Висвітлено основні сучасні проблеми регіонального розвитку в Україні, серед яких виділено: поглиблення диференціації регіонів за основними показниками соціально-економічного розвитку; розширення ареалів репресивності; підвищення рівня внутрішньорегіональної диференціації; дезінтеграцію національного економічного простору. З урахуванням світового досвіду визначено сучасні підходи до модернізації державної політики регіонального розвитку України, складові нової парадигми її формування та реалізації. Наголошено на стратегічній меті та цілях державної регіональної політики на період до 2020 р., на започаткуванні інтегрованого підходу, суть якого полягає у поєднанні трьох складових: секторальної (галузевої), територіальної (просторової) та управлінської, взаємодія яких має синергетичний характер, розкрито шляхи досягнення стратегічних пріоритетів. Зроблено висновок про те, що у державній регіональній політиці України формується більш диверсифікований підхід, який не зосереджується лише на проблемах вирівнювання, а у ньому мають місце елементи, що враховують ендогенні фактори зростання, підвищення рівня конкурентоспроможності регіонів, завдання пов’язані з територіальною соціально-економічною інтеграцією та просторовим розвитком, з поширенням інновацій, а також ефективне державне управління у сфері регіонального розвитку. 

державна регіональна політика, парадигма, ендогенні чинники, стратегічні цілі, стратегічні пріоритети 

Досліджено генезис інституційного забезпечення формування та реалізації державної регіональної політики, запропоновано чотири етапи його становлення та розвитку. Проведено компаративний аналіз повноважень двох центральних органів виконавчої влади – Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, що є головними інституціями з питань забезпечення реалізації державної економічної і регіональної політики, охарактеризовано їх основні функції. Окреслено наявну систему інституційного забезпечення політики регіонального розвитку, встановлено основні інституційні партнери, а також сформульовано сучасні проблеми та виклики, що прямо чи опосередковано мають вплив на формування та реалізацію державної регіональної політики, зокрема відсутність національної довгострокової стратегії розвитку держави, поступальних кроків у проведенні територіально-адміністративної реформи та реформи місцевого самоврядування, нестабільність інституційної структури у сфері регіональної політики тощо. 

інституція, інститут, інституційне забезпечення, інституційні партнери, державна регіональна політика 

Законом України «Про стимулювання розвитку регіонів», введеним у дію 8 вересня 2005 року за ? 2850-IV, передбачено розробку та укладення угод щодо регіонального розвитку, які сприятимуть узгодженій діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування у сфері державного стимулювання розвитку регіонів, виконання регіональних стратегій розвитку. 

угода щодо регіонального розвитку, стратегія, пріоритети розвитку, спільні заходи, стимулювання розвитку регіонів