УДК 338.242:336:[338.46:378]; JEL I28, O15 Кузьмін О. Є. Чинники забезпечення якості державного управління освітянською діяльністю ВНЗ / О. Є. Кузьмін, М. Я. Яструбський // Регіональна економіка. – 2017. – №2(84). – С. 31-38.
Автори
Анотація
Проведено огляд провідних систем державного управління вищою школою, включаючи вітчизняну. Наведено перелік чинників, що знаходять прояв у якісних характеристиках державного управління освітянською діяльністю. Запропоновано схему систематизації чинників, які покликані забезпечити якість державного управління освітянською діяльністю вищої школи. Наведено обґрунтування чинників, описано їх прояв у системі державного управління, спираючись на вітчизняний і зарубіжний досвід. Проведено опис основних характеристик освітянської політики, яка для кожної держави є специфічною через неоднаковий рівень економічного розвитку. Її прояв відбувається через систему державного регулювання. Описано основні завдання, що стоять перед вищою школою, на досягнення яких спрямовуються чинники. Запропонована система чинників розглядається у взаємозв’язку й може дати очікуваний ефект за умов умілого їх поєднання та використання.
Ключові слова:
чинники, державне управління, вища школа, освітянська діяльність, якість освіти, затребуваність, досвід, класифікація
Посилання
Закон України «Про вищу освіту» від 1 липня 2014 р. № 1556-VII / Верховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1556-18
Дідик А. М. Полівекторний розвиток підприємств: соціально-економічні та регулятивні аспекти : [монографія] / А. М. Дідик. – Львів : Галицька Видавнича Спілка, 2016. – 344 с.
Колодій І. С. Курс лекцій до навчальної дисципліни «Державна освітня політика» для студентів спеціальності 8.18010020 «Управління навчальним закладом» / І. С. Колодій. – Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2014. – 138 с.
Higher Education Law of the People’s Republic of China as of August 29, 1998. – Retrieved from http://www.moe.edu.cn.html
Teachers Law of the People’s Republic of China as of October 31, 1993. – Retrieved from http://www.moe.edu.cn/publicfiles.html
Гала С. В. Із досвіду реформування вищої освіти Китаю / С. В. Гала // Економіка та держава. – 2011. – № 82. – С. 52-54.
Шоробура І. М. Менеджмент вищої освіти : навч. посіб. / І. М. Шоробура, Є. В. Долинський, О. О. Долинська ; Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія. – Хмельницький, 2015. – 256 с.
Education in China. – Режим доступу: https://www.unipage.net/en/education_in_china
Економічні аспекти проблем розвитку вищої освіти в Україні : монографія / наук. ред. І. М. Грищенко ; Хмельницький національний університет. – Хмельницький, 2010. – 478 с.
Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України на початок 2016/17 навчального року : статистичний збірник / Державна служба статистики України. – К., 2017. – Режим доступу: https://ukrstat.org/uk/druk/publicat/Arhiv_u/15/Arch_vnz_bl.htm
Терованесов М. Р. Оптимізація управління системою вищої освіти / М. Р. Терованесов // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія : Економічні науки. – 2014. – Вип. 9. Ч. 2. – С. 83-87.
Батечко Н. Г. Державне управління сферою вищої освіти України: суперечності сучасного розвитку / Н. Г. Батечко // Наукові праці [Чорноморського державного університету імені Петра Могили комплексу «Києво-Могилянська академія»]. Сер.: Педагогіка. – 2012. – Т. 209. Вип. 197. – С. 10-15.
Кузьмін О. Є. Пріоритетні напрямки фінансування ВНЗ: особливості впливу контингенту іноземних студентів на результативність діяльності реформування / О. Є. Кузьмін, М. Я. Яструбський // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія «Проблеми економіки та управління». – 2017. – №862. – С. 139-144.
Гала С. В. Функціонування системи вищої освіти Китаю: аналіз досвіду / С. В. Гала // Актуальні проблеми економіки. – 2012. – № 9. – С. 72-77.
18 фактов об образовании в Китае. – 2012. – 25 апреля. – Режим доступа: http://www.kraskizhizni.com/edu/teach/563-obrazovanie-v-kitae
Про Національну доктрину розвитку освіти: Указ Президента України від 17.04. 2002 року №347/2002.
Відзначено важливість подальшого дослідження структури і вагомості складових елементів мотиваційного потенціалу підприємства. Уточнено перелік коефіцієнтів, що характеризують кількісну оцінку кожної складової мотиваційного потенціалу підприємства. Апробовано інтегральний метод оцінювання рівня використання мотиваційного потенціалу підприємства на підставі даних ряду підприємств Західного регіону України. Запропоновано економетричні моделі для дослідження впливу показників мотиваційного потенціалу підприємства на результати його діяльності.
