Висвітлено науковий доробок академіка М. І. Долішнього у формуванні Львівської школи регіоналістики. Окреслено широкий спектр наукових досліджень ученого, зокрема у сфері формування нормативно-правового забезпечення державної регіональної політики, стратегічного планування соціально-економічного розвитку регіонів, економічного районування та макрорегіоналізації країни, проведення адміністративно-територіальної реформи, структурної перебудови економіки регіонів і транскордонного співробітництва. Акцентовано увагу на активній державницькій позиції вченого в частині збереження територіальної цілісності України та усвідомлення вагомої ролі наукового потенціалу країни у реалізації необхідних для економіки країни реформ в умовах поглиблення процесів євроінтеграції та глобалізації.
Вказано на високу актуальність започаткування у межах Фестивалю науки наукових читань пам’яті М. І. Долішнього. Акцентовано увагу на різносторонніх наукових інтересах ученого-економіста, академіка. Зазначено, що соціальна проблематика регіональної політики, зокрема сфера праці та зайнятості, культурно-освітнього та наукового менеджменту стала визначальною у становленні Мар’яна Івановича як науковця. Наведено конкретні підтвердження його творчих здобутків у царині економіки праці та зайнятості, наголошено на значимості ідей культури, а також регіональних чинників відтворення людини праці. Підкреслено, що М. І. Долішній одним з перших серед своїх соратників пропустив через себе перехід від «матеріальної» до «інтелектуальної» економіки знань. Наведено висновки, до яких підійшов Мар’ян Іванович за результатами аналізу проблем, пов’язаних з низьким рівнем інноваційної культури працівників. Сформульовано схему нарощування власного потенціалу М. І. Долішнього як особистості (духовного, соціального, фізичного). Наголошено, що одним зі специфічних світів ученого була сфера наукового менеджменту. Висловлено слова вдячності за величезну його роботу на благо вітчизняної науки і освіти.
наукова школа, науковий менеджмент, трудовий потенціал, соціальний розвиток, регіональна політика
З соціогуманістичних позицій у контексті очікуваного запровадження суспільного інституту префекта вперше акцентується увага на потребі приведення у відповідність до умов децентралізації влади дефініцій «інститут» і «інституція (організація)». З огляду на це, аналізуються ознаки їхніх відмінних домінант і напрямів збігу на основі особистісних (морально-етичних, соціокультурних, світоглядно-ментальних тощо) характеристик людини, духовно-інтелектуального потенціалу національних еліт як якісних інформаційних трансферів у тяглість розвитку майбуття нової України. Водночас фокусується увага на потребі забезпечення державою зростання усвідомлення інститутом префектів сучасних складових української ідеї як стратегем загальнодержавного поступу, як маркерів консолідації нації на шляху подальшого проведення реформ і виконання домашніх завдань зі сталого розвитку, реалізації євроінтеграційного цивілізаційного вибору України, зміцнення її національної безпеки, захисту державного суверенітету та прориву на світові простори і ринки.
інститут, організація (інституція), інституціоналізм, інституційна політика, префект, децентралізація влади, стратегеми національної ідеї, відцентрові антиукраїнські сили
Розглянуто трансформаційні процеси соціально-економічної системи, наявні концептуальні тлумачення поняття «регіон», вплив процесів глобалізації та регіоналізації на розвиток соціально-економічних систем. Визначено необхідність формування нових підходів у питаннях економічного розвитку, збалансованої системної трансформації на основі практичного досвіду промислово-розвинених країн світу. Також обґрунтовано необхідність формування організаційно-економічного механізму збалансованого розвитку регіону та описано сучасні тенденції розвитку економічної системи в умовах децентралізації влади в Україні. Таким чином, наголошується на необхідності розробки індивідуальної складної моделі структурної трансформації регіональних економічних систем в Україні зі збереженням тенденцій регіоналізації та з урахуванням процесів збалансованого розвитку регіонів і глобалізаційних процесів.
