Стаття присвячена концептуальним підходам до реалізації євроінтеграційних прагнень України через забезпечення її сталого просторового розвитку інноваційними механізмами системної економіки, децентралізацію та залучення влади і бізнесу до співпраці через механізми публічно-приватного партнерства. Метою публікації є окреслення загального євроінтеграційного концепту забезпечення сталого просторового розвитку України, побудованого на застосуванні різноманітних форм та інструментів публічно-приватного партнерства в умовах поточної неспроможності публічного сектору забезпечити сталий і збалансований розвиток територій та їхню конкурентоспроможність в середовищі глобальної економіки. Наголошено на важливості формування платформних бізнес-екосистем публічно-приватної співпраці та запровадження європейських форм управління просторовим розвитком за типом агенцій та проектних офісів а також розширення прав громад у використанні природних ресурсів як активів територіального розвитку.
євроінтеграція, сталий просторовий розвиток, природні ресурси, публічно-приватне партнерство
Розкрито напрями підвищення ефективності інституціонального забезпечення інноваційного розвитку територіальних громад України. Сформовано критерії та пріоритети прогресу територіальних громад, а також формування базису їх життєздатності та сталого розвитку. Окреслено теоретичні засади формування інституціонального забезпечення інноваційного регіонального розвитку, проаналізовано інституціональне забезпечення інноваційного розвитку територіальних громад України, запропоновано напрями його вдосконалення з урахування провідного світового досвіду.
У статті проведено дослідження чинного методичного контенту, що деталізує організацію та здійснення процесів стратегічного планування розвитку новоутворених (об’єднаних) територіальних громад в Україні, а також запропоновано його збалансоване вдосконалення. Проаналізовано переваги та недоліки чинної методичної бази як офіційної: затвердженої Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, так і підготовленої міжнародними та національними громадськими інституціями. Наголошено на важливості для майбутнього зростання громад розробки в кожній ОТГ якісних програмно-цільових документів, а саме стратегій і планів (стратегічних планів), що ускладнюється необізнаністю учасників і браком практичного досвіду. Наведено основні положення удосконаленого методичного контенту, підготовленого авторами. Пропозиції представлені порівняно з чинними нормативно-правовими актами в розрізі розділів та етапів стратегічного планування.
У статті визначено та досліджено основні напрями стимулювання підприємницького середовища територіальних громад в умовах децентралізації. Акцентовано увагу на основних цілях стимулювання підприємницького середовища. Визначено чинники конкурентоспроможності територіальної громади. Виділено основні інструменти формування підприємницького середовища на території громади, серед яких: встановлення місцевих податків і зборів та їх адміністрування, розпорядження комунальною власністю, землекористування та плани розвитку земель, а також правова культура органів місцевого самоврядування. Розглянуто окремі інструменти формування підприємницького середовища: встановлення місцевих податків і зборів, повноваження громади у сфері управління землями. Досліджено особливості встановлення майнових податків в окремих територіальних громадах в Україні. Розглянуто дослідження польських економістів стосовно особливостей адміністрування місцевих податків у гмінах в умовах децентралізації.
територіальна громада, підприємницьке середовище, місцеві податки та збори, управління земельними ресурсами, децентралізація
Обґрунтовано об’єктивну необхідність і нагальність підвищення рівня капіталізації економік регіонів України. Здійснено типологію капіталізації економік регіонів держави за рівнями інтенсивності в них процесів нагромадження капіталу, інвестування капіталу, створення та розподілу доданої вартості, що визначають і всесторонньо характеризують капіталізацію економіки регіону. Запропоновано диференційований підхід до розроблення стратегічних орієнтирів капіталізації економік регіонів України відповідно до типу та рівня капіталізації економіки кожного з них, що дозволяє враховувати вихідні умови (інтенсивність процесів нагромадження капіталу, інтенсивність процесів інвестування капіталу, інтенсивність процесів створення доданої вартості та оптимального її розподілу) та індивідуальні потреби регіону й цілеспрямовано забезпечувати капіталізацію сильних і подолання слабких сторін розвитку економіки територій. Визначено стратегічні орієнтири капіталізації економік кожного регіону України, зокрема, для м. Київ – збереження досягнутого рівня капіталізації економіки регіону та його підвищення, для Дніпропетровської області – реструктуризація економіки регіону, для Київської області – результативність формування та використання капіталу, а для решти регіонів України – бюджетна підтримка, пошук потенційних джерел капіталу, їх результативне використання. Обґрунтовано основні домінанти стратегічних орієнтирів капіталізації економік регіонів України. Встановлено, що реалізація запропонованих стратегічних орієнтирів підвищення капіталізації економік регіонів України може слугувати імпульсом для подальшої капіталізації національної економіки та підвищення рівня її конкурентоспроможності.