мотиваційний потенціал підприємства; інтегральний показник; матеріальні, нематеріальні стимули; економетричні моделі
Проблема формування людського і соціального капіталу тісно пов’язана з функціонуванням системи освіти. З позицій системного підходу освіта є функціональним інститутом соціуму, який має свою структуру і специфічну мету функціонування. Ускладнення соціально-виробничих, інформаційно-інтелектуальних зв’язків у процесах цивілізаційного розвитку породжує підвищені вимоги до функціонування соціальної і виробничої підсистем, які можуть бути вирішені лише за допомогою освіти.Функціонування системи освіти – це не просто передача знань і розвиток особи, але й інтелектуальний супровід соціально-економічного розвитку. Функції освіти відіграють важливу роль у темпах прогресу цивілізації в найближчому майбутньому. У контексті сталого розвитку важливим моментом ролі освіти є те, що знання володіють здатністю збільшуватись і поглиблюватись. У результаті цього освіта передає знання наступному поколінню, чим забезпечується прогресивний розвиток майбутніх поколінь. Сьогодні зростають темпи застаріння знань, скорочується життєвий цикл товарів (послуг). Компанії досягають переваг у конкурентній боротьбі шляхом створення стратегій, що фокусуються не на прогнозуванні та аналізі зовнішнього оточення, а передусім на ефективному нарощуванні й використовуванні власних ресурсів, насамперед інтелектуальних.
Розглядаються проблеми формування державної політики регулювання регіональних економічних процесів. Обґрунтовано необхідність трансформації механізмів державного управління з урахуванням особливостей регіональних економічних систем. Встановлено, що в умовах євроінтеграційних процесів головною метою державного регулювання є створення умов для динамічного і збалансованого розвитку територій. В умовах децентралізації державне регулювання має надавати імпульс внутрішнім факторам регіонального розвитку. Виокремлено основні положення формування стратегії регіонального інноваційного розвитку.
управління, економічна політика, регіональна економічна система, децентралізація, стратегія, державне управління, мікроінструменти
Досліджено проблеми функціонування та фінансування мережі закладів освіти Львівської області та доведена необхідність її реформування у відповідності до змін в економічній та демографічній ситуації. Акцентовано увагу на тому, що поряд зі зростанням частки видатків місцевих бюджетів Львівської області на освітню галузь у загальних видатках області гострою залишається проблема низької ефективності видатків, що зумовлено існуванням великої кількості малокомплектних шкіл, низькою часткою капітальних видатків в освітній галузі. Здійснена оцінка ефективності видатків освіти залежно від якості середньої освіти. Якість одержаних освітніх послуг запропоновано оцінити за результатами зовнішнього незалежного оцінювання знань. Запропоновані основні напрямки оптимізації мережі навчальних закладів дошкільної, середньої та позашкільної освіти.
видатки місцевих бюджетів, мережа закладів освіти, ефективність видатків, якість освіти, малокомплектні школи
Проаналізовано досвід управління процесами стратегічного планування розвитку Івано-Франківщини регіональними органами державного управління і місцевого самоврядування. Виявлено проблеми та недоліки стратегічного планування розвитку регіону. На основі проведеного аналізу досвіду використання технології стратегічного планування і управління регіональним розвитком, здійсненого на прикладі Івано-Франківської області, визначено, що в Україні вони починають вкорінюватися в практичному управлінні регіонами, отримали достатньо потужний імпульс підтримки, адаптації, розвитку і вдосконалення в науковому середовищі, активно пропагуються і впроваджуються експертами громадських організацій за підтримки різноманітних міжнародних організацій, а також починають набирати ваги в плануванні розвитку новоутворених у процесі децентралізації територіальних громад. Запропоновано напрям подальших досліджень, які дозволять використати уже набутий досвід при розробці стратегічних планів становлення і розвитку новоутворених у процесі децентралізації влади об’єднаних територіальних громад у регіонах України. Abstract: Nowadays Ukraine lacks the strategy of state economic and social development as the nationally important document that could combine relevant development strategies of meso- and microeconomic units at all levels and in all spheres of national economy with concentration on priorities, goals and tasks. Existence of separate branch, sector, regional, communal and corporative documents of strategic nature as well as the range of state-level program documents that seem to be strategic (although they are not in fact) only stresses the advisability, importance and finally inevitable obligation of full-scale introduction of technologies and instruments of strategic management into the practice of Ukrainian society vital activity management. The article aims to identify major problems of introducing the theory and practice of strategic planning and development management at regional level in order to develop recommendations over their efficient solution. The article analyses the experience of strategic planning management in Ivano-Frankivska oblast performed by regional public management authorities and local government. The problems and shortcomings of region’s development strategic planning are found. The conducted analysis of experience of strategic planning technology use and of regional development management on the example of Ivano-Frankivska oblast reveals the fact that they begin to take roots in regions’ practical management; gained powerful enough impulse of support, adaptation, development and improvement in scientific environment; are actively promoted and introduced by public organizations experts with support of various international organizations; begin to obtain weight in planning of development of newly created territorial communities in the course of decentralization. The further research directions are suggested in order to use already obtained experience while developing strategic plans of establishment and development of newly created territorial communities in Ukrainian regions in the course of decentralization. In general, use of the abovementioned technologies has brought about in Ukrainian regions both positive results and certain shortfalls. Further work in terms of correction of the shortfalls and taking them into consideration will multiply their positivity and usefulness potential.
