Науково-практичний журнал
УКР   ENG
Регіональна економіка
   



Журнал Регіональна економіка -- re2018.01.085

Репозитарій ІРД НАНУ Репозитарій НБУВ УДК 330.15:502/504:330.526; JEL Q57, C13
Сухіна О. М. Методологічний підхід до визначення розміру екологічної ренти. Регіональна економіка. 2018. №1(87). С. 85-93. URL: http://re.gov.ua/doi/re2018.01.085_u.php.
Літер.: 12

Автори



Сухіна Олена Миколаївна

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

старший науковий співробітник відділу економічних проблем екологічної політики та сталого розвитку, ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України»

Контакти: olsuhina@ukr.net

Сторінки:

Анотація

Розроблено формалізований методичний підхід до визначення розміру диференціальної екологічної ренти як різниці між прибутком господарюючого суб’єкта, котрий безкоштовно використовує асиміляційний потенціал природи, і середнім прибутком господарюючих суб’єктів, що максимально відновлюють асиміляційні функції екосистем. Але доцільною є розробка не однієї універсальної методики, а кількох, оскільки гнучкої методики вилучення екологічної ренти може не бути. Одна методика може базуватись на врахуванні принципу «забруднювач платить», а інша – на споживанні ресурсів різної якості тощо. Запропоновано методологічний підхід до визначення розміру рентної плати за використання асиміляційних послуг екосистем – екологічного рентного платежу. Розроблено методологічний підхід до оцінювання вартості використання асиміляційного потенціалу навколишнього природного середовища (лісів, води, повітря, ґрунтів) на основі оцінки вартості штучної утилізації відходів та ін., що збагатило економічну теорію. Розроблено гнучкий економічний механізм вилучення екологічної ренти в природокористувачів і спосіб її розподілу на базі створення в Україні інституту громадянської власності на природні ресурси.

Ключові слова:

формалізація оцінки екологічної ренти, інноваційна методологія оцінки, екологічний рентний платіж, справедливий розподіл екологічної ренти, інститут власності громадян на природні ресурси

Посилання

    
  1. Екологічний податок не стимулює підприємства зменшувати негативний вплив на навколишнє середовище – Семерак // Сайт УНІАН. 23 червня 2017 р. Режим доступу: https://ecology.unian.ua/1992414-ekologichniy-podatok-ne-stimulyue-pidpriemstva-zmenshuvati-negativniy-vpliv-na-navkolishne-seredovische-semerak.html
  2. Emerton L., Kekulandala L. D. C. B. Assessment of the Economic Value of Muthurajawela Wetland. Regional Environmental Economics Programme (IUCN Asia) // Occasional Papers of International Union for Conservation of Nature and Natural Resources. Colombo, Sri Lanka, 2003. No. 4.
  3. TEEB. The Economics of ecosystems and biodiversity for national and international policy makers. UNEP, 2009.
  4. Common International Classification of Ecosystem Services (CICES) V5.1. Guidance on the Application of the Revised Structure (European Environment Agency) / Roy Haines-Young and Marion Potschin Fabis Consulting Ltd; The Paddocks, Chestnut Lane, Barton in Fabis, Nottingham, UK. 2018, January. 32 p. Retrieved from https://www.dropbox.com/s/z1g2ph2705jrjsg/Guidance%20V51%2001012018.docx?dl=0
  5. Боронос В. М., Костель М. В. Екологічна рента і проблема платності використання асиміляційного потенціалу навколишнього природного середовища // Вісник Сумського державного університету. Серія: Економіка. 2010. Т. 2. № 1. С. 107-114.
  6. Матюха В. В., Сухіна О. М. Інститут громадянської власності на природні ресурси як інструмент соціального захисту Українського народу (на прикладі гнучкого механізму вилучення й розподілу екологічної ренти) // Економіка та суспільство. 2018. № 14. Режим доступу: http://economyandsociety.in.ua.
  7. Разовский Ю. В., Сухина Е. Н., Горенкова Е. Ю. Инновационные методологические подходы к определению размера горной и экологической ренты // Наука й економіка. 2013. № 4. Т. 2. С. 222-229.
  8. Разовский Ю. В., Сухина Е. Н. Классификация минерально-сырьевого и экологического капитала по источнику формирования // Горный журнал. 2017. № 10. С. 22-25. DOI 10.17580/gzh.2017.10.05.
  9. Ахмедова Л. Ш. Экологическая рента как инструмент устойчивого развития // Юг России: экология, развитие. 2010. № 2. С. 17-22.
  10. Иватанова Н. П., Иватанова О. А., Копылов А. Б. Экологическая рента как инструмент содействия устойчивому развитию экономики // Менеджмент, маркетинг, предпринимательство: содействие устойчивому развитию: материалы І Международной научно-практической Интернет-конференции, 25-26 декабря 2014 г., Днепропетровск-Коттбус: НГУ-БТУ. Днепропетровск: Акцент ПП, 2015. С. 93-94.
  11. Kratena K. From ecological footprint to ecological rent: An economic indicator for resource constraints // Ecological Economics. 2008. No. 64. Р. 507-516.
  12. Герасимчук И., Соколов И., Шварц Е. Кто заплатит за природу. 7 сентября 2011 г. Режим доступа: http://www.vedomosti.ru/opinion/articles/2011/09/07/stoimost_prirody

