Висвітлено міжнародний досвід використання проектів державно-приватного партнерства в рекреаційно-туристичній сфері. Охарактеризовано основні форми реалізації концепції державно-приватного партнерства в рекреаційно-туристичній сфері: спільне підприємство, спеціальні економічні зони, національні проекти, концесія, оренда, приватизація, договір управління об’єктами державної та комунальної власності. Визначено основні фактори, що впливають на низький рівень розвитку державно-приватного партнерства: надмірна фінансова та адміністративна централізація, постійна зміна управлінських кадрів, незначна пропозиція підготовлених для реалізації проектів. З’ясовано відмінності між формами державно-приватного партнерства за правом власності, оперативним управлінням, джерелами фінансування та тривалістю договору. Визначено основні напрями використання державно-приватного партнерства: розробка маркетингових стратегій для просування на ринках послуг сусідніх країн, розширення спектра послуг, створення об’єктів сільського туризму та готельних мереж. 

державно-приватне партнерство в рекреаційно-туристичній сфері, форми державно-приватного партнерства, проектний підхід, методи формування готельних мереж 

Сформульовано визначення організаційно-економічного механізму регулювання сфери надання рекреаційно-туристичних послуг. Визначено практичні завдання його реалізації. Обґрунтована доцільність впровадження нормативів забезпеченості територій об’єктами рекреаційно-туристичної інфраструктури. Визначено основні напрями розробки містобудівних нормативів для потреб рекреаційно-туристичної сфери. Розкрито основні функції організаційно-економічного механізму регулювання сфери надання рекреаційно-туристичних послуг та методи їх реалізації. 

організаційно-економічний механізм, рекреаційно-туристичні послуги, функції організаційно-економічного механізму, нормативи забезпеченості об’єктами інфраструктури 

Запропоновано багаторівневу модель формування стратегії еколого-економічного розвитку регіональної рекреаційно-туристичної системи. На першому рівні обґрунтовується місце рекреаційно-туристичної сфери в економіці регіону. Узагальнено визначення терміна «стратегія», надано авторське тлумачення. Побудовано «дерево цілей» стратегії еколого-економічного розвитку регіональної рекреаційно-туристичної системи. Проведено ранжування стратегічних цілей для різних типів адміністративних районів Чернігівської області. 

стратегія еколого-економічного розвитку, регіональна рекреаційно-туристична система, ранжування, стратегічні цілі 

Розглядаються методологічні питання використання системного підходу у дослідженнях рекреаційно-туристичної сфери. Акцентується увага на двох напрямах використання системного підходу: синтезі наукових методів дослідження і формуванні моделей складноорганізованих об’єктів. Викладено основні положення авторської інтерпретації регіональної рекреаційно-туристичної системи. 

системний підхід, регіональна рекреаційно-туристична система, інтерпретація, природокористування, наукові методи