Розглянуто методологічні засади формування нової парадигми регіонального розвитку, що має сприяти вирівнюванню регіональної асиметрії на основі максимального задіяння власного потенціалу регіонів. Сформульовано власне бачення сутності державної регіональної політики, її цілей і принципів здійснення. Запропоновано методичні підходи до врахування ступеня асиметричності рівнів розвитку регіонів при реалізації сучасної стратегії регіонального розвитку та прийнятті ефективних управлінських рішень у цій сфері, шляхом впровадження економіко-математичної моделі визначення комплексних рівнів розвитку регіонів за компонентами сталого розвитку – «економіка», «соціум», «екологія». Визначено інституційні передумови формування нової парадигми регіонального розвитку. Наголошено на необхідності формування нової парадигми політики регіонального розвитку шляхом поєднання децентралізації та деконцентрації, що має забезпечити синергетичний ефект при реформуванні системи управління регіональним розвитком.
державна регіональна політика, регіональний розвиток, регіональна асиметрія, децентралізація, деконцентрація
Досліджено генезис інституційного забезпечення формування та реалізації державної регіональної політики, запропоновано чотири етапи його становлення та розвитку. Проведено компаративний аналіз повноважень двох центральних органів виконавчої влади – Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, що є головними інституціями з питань забезпечення реалізації державної економічної і регіональної політики, охарактеризовано їх основні функції. Окреслено наявну систему інституційного забезпечення політики регіонального розвитку, встановлено основні інституційні партнери, а також сформульовано сучасні проблеми та виклики, що прямо чи опосередковано мають вплив на формування та реалізацію державної регіональної політики, зокрема відсутність національної довгострокової стратегії розвитку держави, поступальних кроків у проведенні територіально-адміністративної реформи та реформи місцевого самоврядування, нестабільність інституційної структури у сфері регіональної політики тощо.
інституція, інститут, інституційне забезпечення, інституційні партнери, державна регіональна політика
Розкрито сутність наявних методологічних підходів до трактування поняття «ринковий потенціал», визначено його структурні елементи. Акцентується увага на еволюційних аспектах розвитку просторової економіки та теоретичних концепцій, що використовують цю дефініцію. На основі узагальнення теоретичного підґрунтя сучасної економічної науки та обґрунтування дослідницької площини просторової економіки розкрито засадничі положення економічних теорій, що лежать в основі досліджень ринкового потенціалу територій та особливостей функціонування локальних ринків. Акцентовано увагу на запропонованих ученими алгоритмах розрахунків оцінювання ринкового потенціалу територій. Запропоновано авторське визначення поняття «ринковий потенціал регіону», що базується на врахуванні виробничих і споживчих можливостей ринку та особливостей інфраструктурного забезпечення його функціонування. Окреслено перспективні напрями наукових досліджень ринкового простору регіонів, зокрема: проблем розвитку вітчизняних регіональних ринків, чинників, що визначають конкурентне середовище і умови формування та використання ринкового потенціалу регіонів України та методики його оцінки.
ринковий потенціал регіону, внутрішній ринок, попит, пропозиція, споживчий потенціал, виробничий потенціал
Визначено основні критерії виокремлення метрополійних функцій міст, розкрито концептуальні підходи до оцінки розвитку метрополійних функцій регіональних центрів. Запропоновано методику ідентифікації ієрархічно-функціональної структури регіональних центрів та оцінки ступеня реалізації їх метрополійних функцій. Окреслено перелік основних метрополійних функцій міста-метрополії та їх характерних особливостей. Виділено загальну структуру функціонального використання простору містом-метрополією. Сформовано класифікаційну матрицю метрополійних функцій міста-метрополії. Запропоновано інтегральний індекс реалізації метрополійних функцій міста-метрополії, як основний індикатор рівня їх реалізації.