Проведено оцінку центрально-периферійних відмінностей соціально-економічного розвитку міст Львівської області. Визначено найважливіші індикаторами рівня соціально-економічного розвитку території, які були використані при оцінці центрально-периферійних відмінностей. Встановлено, що застосування коефіцієнта центрально-периферійних відмінностей дозволяє розглянути процеси внутрішньорегіонального розвитку в динаміці та визначити тенденції центрально-периферійних відносин в економічному просторі регіону. Зростання коефіцієнта центрально-периферійних відмінностей свідчить про посилення їх нерівності. Визначено, що вирівнювання соціально-економічного розвитку периферій безпосередньо залежить від регіональної політики розвитку, яка має носити компенсуючий характер. Це означає насамперед необхідність мобілізації і перерозподілу фінансових ресурсів між центром і периферіями. Запропоновано заходи розвитку периферій.
внутрішньорегіональна соціально-економічна диференціація, міста, периферія, центрально-периферійні відмінності
У сучасних умовах глобальної економічної інтеграції та інституційних трансформацій найбільш значущими процесами організації просторового розвитку є процеси метрополізації. Наголошено, що формування та розвиток міст-метрополій як потужних полюсів економічного зростання, поширення їх впливу на соціально-економічний розвиток прилеглих територій є необхідними передумовами побудови обґрунтованих та ефективних механізмів просторової політики розвитку регіонів. Обґрунтовано, що розвиток просторової організації бізнесу і вибір її оптимальних форм в умовах метрополізації є одним з основних чинників конкурентоспроможності регіональної економіки, оскільки сприяє локалізації ділової активності, формуванню «точок зростання», забезпечення розвитку міжрегіонального та внутрішньорегіонального співробітництва, активізації місцевої (локальної) підприємницької ініціативи.
метрополізація, форми просторової організації ділової активності, індустріальний парк, регіон, розвиток
Львівська область є важливим промисловим, торговим і транспортним центром України, що обумовлено природним географічним розташуванням регіону на кордонах з країнами-членами ЄС. Для Львівщини, як і для України, ринок ЄС є одним з найбільших ринків збуту. Зважаючи на це, актуальним завданням є проведення оцінки динаміки експортних операцій у Львівській області за товарними групами з країнами-членами ЄС, а також розробка пропозицій і рекомендацій, необхідних для покращення стану розвитку експортного потенціалу області. Метою статті є проведення оцінки стану розвитку експортних операцій у Львівській області за товарними групами з урахуванням вимог ЗВТ між Україною і ЄС. Об’єктом аналізу є товарна структура експорту у Львівській області до країн-членів ЄС. Результати аналізу динаміки та структури експортних операцій Львівської області з ЄС виявили, що упродовж 2011-2015 рр. спостерігалося погіршення динаміки експорту області у країни-члени ЄС. Експорт товарів характеризувався схильністю до нестабільності, що свідчило про їх миттєву реакцію на зміни ринку. В експорті Львівщини переважали машинобудівна, харчова, легка та деревообробна промисловості. До позитивних змін у динаміці експорту належить збільшення обсягів експорту продуктів тваринного походження та мінеральних продуктів, а також відсутність протягом аналізованого періоду в експорті як України, так і Львівської області товарної групи, у якій би було зафіксовано стабільне падіння експорту в ЄС. Негативною була зміна тенденції експорту на спадну у 2015 р. таких товарних груп, як деревина та вироби з деревини, текстильні матеріали та вироби (що вважаються пріоритетними групами експорту), а також продукція хімічної та суміжних видів промислової діяльності. За результатами аналізу визначено, що особливу увагу слід приділити виробникам таких видів переробної промисловості, як виробництво електричного устаткування, оброблення деревини та виготовлення виробів з деревини, текстильне виробництво, виробництво одягу та виробництво харчових продуктів (у 2014 р. група готових харчових продуктів належала до категорії А), експорт яких до країн-членів ЄС коливався під дією зовнішніх чинників в аналізованому періоді. Вміле використання потенціалу зазначених видів переробної промисловості може дати значний поштовх для розвитку їх експорту.
