, що склалися в Україні. Саме оптимальне співвідношення централізації і децентралізації, використання різних типів і форм децентралізації є найбільш прийнятними в нинішніх умовах. 

регіональний розвиток, економічна концентрація, нерівномірність розвитку, нерівність у доступі до послуг, децентралізація 

Основною проблемою фінансування освітніх закладів з місцевих бюджетів в Україні є те, що великі обсяги фінансування не забезпечують зростання якості наданих послуг. Причиною низької ефективності видатків є існування розгалуженої мережі закладів, яка не відповідає наявним реаліям і потребує проведення оптимізації. Здійснення в країні адміністративно-територіальної реформи відкриває нові можливості для вирішення зазначених проблем, адже об’єднані територіальні громади (ОТГ) наділені новими підвищеними повноваженнями у фінансуванні та управлінні освітніми закладами.
Метою статті є дослідження особливостей фінансування освітньої галузі Карпатського регіону з місцевих бюджетів в умовах адміністративно-територіальної реформи.
Проведений аналіз фінансування освітньої галузі Карпатського регіону з місцевих бюджетів дозволив з’ясувати особливості, що проявляються у високій затратності через низький рівень урбанізованості регіону. З’ясовано, що видатки на одного учня є більшими у районах з великим відсотком сільського населення і значно меншими у містах обласного підпорядкування. Найдорожче один учень обходиться у двох областях Карпатського регіону з низьким рівнем урбанізації та складними природно-кліматичними умовами — в Івано-Франківській (15100 грн у рік) та Закарпатській областях (12100 грн у рік).
У статті проаналізовано: зміни в управлінні освітньою галуззю, викликані проведенням адміністративно-територіальної реформи; законодавчі зміни 2015-2017 рр. у фінансуванні середньої та професійно-технічної освіти за рахунок відповідних субвенцій з Держбюджету та виокремлено проблеми фінансування.
Наголошено, що результатом реформ має стати не лише економія фінансових ресурсів, а висока якість освітніх послуг як для платників податків, так і для отримувачів послуг. Реорганізація освітніх закладів потребує комплексного підходу до вирішення проблеми, а саме: необхідно враховувати фактичну завантаженість шкіл учнями, демографічну ситуацію та виробничий потенціал у районі.
Новим напрямом впорядкування освітньої мережі має стати створення опорних шкіл. Аналізування першого етапу їх формування дозволило виявити основні проблеми: неспівпадіння меж освітнього округу з межами об’єднаних територіальних громад, відповідності розроблених вимог до опорних шкіл наявним реаліям та інші.
У перспективі необхідно змінити підходи до фінансування професійно-технічної освіти в сторону запровадження багатоканального фінансування, з використанням коштів Державного, місцевих бюджетів і коштів бізнесу. 

освіта, фінансування, Карпатський регіон, реформа, об’єднані територіальні громади 

Розглянуто інвестиційну діяльність як вагому частину загального процесу управління ефективністю виробничої діяльності. Досліджено заходи з формування і реалізації регіональної промислово-інвестиційної політики, де звернено увагу на підвищення конкурентоспроможності регіону, максимізацію ефекту від залучення додаткових інвестиційних ресурсів на територію регіону, що вимагає детального опрацювання інвестиційних проектів і програм. Акцентовано увагу на визначенні та економічному обґрунтуванні стратегії управління розвитком окремих територіальних утворень, усуненні перешкод інституційного та регуляторного характеру. 

інвестиційна діяльність, інвестиційна привабливість, інфраструктура регіону, стратегія розвитку, інвестиційна політика 

Розглянуто питання використання макрорегіональних інструментів розвитку гірських територій – європейських гірських конвенцій і макрорегіональних стратегій. Охарактеризовано принципи й завдання чинних Альпійської та Карпатської конвенцій. Вказано на необхідність їх доповнення інструментами стратегічного й програмного характеру. На прикладі чинної з 2015 р. Макрорегіональної стратегії ЄС для Альпійського регіону досліджено мету, цілі та завдання нових європейських інструментів системного розвитку гірських макрорегіонів. Розкрито зміст ініціатив про розроблення макрорегіональної стратегії для Карпатського регіону. Наведено дані щодо передбачених у проекті такої стратегії напрямів й пріоритетних сфер спільної діяльності країн та регіонів – її гіпотетичних учасників. 

