Регіональна економіка -- 2019 рік, №1(91)

У науковій статті акцентовано увагу на результатах проходження першого етапу адміністративно-фінансової децентралізації в Україні, який тривав чотири роки. Обґрунтовано доцільність розгляду децентралізації як механізму досягнення передовсім активізації економічного зростання в державі за принципом «знизу – вверх» за рахунок ефективного використання власних соціально-економічних ресурсів громад. Визначено основні цілі реформи в розрізі рівнів публічного управління та мету політики у сфері децентралізації. Обґрунтовано можливі ризики негативного впливу фіскальної децентралізації на економічне зростання країни на основі визначення особливостей реалізації реформи в західних країнах. Проведено аналіз інституційного супроводу реформи децентралізації в Україні. Проаналізовано особливості дотримання етапів реалізації реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні. Зауважено дуалістичний підхід на концептуальному рівні до децентралізації в Україні. Обґрунтовано особливості формування ОТГ в Україні з позиції визначення кількості місцевих рад, які об’єдналися, та чисельності жителів, а також рівня фінансового забезпечення бюджетів таких адміністративно-територіальних формувань. Визначено основні проблеми формування та розвитку ОТГ в умовах завершення першого етапу реформування та можливі ризики, викликані такими проблемами. 

адміністративно-фінансова децентралізація, цілі реформи, законодавче забезпечення децентралізації, об’єднані територіальні громади, спроможність 

Досліджено умови, особливості та результати впливу адміністративно-фінансової децентралізації на зміну позиціонування міст у соціально-економічній системі Карпатського регіону. Зокрема, окреслено основні причини, які зумовили низьку активність міст регіону в процесі реалізації адміністративно-фінансової децентралізації у 2015-2017 рр. У результаті проведеного аналізу показників виконання місцевих бюджетів і окремих економічних показників міст і районів Карпатського регіону вдалося виявити характерні особливості позиціонування міст в економіці регіонів і районів за результатами адміністративно-фінансової децентралізації в 2015-2017 рр., а також оцінити їх загальний соціально-економічний стан і фінансову спроможність. Виокремлено потенційні загрози для просторового розвитку міст Карпатського регіону внаслідок переформатування адміністративно-територіального та бюджетного устрою, а також визначено можливі шляхи для їх ефективного врегулювання. 

адміністративно-фінансова децентралізація, об’єднані територіальні громади, міста обласного значення, позиціонування міст, фінансова спроможність 

У статті досліджено посилення внутрішньорегіональної диференціації розвитку територіальних громад України під впливом реформи децентралізації та адміністративно-територіальної реформи. Виділено види асиметрій розвитку територіальних громад, серед яких: організаційні, функціональні, соціальні, бюджетні, інституційні. Проведений аналіз організаційних асиметрій, що пов’язані з формуванням територіальних громад, дозволив виявити значні розриви за чисельністю та площею об’єднаних територіальних громад (ОТГ). Проаналізовано розподіл доходів ОТГ залежно від чисельності населення та з’ясовано, що з кожним наступним роком реформи децентралізації влади формувались територіальні громади з вищою фінансовою спроможністю. З’ясовано, що причинами низького рівня фінансової спроможності більшості створених ОТГ є відсутність у них достатнього економічного потенціалу для свого розвитку. Акцентовано увагу на необхідності нівелювання ризику посилення диференціації та розриву між ОТГ і територіями, що не пройшли процес об’єднання. Запропоновано заходи подолання внутрішньорегіональних диференціацій розвитку. 

диференціації розвитку, асиметрія, територіальна громада, фінансова спроможність, економічний потенціал, регіон 

Розкрито значення транскордонного співробітництва у соціально-економічному розвитку прикордонних регіонів та обґрунтовано потребу розроблення його стратегічних напрямів. Визначено, що стратегія транскордонного співробітництва має бути одним з розділів державної регіональної та політики прикордонних територіальних утворень, містити основні операційні й тематичні цілі, охоплювати механізм фінансування та характеристику інструментів його забезпечення. Запропоновано авторський підхід до визначення основних етапів процесу формування стратегії транскордонної співпраці на регіональному рівні, розкрито їх зміст, функціональні характеристики та основні засади реалізації. Відзначено, що в практиці формування стратегії транскордонного співробітництва пріоритетне місце займає процедура обґрунтування обсягів і джерел фінансового забезпечення й вибір інструментів фінансування. Акцентовано, що стратегія транскордонного співробітництва, незалежно від ієрархічності її формування, має чітко визначати загальні довгострокові пріоритети співпраці в межах їх конкретизації, часового й фінансового виміру, гнучкості та несуперечливості, а стратегічні цілі мають відображати основні європейські цінності та сприяти конвергенції регіонів країн по обидва боки кордонів, досягненню довгострокових пріоритетів, конкурентних переваг і реалізації тематичних цілей їх розвитку. 