товарні групи, експорт, промисловість, товарна структура, Львівська область
Висвітлено науково-практичний аспект громадянської активності населення як фактор успішного розвитку країни та втілення реформ, що дозволять наблизити державність України до європейських стандартів. Встановлено, що Україна протягом останніх років за світовими соціально-економічними рейтингами займала низькі позиції, що негативно відбивається на її вагомості на світовому ринку. З’ясовано, що основними причинами низького авторитету України є невирішені внутрішні політичні та соціоекономічні суперечності, що, серед всього іншого, виникають між владою і громадянами країни. Досліджено причини, що можуть спонукати та сприяють прийняттю рішення щодо активної громадянської діяльності населення України. Вивчено динаміку громадянської активності населення України, фактори, що впливають на зміну позицій населення щодо участі в управлінні країною. Доведено, що громадянська активність населення України є досить низькою та потребує застосування соціотехнологій і соціоінженерій, котрі будуть спрямовуватися на формування і зміцнення політичної культури нації та формуватимуться на наукових засадах соціальної політики.
громадяни України, потреби людей, громадянська активність, громадянське суспільство, соціологічні дослідження
Міжгрупові, галузеві, регіональні відмінності за рівнем доходів населення позначаються на економічному розвитку країни як єдиного економічного простору. У зв’язку з цим постає необхідність розробки комплексного підходу до вимірювання диференціації? та поляризаціі? населення за допомогою показників нерівності за доходами. Досліджено методичні підходи до визначення рівня бідності, особливостей асиметрії розподілу доходів у країнах, проаналізовано переваги та недоліки практичного використання кожної з методик. Представлено методики розрахунку кожного індексу, наведено та проаналізовано статистичні дані індексу Джині в країнах світу. Побудовано матрицю еластичності індексу Джині за доходом. Показано, що коефіцієнт Джині відповідає чотирьом важливим принципам: анонімність – не має значення, хто заробляє багато, а хто мало, незалежність шкали оцінювання: коефіцієнт Джині не розглядає розмір економіки, чи є країна бідною чи багатою; незалежність від кількості населення: не має значення, наскільки чисельним є населення країни; принцип переходу: якщо дохід (менший, ніж різниця) переходить від багатої людини до бідної, кінцевий розподіл є більш рівним.
асиметрія розвитку, бідність, індекси Джині, Тейла і Аткінсона, крива Лоренса, ентропія.
Розглянуто основні складові економічної безпеки та запропоновано їх доповнити таким елементом, як екологічна безпека. Визначено основні критерії безпеки та екологічні нормативи, на які спирається будь-яке регулювання природокористування. Порушення нормативів створює умови для екологічного ризику, у результаті чого потрібно розробляти систему управління ним. Проаналізовано основні показники екології Львівщини, дотримання екологічної безпеки та фінансування екологічної безпеки України, а також капітальні інвестиції на охорону навколишнього природного середовища за напрямами інвестування. Наведено зарубіжний досвід дотримання екологічних норм і нормативів таких країн, як Німеччина, Франція, Бельгія, Нідерланди та Норвегія. Досліджено основні проблеми екологічної безпеки, запропоновано заходи з охорони земельних ресурсів Львівської області та шляхи і способи розв’язання проблем поводження з відходами.