Подібні статті



Репозитарій ІРД НАНУ УДК 330.15:338:553; JEL Q32
Матюха В. В. Особливості механізму децентралізованого управління вітчизняним фондом родовищ корисних копалин місцевого значення при їх видобуванні / В. В. Матюха, О. М. Сухіна // Регіональна економіка. – 2017. – №3(85). – С. 88-93.
Літер.: 6 

Запропоновано організаційно-економічний механізм децентралізації управління вітчизняним фондом родовищ корисних копалин місцевого значення при їх видобуванні. Розкрито особливості цього механізму, який полягає в капіталізації гірничої ренти з подальшим трансформуванням у цінні папери (акції) тих гірничих підприємств, які здійснюють видобування корисних копалин, розміщених на території цих громад. Зазначено, що такий підхід до децентралізації владних повноважень щодо управління вітчизняним фондом родовищ корисних копалин місцевого значення забезпечить сталий розвиток цієї громади, а також його практична імплементація не потребує внесення у чинне законодавство, що регулює гірничі відносини у сфері надрокористування, будь-яких змін і доповнень. Крім цього, у статті запропоновано механізм хеджування фінансових ризиків місцевих територіальних громад при розробці родовищ корисних копалин місцевого значення, що розташовані на їх території. 
організаційно-економічний механізм, капіталізація, децентралізація владних повноважень, родовища корисних копалин місцевого значення 



Репозитарій ІРД НАНУ УДК [338.45:621]:322.133.6(477); JEL C13, L60, O18, O31, R12
Ткач С. М. Оцінювання ефективності функціонування машинобудування в системі розвитку галузевих кластерів в Україні / С. М. Ткач, Я. В. Панас // Регіональна економіка. – 2017. – №3(85). – С. 133-140.
Літер.: 11 

Досліджено основні тенденції розвитку машинобудування в Україні за 2010-2016 рр. Установлено внесок машинобудівних підприємств у розвиток інноваційної діяльності в Україні. Проаналізовано ефективність діяльності підприємств у розрізі видів машинобудування. Визначено продуктивність праці на машинобудівних підприємствах України. На основі розрахунку показника локалізації за обсягом реалізованої промислової продукції виявлено області, у яких машинобудування є однією з профільних сфер господарювання на фоні країни. Обґрунтовано необхідність створення в регіонах машинобудівних кластерів, що дозволить укріпити після деформації машинобудівний комплекс України, налагодити нові коопераційні зв’язки як в Україні, так і за її межами, збільшити високотехнологічне виробництво з використанням нових технологій, підвищить конкурентні переваги національного товаровиробника. Проаналізовано наявність машинобудівних кластерів у регіонах України. На основі результатів дослідження визначено як регіони, у яких є передумови для створення машинобудівних кластерів, так і основні напрями за видами машинобудування для цих кластерів. Отримані результати дослідження можуть слугувати державним органам влади науково-аналітичною основою для прийняття відповідних рішень щодо формування машинобудівних кластерів у регіонах України. 
просторова організація бізнесу, кластер, інновації, конкурентоспроможність, кооперація, машинобудівні підприємства 



