Охарактеризовано науковий потенціал регіонів України за показниками кількості організацій, які здійснювали науково-дослідні роботи (НДР), кількості працівників, задіяних у виконанні НДР, витрат на виконання НДР. Визначено шість наукових центрів з найбільшим потенціалом розвитку – м. Київ, Харківська, Дніпропетровська, Львівська, Запорізька та Одеська області. Здійснено порівняння розвитку наукового потенціалу України та країн-членів ЄС за показниками валових витрат на НДР на одну особу, кількості дослідників на 1000 зайнятих, валових витрат на НДР на одного працівника наукової сфери, валових витрат на одного дослідника. Проаналізовано структуру витрат на виконання НДР за джерелами фінансування в розрізі регіонів України та порівняно з країнами-членами ЄС та ОЕСР. Вивчено роль функціонування дослідницьких інфраструктур в ЄС та охарактеризована ситуація з розвитком їх в Україні. Проаналізовано показники знаннєвомістких послуг регіонів, обсягів реалізованої інноваційної продукції та експорту високо – та вище середньої технологічної продукції регіонами України. Наведено заходи, які слід здійснити для досягнення ефективної реалізації наукового потенціалу та економічного розвитку країни та її регіонів на основі інноваційної моделі розвитку. 

науковий потенціал, інноваційна екосистема, дослідницькі інфраструктури, інноваційність, технологічність 

Розглянуто особливості кластерної політики Європейського Союзу та України. Визначено основні ініціативи та програми розвитку кластерів у ЄС. Окреслено сучасний стан розвитку кластерів в областях уздовж західного кордону України. Наведено приклади успішної діяльності транскордонних кластерів в ЄС. Визначено перелік задекларованих транскордонних кластерів за участю української сторони вздовж західного кордону України. Вивчено кластери у суміжних з Україною регіонах країн уздовж західного кордону держави у сферах діяльності, пов’язаних з основними напрямами діяльності кластерів у відповідних областях України у межах транскордонного регіону, а також сфери смарт-спеціалізації суміжних з Україною регіонів країн уздовж західного кордону України у сферах діяльності, що корелюють з основними напрямами діяльності кластерів у відповідних областях України в межах транскордонного регіону. Окреслено перспективи розвитку транскордонних кластерів на аналізованій ділянці кордону. Визначено основні проблемні аспекти їх розвитку та запропоновано першочергові напрями вирішення. 

кластерна політика ЄС, транскордонні кластери, кластерні ініціативи, сфери смарт-спеціалізації, області вздовж західного кордону України 

Наведено результати експертного опитування представників органів місцевої влади з питань соціально-економічного розвитку прикордонних областей в умовах дії Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом (ЄС) (далі Угода). У ролі респондентів опитано представників міст республіканського та обласного значення (працівників міських рад), працівників районних державних адміністрацій шести прикордонних областей: Волинської, Львівської, Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької та Одеської. Проведене дослідження дозволяє показати реальну ситуацію, а особливо бачення експертами проблем чи перспектив розвитку прикордонних областей для прийняття ефективних рішень в умовах невизначеності.
Оцінено вплив підписання Угоди (у тому числі створення поглибленої та всеосяжної зони вільної торгівлі (ПВЗВТ)) на розвиток районів (міст) прикордонних областей. Досліджено сфери, на які найбільше вплинуло поглиблення процесів євроінтеграції в контексті підписання Угоди. Визначено оцінку респондентами переваг від підписання Угоди. Окреслено види економічної діяльності, які отримають найбільші переваги від впровадження ПВЗВТ. Сформовано перелік суб’єктів, для яких насамперед відкрилися нові можливості в контексті дії Угоди. Виявлено можливі позитивні та негативні наслідки впливу дії Угоди за п’ятибальною шкалою, а також основні проблеми адаптації економічних систем прикордонних регіонів до нових умов і правил, передбачених Угодою. Окреслено вплив Угоди на розвиток суб’єктів підприємницької діяльності на прикордонних територіях. Оцінено структурні зміни в експорті та імпорті товарів і послуг районів (міст) після вступу в дію Угоди, а також географічну структуру експорту. Виявлено найпривабливіші види економічної діяльності для прикордонних регіонів з точки зору здійснення прямих іноземних інвестицій. Сформовано перелік країн, налагодження і розвиток співпраці з партнерами з яких є перспективними з точки зору розвитку району (міста) респондентів. Наведено оцінку інструментів сприяння соціально-економічному розвитку прикордонних територій. 

євроінтеграційні процеси, прикордонні області, соціально-економічний розвиток, Угода про асоціацію між Україною та ЄС, експертна оцінка, поглиблена та всеосяжна зона вільної торгівлі 

Транскордонна співпраця набуває все більшої ваги у розвитку територій на теренах Європейського Союзу. Цьому сприяє Шенгенська угода, спільний внутрішній ринок і єдина валюта. Вона характеризується різноманітністю форм і структур залежно від конкретних цілей учасників. Однією з таких форм, які активно розвиваються в межах ЄС, є Європейські об’єднання територіального співробітництва (ЄОТС).
Стаття має на меті розкрити сутність ЄОТС та переваги і перспективи їх впровадження в Україні, а також поетапно окреслити процедуру створення таких структур.
Визначено переваги ЄОТС над іншими подібними структурами у сфері транскордонного співробітництва, зокрема єврорегіонами, серед яких зазначено правосуб’єктність, наявність однієї штаб-квартири, можливість створення невеликих об’єднань, зорієнтованих на виконання конкретних завдань чи реалізацію конкретних проектів, і можливість приймати бюджет. Розглянуто європейський досвід формування таких структур та їх географічне поширення. Окреслено типи ЄОТС залежно від завдань, покладених на них відповідно до статутів. Виявлено типи ЄОТС, які можуть найефективніше функціонувати в Україні, а саме: міжурядові мережі, ЄОТС, зорієнтовані на розробку стратегій, програм і проектів, ЄОТС, націлені на планування та менеджмент транскордонної інфраструктури.
Проведено аналіз Регламенту 1082/2006 щодо ЄОТС та Регламенту 1302/2013, що вносить зміни до попереднього, та визначено, що новий регламент, зокрема, містить положення щодо спрощеної процедури участі країн, які не є членами ЄС. Це дозволило Україні у 2015 р. створити з Угорщиною перше у Європі ЄОТС за участю країни – не члена ЄС.
Для спрощення процесу об’єднання зацікавлених учасників у межах ЄОТС розроблена детальна процедура створення та реєстрації таких об’єднань, що складається з чотирьох фаз: підготовчої, технічної, адміністративної та операційної. Наведено рекомендації щодо внесення необхідних змін до національного законодавства, зокрема до Закону України «Про транскордонне співробітництво», а також щодо прийняття необхідного нормативного документа щодо ЄОТС за аналогією з країнами-членами ЄС. Також наголошується на необхідності проведення широкої інформаційної кампанії щодо можливостей та переваг ЄОТС для України та завершення адміністративно-територіальної реформи, оскільки для ефективної участі в таких об’єднаннях місцевим органам влади необхідні якнайширші повноваження. 

транскордонне співробітництво, європейські об’єднання територіальної співпраці, Регламент 1302/2013, ЄОТС Тиса