Здійснено оцінку трансформації територіальної структури аграрного виробництва України в регіональному аспекті з початку аграрної реформи по нині. Оцінку проведено на підставі динаміки кількісного складу запропонованого розподілу регіонів на три групи, сформовані за діапазонами співвідношення валової продукції сільського господарства на одну особу сільського населення до його середнього значення по Україні. Встановлено, що з початку ринкових перетворень відносно структурно однорідний аграрний простір України переформувався у бік поляризації. Зросла кількість аграрно розвинених і слаборозвинених регіонів, і значно скоротилася кількість регіонів середнього рівня розвитку. Визначено проблеми, зумовлені історичними і економічними чинниками, що призвели до поляризації. Проаналізовано поляризацію аграрного простору України у світлі експорту сільськогосподарської та продовольчої продукції. Встановлено регіони, яким ринкові трансформації сприяли розвитку аграрного виробництва та активізації експортної діяльності та області які утворили та збільшили групу аграрно слабо розвинених регіонів. Запропоновано пріоритетні напрями корегування диспропорцій територіальної структури аграрного виробництва для забезпечення економічної цілісності, соціальної і політичної єдності держави.
трансформація територіальної структури, рівень розвитку, розподіл на групи регіонів, поляризація аграрного простору,проблеми аграрного виробництва, експорт сільськогосподарської і продовольчої продукції, пріоритетні напрями корегування
Показано причини виникнення та шлях становлення концепції органічного сільського господарства. Наголошено на тривалій відсутності контролю за екологічною якістю продовольства у СРСР. Вказано причини тимчасової неуваги з боку урядів окремих краї до цієї проблеми. Проаналізовано заходи для зменшення перевиробництва сільськогосподарської продукції у Європейському Союзі. Досліджено найновіші тенденції ведення сільського господарства та окреслено основні їх різновиди в країнах Заходу і Сходу. Розкрито вплив пермакультури на формування концепції органічного сільського господарства. Розкрито сутність ідеї дахових ферм, проаналізовано їх характеристики та основні аргументи їх апологетів і доведено, що рентабельність вирощування органічної продукції у таких спорудах є малоймовірною. Досліджено виникнення руху локаворів і становлення його понятійно-термінологічного апарату. Показано переваги локаворства, доведено його корисність для підвищення здоров’я населення та розвитку сільських територій. Підкреслено необхідність підтримки руху локаворів в Україні як одного з великих шансів для вітчизняного сільськогосподарського виробника і запоруки здоров’я нації. Визначено, що перспективою подальшого дослідження є експортно-імпортні тенденції українського сільськогосподарського виробництва.
сільські території, конкурентні переваги, органічні продукти, дахова ферма, локавор
Розглянуто міжнародну практику порівняння ефективності логістичних систем і визначено місце України за індексом ефективності логістики (LPI) серед країн світу. Окреслено конфігурацію регіональних логістичних систем у зернопродуктовому підкомплексі АПК України та представлено їх структурно-функціональну характеристику. Охарактеризовано різні показники та обґрунтовано вибір рентабельності операційної діяльності як інтегрального показника ефективності логістичної системи для підприємств зернопродуктового підкомплексу АПК. Встановлено, що запропонований інтегральний показник дає змогу илучили з орбіти оцінки інвестиційну і фінансову діяльність філій, зосередившись при цьому на реалізації логістичних функцій, пов’язаних з переміщенням і видозміною зернового потоку. Досліджено тенденції зміни рентабельності від чинників розвитку зернового ринку в Україні, а також проведено розрахунок інтегрального показника ефективності логістичної системи у репрезентативній групі підприємств – ПАТ «ДПЗКУ». Доведено, що зміна ринкової кон’юнктури виявила чутливість до цінових коливань сільськогосподарських підприємств, без істотного впливу на доходи логістичних посередників. Abstract: In the real economic systems, along with the factors of production performance evaluation, it is necessary to use the integrated performance indicator, which may be a level of profitability. The study aims to determine the most appropriate type of profitability for assessing the economic efficiency of logistics systems and calculate its index on the example of a representative group of companies, which reflects the logistics system in the grain productive sub-complex of the AIC of Ukraine. International practice of comparing the efficiency of logistics systems was considered and place of Ukraine by logistics performance index (LPI) among the countries was determined. According to the logistics