місто-метрополія, метрополійна функція, метрополійна область, ідентифікація функції, класифікація метрополій
Сучасні процеси метрополізації та трансформації міського простору засвідчують, що місто є не лише локалізацією потенційних можливостей розвитку людини та соціуму, але й епіцентром конфліктів економічного, соціального, екологічного, комунікативного, морального характеру, що є причинами конструктивно-деструктивних суспільно-економічних змін. Прояви та міра конфліктогенності міського простору перебувають у залежності від рангу міст у світовій урбаністичній градації: чим вищі щаблі урбаністичної ієрархії займають міські середовища, тим щільнішими, частішими та різноплановішими стають суб’єктно-об’єктні взаємодії та більш вираженими конфлікти. Концентрація контролюючо-управлінських функцій у моделі метрополійного міста-вузла концентрації, розподілу та синергії взаємодії фінансових, інформаційних, людських потоків, виявляє конфліктогенність у формі викривлення структури зайнятості, просторово-класової поляризації населення, соціальної напруги, емоційно-ментальної та інформаційної перенасиченості міського простору. Пріоритетними напрямками подальших досліджень конфліктогенності міського простору в умовах метрополізації є виділення факторів конфліктогенності, розробка моделей вирішення конфліктів, що мають стати базою вироблення рекомендацій щодо планування та прогнозування регіонального розвитку та розвитку міст.
конфлікт, конфліктогенність, місто, простір, метрополізація
Метою статті є оцінка стану та визначення перспектив розвитку державного фінансування малого аграрного підприємництва України на регіональному рівні. Здійснено оцінку сучасного стану державної політики сприяння розвитку малих форм господарювання. Оцінено стан державного фінансування діяльності малих підприємств аграрної сфери в розрізі основних програм і заходів на регіональному рівні. Проведено аналіз виконання програми розвитку малого підприємництва Львівської області. Розглянуто інституційне забезпечення державної підтримки малого аграрного підприємництва в Україні. Обґрунтовано найпроблемніші питання розвитку малого та середнього аграрного підприємництва. Досліджено чинники ефективного розвитку сільськогосподарського виробництва в Україні та підвищення його конкурентоздатності. Запропоновані важелі непрямого стимулювання розвитку малого та середнього аграрного вітчизняного бізнесу. Визначені особливості та обсяги державної фінансової підтримки розвитку малих форм господарювання.
мале аграрне підприємництво, державна фінансова підтримка, фінансування, суб’єкти підприємницької діяльності
Визначено сутність інфраструктури територіальних міграційних систем з акцентом на необхідність її системної побудови. Обґрунтовано функціональну значимість належного рівня розвитку інфраструктурних об’єктів загального і спеціального призначення. Доведено, що розвиток інфраструктурних об’єктів має відбуватись із забезпеченням виконання превентивної, перерозподільчої, трансформаційної функцій міграції, а також сприяти підвищенню добробуту мігрантів, їх суспільній інтеграції та соціальній справедливості. Побудовано схему розвитку інфраструктури територіальних міграційних систем у контексті нормування рівня навантаження на її об’єкти між постійним населенням та особами-мігрантами. Виявлено проблеми розвитку спеціальної інфраструктури міграційних систем між Україною та Польщею з частими проявами незаконної діяльності з візового оформлення та надання інших послуг. Підкреслено необхідність подолання схильностей населення до споживання таких послуг і підвищення ролі громадських структур у контролі за суб’єктивною комерціалізацією сфери задоволення базових потреб мігрантів.
Розглянуто та проаналізовано методологічні підходи до оцінювання економічного еквіваленту вартості життя людини (ЕЕВЖ) з погляду можливостей їх застосування в українських реаліях, зокрема оцінювання згідно з теорією людського капіталу, «за витратами», на основі теорії корисності (виходячи з середньодушового доходу особи за період очікуваної тривалості майбутнього життя та середньодушового валового внутрішнього продукту). Запропоновано застосування інструментарію актуарної математики для оцінювання ЕЕВЖ, зокрема нетто-тарифи пожиттєвого страхування. Оцінено значення ЕЕВЖ для України за всіма описаними підходами. Враховуючи необхідність збалансування соціальних потреб суспільства з економічними можливостями держави і суб’єктів господарювання, на основі проведеного аналізу запропонований кількісний діапазон значень середньостатистичної вартості життя людини, що може бути рекомендований до використання в Україні в розрізі економічних умов, що склалися на певний момент часу. Окреслено також першочергові кроки з практичного впровадження ЕЕВЖ в Україні. Зазначено, що з розвитком економіки, підвищенням рівня життя населення слід періодично переглядати значення ЕЕВЖ, що є необхідною умовою ефективної дії економічних методів управління ризиком.
