Міжмуніципальне співробітництво (ММС) є одним з головних інструментів реалізації реформи децентралізації в Україні. Воно дає громадам змогу ефективніше використовувати надані ресурси й повноваження, вирішувати спільні проблеми, забезпечувати розвиток інфраструктури та покращувати якість надання послуг населенню. В умовах воєнного стану значення ММС зростає, оскільки співпраця між громадами сприяє підвищенню стійкості, спроможності та реалізації проєктів, які з тих чи інших причин не можуть бути реалізовані самостійно. Проаналізовано сучасний стан міжмуніципального співробітництва в Україні, визначено ключові проблеми, що стримують його розвиток, досліджено наявні інституційні механізми та їхній вплив на розвиток співробітництва, надано пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правового та фінансового забезпечення процесів міжмуніципального співробітництва в Україні. Зазначено, що для посилення ролі ММС необхідно створити сучасне інституційне середовище, яке забезпечить спрощення, дієвість і фінансову основу механізмів співробітництва громад. Запропоновані інституційні рішення можуть стати основою для підвищення спроможності територіальних громад, зменшення диспропорцій у розвитку та формування довгострокових стратегій сталого регіонального розвитку. 

міжмуніципальне співробітництво, регіональний розвиток, кооперація, економічна спроможність, сталий розвиток 

Наголошено, що основними проблемами бюджетного вирівнювання в Україні є недостатній обсяг власних доходів місцевих бюджетів, високий рівень залежності місцевих бюджетів від трансфертів з державного бюджету, недостатня обґрунтованість порядку розрахунку показника податкоспроможності, низький рівень фінансової автономії громад, відсутність чіткого розподілу повноважень між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, передання повноважень на рівень місцевого самоврядування без відповідного фінансового забезпечення, значна диференціація регіонів за рівнем соціально-економічного розвитку. Пропонується посилити в середньостроковій і довгостроковій перспективі роль інструментів вирівнювання видатків, доповнити представницьку податкову систему низкою податків, створити незалежне агентство для періодичного аналізу стану системи бюджетного вирівнювання, відновити практику використання угод щодо міжрегіонального та регіонального розвитку та програм подолання депресивного стану території. Основою нової системи вирівнювання мають стати державні стандарти послуг. З переходом до середньострокового планування місцевих бюджетів потрібно забезпечити стабільність і прогнозованість обсягів трансфертів місцевим органам влади та прозорість порядку їх розподілу. 

бюджетне вирівнювання, місцеве самоврядування, стандарти публічних послуг, трансферти, розподіл повноважень, диференціація власних доходів 

Проаналізовано принципи та підходи до визначення поняття «сталий розвиток». Обґрунтовано роль регіонів як спеціалізованих відтворювальних систем у реалізації концепції сталого розвитку країни і фактори, які зумовлюють необхідність переходу регіонів України до сталого розвитку. Виявлено найвагоміші зовнішні фактори, що ускладнюють перехід регіонів до сталого розвитку. Обґрунтовано передумови (пріоритетні механізми) підвищення стійкого розвитку регіону. Надано аналіз найвідоміших методик і систем індикаторів оцінки сталого розвитку соціально-економічних систем та їх окремих складових. Обґрунтовано підходи до формування типової методики оцінки регіону. 

сталий розвиток, регіон, відтворювальний процес, модель, оцінка, індикатори