performance index Ukraine in 2014 took the 61st place among 160 countries. The development of logistics in our country is characterized by progressive dynamics and on-time delivery of goods is the most developed component of the national logistics system, and the least developed is the quality of trade and transport infrastructures. Configuration of regional logistics systems in the grain productive subcomplex of AIC of Ukraine was considered and their structural and functional characteristics were presented. The most vividly, in our opinion, the logistics system is represented by the JSC «SFGCU» which is a vertically integrated national operator that provides virtually all logistical functions and owns 10% of elevator capacity of Ukraine, exports through its own port infrastructure 12% of grain and generates 15% of domestic flour, cereals and animal feed supply. Various indicators were characterized and the choice of operating profitability as an integrated performance indicator of the logistics system for the grain productive sub-complex AIC enterprises was grounded. The fact that offered integrated parameter allows to remove the investment and financial activities of branches from the assess orbit, while focusing on the implementation of logistics functions related to the transfer and modification of grain flow, was defined. The tendencies of changes in profitability factors of the grain market in Ukraine were outlined, as well as the integral index of efficiency of the logistics system in a representative group of enterprises – JSC «SFGCU» was calculated. Profitability of the operating corporation is quite high and is characterized by a growing trend. Reducing the world and therefore domestic grain prices during the research period did not affect the logistical component in the grain cost, however, showed the sensitivity to the price fluctuations of agricultural enterprises, where the profitability of grain production for the period decreased significantly. This situation reinforces the confrontation between the spheres of AIC, the result of which may cause the reducing of raw materials parameters and the corresponding deterioration of the logistic system operating parameters in the grain productive sub-complex of AIC of Ukraine.Рубрика: Розвиток сільських територій
Окреслено пріоритетні напрями розвитку маркетингу сільських територій у контексті підвищення ефективності функціонування основних ланок регіональної економіки. Першочергову увагу приділено актуалізації маркетингової проблематики в діяльності органів місцевого самоврядування сільських територіальних громад України в умовах нових викликів європейської інтеграції. Відзначено вагомий вплив маркетингу сільських територій на просування економічних інтересів регіонів в умовах посилення глобальної конкуренції. Виявлено характерні риси маркетингу сільських територій, які відображають спроможність впливу маркетингових інструментів на зниження трансакційних витрат в економіці регіону та забезпеченні його конкурентоспроможності. Сформульовано пропозиції для органів державної влади та місцевого самоврядування щодо пріоритетних напрямів удосконалення маркетингу сільських територій задля нарощування соціально-економічного регіонального розвитку.
Політика децентралізації в Україні має спиратися не на політичну децентралізацію (це шлях до федералізації), а на фіскальну децентралізацію. Водночас важливо розробити такий її механізм, щоб вона не суперечила фіскальній консолідації. Цей взаємозв’язок ми вбачаємо у фінансуванні частини державного боргу і військових витрат з регіональних бюджетів. Фіскальна децентралізація – це заходи держави з перенаправлення частини загальнодержавних податків і видатків на рівень регіонів і територіальних громад. Поки ж в Україні наголос робиться на збільшення фінансових ресурсів укрупнених територіальних громад, залишаючи поза увагою фінансові інтереси регіональних громад, що породжує відцентрові тенденції в останніх (особливо – на Півдні і Сході України). Проаналізовано суперечливий взаємозв’язок між фіскальною консолідацією та фіскальною децентралізацією; пропонуються шляхи оптимізації державних витрат, зокрема щодо погашення частини державного боргу та військових витрат за рахунок регіональних бюджетів; обґрунтовуються нові підходи щодо розподілу загальнодержавних податків між центром і регіонами України, які дозволять подолати відцентрові тенденції в нашій країні. Запропонований підхід до здійснення частини державних витрат на погашення державного боргу і військових витрат (фіскальна консолідація) та розширення податкових можливостей регіонів (фіскальна децентралізація) дозволить поставити під жорсткий контроль територіальних громад регіонів державні доходи і видатки, що зменшить відцентрові тенденції в Україні.