вартість життя, методологія, економічний еквівалент вартості життя, методи оцінки вартості життя
Висвітлено специфіку інвестиційної привабливості економіки України та її регіонів, досліджено міжрегіональні асиметрії надходження інвестицій. Доведено, що у забезпеченні виходу економіки з кризового стану і стабільного її розвитку вирішальну роль відіграє науково обґрунтована інвестиційна політика державних і регіональних органів влади. Саме вони визначають реальні джерела, напрямки і структуру інвестицій, здійснення раціональних і ефективних відтворювальних процесів під виконання загальнодержавних, регіональних і місцевих соціально-економічних і технологічних програм, відтворювальних процесів на макро-, мезо- і мікроекономічному рівнях. Одночасно створюється й найсприятливіший інвестиційний клімат задля ширшого залучення, поряд з внутрішніми, іноземних інвесторів на взаємовигідних підставах. З’ясовано проблеми залучення ефективних інвестицій та окреслено ключові напрями підвищення інвестиційної привабливості регіонів України.
Проаналізовано розвиток кластерних структур України, розглянуто нормативно-правове забезпечення кластеризації економіки країни. Визначено принципові відмінності між кластерними структурами та технопарками, що полягають у їх різних функціональних призначеннях і завданнях, які вони мають вирішувати. Наведено основні типи інноваційних кластерів: залежний, галузевий, інноваційно-галузевий, проінноваційний, інноваційно орієнтований і досліджено ступінь їх впливу на модернізацію економіки регіону. Розглянуто моделі розвитку кластерних структур і можливості їх застосування. Визначено, що для регіонів України прийнятою є адаптивна модель розвитку кластерних структур, що акумулює розглянуті моделі і передбачає забезпечення функціонування галузей і виробництв різного масштабу та ступеня технологічності як на базі власних розробок, так і на запозичених.
Досліджено проблеми функціонування системи податкового контролю в Україні. Здійснено багаторівневий аналіз контрольно-перевірочної роботи податкових органів Львівської області з позицій її ефективності, результативності та якості, на основі якого вказано на основні дестабілізуючі фактори, що впливають на розвиток системи податкового контролю. Обґрунтовано організаційно-інституційні пріоритети та розроблено засоби вдосконалення податкового контролю в контексті підвищення ефективності адміністрування податків в Україні. Вказано на пріоритетні напрями проведення масово-роз’яснювальної роботи податковими органами серед платників податків як стратегічного превентивного методу податкового контролю.
адміністрування податків, контроль, система податкового контролю, оцінка ефективності податкового контролю, органи податкового контролю, моніторинг контрольно-перевірочної роботи
Аналізується досвід окремих країн Європейського Союзу щодо зменшення диференціації в доходах між регіонами, механізми перерозподілу податку на додану вартість та інших податкових надходжень між ними. На основі вивчення цього досвіду пропонуються зміни до порядку перерозподілу між регіонами України основних бюджетоутворюючих податків. Мета цього перерозподілу – надання регіонам основних бюджетних ресурсів держави та зменшення ролі центру в їх перерозподілі. Насамперед це стосується податку на додану вартість (ПДВ), який пропонується розподіляти між центром і регіонами з урахуванням чисельності населення кожної області України. У той же час, залишаючи більшу частину ПДВ у регіонах, пропонується відшкодування ПДВ здійснювати з місцевих бюджетів. Понадпланові надходження ПДВ пропонується ділити між регіоном і центром у співвідношенні 50% на 50%, щоб стимулювати керівництво регіонів до його збільшення і до створення інноваційних підприємств. У той же час щодо податку на прибуток підприємств (ПНП) доцільно застосувати інший принцип перерозподілу, щоб стимулювати регіони України до зменшення своєї дотаційності. Виходячи з пропозицій мерів найбільших міст України, на місцях треба залишити близько 50% ПНП, але при умові, що й 50% всіх належних їм дотацій, субвенцій і субсидій вони також будуть фінансувати зі своїх бюджетів.