гірські території, макрорегіон, інструменти розвитку, макрорегіональні стратегії, Карпатська стратегія 

Представлено дослідження процесів адміністративно-фінансової децентралізації в Україні на базовому рівні місцевого самоврядування – на рівні новостворених ОТГ з точки зору перших результатів, ризиків і викликів, які мають місце у сучасних умовах. Проаналізовано зміни до законодавства України в контексті адміністративно-територіальної реформи та реформи фіскальної децентралізації. Визначено місце та роль міст обласного значення в процесі реалізації реформи адміністративно-територіального устрою. Проаналізовано можливості формування міських агломерацій у контексті реформування адміністративно-територіального устрою. Запропоновано заходи щодо покращення фінансової спроможності територій для здійснення місцевими органами влади повноважень у контексті зміни адміністративно-територіального устрою та просторової організації влади на базовому рівні управління. Обґрунтовано шляхи зміцнення фінансової автономії муніципалітетів. 

об’єднана територіальна громада (ОТГ), місто обласного значення, агломерація, фінансова спроможність, адміністративно-фінансова децентралізація 

Досліджено основні тенденції розвитку машинобудування в Україні за 2010-2016 рр. Установлено внесок машинобудівних підприємств у розвиток інноваційної діяльності в Україні. Проаналізовано ефективність діяльності підприємств у розрізі видів машинобудування. Визначено продуктивність праці на машинобудівних підприємствах України. На основі розрахунку показника локалізації за обсягом реалізованої промислової продукції виявлено області, у яких машинобудування є однією з профільних сфер господарювання на фоні країни. Обґрунтовано необхідність створення в регіонах машинобудівних кластерів, що дозволить укріпити після деформації машинобудівний комплекс України, налагодити нові коопераційні зв’язки як в Україні, так і за її межами, збільшити високотехнологічне виробництво з використанням нових технологій, підвищить конкурентні переваги національного товаровиробника. Проаналізовано наявність машинобудівних кластерів у регіонах України. На основі результатів дослідження визначено як регіони, у яких є передумови для створення машинобудівних кластерів, так і основні напрями за видами машинобудування для цих кластерів. Отримані результати дослідження можуть слугувати державним органам влади науково-аналітичною основою для прийняття відповідних рішень щодо формування машинобудівних кластерів у регіонах України. 

просторова організація бізнесу, кластер, інновації, конкурентоспроможність, кооперація, машинобудівні підприємства 

Проаналізовано стан і тенденції функціонування торгівлі в сільській місцевості, виявлено суттєві деформації, суперечливості в її діяльності, а також невідповідність завданням сучасної політики активізації розвитку сільських територій. Обґрунтовано стратегічні пріоритети розвитку сільської торгівлі під впливом домінуючих чинників та умов, розкрито зміст і спрямованість перспективного розвитку торгівлі на селі. Запропоновано концептуальну структурну моделі сільської торгівлі на засадах диверсифікації торговельної діяльності, кооперування, горизонтальної та вертикальної інтеграції. 

торгівля в сільській місцевості, сільські території, роздрібна, оптова торгівля, торговельна інфраструктура, ресурсний потенціал, стратегічні пріоритети, концептуальна модель торгівлі 

Висвітлено основні сучасні проблеми регіонального розвитку в Україні, серед яких виділено: поглиблення диференціації регіонів за основними показниками соціально-економічного розвитку; розширення ареалів репресивності; підвищення рівня внутрішньорегіональної диференціації; дезінтеграцію національного економічного простору. З урахуванням світового досвіду визначено сучасні підходи до модернізації державної політики регіонального розвитку України, складові нової парадигми її формування та реалізації. Наголошено на стратегічній меті та цілях державної регіональної політики на період до 2020 р., на започаткуванні інтегрованого підходу, суть якого полягає у поєднанні трьох складових: секторальної (галузевої), територіальної (просторової) та управлінської, взаємодія яких має синергетичний характер, розкрито шляхи досягнення стратегічних пріоритетів. Зроблено висновок про те, що у державній регіональній політиці України формується більш диверсифікований підхід, який не зосереджується лише на проблемах вирівнювання, а у ньому мають місце елементи, що враховують ендогенні фактори зростання, підвищення рівня конкурентоспроможності регіонів, завдання пов’язані з територіальною соціально-економічною інтеграцією та просторовим розвитком, з поширенням інновацій, а також ефективне державне управління у сфері регіонального розвитку. 

державна регіональна політика, парадигма, ендогенні чинники, стратегічні цілі, стратегічні пріоритети