фіскальна консолідація, фіскальна децентралізація, регіональний державний борг, ПДВ, податок на прибуток підприємств, єдиний соціальний внесок, акцизний податок
Розглянуто одну з важливих теоретико-практичних засад відтворення суспільних благ, пов’язану з детермінацією системи взаємовідносин між рівнями їх охоплення для забезпечення нівелювання горизонтальних і вертикальних дисбалансів надання таких благ. Визначено найважливіші світоглядні засади фіскальної децентралізації в трансформаційній економічній системі, основою чого стали моделі просторової організації виробництва суспільних благ, розвинені теорією фіскального федералізму; оцінено особливості відтворення суспільних благ на регіональному рівні в Україні та проаналізовано досвід Польщі. На засадах фіскальної децентралізації обґрунтовано найважливіші способи підвищення результативності виробництва таких благ в економічній системі України, що пов’язані з переходом від практики застосування м’яких бюджетних обмежень для субнаціонального урядування до більш жорстких і сприяння наданню більшої автономізації регіональним урядам через завершення розподілу сфер відповідальності.
Проаналізовано особливості застосування пропорційної та непропорційної форм проведення перестрахових операцій, поділ відповідальності між цедентом і перестраховиком для кожної з них. Розглянуто завдання створення оптимальної перестрахової програми, узагальнено дослідження критеріїв оптимальності при формуванні перестрахових програм. Завдання вибору оптимального перестрахового захисту для страховика зводиться до обрання для застосовуваних ним видів перестрахування оптимальних значень лімітів перестраховиків, квот та власного утримання. На основі аналізу реальної статистики однієї з страхових компаній показано, що при достатньо великому страховому портфелі допустиме значення збитковості страхових операцій може досягатися при декількох значеннях лімітів перестраховика чи власного утримання цедента – з цих значень потрібно вибрати те, при якому найвищий нетто-результат від операційної діяльності. Визначено, що найбільш ефективним підходом до оптимізації перестрахування є такий: оптимальним захистом потрібно вважати не ту перестрахову програму, яка дає найкращий найбільш ймовірний результат, а ту, яка дає найкращий результат в середньому для всієї сукупності можливих результатів з врахуванням їх ймовірностей.
перестрахування, форми перестрахування, розподіл відповідальності, квота, власне утримання, рівень збитковості, оптимізація
Оцінено наявні моделі та методи оцінки фінансової безпеки банків і банківської системи та виявлено основні недоліки побудови таких моделей, зокрема: відсутність системності, низька значущість і прогнозованість показників, високий рівень спорідненості та тотожності тощо. На основі проведеного аналізу розроблено систему вибору показників оцінки фінансової безпеки банків та банківської системи. Виходячи з аналізу причин виникнення кризових явищ у економіці, а також методів ведення гібридної війни проти України виокремлено чотири нових показники оцінки рівня фінансової безпеки вітчизняної банківської системи, а саме: показник концентрації капіталу банківської системи в іноземних банках, зокрема в державних банках Російської Федерації; частки готівки у грошовій масі та частки іноземної готівки в грошовому обігу; показник динаміки кредитно-дефолтного свопу України.
фінансова безпека банків і банківської системи, безпека банківської діяльності, модель, метод, показники, індикатори
Розглянуто сучасні теоретичні та прикладні підходи до оцінки інноваційного потенціалу конкурентоспроможності регіонів. Наголошено, що роль і функції прикордонних регіонів, які вони відіграють у розвитку країни, обумовлюють вироблення оновленої регіональної стратегії забезпечення їх конкурентоспроможності на сучасному етапі європейської інтеграції України. Проведено оцінку інноваційного потенціалу конкурентоспроможності та ефективності його використання в регіонах України, у тому числі прикордонних. Наголошено, що результативність і динаміка інноваційних процесів напряму залежать від сприятливості середовища для проведення інноваційної діяльності у відповідному регіоні. На основі проведеного дослідження розроблено комплекс заходів щодо посилення конкурентоспроможності прикордонних регіонів, зокрема за допомогою використання факторів прикордонного співробітництва та адаптації європейського досвіду.
