Регіональна економіка -- 2018 рік, №3(89)

У статті визначено основні напрями та чинники модифікації підходів до регіонального розвитку в сучасній економіці. Обґрунтовано об’єктивність переходу від патерналістської моделі регіональної політики до формування в регіоні середовища, «сприятливого для розвитку». Показано сучасні виклики для політики регіонального розвитку України, обумовлені модифікацією її об’єкта через адаптаційні реакції національної економіки на кризові виклики комплексного походження, які безпосередньо вплинули на структурні зміни в економіках регіонів. Обґрунтовано обумовленість інституційною сформованістю локальної спільноти її спроможності скористатися позитивним потенціалом системних реформ, визначено інституційні передумови дієздатності локальних громад у формуванні та реалізації стратегій розвитку регіонів. Сформовано рекомендації щодо сучасних методологічних засад регулювання та стимулювання регіонального розвитку в Україні, врегулювання його нормативно-правового забезпечення для адаптації до європейських норм та практик, зокрема імплементації Угоди про асоціацію України та ЄС і врахування складових європейської Політики зближення, механізмів консолідації фінансових ресурсів розвитку на регіональному та національному рівнях. 

регіональний розвиток, регіональна політика, інклюзивний розвиток, територіальний розвиток, сталий розвиток, Державний фонд регіонального розвитку 

Висвітлено науково-практичний аспект підвищення компетентності посадових осіб місцевого самоврядування як результат упровадження інноваційних підходів до організації підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації осіб місцевого самоврядування. Аналізуються протиріччя, що виникають у процесі управлінської діяльності: компетенції посадових осіб не відповідають зростаючим вимогам; значний дефіцит кадрів не корелює з чіткими критеріями оцінки результатів; завищені суспільні очікування часто суперечать умовам фінансового забезпечення керівника. Розкрито передумови та прогнозні результати створення сучасної системи професійного розвитку посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад: участь у навчанні всіх категорій працівників органів місцевого самоврядування, депутатів місцевих рад; безперервне оновлення компетенцій; забезпечення високої якості професійного навчання; запровадження цілеспрямованого наукового супроводу розвитку місцевого самоврядування в Україні. 

адміністративна реформа, місцеве самоврядування, освітня діяльність, професійне навчання, управління 

Розкрито концептуальні засади управління сталим розвитком міста в умовах європейської інтеграції та реалізації реформи децентралізації. Запропоновано підходи до визначення категорій «місто» та «сталий розвиток міста». Обґрунтовано, що регіональними передумовами, які мають безпосередній вплив на сталий розвиток міста, є: інституційні, соціальні, економічні, екологічні передумови. Виявлено, що в структурі наявних методичних підходів до оцінювання рівня сталого розвитку міста та аналізу ефективності управління цим процесом існують певні розбіжності, що свідчить про потребу їх удосконалення для застосування під час діагностики управління сталим розвитком міста. Запропоновано застосовувати синергетичний підхід до вивчення проблематики управління сталим розвитком міста, який дозволяє виявити міжсередовищні інтеграційні закономірності самоорганізації розвитку міста як складної соціо-економіко-екологічної системи. Обґрунтовано, що в контексті реалізації Угоди про асоціацію з Європейським Союзом доцільно запровадити напрями підвищення ефективності стратегічного управління сталим розвитком міста. 

місто, сталий розвиток, управління сталим розвитком міста, європейська інтеграція, ефективність управління 

У статті розкрито економічну суть конкурентоспроможності об’єднаних територіальних громад. Розглянуто взаємозв’язок понять «якість» і «конкурентоспроможність». Обґрунтовано модель посилення конкурентоспроможності об’єднаних територіальних громад. Розглянуто основні фактори, що заважають розвитку конкурентоспроможності об’єднаних територіальних громад. Досліджено ефективність реалізації комплексу завдань місцевого розвитку конкурентоспроможності об’єднаних територіальних громад. На основі дослідження теоретичних аспектів конкурентоспроможності встановлені основні елементи конкурентоспроможності об’єднаних територіальних громад, досліджено особливості формування конкурентної переваги регіону на різних стадіях економічного розвитку. Зроблено висновок, що для підвищення конкурентоспроможності об’єднаних територіальних громад необхідно сформувати цілісний механізм управління соціально-економічним, інтелектуальним, природним потенціалом об’єднаних територіальних громад, що діє при підтримці державних програм як на місцевому, так і на державному рівнях. Конкурентоспроможність становить собою процес прийняття стратегічних рішень з вибору альтернатив, які формуються за рахунок порівняння наявного потенціалу конкретного регіону з можливостями і погрозами його зовнішнього оточення, а також з глобальними змінами зовнішнього середовища. Її суть проявляється у формуванні та реалізації сучасної концепції високоефективного менеджменту на інноваційній основі, коригованого постійним моніторингом внутрішніх і зовнішніх змін, оцінюванням основних параметрів функціонування і розвитку регіону. Конкурентоспроможність об’єднаних територіальних громад є багатогранною категорією, що відображає сукупність порівняльних переваг у різних сферах, поєднання яких формує стійкі позиції на певному ринку чи в певних сферах у відповідний період часу. 

