Визначено сутність і роль інтелектуальних ресурсів у розбудові регіонів у напрямі реалізації реформи децентралізації. Розглянуто досвід країн-членів ЄС щодо реалізації регіональних інноваційних стратегій і заходів у напрямі підтримки та популяризації інституту інтелектуальної власності як основного фактора сталого розвитку регіонів. На основі статистичного аналізу виявлено стан інтелектуальної власності у розрізі регіонів України та проаналізовано проблеми її формування та захисту у контексті загальнонаціональних проблем науково-технологічного розвитку. Обґрунтовано, що формування та реалізація інтелектуальних ресурсів в Україні має ґрунтуватися насамперед на становленні й посиленні ролі регіонального управління інноваційними процесами, що, своєю чергою, має стати одним з головних напрямів державної економічної політики щодо залучення науково-технологічного та інноваційного потенціалу регіонів у процес децентралізації. 

інтелектуальні ресурси, інтелектуальна власність, регіони, децентралізація 

Досліджено тенденції соціально-економічного розвитку сільських територій України. Увагу зосереджено на проблемах поглиблення демографічної кризи, зростання рівня бідності, безробіття, падіння підприємницької активності в сільській місцевості. Окремі показники проаналізовано в регіональному розрізі та показано наявну дивергенцію соціально-економічного розвитку сільських територій держави.
Зокрема, виявлено, що вищі темпи демографічного спаду більш характерні для тих регіонів, у яких частка сільського населення є нижчою за середню по Україні. Крім того, погіршення вікової структури населення в напрямі зниження частки дітей, порівняно з питомою вагою людей старшого покоління, спостерігається у напрямах із заходу на схід та з півдня на північ країни.
Аналіз сутнісних аспектів сільської зайнятості дав змогу встановити, що за приблизно однакових рівнів зайнятості і безробіття населення в міських і сільських поселеннях характерною ознакою сільської зайнятості є порівняно велика частка самозайнятості, яка до того ж, головно, зосереджена в неформальному секторі економіки. Причому така ситуація має під собою реальне інституційне підґрунтя, закріплене у чинному законодавстві України.
Стан і динаміка розвитку підприємницької діяльності в сільській місцевості також не сприяє вирішенню наявних проблем у сфері сільської зайнятості. У понад 34,6% сіл України немає жодного підприємства чи організації, серед них майже 2 тис. сільських населених пунктів з чисельністю мешканців понад 300 осіб. Головним видом діяльності залишається сільське господарство. При цьому кількість малих і середніх сільськогосподарських підприємств поступово скорочується на фоні зростання кількості великих агрохолдингів та одночасного збільшення їхніх земельних банків. Така ситуація негативно позначається на ринку праці та соціальній інфраструктурі сільських територій і вимагає негайного пошуку шляхів подолання несприятливих тенденцій. 

розвиток сільських територій, демографічна криза, зайнятість сільського населення, розвиток підприємництва в сільській місцевості 

Визначено сутність інституційних механізмів розбудови регіональних інноваційних екосистем (РІЕС) на основі принципів відкритих інновацій. Встановлено чинники функціонування регіональних інноваційних систем, що мають інституційну природу. Обґрунтовано, що інституційний механізм формування РІЕС в Україні має ґрунтуватися насамперед на становленні й посиленні ролі регіонального управління інноваційними процесами, що, своєю чергою, має стати одним з головних напрямів державної інноваційної політики щодо залучення науково-технологічного та інноваційного потенціалу регіонів у сталий економічний розвиток. Розроблено заходи щодо удосконалювання системи управління у сфері інноваційної діяльності, оптимізації оргструктур, методів та інтегративних функцій при розбудові регіональних інноваційних екосистем. Визначено базові елементи (інститути) регіональної інноваційної екосистеми та охарактеризовано їхню роль і функції у створенні інноваційного екосередовища, що дозволить забезпечити ефективне використання і розвиток науково-технологічного потенціалу регіонів. 

регіональна інноваційна політика, інституційні механізми, інноваційна екосистема регіону 

Розкрито сутність взаємозв’язку інноваційного розвитку з формуванням креативної економіки регіонів. Обґрунтовано і охарактеризовано передумови формування і розвитку креативної економіки регіонів з врахуванням досвіду ЄС. Проаналізовано стан інноваційності регіонів України за показником наукомісткості валового регіонального продукту. Визначено обмеження, які стримують формування сучасних регіональних інноваційних систем в Україні, серед яких компетенції, необхідні для розбудови креативного середовища економіки знань, скорочення винахідницької активності в регіонах через відсутність державної політики у сфері управління інтелектуальною власністю. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення механізмів реалізації регіональної економічної політики у напрямі становлення інноваційної екосистеми регіонів і посилення ролі креативного середовища. Обґрунтовано, що політика у галузі конкуренції має розглядатися як ефективний інструмент прискорення економічного розвитку регіонів, але вона має брати до уваги потенціал інноваційної діяльності і розвитку людських ресурсів. 

інноваційність, креативна економіка, інноваційні екосистеми, регіональна політика 

Розглянуто й систематизовано основні положення базових теорій з дослідження просторового розвитку національної економіки, розроблених вченими різних галузей науки. Запропоновано авторську класифікацію зазначених теорій та обґрунтовано доцільність їхнього комплексного використання при розробленні стратегії регіонального розвитку національної економіки. 

національна економіка, просторовий розвиток, державне регулювання просторового розвитку, теорії регіонального розвитку, міждисциплінарний синтез 

Зазначено, що негативні тенденції у соціальних, економічних, культурних, демографічних та екологічних процесах посилюють відмінності між рівнем життя та розвитку економіки сільських і міських поселень. Запропоновано взяти до уваги підходи, що реалізуються світовими лідерами, адже для багатьох країн світу, великих міст, корпорацій завданням першого порядку стоїть формування та реалізація інноваційних стратегій сталого розвитку, як базової моделі безпеки у майбутньому. За ініціативи технологічних корпорацій набула широкої популярності концепція «Smart City», що в теперішньому трактуванні поєднала можливості інформатизації, сучасних технологій і комунікацій, соціального капіталу у досягненні цілей сталого розвитку. Визначено базові складові формування поселень за принципами «розумного міста»: створення інноваційного центру, для пошуку відбору найбільш ефективних технологій у забезпеченні функціонування поселення; забезпечення відкритого доступу до проектів «розумних міст», для залучення всіх жителів; формування культури поведінки населення відповідно до нових вимог; інвестування в навчання кадрів і залучення кваліфікованих спеціалістів з інших регіонів; поліпшення якості життя конкретних людей (технології «розумного будинку», охоронні системи), а також суспільно значимі ініціативи («розумні» технології в енергетиці, ЖКГ); забезпечення доступності технологій самоврядування для всіх верств суспільства. Отже, для сільських поселень в Україні підходи сталого розвитку, інвестування саме в соціальний і людський капітал, сучасну інформаційно-комунікаційну інфраструктуру і технології виробництва забезпечить економічний розвиток, підвищення якості життя населення та управління навколишнім середовищем. 

сталий розвиток, сільські поселення, концепція «Smart City» 

На книгу: Білик Р. Р. Детермінанти регіонального розвитку у вимірі економічної безпеки України : монографія / Р. Р. Білик ; ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М. І. Долішнього НАН України». – Львів, 2016. – 352 с. (Серія «Проблеми регіонального розвитку»).