інновації, інноваційна діяльність, конкурентоспроможність регіону, прикордонний регіон, європейська інтеграція
Досліджено основні проблеми розвитку транскордонного співробітництва між Україною та ЄС на сучасному етапі європейської інтеграції. Доведено, що конвергенція економічного розвитку прикордонних регіонів України та сусідніх з нею прикордонних територій країн-членів ЄС є основним індикатором успішності двостороннього співробітництва у межах транскордонного регіону «Україна-ЄС». Акцентовано увагу на значній ролі людського та демографічного потенціалу в контексті поширення конвергентних процесів у транскордонному просторі між Україною та ЄС. Наголошено на необхідності першочергового розвитку транскордонних ринків праці для підвищення ефективності використання людського та демографічного потенціалу прикордонних регіонів України, насамперед тих, що межують з ЄС. Сформульовано пропозиції для органів державної влади та органів місцевого самоврядування прикордонних територіальних громад України. Першочергову увагу приділено інформаційно-освітньому, організаційно-інституційному та інфраструктурному компонентам розвитку соціально-економічного простору в межах транскордонного регіону «Україна-ЄС».
конвергенція, соціально-економічний простір, транскордонний регіон, ЄС, людський і демографічний потенціал
Досліджено особливості сучасного розвитку транскордонного співробітництва (ТКС), наведено показники асиметрії у розвитку суміжних прикордонних регіонів України та країн, з якими вона межує. Представлено результати експертного опитування компетентних осіб з питань розвитку ТКС (представників органів місцевої влади з 16 прикордонних областей України); окреслено тенденції та напрями розвитку транскордонних регіонів за участю України. Зокрема, дана оцінка рівня розвитку ТКС за видами економічної діяльності; визначено дієвість форм ТКС щодо їх впливу на розвиток регіону; досліджено активність окремих суб’єктів та учасників ТКС; окреслено основні перешкоди у його розвитку; запропоновано види економічної діяльності, які необхідно першочергово розвивати в розрізі транскордонних регіонів; наведено джерела інформаційного забезпечення органів регіональної влади в межах ТКС і канали розповсюдження інформації про можливості розвитку ТКС органами регіональної влади серед його учасників і суб’єктів. Запропоновано першочергові кроки щодо активізації ТКС за участю всіх прикордонних регіонів України.
транскордонне співробітництво, транскордонні регіони, прикордонні регіони, форми ТКС
Предметом публікації є військові об’єкти, які функціонують як туристичні пам’ятки. Ці питання дуже важливі з точки зору нових форм туризму, які останнім часом набувають все більшого розвитку, а саме – військового туризму. Значні можливості для розвитку цього виду туризму є в Польщі. Туристи, зацікавлені цією темою, можуть відвідати історичні поля битв, пройти маршрутами військових доріг, оглянути будівлі фортець і військових споруд, оглянути експозиції численних військових музеїв, взяти участь у реконструкції великих історичних подій. Чимало могутніх армій проходило через територію Польщі, яка розташована поміж наддержавами. Росіяни, німці, австрійці та французи залишили укріплення, фортеці і споруди. У Польщі, мабуть, немає місця, де в останні століття не проходили бої чи не будувались споруди або оборонні лінії. У Польщі існує понад 16 000 фортифікаційних споруд різних типів. Метою статті є показати, що військові об’єкти мають величезний туристичний потенціал і викликають великий інтерес у туристів, а також представити туристичне багатство таких місць на прикладі фортеці Замосць. Abstract: The subject-matter of this publication is military installations functioning as tourist attractions. The issues are crucial from the point of view of a new form of tourism which has been developing recently, namely military tourism. The great virtues of this tourism can been found in Poland. Tourists interested in this subject-matter can visit historical battle fields, routes of march-pasts, watch fortifications and exhibitions of numerous military museums, participate in reconstructions of great historic events because huge armies came across Poland situated between superpowers. Russians, Germans, Austrians and the French left fortifications and fortresses. There is probably no place in Poland where battles did not take place or defensive lines were not built. In our country there are more than 16 thousand fortification objects of different types. The aim of the publication is to show that military installations have huge tourist potential and they arouse huge interest of tourists, and to show tourist treasures of such places on the example of Zamosc Fortress.
