Досліджуються основні проблеми розвитку агломерацій в Україні. Зазначено, що агломераційні процеси в нашій державі відбуваються здебільшого без належного інституційно-правового забезпечення їх, що значно знижує рівень організаційної спроможності агломерацій та обмежує потенціал їхнього розвитку на повоєнному етапі. Доведено, що вагомим бар’єром для розвитку агломерацій в Україні є опортуністична поведінка мешканців приміських територіальних громад, які за відсутності достатніх інституційних регуляторів і дієвих нормативно-правових обмежень остерігаються того, що можуть втратити контроль над частиною природних ресурсів своїх громад, зокрема через ослаблення адміністративної та фінансової спроможності органів місцевого самоврядування. Окреслено пріоритетні напрями вдосконалення інституційного підґрунтя для розвитку в Україні агломерацій, що дасть змогу підвищити ефективність використання їхнього потенціалу для прискорення повоєнного економічного відновлення України. Підкреслюється необхідність унормування діяльності інституту агломерацій на законодавчому рівні. Запропоновано впровадити сучасні навчальні програми, спрямовані на підготовку кваліфікованих управлінських кадрів для органів місцевого самоврядування, що дасть змогу забезпечити розвиток українських агломерацій, використовуючи сучасні управлінські технології. 

агломерації, територіальні громади, інституційне забезпечення, управлінські механізми, просторовий розвиток, повоєнне відновлення 

Війна та її наслідки актуалізували безпекові виклики в енергетичному секторі для більшості регіонів країни. Це вимагає від регіональних органів влади вжиття дієвих заходів, спрямованих на посилення рівня енергетичної безпеки регіонів. Актуальність цього завдання зростає і в контексті посилення сучасних викликів глобалізації, спричинених російською військовою агресію проти України. Передусім це стосується посилення глобальних коливань на міжнародних ринках енергетичних ресурсів. Для більшості регіонів України набуває особливо важливого значення посилення власної енергонезалежності на основі впровадження відновлюваної енергетики та підвищення ефективності використання альтернативних видів палива, ураховуючи наявний природно-ресурсний потенціал. Водночас доцільно здійснювати розукрупнення та просторову деконцентрацію об’єктів енергетики з одночасним посиленням їхнього фізичного захисту та залученням інвестицій в їхню технологічну модернізацію. Підвищенню рівня енергетичної безпеки кожного регіону також сприятиме зростання енергоефективності регіональної економіки та ЖКГ, а також зниження рівня енергоспоживання бюджетними установами. Для цього мають упроваджуватися енергоощадні технології та відбуватися послідовний перехід до ринкових цін на енергоресурси. 

енергетика, енергетична безпека, енергоефективність, економіка регіонів, глобальні виклики, глобальні коливання