регіон, стратегічне управління, соціально-економічний розвиток, технології, досвід
Встановлено наявність впливу чинників зовнішнього середовища інституційно-трансформаційного, економічного й соціального характеру на внутрішню торгівлю України та Львівської області. Використання кореляційно-регресійного аналізу було спрямоване на дослідження впливу чинників на формування товарообігу у площинах, однією з яких є визначення взаємозв’язку товарообігу України та чинників впливу із зовнішнього середовища. Здійснено перевірку показників на мультиколінеарність і виявлено корельованість предикторів на основі використання офіційних статистичних даних шляхом моделювання. Отримано багатофакторні економетричні моделі, перевірку якості яких здійснено за допомогою коефіцієнта множинної кореляції, коефіцієнта детермінації, критерію Фішера, критерію Стьюдента. Отримані дані оцінки на основі моделі вказують на наявність стійкого зв’язку між товарообігом і включених до моделі чинників.
внутрішня торгівля, товарообіг, чинники, залежність
Розглядаються окремі методологічні проблемами вивчення сучасного українського ринку житла, які випливають з проведеного аналізу пропозицій квартир з різною кількістю кімнат по містах-представниках.
Розглянуто особливості формування об’єднаних територіальних громад в Україні згідно з принципом економічної ефективності. Проаналізовано вплив чисельності населення та площі об’єднаної територіальної громади на її фінансове становище та можливість виконувати покладені на неї функції. Доведено, що формування спроможних територіальних громад на добровільній основі не можна охарактеризувати як найбільш вдале, тому при об’єднанні громад потрібно дотримуватися чітко визначених принципів і критеріїв, не допускаючи надто великих відхилень у параметрах їх демографічного й просторового потенціалу, що спричинює значну фінансово-бюджетну диференціацію громад й ускладнює процеси бюджетного регулювання й вирівнювання. Встановлено основні тенденції управлінсько-адміністративного апарату різних за розміром об’єднаних громад. Визначено, що рівень видатків на одного учня в об’єднаних територіальних громадах обернено пропорційний величині громади, відтак у малих громадах значно більші видатки на учнів, ніж у великих. Встановлено, що зі збільшенням чисельності жителів громади зростають її економічний потенціал, фінансова незалежність, а також можливості надання якісних послуг населенню, попри те, зі збільшенням громад управління та послуги стають більш віддаленими від жителів, знижуються можливості у членів громад впливати на прийняття рішень щодо їх розвитку, також у громадах з чисельністю населення понад 15 тис. осіб не прослідковується ефект приросту рівня фінансової незалежності, а витрати в освітній сфері починають зростати. Запропоновано матрицю визначення оптимальних параметрів, згідно з якими мають формуватися об’єднані територіальні громади. Визначено, що громади з чисельністю мешканців 10-15 тис. осіб, у яких не перевищуватимуться параметри допустимої транспортної доступності до адміністративного центру, можна вважати близькими до оптимальних при формуванні ОТГ. Зазначено основні кроки, які держава має здійснити для ефективної реалізації реформи бюджетної децентралізації. Доведено, що формування об’єднаних територіальних громад з визначеними у статті оптимальними параметрами сприятиме ефективному її розвитку та наданню якісних публічних послуг населенню громади.
Для прогнозування обсягів експортної продукції і потреб підприємств Миколаївської області в імпортній продукції запропоновані трендові моделі, що дозволяють дати кількісну оцінку зовнішньоторговельного обороту області на найближчу перспективу. Розраховані за моделями прогнози на 2014 р. показують зростання товарообігу із зарубіжними країнами: у середньому на 20% по експорту і на 40% по імпорту, що є підставою для коректування стратегічних планів області у напрямі розвитку підприємств транспортної галузі.
УКР 
ENG