військовий туризм, військові об’єкти, фортеця Замосць
Проведено огляд економічної літератури та нормативних актів щодо поняття фінансової стійкості. Виділено трактування фінансової стійкості у вузькому (ототожнення фінансової стійкості з окремими економічними категоріями) та широкому значеннях (розгляд фінансової стійкості як комплексного багатофакторного поняття). Подано напрями аналізу фінансової стійкості. Наведено характеристику трьох найпоширеніших варіантів визначення типу фінансової стійкості підприємств відповідно до нормативних актів і поглядів науковців. Проведено розрахунок показників для визначення типу фінансової стійкості на прикладі машинобудівних підприємств і порівняння результатів. Доведено доцільність врахування лише виробничих запасів при визначенні типу фінансової стійкості. Дано характеристику абсолютної та нормальної фінансової стійкості, нестійкого та кризового фінансового стану. Встановлено взаємозв’язок між значенням коефіцієнта незалежності та типом фінансової стійкості. Проведено аналіз фінансової стійкості машинобудівних підприємств Львівської області з врахуванням внутрішніх і зовнішніх чинників.
Успішність промислових корпорацій регіону забезпечується використанням економічних резервів управління ефективністю корпоративного розвитку. Метою статті є структурно-функціональна оптимізація внутрішньофірмових економічних механізмів управління обіговим капіталом промислових корпорацій на прикладі Західного регіону інструментами економіко-математичного моделювання коштом дебіторської заборгованості за промислову продукцію. Унаслідок використання загальних і спеціальних методів наукового дослідження запропоновано систему економічних показників оптимізації дебіторської заборгованості промислових корпорацій регіону. Визначено статистичні зв’язки між показниками оптимізації економічних механізмів управління обіговими активами промислових корпорацій регіону і дебіторської заборгованості за промислову продукцію. Сформульовано і запропоновано критерії оптимізації механізмів управління обіговими засобами промислових корпорацій регіону. Наведено формалізовану процедуру оптимізації дебіторської заборгованості за промислову продукцію. Цей економічний резерв управління ефективністю розвитку промислових корпорацій регіону забезпечує збільшення рівня корпоративного прибутку за рахунок маржі від реінвестування мобілізованої частки дебіторської заборгованості за промислову продукцію і неотриманим операційним у результаті використання корпоративних цінових дисконтів на продукцію.
дебіторська заборгованість, економічні резерви, корпорація, ефективність, обіговий капітал, оптимізація, промисловість, регіон, розвиток
Визначено сутність інституційних механізмів розбудови регіональних інноваційних екосистем (РІЕС) на основі принципів відкритих інновацій. Встановлено чинники функціонування регіональних інноваційних систем, що мають інституційну природу. Обґрунтовано, що інституційний механізм формування РІЕС в Україні має ґрунтуватися насамперед на становленні й посиленні ролі регіонального управління інноваційними процесами, що, своєю чергою, має стати одним з головних напрямів державної інноваційної політики щодо залучення науково-технологічного та інноваційного потенціалу регіонів у сталий економічний розвиток. Розроблено заходи щодо удосконалювання системи управління у сфері інноваційної діяльності, оптимізації оргструктур, методів та інтегративних функцій при розбудові регіональних інноваційних екосистем. Визначено базові елементи (інститути) регіональної інноваційної екосистеми та охарактеризовано їхню роль і функції у створенні інноваційного екосередовища, що дозволить забезпечити ефективне використання і розвиток науково-технологічного потенціалу регіонів.
регіональна інноваційна політика, інституційні механізми, інноваційна екосистема регіону
УКР 
ENG
УДК 001.89, JEL B30