Мета. Метою статті є виявлення інституційних і функціональних особливостей державного управління підприємництвом у Німеччині, дослідження розподілу функцій, повноважень і відповідальності між ключовими інституціями та визначення елементів німецької моделі, релевантних для вдосконалення державного управління підприємництвом в Україні. етодологія. У дослідженні застосовано порівняльний інституційний підхід, що ґрунтується на аналізі законодавчих актів, урядових і програмних документів, а також матеріалів державних інституцій. Використано методи порівняльного, структурно-функціонального аналізу, систематизації, узагальнення та графічної візуалізації. Результати. Німецька модель поєднує координацію політики на федеральному рівні з децентралізованою реалізацією функцій на рівні земель і місцевих органів влади. Її ключовою особливістю є відокремлення формування політики від адміністративної реалізації, регулювання, контролю та фінансової підтримки. Федеральні міністерства формують політику, тоді як спеціалізовані інституції виконують адміністративні, регуляторні, контрольні та фінансові функції. BAFA реалізує програми, Федеральне картельне відомство забезпечує правозастосування у сфері конкуренції, Федеральне мережеве агентство регулює мережеві сектори, а KfW забезпечує фінансову підтримку. Торгово-промислові палати виконують делеговані публічні функції та представляють інтереси бізнесу. Українська модель є більш централізованою, з менш вираженим розмежуванням функцій і розподілом фінансової підтримки між кількома інституціями. Оригінальність. Наукова новизна полягає в порівняльній систематизації інституційних моделей державного управління підприємництвом у Німеччині та Україні за функціональним розподілом формування політики, адміністративної реалізації, регулювання, контролю та фінансової підтримки, що дає змогу виявити відмінності у ступені інституційної спеціалізації та функціонального розмежування. Практична цінність. Результати можуть бути використані для вдосконалення державного управління підприємництвом в Україні шляхом уточнення інституційних повноважень, посилення спеціалізації та координації, а також поліпшення взаємодії між органами публічної влади та бізнесом. 

державне управління підприємництвом, державні інституції, функціональна спеціалізація, інституційна модель, багаторівневе управління, мале і середнє підприємництво, Німеччина, Україна 

Досліджено засади формування та функціонування екологічного складника забезпечення інноваційного розвитку національної економіки в умовах Індустрії 4.0. Проведено моніторинг системи екологічних індикаторів інноваційного забезпечення промислово-технологічного розвитку економіки, а саме: капітальних інвестицій на охорону навколишнього природного середовища, питомої ваги публікацій у сфері екології та довкілля, частки споживання відновлюваної енергії, викидів забруднюючих речовин і діоксиду вуглецю в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Представлено розподіл адміністративних територій за рівнем викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами в атмосферне повітря. Найбільш високі значення таких викидів спостерігалися в Донецькій і Дніпропетровській областях – 31,4% і 23,4% відповідно. Визначено позитивну динаміку зростання потужностей відновлюваної енергії. Визначені позитивні передумови впровадження екологічних інновацій, а саме: новий порядок встановлення та розподілу екологічного податку, нову державну екологічну політику, приведення української екологічної політики у відповідність зі стандартами провідних країн. Визначено позицію України за індексом екологічної ефективності. Проаналізовані основні заходи щодо розвитку екологічного складника економіки у провідних країнах. Надано рекомендації щодо удосконалення державної політики промислово-технологічного розвитку в межах активізації екологічного складника. 

інновації, екологічний складник, Індустрія 4.0, національна економіка 

Досліджено особливості функціонування інститутів ринку праці в системі соціальної безпеки регіону. Визначено недоліки інституціонального забезпечення розвитку ринку праці. Запропоновано правові, адміністративні, організаційно-економічні напрями легалізації ринку праці та зайнятості населення. 

соціальна безпека регіону, ринок праці, інституціалізація, легалізація, зайнятість, соціальні загрози, небезпеки соціальної сфери