міжбюджетні відносини, регіон, податки, податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств, акцизний податок, податкова амністія
На підставі проведеного моніторингу інформаційної відкритості Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за параметрами загальної, обов’язкової та додаткової інформації виявлено неузгодженість вимог щодо інформаційного забезпечення. Це зумовило неналежне інформування населення про діяльність виконавчих органів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та можливості системи соціального страхування. Встановлено суб’єктивний підхід щодо обсягів і способу оприлюднення офіційної інформації, що визначається кожним обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності самостійно. Запропоновано рекомендації для забезпечення інформаційної відкритості Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в частині забезпечення єдиної впорядкованої структури розміщення інформації, необхідності обов’язкового звітування про забезпечення розвитку комунікаційних каналів, встановлення періодичності інформування за напрямами діяльності, запровадження інструменту зворотного зв’язку.
Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, інформаційне забезпечення, інформаційна відкритість
Поставлено питання оцінки традиційної фінансово-ринкової регулятивної системи за концепцією Дж. М. Кейнса, в основу якої покладено зростання сукупного попиту задля пожвавлення споживання і піднесення інвестиційної активності. На основі моделей фінансового і товарного ринків доведено, що зростання сукупного попиту у формі грошової пропозиції неминуче викликатиме зростання навіть у короткостроковому періоді. Зазначено, що ключовими факторами на фінансовому ринку є кількість фінансового капіталу, на товарному – кількість натурального продукту і суми грошей для їх обігу, а результуючими – оборотність грошей і ціни на обох ринках. Підкреслено, що причиною зростання інфляції і появи фінансових криз є асинхронний рух трендів фінансового капіталу, натурального продукту і грошової пропозиції на користь останньої. Запропоновано і обґрунтовано сутність балансової регулятивної системи, в основі якої є регулювання синхронного руху обсягів грошової пропозиції і натурального продукту. Представлено модель взаємозв’язку трендів натурального продукту і ціни одиниці продукту з нормами нагромадження і споживання при розподілі національного доходу та їх регулювання з боку НБУ та уряду України щодо становлення балансової рівноваги ринків і економіки.
вільні кошти, інвестиції, натуральний продукт, національний дохід, система регулювання, балансова рівновага, норма нагромадження, норма споживання
Досліджено практику корпоративних конфліктів у банківському секторі України. Висвітлено дві форми корпоративних конфліктів: конфлікти між власниками банку та конфлікти між власниками ресурсу та особами, які ним розпоряджаються (конфлікти «принципал-агент»). Розглянуто передумови появи корпоративних конфліктів кожної форми. Представлено емпіричні дослідження тенденцій прояву корпоративних конфліктів у банківському секторі України. Показано, що ключовими корпоративними конфліктами в банках України є конфлікти категорії «принципал-агент» між банком і клієнтами, які виникають при здійснення всіх основних банківських операцій: кредитних, депозитних і розрахунково-платіжних. Виділено основні причини, що сприяють появі корпоративних конфліктів у банках України: необмежена законодавством монополія власників контрольних пакетів акцій; відсутність у багатьох банках належної перевірки наявних і потенційних клієнтів, а також їхніх бізнес-проектів, під які надається фінансування; недосконалість системи контролю за особами власниками депозитних рахунків; недостатній рівень моніторингу та фінансової грамотності окремих клієнтів; неналежна увага банку до підбору персоналу.
банк, корпоративні відносини, учасники корпоративних відносин, корпоративний конфлікт
З урахуванням світового досвіду розглянуто передумови реалізації концепції «розумного міста» для міст України на прикладі міста Львова. Запропоновано низку напрямків реалізації концепції, зокрема: створення можливостей для розвитку та покращення житлово-комунальної сфери за допомогою нових проектів з використанням новітніх технологій «зеленого» будівництва з попереднім вивченням та адаптацією до кліматичних умов регіону; зменшення енергоспоживання засобами самоконтролю; модернізацію наявних систем теплопостачання; ремонт і зміцнення наявних будинків; переоснащення транспортної системи тощо, які допоможуть наблизити вітчизняне містобудування до сучасних світових тенденцій.
