Проаналізовано особливості та виокремлено основні проблеми інфраструктурного забезпечення розвитку прикордонних територій, що стримують нарощення їхнього транзитного потенціалу та зумовлюють значні економічні втрати. Окрім того, основна увага зосереджена на аналізі низки законодавчих, нормативно-правових, стратегічних і програмних документів підтримки розвитку прикордонної інфраструктури. Проаналізовано законодавчі акти, що регламентують діяльність у сфері транскордонного співробітництва, просторового розвитку й територіального планування, діяльності транспорту та функціонування транспортних мереж, а також нормативно-правові акти, які стосуються діяльності державної прикордонної служби та облаштування пунктів пропуску тощо. Окрім того, проаналізовано також і концепції, стратегічні та програмні документи на національному й регіональному рівні. Виокремлено проблемні та дискусійні аспекти в них і розроблено пропозиції щодо внесення конкретних змін і доповнень до них. Зазначено, що розбудова прикордонної інфраструктури відповідно до європейських правових норм і стандартів сприятиме збільшенню пропускної спроможності державного кордону, створенню на митних постах більшої кількості автомобільних смух, зменшенню черг при перетині кордону, створенню транспортних коридорів із сучасним оснащенням, будівництву нових і реконструкції під’їзних доріг до державних кордонів. 

прикордонна інфраструктура, прикордонне співробітництво, законодавча база, транзитний потенціал, транспортна мережа 

У статті зазначається, що невирішеність низки проблем соціально-економічного розвитку регіонів обумовлює необхідність змін у підходах до розробки та реалізації нової державної регіональної політики, яка базуватиметься на європейських традиціях і партнерстві між державою, регіонами та територіальними громадами.
Акцентовано увагу на засадничих положеннях нової парадигми державної регіональної політики в Україні, яка має враховувати сучасні реформи у сфері децентралізації влади та «мультицентристську» сутність регіонального управління, а також будуватись на принципах вертикальної та горизонтальної координації управлінських впливів щодо вирішення проблем регіонального розвитку.
Вказано, що сучасний підхід до реалізації державної регіональної політики потребує вдосконалення її нормативно-законодавчого та інституційного забезпечення, чіткого розподілу функцій і вироблення узгоджених механізмів функціонування інституцій управління регіональним розвитком. Обґрунтовано, що дієздатне інституційне підґрунтя державної регіональної політики в Україні має забезпечити узгодженість інтересів суб’єктів реалізації державної регіональної політики та залучення різноманітних форм громадської активності.
Зазначено, що кардинальний перегляд відносин держави і регіонів у процесі децентралізації потребуватиме узгодження цілей регіонального розвитку з пріоритетами реформ на державному рівні. У загальному підсумку цілі регіонального розвитку мають бути тісно інтегровані у загальну стратегію реформ.
Врешті реформи у сфері управління регіональним розвитком мають забезпечити перехід від застосування прямих інструментів стимулювання розвитку регіонів до комплексного регуляторного впливу.
Визначено перелік заходів у сфері вдосконалення правового підґрунтя та зміцнення економічної безпеки регіонів. Окреслено пріоритетні напрями діяльності регіональних органів влади щодо залучення сучасного інструментарію управлінського впливу, забезпечення інституційної та ресурсної скоординованості реалізації регіональних стратегій і проектів регіонального та місцевого розвитку. 

державна регіональна політика, конкурентоспроможність, економічна безпека регіонів, принципи, стратегічні цілі, інструментарій 

Висвітлено організаційні засади реформування системи охорони здоров'я в Україні в умовах адміністративно-фінансової та секторальної децентралізації. Досліджено питання оптимізації мережі медичних закладів, доступності та якості медичних послуг, а також механізму фінансування медицини в нових умовах функціонування системи охорони здоров'я в Україні. Проаналізовано сучасний стан функціонування системи охорони здоров'я в Україні, розглянуто особливості організації мережі медичної інфраструктури, зокрема на різних рівнях надання медичної допомоги, а також висвітлено основні проблеми надання медичних послуг в умовах наявної системи охорони здоров'я. Відтак у контексті зазначеного виявлено організаційно-інституційні особливості здійснення реформування системи охорони здоров'я в Україні, означено фундамент нормативно-правового забезпечення для його впровадження та основні напрями реалізації реформ. Висвітлено основні проблеми реформування медичної галузі в умовах децентралізації, а також можливі шляхи покращення медичного забезпечення населення в Україні. 

