Обґрунтовано актуальність розвитку теоретико-методичних основ оцінювання ефективності механізму регулювання міграції населення. Визначено сутність такого механізму, який становить систему, що забезпечує вплив суб’єкта в особі державних і недержавних організацій і суб’єктів ринку міграційних послуг на міграційні процеси задля досягнення поставлених цілей. Відображено компонентну структуру механізму. Визначено сутність ефективності та зазначено про складність її оцінювання в державному управлінні. Розглянуто основні підходи до визначення ефективності механізму регулювання міграції населення, виділення яких дає змогу з’ясувати види ефективності. Зазначено, що найвищу практичну цінність має оцінювання ефективності результату. В основі оцінювання ефективності результату мають бути конкретні показники, які визначаються залежно від міграційної ситуації. Описано основні рівні оцінювання ефективності механізму регулювання міграції населення – особистісний, рівень системи державного регулювання, суспільний рівень і рівень безпеки соціуму. 

механізм регулювання міграції населення, ефективність, ефективність результату, міграційний потенціал, рівні оцінювання ефективності 

Досліджено понятійний контур соціальної інфраструктури як каталізатора модернізації соціогуманітарного простору регіонів України. Запропоноване власне визначення поняття «соціальна інфраструктура». Обґрунтовано підходи до класифікації соціальної інфраструктури регіонів України. Визначено, що головним елементом соціальної інфраструктури, який забезпечує якісний людський розвиток, є освіта. Встановлено, що доступність освіти залежить від матеріальної бази освітніх інституцій, кількості навчальних закладів, їх оснащеності, рівня кваліфікації персоналу, можливості використання освітніх інституцій і якості послуг, які вони надають. Розглянуто головні бар’єри рівного доступу населення регіонів України до освіти та причини їх виникнення. Доведено, що детермінантою функціонування соціальної інфраструктури є всебічний розвиток людини шляхом створення комплексу життєвих благ, необхідних для розширеного відтворення. 

соціальна інфраструктура, соціальна політика, соціогуманітарний простір, освіта, доступ до освіти 

Розглянуто проблему асиметрії формування ринків праці регіонів. На основі досліджених матеріалів доведено, що проблеми міжрегіональних диспропорцій розвитку регіональних ринків праці України вимагають розробки новітніх механізмів сприяння формуванню перспективних кадрів, орієнтованих на локальний ринок. Одним з дієвих механізмів формування кадрового потенціалу регіону є професійна орієнтація, яка в умовах проведення освітньої та адміністративно-територіальної реформ потребує модернізації. Для вирівнювання регіональних диспропорцій ринку праці регіонів удосконалено інструментарій професійної орієнтації учнівської молоді в державній службі зайнятості, складовою якої є: інформація про стан і перспективи розвитку окремих регіонів, об’єднаних територіальних громад, інформація про капітальні інвестиції за видами економічної діяльності в регіонах, розвиток перспективних галузей. У статті запропоновано методологію ознайомлення учнів з професіями регіону за галузевими ознаками на основі чотирьохвимірної структури: «галузь – робітничі професії галузі – спеціальності галузі з неповною вищою освітою – спеціальності галузі з повною вищою освітою». Визначено алгоритм впровадження оновленої методології професійної орієнтації учнівської молоді в державній службі зайнятості. 

регіон, ринок праці, професійна орієнтація, учнівська молодь 

Розглядається соціальний захист населення Польщі після 1989 р. на прикладі статистичних даних з Жешува. Упровадження ринкової економіки та відсутність відповідних дій у сфері політики доходів призвела до спонтанного процесу фінансової нерівності в суспільстві. Інститут соціального забезпечення – це установа польської соціальної політики, розроблена для окремих осіб і сімей, щоб впоратися з важкими життєвими ситуаціями, які вони не можуть подолати, використовуючи свої власні здібності, ресурси та можливості. Соціальне забезпечення надається і організовується адміністративними державними органами (міністерством, відповідальним за соціальне забезпечення, губернаторами провінцій) та місцевими органами (маршалами і мерами повітів (президентами міст) на муніципальному рівні. Ці органи виконують завдання соціальної допомоги у партнерстві з неурядовими організаціями та організаціями громадянського суспільства, католицькою церквою, іншими церквами, релігійними організаціями, фізичними та юридичними особами. Завданням соціальної допомоги є запобігання складних ситуацій у житті окремих осіб і сімей і допомога їм стати незалежними й інтегруватись у суспільство. На місцевому/регіональному рівнях системи соціальної допомоги не варто забувати про людей з обмеженими можливостями та про соціальні бар’єри, що виникають через тенденцію сучасного суспільства до оцінки людей відповідно до їх можливостей та навичок. З іншого боку, пропонується відступити від панацеї занадто «соціального» характеру польської системи соціальної політики та використання інтеграції тільки через роботу та ринкові механізми. 

соціальне забезпечення, соціальний захист, статистика Жешува, соціальні бар’єри