Розглянуто основні проблеми розвитку транскордонного співробітництва на сучасному етапі європейської інтеграції України. Першочергову увагу приділено виявленню причин непропорційного розвитку сусідніх прикордонних територій України та країн-членів ЄС. На основі проведеного наукового дослідження обґрунтовано наявність інституційної пастки транскордонної дивергенції. Описано основні ефекти її формування та поширення у транскордонному просторі між Україною та ЄС. Окреслено пріоритетні напрями та механізми подолання цієї інституційної пастки, зокрема у трьох основних площинах: суспільно-психологічній, фінансово-економічній та організаційно-управлінській. Формулюються пропозиції для органів державної влади та місцевого самоврядування України та країн-членів ЄС щодо стимулювання розвитку підприємницького середовища і підвищення ефективності функціонування транскордонних ринків як основних засобів нівелювання негативного впливу інституційної пастки транскордонної дивергенції між Україною та ЄС. 

інституційні пастки, транскордонна дивергенція, транскордонне співробітництво, прикордонні регіони, транскордонні ринки, прикордонна торгівля 

Досліджено основні проблеми розвитку транскордонного співробітництва між Україною та ЄС на сучасному етапі європейської інтеграції. Доведено, що конвергенція економічного розвитку прикордонних регіонів України та сусідніх з нею прикордонних територій країн-членів ЄС є основним індикатором успішності двостороннього співробітництва у межах транскордонного регіону «Україна-ЄС». Акцентовано увагу на значній ролі людського та демографічного потенціалу в контексті поширення конвергентних процесів у транскордонному просторі між Україною та ЄС. Наголошено на необхідності першочергового розвитку транскордонних ринків праці для підвищення ефективності використання людського та демографічного потенціалу прикордонних регіонів України, насамперед тих, що межують з ЄС. Сформульовано пропозиції для органів державної влади та органів місцевого самоврядування прикордонних територіальних громад України. Першочергову увагу приділено інформаційно-освітньому, організаційно-інституційному та інфраструктурному компонентам розвитку соціально-економічного простору в межах транскордонного регіону «Україна-ЄС». 

конвергенція, соціально-економічний простір, транскордонний регіон, ЄС, людський і демографічний потенціал 

Розглядаються теоретичні основи і практичні аспекти розвитку українсько-польського транскордонного регіону на сучасному етапі європейської інтеграції. Обґрунтовується зростання ролі українсько-польського транскордонного регіону в загальній системі європейської транскордонної співпраці після підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Доведено, що активізація економічного співробітництва в українсько-польському транскордонному регіоні відбувається не лише під впливом дії євроінтеграційних чинників, але і стимулюється внутрішніми економічними процесами у кожній з обох держав. Здійснено науковий аналіз інституційних чинників розвитку українсько-польського транскордонного регіону, зокрема в контексті прийняття Лісабонського договору. Окреслено ключові цілі розвитку українсько-польського транскордонного регіону, а саме: підвищення його конкурентоспроможності, конвергенція транскордонного простору на основі активізації інтеграційних процесів, створення сприятливого інституційного середовища для реалізації спільних заходів і проектів транскордонного характеру. 

транскордонний регіон, європейська інтеграція, Угода про асоціацію, ЄС, Польща, Україна, економічне співробітництво