децентралізація, реформа системи охорони здоров'я, медична інфраструктура, госпітальний округ 

Висвітлено науковий доробок академіка М. І. Долішнього у формуванні Львівської школи регіоналістики. Окреслено широкий спектр наукових досліджень ученого, зокрема у сфері формування нормативно-правового забезпечення державної регіональної політики, стратегічного планування соціально-економічного розвитку регіонів, економічного районування та макрорегіоналізації країни, проведення адміністративно-територіальної реформи, структурної перебудови економіки регіонів і транскордонного співробітництва.
Акцентовано увагу на активній державницькій позиції вченого в частині збереження територіальної цілісності України та усвідомлення вагомої ролі наукового потенціалу країни у реалізації необхідних для економіки країни реформ в умовах поглиблення процесів євроінтеграції та глобалізації. 

економічне районування, Львівська школа регіоналістики, регіональна політика, соціально-економічний розвиток, прикордонне співробітництво 

На основі аналізу особливостей формування державної регіональної політики в Україні виділено етапи її еволюційних змін. Проаналізовано основні недоліки її реалізації. Обґрунтовано засадничі положення, напрями та першочергові орієнтири модернізації державної регіональної політики в Україні. Акцентовано увагу на ролі Львівської школи регіоналістики у формуванні методологічних засад регіональної політики, розробці стратегічних і нормативно-правових документів загальнонаціонального та регіонального рівнів. Обґрунтовано необхідність постановки питання про удосконалення регіональної політики в Україні та механізмів її реалізації. Доведено, що в умовах українських реалій незначні проміжні результати трансформування української економіки до ринку не змінили: макроекономічної нестабільності, посилення нерівномірності розвитку регіонів, зростання рівня їх диференціації та диспропорційності. Нестабільний і непослідовний характер реформ у сфері регіонального розвитку призвів до відсутності чітких та узгоджених засадничих параметрів державної регіональної політики. 

державна регіональна політика, стратегія регіонального розвитку, децентралізація, місцеве самоврядування 

Розкрито сутність наявних методологічних підходів до трактування поняття «ринковий потенціал», визначено його структурні елементи. Акцентується увага на еволюційних аспектах розвитку просторової економіки та теоретичних концепцій, що використовують цю дефініцію. На основі узагальнення теоретичного підґрунтя сучасної економічної науки та обґрунтування дослідницької площини просторової економіки розкрито засадничі положення економічних теорій, що лежать в основі досліджень ринкового потенціалу територій та особливостей функціонування локальних ринків. Акцентовано увагу на запропонованих ученими алгоритмах розрахунків оцінювання ринкового потенціалу територій. Запропоновано авторське визначення поняття «ринковий потенціал регіону», що базується на врахуванні виробничих і споживчих можливостей ринку та особливостей інфраструктурного забезпечення його функціонування. Окреслено перспективні напрями наукових досліджень ринкового простору регіонів, зокрема: проблем розвитку вітчизняних регіональних ринків, чинників, що визначають конкурентне середовище і умови формування та використання ринкового потенціалу регіонів України та методики його оцінки. 

ринковий потенціал регіону, внутрішній ринок, попит, пропозиція, споживчий потенціал, виробничий потенціал 

Розкрито сутність підходів до трактування поняття «мережеві бізнес-структури» та запропоновано його авторське визначення. Акцентується увага на конкурентних перевагах функціонування мережевих підприємницьких структур, їх ролі у розвитку національної економіки та вітчизняного підприємництва. Запропоновано класифікацію мережевих бізнес-структур, аналізується конкурентні переваги та недоліки мережевої форми організації бізнесу. 

мережева економіка, мережеві бізнес-структури, конкурентні переваги 

Досліджено еволюцію підходів до районування економічного простору України та доведено необхідність його модернізації з огляду на розвиток інноваційних видів економічної діяльності, появу нових організаційних форм підприємницької діяльності, посилення просторової конкуренції та вплив глобалізаційних процесів. Запропоновано нову ідеологію районування, суть якої полягає у переході від територіально-виробничого підходу, основою якого є енерговиробничі цикли, до мережевого, який ґрунтується на структуруванні економічного простору на засадах кластеризації економіки. Проведено компаративний аналіз класичної та нової парадигм економічного районування. Обґрунтовано необхідність реалізації потенціалу міжрегіональних інтеграційних взаємодій регіонів України та формування нових конкурентних на міжнародному рівні економічних районів. 

районування, просторово-інституційна структура економіки, класична парадигма районування, нова парадигма районування, економічний район 

Обґрунтовуються методологічні підходи до розуміння єдності економічного простору країни. Акцентується увага на проблемах просторової інтеграції ринків і розглядаються умови, методичні підходи і прийоми оцінки інтегрованості регіональних ринків товарів. Проаналізовано ступінь інтегрованості регіональних ринків з національним та визначені фактори, що впливають на ці процеси. 

єдність економічного простору, просторова інтегрованість ринку, розходження регіональних цін