конкуренція, конкурентоспроможність об’єднаних територіальних громад, децентралізація, регіон 

Наведено та обґрунтовано сучасну проблему управління української частини Карпатського єврорегіону. Вказано на інноваційну систему керування цього єврорегіонального об’єднання з новими учасниками його системи менеджменту, яка побудована на маркетингових засадах. У результаті розроблено сучасні принципи та функції маркетингового управління транскордонним співробітництвом. Проаналізовано також сучасні принципи функціонування стратегії «Карпатський єврорегіон 2020». Побудовано дерево цілей транскордонного співробітництва задля спрощеної схеми орієнтування та управління його всіма суб’єктами-учасниками єврорегіону. 

транскордонне співробітництво, Карпатський єврорегіон, маркетинговий менеджмент, функції та принципи, дерево цілей 

Розкрито методологічні засади ризикогенності міграційних процесів у країні, спричинених факторами екзогенної та ендогенної дії (політичного, економічного, соціального характеру), щодо ідентифікації новітніх міграційних ризиків у контексті мілітарних загроз. Визначено класифікаційні ознаки типологізації ризиків, а також фактори їхнього утворення та акумуляції дефіцитності базових соціально захисних потреб вимушених мігрантів. Доведено, що в подоланні основного ризику життєзабезпечення вимушених мігрантів найсуттєвіше значення відіграє створення умов зайнятості та інших форм реалізації їхнього потенціалу на основі впровадження моніторингу міграційних процесів за соціально-економічними та демографічними індикаторами. Водночас налагодження ефективної соціальної інтеграції мігрантів у приймаючий регіон-соціум має нівелювати прояви ризиків інтеграції мігрантів: девіантних, майнових, захисних, соціоментальних. Обґрунтовано, що державна міграційна політика має працювати на випередження прояву соціальних ризиків (протидія масовому виїзду працездатного населення за межі України) шляхом впливу на відповідні міграційні чинники та покращення добробуту населення загалом. 

міграційні процеси, вимушена міграція, ризикогенність, міграційні ризики, соціальна захищеність мігрантів, внутрішньо переміщені особи 

Проаналізовано підходи до формування регіональної екополітики у сучасних умовах децентралізації державної влади в Україні, визначено роль екополітики у євроінтеграційних процесах і в соціально-економічному розвитку регіонів України. Обґрунтовано положення про те, що визначення оптимального співвідношення централізації і децентралізації на сучасному етапі становлення України як європейської держави постає в центрі реформування процесів соціально-економічного розвитку країни. Встановлено, що розробка стратегії регіонального розвитку обмежується перспективами зростання економіки і освоєння ресурсного потенціалу, а екологічні аспекти регіонального розвитку залишаються поза увагою або є узагальненими. Визначено, що децентралізація вимагає підвищення ролі регіональної політики у функціонуванні держави, забезпечує поступовий перехід від короткострокового до середньострокового планування в галузі регіонального розвитку. Доведено, що важливою умовою ефективної реалізації регіональної екополітики є оптимальне поєднання економічних методів з плановими, адміністративними та правовими, спрямованими на встановлення партнерських відносин органів публічної влади з бізнесом, населенням. 

державна влада, управління, децентралізація, місцеве самоврядування, регіональна політика, регіональна екополітика, екологічний прогноз 

У статті проаналізовано основні положення законодавства України щодо використання податкових і митних інструментів стимулювання розвитку просторових форм організації бізнесу. Зокрема, здійснено порівняльний аналіз основних податкових преференцій, що надавалися інвесторам у спеціальних економічних зонах України до і після 2005 р.; названо основні причини скасування пільгового режиму СЕЗ і ТПР (непрозора процедура прийняття рішень щодо створення цих територій і зон та участі в них конкретних підприємств; прагнення використати СЕЗ і ТПР не лише як спосіб залучення інвестицій, але й як інструмент вирішення соціальних проблем депресивних регіонів; низький рівень державного контролю; низька державна інфраструктурна підтримка територій з пільговим оподатковуванням). Охарактеризовано механізм надання податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів для ініціаторів створення, керуючих компаній та учасників індустріальних парків; механізм звільнення від сплати ввізного мита при ввезенні товарів ініціаторами створення – суб’єктами господарювання, керуючими компаніями та учасниками індустріальних парків. 

