завідувач відділу технологічного прогнозування та інноваційної політики, ДУ "Інститут економіки та прогнозування НАН України"; професор кафедри менеджменту, факультет економіки, менеджменту та психології, Київський національний торговельно-економічний університет; керівник центру, центр досліджень економічної політики, інститут експертно-аналітичних та наукових досліджень, Національна академія державного управління при Президентові України
Розкрито сутність сучасної ролі регіонів у контексті регіональної політики та визначено концептуальні засади нової регіональної політики країн-членів Європейського Союзу (ЄС). Акцентовано увагу на зростаючій ролі в процесі управління регіональним розвитком локальних акторів і децентралізації публічної влади. Обґрунтовано положення про важливість функцій центрального уряду і національних інститутів, які виконуються у межах багаторівневого управління. Виявлено й охарактеризовано тенденції формування та реалізації нової регіональної політики ЄС. На основі аналізу європейського досвіду визначено уроки для державної регіональної політики України. Розроблено адресні пропозиції органам державної влади щодо формування та реалізації стратегії регіонального розвитку в умовах децентралізації публічної влади та здійснення євроінтеграційних процесів.
регіони, нова регіональна політика, тенденції, децентралізація, стратегії регіонального розвитку
Визначено та обґрунтовано передумови й необхідність упровадження концепції цифрової трансформації регіонів України. Здійснено аналіз існуючої нормативно-законодавчої бази України стратегічного спрямування, який показав, що законодавче відображення питань, що мають відношення до цифрової економіки, вкрай поверхневе. Виявлено характерні ознаки «цифрової нерівності» як ключової проблеми формування цифрової економіки в регіонах України. Наголошено, що розбудова цифрової економіки актуалізує багато питань державної регіональної політики, які необхідно не лише чітко ставити, але й потрібно системно вирішувати. Охарактеризовано деякі «кращі практики» процесів цифровизації, аналіз яких показав, що деякі регіони починають активно включатися в процес формування і реалізації стратегічних рішень у сфері цифрової економіки, прагнучи забезпечити свої довгострокові конкурентні переваги на ринках нового виду технологій, товарів і послуг. Розроблено та обґрунтовано пропозиції щодо стратегічних пріоритетів посилення процесу цифровизації (цифрової трансформації) на регіональному рівні як складової сучасної державної регіональної політики.
Визначено сутність сучасних теоретико-методологічних засад регіонального інноваційного розвитку. Розкрито особливості нового етапу реалізації концепцій сталого розвитку, регіональних інноваційних екосистем, «потрійної спіралі» та їх вплив на формування регіональних інноваційних ініціатив. Серед найбільш значимих сучасних розробок із зазначених питань особливо помітними є загальнометодологічні аспекти креативної економіки, механізми взаємодії креативної економіки і навколишнього середовища, зайнятість і динаміка просторового розміщення креативних індустрій, залежність якості життя від креативних професій; реалізація концепції інклюзивного розвитку. Обґрунтовано положення, що сьогодні реформування інноваційних процесів в Україні на рівні регіонів в умовах посилення процесів інтеграції має започатковуватися на позитивному досвіді розвинених європейських країн та імплементації європейських стандартів децентралізації з врахуванням власних національних особливостей («розумних спеціалізацій»), що дозволить уникнути багатьох помилок, скоротити матеріальні витрати й час, а також оптимізувати власний алгоритм впровадження реформ.
методологія, наукові концепції, регіональна політика, інноваційна екосистема регіону, інноваційні процеси
Охарактеризовано теоретико-методологічні засади формування регіональної інноваційної екосистеми креативної економіки. Обґрунтовано сутність екосистемного підходу та інституційного середовища регіонального розвитку. Виявлено особливості виробництва креативного продукту у взаємозв’язку з учасниками ринку. Розроблено концептуальну модель інноваційної екосистеми формування креативного сектору економіки регіону та охарактеризовано умови її застосування при управлінні регіональним розвитком. Визначено базові елементи (інститути) регіональної інноваційної екосистеми креативної економіки та охарактеризовано їхню роль і функції у створенні креативного екосередовища, що дозволить забезпечити ефективне використання і розвиток інноваційного потенціалу регіонів. Обґрунтовано, що інституційний механізм формування креативного сектору в Україні має ґрунтуватися насамперед на становленні й посиленні ролі регіонального управління креативними процесами, що, своєю чергою, має стати одним з головних напрямів державної інноваційної політики щодо залучення науково-технологічного та інноваційного потенціалу регіонів у сталий економічний розвиток.
