УДК 330.341.4:330 Шульц С. Л. Регіональна політика в Україні: еволюційні засади та стратегічні перспективи / С. Л. Шульц // Регіональна економіка. – 2014. – №3(73). – С. 26-36. Літер.: 5
Автори
Анотація
На основі аналізу особливостей формування державної регіональної політики в Україні виділено етапи її еволюційних змін. Проаналізовано основні недоліки її реалізації. Обґрунтовано засадничі положення, напрями та першочергові орієнтири модернізації державної регіональної політики в Україні. Акцентовано увагу на ролі Львівської школи регіоналістики у формуванні методологічних засад регіональної політики, розробці стратегічних і нормативно-правових документів загальнонаціонального та регіонального рівнів. Обґрунтовано необхідність постановки питання про удосконалення регіональної політики в Україні та механізмів її реалізації. Доведено, що в умовах українських реалій незначні проміжні результати трансформування української економіки до ринку не змінили: макроекономічної нестабільності, посилення нерівномірності розвитку регіонів, зростання рівня їх диференціації та диспропорційності. Нестабільний і непослідовний характер реформ у сфері регіонального розвитку призвів до відсутності чітких та узгоджених засадничих параметрів державної регіональної політики.
Ключові слова:
державна регіональна політика, стратегія регіонального розвитку, децентралізація, місцеве самоврядування
Розкрито сутність наявних методологічних підходів до трактування поняття «ринковий потенціал», визначено його структурні елементи. Акцентується увага на еволюційних аспектах розвитку просторової економіки та теоретичних концепцій, що використовують цю дефініцію. На основі узагальнення теоретичного підґрунтя сучасної економічної науки та обґрунтування дослідницької площини просторової економіки розкрито засадничі положення економічних теорій, що лежать в основі досліджень ринкового потенціалу територій та особливостей функціонування локальних ринків. Акцентовано увагу на запропонованих ученими алгоритмах розрахунків оцінювання ринкового потенціалу територій. Запропоновано авторське визначення поняття «ринковий потенціал регіону», що базується на врахуванні виробничих і споживчих можливостей ринку та особливостей інфраструктурного забезпечення його функціонування. Окреслено перспективні напрями наукових досліджень ринкового простору регіонів, зокрема: проблем розвитку вітчизняних регіональних ринків, чинників, що визначають конкурентне середовище і умови формування та використання ринкового потенціалу регіонів України та методики його оцінки.
ринковий потенціал регіону, внутрішній ринок, попит, пропозиція, споживчий потенціал, виробничий потенціал
Розглянуто методологічні засади формування нової парадигми регіонального розвитку, що має сприяти вирівнюванню регіональної асиметрії на основі максимального задіяння власного потенціалу регіонів. Сформульовано власне бачення сутності державної регіональної політики, її цілей і принципів здійснення. Запропоновано методичні підходи до врахування ступеня асиметричності рівнів розвитку регіонів при реалізації сучасної стратегії регіонального розвитку та прийнятті ефективних управлінських рішень у цій сфері, шляхом впровадження економіко-математичної моделі визначення комплексних рівнів розвитку регіонів за компонентами сталого розвитку – «економіка», «соціум», «екологія». Визначено інституційні передумови формування нової парадигми регіонального розвитку. Наголошено на необхідності формування нової парадигми політики регіонального розвитку шляхом поєднання децентралізації та деконцентрації, що має забезпечити синергетичний ефект при реформуванні системи управління регіональним розвитком.
державна регіональна політика, регіональний розвиток, регіональна асиметрія, децентралізація, деконцентрація
Досліджуються проблеми існуючої структури видаткових повноважень органів місцевого самоврядування України. Пропонуються концептуальні підходи до реформування розподілу видаткових повноважень між органами влади. Основні напрями реформування: підвищення ефективності витрачання місцевих та регіональних фінансових ресурсів; збільшення ступеня деволюції; максимально можливе залучення населення до процесу прийняття рішень щодо місцевих і регіональних справ. Автор доводить, що кількість зовнішніх споживачів, рівень значущості для країни і територій, а також можливість економії на масштабах виробництва визначають той рівень влади, який найефективніше здатний надавати суспільні блага населенню.
Досліджено генезис інституційного забезпечення формування та реалізації державної регіональної політики, запропоновано чотири етапи його становлення та розвитку. Проведено компаративний аналіз повноважень двох центральних органів виконавчої влади – Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, що є головними інституціями з питань забезпечення реалізації державної економічної і регіональної політики, охарактеризовано їх основні функції. Окреслено наявну систему інституційного забезпечення політики регіонального розвитку, встановлено основні інституційні партнери, а також сформульовано сучасні проблеми та виклики, що прямо чи опосередковано мають вплив на формування та реалізацію державної регіональної політики, зокрема відсутність національної довгострокової стратегії розвитку держави, поступальних кроків у проведенні територіально-адміністративної реформи та реформи місцевого самоврядування, нестабільність інституційної структури у сфері регіональної політики тощо.
інституція, інститут, інституційне забезпечення, інституційні партнери, державна регіональна політика
Розглянуто зміст поняття «структурна політика держави». Досліджено роль структурної політики держави. Визначено основні цілі структурної політики держави, розвиток якої впливає на економічне зростання та підвищення національної конкурентоспроможності на світовому рівні. Обґрунтовано пріоритети промислової, інвестиційної та інноваційної політики у структурній політиці держави. Виділено етапи державної структурної політики при формуванні інноваційної політики. Визначено стримуючі чинники щодо основних напрямів реалізації структурної політики держави. Запропоновано заходи для усунення цих чинників.
держава, інновації, інфраструктура, промисловість, структурна політика
Показано сутність федералізму як моделі державного устрою і демократичний спосіб розподілу державної влади за територіальним принципом. Наведено варіанти класифікації федеративних держав. Загальний задум федеративного державного устрою на перший погляд виглядає досить простим і ясним, але на практиці виникає цілий ряд проблем, пов’язаних з співвідношенням обсягу прав і повноважень між центром і суб’єктами федерації. В економічному аспекті найбільш дискусійними є питання встановлення раціонального співвідношення бюджетно-податкових повноважень і повноважень щодо володіння і управління власністю між центром і суб’єктами федерації. Ключове практичне питання «бюджетного федералізму» полягає в тому, в якій точці буде знайдено баланс інтересів між федеральним центром і суб’єктами у розподілі доходних повноважень і видаткових зобов’язань, який буде найбільш ефективно вирішувати поставлені завдання на даному історичному етапі розвитку федералізму. Автори констатують, що державна російська фінансова практика поки не знайшла такої точки. На думку авторів саме економічна наука повинна озброїти теорію «бюджетного федералізму» необхідним науково-методичним інструментарієм.
федералізм, федеративна держава, економічна модель федералізму, бюджетний федералізм, регіоналізація
УКР 
ENG
