Досліджено конкурентоспроможність регіонів України з позицій людських ресурсів. Проведено групування регіонів України за інтегральним показником, який об’єднує соціально-демографічний, освітньо-професійний, мотиваційний, інтелектуальний, інноваційно-креативний, культурний і духовно-інформаційний потенціали. На основі методики головних компонент виявлено два базові фактори, які визначають рівень конкурентоспроможності людських ресурсів регіонів: можливості середовища для створення і розвитку потенціалу людських ресурсів та активність населення задля освоєння цього потенціалу. За цими факторами регіони України згруповано в п’ять кластерів за спільними ознаками. Кластер 1 характеризується винятково низьким рівнем як потенціалу регіонів, так і активності населення стосовно реалізації свого потенціалу. Для кластера 2 характерні низький рівень потенціалу регіонів, але високий рівень активності населення задля реалізації свого потенціалу. Для кластера 3 властивим є дуже високий потенціал регіону і вища за середню активність населення. Кластер 4 об’єднує регіони з високим рівнем духовно-інформаційного, інтелектуального, інноваційно-креативного потенціалу та низьким рівнем активності населення. Для кластера 5 характерним є потенціал регіону та активність населення, які обидва близькі до середніх по Україні з незначними відхиленнями. 

регіони України, людські ресурси, конкурентоспроможність людських ресурсів регіону, головні компоненти конкурентоспроможності людських ресурсів, кластеризація регіонів 

Проведене експертне дослідження свідчить, що такі загальні тенденції розвитку сучасних процесів міграції, як глобалізація, акселерація і диференціація і далі визначатимуть міграційну політику європейських країн. Європейські країни, і Україна зокрема, приймаючи мігрантів з усього світу, змушені розробляти стратегії, переймаючись не лише наслідками, а й причинами міграції, стаючи на шлях узгодження власних економічних і демографічних інтересів з економічними і соціокультурними традиціями країн походження мігрантів. З погляду сьогоднішнього дня і далекої перспективи обмежувальні заходи, пов’язані з запровадженням санкцій і адміністративних заходів, отримали в експертів найнижче схвалення, тоді як в основу ефективної стратегії українські і польські експерти кладуть розвиток міграційного законодавства, наднаціональне регулювання, підписання міжнародних угод, вироблення професійно-галузевих пріоритетів працевлаштування іноземців. 

міжнародна трудова міграція, державна міграційна політика, експертне оцінювання