Базуючись на результатах аналізу сучасних економічних теорій, автори визначають сутність і з’ясовують роль локалізму, а також похідних від нього понять, що сформувались під впливом глобалізації та регіоналізації світового економічного простору. Виокремлені методологічні фундаменти локалізації, трансформації гомогенної та гетерогенної структур сучасних регіонів, інструментів регіональної і локальної безпеки та багатьох інших розробок. Зазначені тренди розвитку локальних територій, зокрема локалізму. Виявлені переваги й ризики глобальної локалізації (новий організаційний дизайн, оптимізація витрат, глобальний хабізм, щораз більша сингулярність). Встановлено, що важливою ідентифікаційною базою локалізації є параметризація і платформізація, що дозволяє місцевим урядам обрати відповідну стратегію розвитку (розширювальна, звужувальна, кібернетична). Відтак зроблено висновок, що під локалізацією слід розуміти складний мультиструктурний економічний і соціокультурний процес розвитку мікрорегіонів і гармонізацію їх за допомогою селективних інструментів регулювання та вивіреної моделі конкурентних відносин між окремими таксономічними одиницями. Визначено особливості європейської локально-регіональної таксономії і показана роль механізмів та інструментів ЄС у процесі регулювання розвитку локальних моделей. 

глобалізм, регіоналізм, локалізм, локалітет, NUTS, ЄС 

Досліджено особливості формування методологічних засад розвитку економіки міст. У відповідності до принципу історизму та, спираючись на надбання основних наукових шкіл, запропонована нова класифікація теоретичних підходів щодо рушійних сил трансформації ролі мегаполісів у глобальній економіці. 

агломерація, теорії розвитку міст, каркас міст, теорія локалізації економічної діяльності