Висвітлено міжнародний досвід використання проектів державно-приватного партнерства в рекреаційно-туристичній сфері. Охарактеризовано основні форми реалізації концепції державно-приватного партнерства в рекреаційно-туристичній сфері: спільне підприємство, спеціальні економічні зони, національні проекти, концесія, оренда, приватизація, договір управління об’єктами державної та комунальної власності. Визначено основні фактори, що впливають на низький рівень розвитку державно-приватного партнерства: надмірна фінансова та адміністративна централізація, постійна зміна управлінських кадрів, незначна пропозиція підготовлених для реалізації проектів. З’ясовано відмінності між формами державно-приватного партнерства за правом власності, оперативним управлінням, джерелами фінансування та тривалістю договору. Визначено основні напрями використання державно-приватного партнерства: розробка маркетингових стратегій для просування на ринках послуг сусідніх країн, розширення спектра послуг, створення об’єктів сільського туризму та готельних мереж.
державно-приватне партнерство в рекреаційно-туристичній сфері, форми державно-приватного партнерства, проектний підхід, методи формування готельних мереж
Сформульовано визначення організаційно-економічного механізму регулювання сфери надання рекреаційно-туристичних послуг. Визначено практичні завдання його реалізації. Обґрунтована доцільність впровадження нормативів забезпеченості територій об’єктами рекреаційно-туристичної інфраструктури. Визначено основні напрями розробки містобудівних нормативів для потреб рекреаційно-туристичної сфери. Розкрито основні функції організаційно-економічного механізму регулювання сфери надання рекреаційно-туристичних послуг та методи їх реалізації.
Запропоновано багаторівневу модель формування стратегії еколого-економічного розвитку регіональної рекреаційно-туристичної системи. На першому рівні обґрунтовується місце рекреаційно-туристичної сфери в економіці регіону. Узагальнено визначення терміна «стратегія», надано авторське тлумачення. Побудовано «дерево цілей» стратегії еколого-економічного розвитку регіональної рекреаційно-туристичної системи. Проведено ранжування стратегічних цілей для різних типів адміністративних районів Чернігівської області.
стратегія еколого-економічного розвитку, регіональна рекреаційно-туристична система, ранжування, стратегічні цілі
Розглядаються методологічні питання використання системного підходу у дослідженнях рекреаційно-туристичної сфери. Акцентується увага на двох напрямах використання системного підходу: синтезі наукових методів дослідження і формуванні моделей складноорганізованих об’єктів. Викладено основні положення авторської інтерпретації регіональної рекреаційно-туристичної системи.
системний підхід, регіональна рекреаційно-туристична система, інтерпретація, природокористування, наукові методи
Цитування
Стеченко Д. М., Безуглий І. В. Інноваційна політика кластероутворення в рекреаційно-туристичній сфері України. Науковий вісник Чернігівського державного інституту економіки і управління. Серія 1, Економіка: зб. наук. пр. 2014. № 2(22). C. 9-18. {re2023.02.125.008}
Стеченко Д. М., Безуглий І. В. Інноваційна політика кластероутворення в рекреаційно-туристичній сфері України. Науковий вісник Чернігівського державного інституту економіки і управління. Серія: 1. Економіка: зб. наук. пр. 2014. № 2(22). C. 9-18. {re2024.02.133.012}