Репозитарій НБУВ Репозитарій ІРД НАНУ УДК 330.59:[330.341:37.014.6]:303.442.23(477.83); JEL I31, I24, I26
Лутчин Н. П., Гринькевич О. С. Якість життя і чинник освіти у фокусі регіональних обстежень населення України. Регіональна економіка. 2018. №1(87). С. 57-68. URL: http://re.gov.ua/doi/re2018.01.057_u.php.
Літер.: 25 

Якість життя є індикатором сталого розвитку країни та її регіонів, їх конкурентоспроможності на світових ринках, динаміки якісних змін у суспільстві. Саме тому тематика якості життя є предметом дослідження не лише науковців, але й об’єктом особливої уваги політиків, представників державної влади і місцевого самоврядування, громадської думки.
На відміну від зарубіжних науковців, проблематика оцінювання якості життя та її складових досліджується українськими вченими порівняно недавно. Вивчення якості життя в Україні здебільшого зводиться до об’єктивної оцінки, яку вимірюють статистичними показниками витрат і ресурсів домогосподарств. Однак значно менше уваги вітчизняні науковці й експерти приділяють суб’єктивним оцінкам якості життя, які відображають її індивідуальне розуміння і відчуття.
Метою авторського дослідження є комплексна характеристика якості життя у Львівській області (Україна) на основі суб’єктивних оцінок населення регіону та з урахуванням міжнародного досвіду подібних досліджень у європейських країнах, зокрема у Польщі. Відповідно до поставленої мети у дослідженні реалізовані такі основні завдання: 1) узагальнено основні методичні підходи до оцінювання якості життя з урахуванням об’єктивних і суб’єктивних характеристик та їх інформаційного забезпечення; 2) визначено вплив різних аспектів / чинників якості життя на його загальну самооцінку мешканцями Львівської області; 3) оцінено вплив чинника освіти на соціальні та економічні індикатори якості життя на регіональному та національному рівнях.
Дослідження базується на узагальненні теоретичних підходів вітчизняних і зарубіжних науковців до кількісного та якісного аналізу якості життя населення. Емпіричні дослідження якості життя населення Львівської області проведені з використанням методів статистики і соціології у розробці інструментарію та дизайну вибірки респондентів.
На основі анкетного обстеження населення Львівської області, яке проведено авторами з урахуванням міжнародного досвіду подібних досліджень у європейських країнах, у статті здійснено узагальнення та статистичний аналіз суб’єктивних оцінок якості життя населення Львівської області. З’ясовано, що за 5-бальною шкалою середній бал задоволеності якістю життя серед жителів області становить 4,07. Серед визначальних чинників загальної задоволеності якістю життя є сімейний стан, умови проживання і спосіб проведення вільного часу. Результати статистичного аналізу взаємозв’язку окремих аспектів якості життя показали, що чинник освіти має помітний вплив на спосіб проведення вільного часу, стан здоров’я та фінансовий стан.
Результати авторських та інших статистичних обстежень вказують на те, що якість освіти, а також рівень її відповідності індивідуальним очікуванням, є серед визначальних чинників підвищення якості людського життя як на індивідуальному, так і регіональному й національному рівнях.
Автори дослідження вважають, що доповнення методики обстеження умов життя домогосподарств у регіонах України блоками показників, які комплексно характеризують якість життя і базуються на самооцінках домогосподарств, забезпечить більш повне уявлення про реальні суспільні настрої у регіонах України, рівень соціальної напруженості та соціальної безпеки. 
якість життя, чинники якості життя, обстеження населення, суб’єктивна оцінка, об’єктивні індикатори, освіта, нерівність, Україна (Львівська область) 


Веб-майстер П. Попадюк