капіталізація, економіка регіону, стратегічні орієнтири, капітал регіону, капіталізація економіки регіону
Досліджено специфіку та основні проблеми продовольчого забезпечення регіонів України. Встановлено динаміку фондів споживання та споживання на одну особу за рік основних продовольчих продуктів населенням України. Проаналізовано кількість яких продовольчих продуктів у досліджуваний період зросла, а яких зменшилася. Сформовано рейтинг регіонів у загальному виробництві сільськогосподарської продовольчої продукції за 2017 р. Визначено динаміку виробленої валової продукції сільського господарства загалом, а також окремо тваринництва та рослинництва на одну особу. Запропоновано шляхи реалізації державної та регіональних політик щодо зміцнення продовольчого забезпечення.
продовольче забезпечення, сільське господарство, продукція тваринництва, продукція рослинництва, споживання продукції
Розкрито специфіку державної політики щодо природно-сільськогосподарського районування земель в Україні. Висвітлено концептуальні засади у сфері природно-сільськогосподарського районування земель, закладені Земельним кодексом України, Законами України «Про землеустрій», «Про охорону земель».Здійснено ретроспективний аналіз нормативно-методичного забезпечення у сфері природно-сільськогосподарського районування, розкрито особливості його формування та оновлення. Виявлено, що заплановане впродовж 2005-2010 рр. проведення природно-сільськогосподарського районування було зведено до окремої наукової проектної розробки на загальнодержавному рівні та деяких внутрішньобласних напрацювань, які не отримали офіційного затвердження. З’ясовано, що в Україні до офіційного проведення природно-сільськогосподарського районування підзаконними актами виключно для здійснення нормативної грошової оцінки земель сумнівно зафіксовано окремі класифікації територіальних таксономічних одиниць, зокрема: перелік природних зон з приналежними до них адміністративними районами за регіонами України; перелік і шифри природно-сільськогосподарських районів у межах регіонів України; перелік природно-сільськогосподарських зон і гірських природно-сільськогосподарських областей у межах України. Доведено наявність методично-правових колізій у сучасному урядовому механізмі природно-сільськогосподарського районування як складової загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та загрози його реалізації.
природно-сільськогосподарськe районування земель, нормативно-методичне забезпечення районування, проблеми здійснення районування
Обґрунтовано теоретичні аспекти та методичні підходи до оцінювання сутнісного пізнання процесів екологізації просторового розвитку регіонів, враховуючи новий курс розумного і збалансованого зростання. Актуалізовано вагомість траєкторії сталого розвитку територіальних громад та інших таксономічних одиниць в умовах курсу держави та децентралізації процесів управління суспільними системами. Запропоновано методику оцінювання рівня розвитку територіальних громад в умовах інституціональних змін.
Розглянуто теоретичні основи державного регулювання доходів населення, враховуючи особливості сучасного соціально-економічного становища у зв’язку з необхідністю пошуку дієвих напрямів вирішення державою проблем високої диференціації доходів у суспільстві. Описано методи державного регулювання доходів населення. Проведено огляд основних інструментів державного регулювання доходів населення в контексті формування первинних і вторинних доходів для виявлення найбільш вагомих важелів впливу на процес їхнього формування. Визначено інструменти державного регулювання доходів населення, що істотно впливають як на процес формування, так і на процес перерозподілу доходів населення.
