У роботі досліджено особливості регіональної політики ЄС та оцінено структурні чинники конкурентоспроможності регіонів для територіального поділу NUTS2. Проведено аналіз політики просторового розвитку на локальному рівні, що має на меті конвергенцію та підтримку економічного зростання найменш розвинених регіонів, а також напрямків стратегії «смарт спеціалізації». Узагальнено структурні елементи індексу регіональної конкурентоспроможності та 10 найбільш та найменш конкурентоспроможних регіонів ЄС. Для емпіричного аналізу чинників конкурентоспроможності регіонів проведено регресійний аналіз панельних даних 276 регіонів ЄС (NUTS2) із розподілом на 2 підгрупи за стадіями розвитку згідно методології Євростату: 1) стадії розвитку 1-2 (107 регіонів) та 2) стадії розвитку 3-5 (169 регіонів). Залежною змінною у моделі є індекс регіональної конкурентоспроможності, а незалежні змінні – основний дохід приватних домогосподарств, частки зайнятості у промисловості та секторі нефінансових послуг. Встановлено, що підвищення частки зайнятості у секторах з низькою доданою вартістю негативно впливає на регіональну конкурентоспроможність. Сформовано рекомендації щодо підвищення конкурентоспроможності регіонів шляхом стимулювання секторів із високою доданою вартістю. 

індекс регіональної конкурентоспроможності, «смарт спеціалізація», структура зайнятості, регіони ЄС, аналіз панельних даних 

Проаналізовано процес географічної диверсифікації зовнішньої торгівлі України в контексті стимулювання технологічного експорту. Проведено оцінку динаміки промислового виробництва областей України та досліджено його вплив на структуру експорту. Обґрунтовано доцільність переорієнтації зовнішньої торгівлі України на ринки Східної Європи. 

географічна диверсифікація експорту, промислове виробництво регіону, технологічний експорт, метод найменших квадратів з фіксованими ефектами