просторові форми організації бізнесу, оподаткування просторових форм організації бізнесу, податкове регулювання бізнесу 

У статті розглянуто основні принципи фінансових дисбалансів у системі ендогенно орієнтованого розвитку регіонів. Здійснено оцінку стратегічних завдань сталого розвитку регіонів. Узагальнено методи регулювання фінансових дисбалансів у системі ендогенно орієнтованого розвитку регіонів. Обґрунтовано ефективність методів регулювання регіональною економікою, що дає уявлення про рівень його соціального, економічного, інноваційного розвитку й інвестиційної привабливості. Досліджується сучасний стан, тенденції та проблеми відтворення соціально-економічного потенціалу сталого розвитку України та її регіонів. Проаналізовано специфіку сучасного економічного розвитку регіонів, що зумовлює основну роль методичної платформи забезпечення ефективності регулювання регіонами.Досліджено, що сьогодні відбувається процес формування основних принципів і методів регулювання фінансових дисбалансів у системі ендогенно орієнтованого розвитку регіонів, який означає перенесення управлінських технологій з приватного сектору в державне управління і припускає реалізацію в регіональному управлінні таких принципів, як: пріоритет цілей, а не процесів при організації діяльності та прийнятті рішень; контроль за виконанням управлінських рішень на результатах діяльності; зовнішній контроль; для органів виконавчої влади громадяни стають клієнтами; децентралізація рівня прийняття рішення; вимога економного та ефективного використання ресурсів. 

принципи фінансових дисбалансів, стратегічні завдання, організаційно-управлінські рішення, методи регулювання 

Проаналізовано вплив нанотехнологій на виробництво сільськогосподарської продукції. Виокремлено позитивні та негативні аспекти використання нанотехнологій у рослинництві та тваринництві. За результатами аналізу встановлено, що застосування нанопрепаратів у виробництві продукції рослинництва підвищує рівень врожайності сільськогосподарських культур, що сприяє забезпеченню населення країни продуктами харчування в кількості, достатній для активного та здорового способу життя. Виокремлено, що застосування нанопрепаратів у виробництві продукції тваринництва підвищує рівень продуктивності тварин і біологічної цінності живої маси, що сприяє підвищенню рівня виробництва та якості продукції тваринництва і здійснює позитивний вплив на рівень продовольчої безпеки країни, а використання нанотехнологій у процесі переробки та зберігання сільськогосподарської продукції позитивно впливає на якість продукції та оптимізує процес зберігання. Встановлено, що у зв’язку з недостатнім рівнем вивчення властивостей деяких наночастинок і їх впливу на організм людини застосування наноматеріалів має бути чітко регламентовано, а виробники сільськогосподарської продукції проінформовані про можливі негативні ефекти від застосування нанодобрив, кормів з використанням наноматеріалів і харчової сировини, збагаченої біоактивними нанокомпонентами. 

інноваційні технології, нанотехнології, продовольча безпека 

Проведено аналіз діяльності в Україні агрохолдингових компаній, який дозволив виявити та науково підтвердити основні загрози їх функціонування для вітчизняного агросектору та економіки загалом. Для нейтралізації негативного впливу діяльності агрохолдингів у контексті зазначених загроз запропоновано комплекс невідкладних заходів у таких основних напрямах: усунення проявів монополізації на ринку оренди земель та сільськогосподарської продукції, формування ефективних механізмів забезпечення розвитку малого та середнього агробізнесу та здійснення заходів щодо боротьби з деградацією сільськогосподарських земель і їх забрудненням. У межах пріоритетних напрямів було розроблено стратегічні цілі та інструменти їх реалізації. Запропоновані заходи сприятимуть усуненню ризиків, що привносять в економіку України великі інтегровані агроформування, а відтак – покращенню умов ведення бізнесу, підвищенню конкурентоспроможності сільськогосподарського виробництва на внутрішньому та зовнішньому ринках, а відтак – зростанню продовольчої безпеки держави. 

агрохолдингові компанії, загрози функціонування агрохолдингів, монополізація аграрного ринку, розвиток малого та середнього агробізнесу, забруднення сільськогосподарських земель, механізм нейтралізації загроз