доходи населення, первинні та вторинні доходи населення, державне регулювання доходів населення, методи державного регулювання доходів населення, інструменти державного регулювання доходів населення
Висвітлено регіональні особливості використання бюджетних коштів на соціальний захист та визначено напрями підвищення ефективності їх використання. У результаті проведеного дослідження виявлено особливості регіональної диференціації як основних отримувачів соціальних допомог, пільг і послуг, так і нерівномірного розподілу використаних бюджетних ресурсів за регіонами, результати якого вказують на необхідність врахування регіональної специфіки при формування та реалізації соціальної політики. Встановлено, що одним з дієвих перспективних напрямів є заміна соціальних пільг більш адресними та соціально справедливими, що відповідатиме цілям соціального захисту – забезпечення матеріальної підтримки соціально незахищених осіб. Обґрунтовано необхідність упровадження проактивних заходів у сфері соціального захисту, спрямованих на реінтеграцію малозабезпечених осіб (отримувачів соціальної допомоги малозабезпеченим) до трудової діяльності, супроводження виплат субсидії з одночасною монетизацією та заходами, спрямованими на посилення економії енергоресурсів. Визначено потребу в нівелюванні розбіжностей завантаження та фінансування закладів надання соціальних послуг з урахуванням територіальних відмінностей контингенту отримувачів соціальних послуг. Виявлено ризики надання соціальних послуг територіальними громадами та визначено напрями підвищення ефективності фінансового забезпечення соціального захисту в умовах реформи адміністративно-територіального устрою та територіальної організації влади.
соціальний захист, соціальна пільга, соціальна допомога, соціальні послуги, регіон, бюджетні ресурси, фінанси
Визначено, що один з факторів збільшення доходів домогосподарств є трудова міграція. Зроблено відстеження динаміки основних показників української трудової міграції за кордон. Обґрунтовано зростаючу тенденцію щодо активізації міграційних потоків протягом останніх років. Проведена оцінка грошових переказів трудових мігрантів в Україну за джерелами формування і за каналами надходження. Розглянуто масштаби вітчизняної трудової міграції та обсяги міграційного капіталу. Окреслено та проаналізовано основні напрями використання грошових переказів трудових мігрантів домогосподарствами України. Зроблено акцент на фінансові та адміністративні важелі державної політики щодо грошових переказів. Досліджено напрями залучення переказів трудових мігрантів для розвитку країни. Доведено необхідність державного регулювання міграційних процесів у контексті надходження міграційного капіталу. Розглянуто зарубіжний досвід на прикладі країн Латинської Америки, Прибалтики та США щодо використання міграційного капіталу.
Визначено та обґрунтовано передумови й необхідність упровадження концепції цифрової трансформації регіонів України. Здійснено аналіз існуючої нормативно-законодавчої бази України стратегічного спрямування, який показав, що законодавче відображення питань, що мають відношення до цифрової економіки, вкрай поверхневе. Виявлено характерні ознаки «цифрової нерівності» як ключової проблеми формування цифрової економіки в регіонах України. Наголошено, що розбудова цифрової економіки актуалізує багато питань державної регіональної політики, які необхідно не лише чітко ставити, але й потрібно системно вирішувати. Охарактеризовано деякі «кращі практики» процесів цифровизації, аналіз яких показав, що деякі регіони починають активно включатися в процес формування і реалізації стратегічних рішень у сфері цифрової економіки, прагнучи забезпечити свої довгострокові конкурентні переваги на ринках нового виду технологій, товарів і послуг. Розроблено та обґрунтовано пропозиції щодо стратегічних пріоритетів посилення процесу цифровизації (цифрової трансформації) на регіональному рівні як складової сучасної державної регіональної політики.
У статті наведено класифікацію інструментів державної стимуляційної політики розвитку ринку біопалива, завданням якої є створення умов економічної, екологічної й соціальної зацікавленості учасників ринку біопалива на основі виконання передбачених вимог законодавства й запитів суспільства. Сформовано класифікацію інструментів державної стимуляційної політики щодо розвитку виробництва й споживання біопалива, виготовленого зі сталої біомаси, а саме нормативно-правові, економіко-правові (ринкові та фіскальні) та організаційно-інформаційні інструменти (кадрові та соціально-відповідальної взаємодії). Обґрунтовано, що нормативно-правові інструменти відіграють особливу роль, оскільки більшість з наведених складових запропонованої класифікації можливо реалізувати саме завдяки нормативно-правовому регулюванню. Запропоновано застосування інструментів соціально-відповідальної взаємодії, суть яких полягає у сукупності дій, які забезпечують соціально відповідальну поведінку держави, суб’єктів господарювання та споживачів біопалива для досягнення стратегічної мети щодо збільшення частки сталих видів біопалива в структурі ВДЕ й забезпечення енергетичної безпеки України.
ринок біопалива, біоенергетика, державна стимуляційна політика, інструменти державної стимуляційної політики, інструменти соціально-відповідальної взаємодії, зацікавлені сторони, енергетична безпека, стратегія
УКР 
ENG
УДК 330.3:330.15:342.35(477); JEL О13, Q21, Q28, Q32