Визначено сутність і роль інтелектуальних ресурсів у розбудові регіонів у напрямі реалізації реформи децентралізації. Розглянуто досвід країн-членів ЄС щодо реалізації регіональних інноваційних стратегій і заходів у напрямі підтримки та популяризації інституту інтелектуальної власності як основного фактора сталого розвитку регіонів. На основі статистичного аналізу виявлено стан інтелектуальної власності у розрізі регіонів України та проаналізовано проблеми її формування та захисту у контексті загальнонаціональних проблем науково-технологічного розвитку. Обґрунтовано, що формування та реалізація інтелектуальних ресурсів в Україні має ґрунтуватися насамперед на становленні й посиленні ролі регіонального управління інноваційними процесами, що, своєю чергою, має стати одним з головних напрямів державної економічної політики щодо залучення науково-технологічного та інноваційного потенціалу регіонів у процес децентралізації.
Визначено сутність інституційних механізмів розбудови регіональних інноваційних екосистем (РІЕС) на основі принципів відкритих інновацій. Встановлено чинники функціонування регіональних інноваційних систем, що мають інституційну природу. Обґрунтовано, що інституційний механізм формування РІЕС в Україні має ґрунтуватися насамперед на становленні й посиленні ролі регіонального управління інноваційними процесами, що, своєю чергою, має стати одним з головних напрямів державної інноваційної політики щодо залучення науково-технологічного та інноваційного потенціалу регіонів у сталий економічний розвиток. Розроблено заходи щодо удосконалювання системи управління у сфері інноваційної діяльності, оптимізації оргструктур, методів та інтегративних функцій при розбудові регіональних інноваційних екосистем. Визначено базові елементи (інститути) регіональної інноваційної екосистеми та охарактеризовано їхню роль і функції у створенні інноваційного екосередовища, що дозволить забезпечити ефективне використання і розвиток науково-технологічного потенціалу регіонів.
регіональна інноваційна політика, інституційні механізми, інноваційна екосистема регіону
Розкрито сутність взаємозв’язку інноваційного розвитку з формуванням креативної економіки регіонів. Обґрунтовано і охарактеризовано передумови формування і розвитку креативної економіки регіонів з врахуванням досвіду ЄС. Проаналізовано стан інноваційності регіонів України за показником наукомісткості валового регіонального продукту. Визначено обмеження, які стримують формування сучасних регіональних інноваційних систем в Україні, серед яких компетенції, необхідні для розбудови креативного середовища економіки знань, скорочення винахідницької активності в регіонах через відсутність державної політики у сфері управління інтелектуальною власністю. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення механізмів реалізації регіональної економічної політики у напрямі становлення інноваційної екосистеми регіонів і посилення ролі креативного середовища. Обґрунтовано, що політика у галузі конкуренції має розглядатися як ефективний інструмент прискорення економічного розвитку регіонів, але вона має брати до уваги потенціал інноваційної діяльності і розвитку людських ресурсів.
інноваційність, креативна економіка, інноваційні екосистеми, регіональна політика
Розглянуто методологічні підходи до визначення регіонального розвитку та запропонована власна точка зору на характеристику проблемних регіонів. Обґрунтована необхідність розробки нових положень регіональної політики інноваційного спрямування.
регіональний розвиток, проблемні регіони, інноваційний напрямок, регіональна політика, інноваційна структура регіону, стратегія регіонального економічного розвитку
Цитування
Інноваційний розвиток підприємств сфери торгівлі: світові тенденції та практика в Україні : монографія / С. А. Давимука, Л. І. Федулова, Н. М. Попадинець та ін. ; заг. ред.: С. А. Давимука ; ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М.І. Долішнього НАН України». – Львів, 2016. – 432 с. {re2016.04.170.001}
Давимука С. А., Федулова Л. І. Регіональні інноваційні екосистеми: напрями розбудови в умовах європейської інтеграції: монографія. Львів, 2016. 464 с. {re2018.01.005.012}
Федулова Л. І. Концептуальні засади формування інноваційної системи підприємств // Актуальні проблеми економіки. 2014. № 10. С. 195-205. {re2018.01.048.006}
Давимука С. А., Федулова Л. І. Креативний сектор економіки: досвід та напрями розбудови: монографія / ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М.І. Долішнього НАН України». Львів, 2017. 528 с. ISBN 978-966-02-8416-6. {re2018.01.152.001}
Федулова Л. І. Інклюзивні інновації в системі соціально-економічного розвитку. Економіка: реалії часу. 2016. № 3(25). С. 56-65. {re2019.02.010.013}
Федулова Л. Політика інклюзивного інноваційного розвитку в умовах децентралізації регіонів. Модернізація управління національною економікою: зб. матеріалів ІV Міжнар. наук. практ. конф., 25-26 листоп. 2016 р. Київ: КНЕУ, 2016. С. 189-194. {re2019.02.010.014}
Інноваційний розвиток економіки: модель, система управління, державна політика / ред. Л. І. Федулова. К., 2005. 522 с. {re2019.03.115.015}
УКР 
ENG
sveta_fedulova@ukr.net
fedulova2010@gmail.com
УДК 332.021:[339.923:061.1EU]; JEL F42, O18, O52, R58