«розумне зростання», «розумне місто», «пасивний будинок», «зелене» будівництво
Визначено важливість дослідження поняття довіри споживачів до страхових компаній і їх послуг. Окреслено комплекс факторів, здатних стимулювати довіру споживачів, як правило, суб’єктивного характеру. Означено місце довіри споживачів у запропонованій автором класифікації, згідно з якою на страхову поведінку фізичних осіб впливають соціально-культурні, особисті, мотиваційно-психологічні, ситуативні й суспільно-економічні фактори. Охарактеризовано динаміку основних показників розвитку страхового ринку України та їх зв’язок з довірою споживачів. Доведено пріоритетність роботи страховиків з фізичними особами. Розраховано низку відносних показників, значення яких є доказом низького рівня і страхової культури, і довіри страхувальників. Зроблено наголос на функціонуванні тих видів страхування, щодо яких на вітчизняному страховому ринку існує або асиметричність інформації, або її повна відсутність. Обґрунтовано ключові питання, що перешкоджають збільшенню рівня довіри споживачів до страхових послуг і до страхового ринку загалом.
страхування фізичних осіб, обсяг страхових премій, обсяг страхових виплат, рівень виплат, страхова культура, довіра споживачів страхових послуг
Здійснена оцінка еволюції теорій інноваційно-технологічного розвитку. Окреслено основні положення регіонального розвитку. Розкрито погляди вчених на роль інновацій у розвитку економіки та їх значення у вирішенні актуальних проблем інноваційно-технологічного розвитку регіону. Встановлено, що економічне зростання регіонів усіх рівнів ієрархії залежить від інноваційної активності підприємницьких структур, від їх прагнень і спроможності використовувати у своїй діяльності новітні технології у всіх сферах суспільного життя. Визначено, що еволюція формування системи наукових знань про інноваційний розвиток економіки віддзеркалює сукупність процесів, що свідчать про складний шлях становлення і розквіту не тільки усієї економічної теорії загалом, але і науки «регіональна економіка» зокрема.
Досліджено трактування терміна «потенціал» у різних сферах науки. Висвітлено різноманітні підходи вчених щодо теоретико-методологічних основ вивчення поняття «рекреаційно-туристичний потенціал регіону». Викладено прикладні аспекти формування різних підходів до визначення сутності дефініції «рекреаційно-туристичний потенціал регіону». Розроблено схему еволюції визначення поняття «рекреаційний потенціал» в економічній науці. На основі систематизації методологічних підходів визначення сутності понять «рекреаційний потенціал», «рекреаційно-туристичний потенціал», «рекреаційно-туристичний потенціал регіону» уточнено їх економічний зміст. Запропоновано власне трактування поняття «рекреаційно-туристичний потенціал регіону». Отримані результати поглиблюють і розвивають методологічні основи наукових досліджень рекреаційної сфери.
Висвітлено поняття «регіональної логістики» та «регіональної логістичної системи». Наведено класифікацію логістичних систем на основі інституціонального підходу та досліджено найосновніші їх елементи. Проведено огляд і порівняно рівні розвитку логістичної інфраструктури Волинської, Львівської та Закарпатської областей. Охарактеризовано діяльність провідних компаній на ринку окремих областей, виявлено тенденцію переваги попиту на логістичні послуги, що надаються іноземними компаніями (DHL, Fedex, Raben, UPS), над вітчизняними компаніями. Оцінено ефективність функціонування логістичних комплексів і центрів у західноукраїнському регіоні. Запропоновано вирішення проблеми неефективності та недосконалості наявної логістичної інфраструктури шляхом взаємодії та створення логістичних кластерів, центрів і компаній, що дозволить значно підвищити рівень надання ними логістичних послуг і дозволить оптимізувати не лише логістичні потоки всередині цього регіону, а також в аспекті міжнародної логістики.
УКР 
ENG
УДК 332.14:323.172(477)