стратегія транскордонного співробітництва, тематичні цілі, фінансове забезпечення, політика регіонального розвитку, суб’єкти та учасники транскордонної співпраці 

Безперспективним у сучасних умовах є підхід до розвитку туризму виключно на засадах використання культурних і природних ресурсів. Європейський досвід доводить, що важливо розглядати туризм не як сферу, що перебуває в тіні промислового сектору, а як невід’ємну складову регіональної інноваційної системи та елемент розвитку економіки знань у регіоні. Водночас smart-розвиток туризму полягає не лише в активному використанні новітніх інформаційно-комунікаційних технологій, а й управлінських інновацій, продукуванні інноваційних видів туристичних послуг, застосуванні технологій, пов’язаних з використанням робототехніки, інноваційної медичної апаратури, відновлюваної енергетики тощо. На основі проведеного дослідження детерміновано, що основними напрямами розвитку українсько-польського транскордонного туристичного ринку на засадах smart-спеціалізації можуть стати: створення цифрової платформи українсько-польського транскордонного туристичного ринку, проведення активної промоційної кампанії туристичних продуктів українсько-польського транскордонного туристичного ринку, розвиток велосипедного туризму та створення довгодистанційної міждержавної велосипедної траси, розширення ринку за рахунок збільшення кількості туристів у віці 55+ і створення туристичних продуктів для цієї вікової групи, розвиток сентиментального (ностальгічного) туризму. 

транскордонний туристичний ринок, smart-спеціалізація, туристичні продукти, стратегічні пріоритети розвитку 

Розкрито методичні підходи до аналізу розвитку сільських територій в Україні. Зазначено, що комплексний аналіз та оцінювання результатів розвитку сільських територій є невід’ємним етапом формування та реалізації стратегії диверсифікації розвитку сільських територій в Україні. Визначено базові методологічні принципи, на які потрібно спиратися під час аналізу та виявлення закономірностей розвитку сільських територій. Розглянуто методичні підходи до аналізу розвитку територій. Обґрунтовано, що визначення особливостей соціального, економічного та екологічного розвитку сільських територій дає можливість розробити дієві практичні рекомендації щодо диверсифікації розвитку окремої сільської об’єднаної територіальної громади. Розроблено методику аналізу розвитку сільських територій в Україні та виявлено етапи його здійснення: оцінювання розвитку сільських територій в Україні, діагностика розвитку сільських територій регіону, характеристика передумов диверсифікації розвитку сільських об’єднаних територіальних громад, моделювання та розроблення стратегічних напрямів диверсифікації розвитку сільських територій в умовах децентралізації, моніторинг змін у розвитку сільських територій та контроль за виконанням цілей диверсифікації розвитку сільських територій в умовах децентралізації. 

аналіз розвитку сільських територій, децентралізація, сільська об’єднана територіальна громада, диверсифікація розвитку сільських територій, якість життя сільських жителів 

Проаналізовано досвід реформування промислової політики країн-членів ЄС на шляху до сталого економічного розвитку. На основі проведеного аналізу окреслено пріоритетні сфери розвитку промисловості України: транспортне, аерокосмічне, енергетичне машинобудування, виробництво обладнання для альтернативної енергетики, зокрема нові матеріали й накопичувачі енергії; виробництво озброєння, військової і спеціальної техніки; інформаційно-комунікаційні технології. Розраховано таксономічний показник розвитку України, порівняно з Польщею та Німеччиною у 2007 р. і 2017 р., оцінено еталонну точку та відставання України від її показників. Виявлено, що забезпечення економічного зростання в Україні можливе лише за рахунок розвитку диверсифікованої та високотехнологічної промисловості, насамперед обробної. Деіндустріалізація, яка має місце в Україні останніми роками, гальмує вихід на траєкторію стабільного і тривалого зростання. 

економічне зростання, промислова політика, індустріалізація, деіндустріалізація, країни-члени ЄС, таксономічний показник розвитку 

Розглянуто теоретико-методологічні основи становлення та розвитку кластерів, які є новітнім та ефективним інструментом підвищення конкурентоспроможності національної економіки. Проаналізовано світовий досвід формування та ефективного функціонування кластерних утворень. Визначено переваги об’єднання підприємств у кластери і вплив останніх на розвиток трансферту технологій та інноваційно-інвестиційний розвиток країни та її регіонів в умовах глобальної конкуренції. Досліджено особливості розвитку кластеризації економіки та її новітніх форм. Обґрунтовано доцільність використання механізму кластеризації в Україні на основі досвіду високорозвинених країн світу. Проведено аналіз кластерної політики в країнах-членах ЄС, визначено її особливості та основні тенденції у сучасних умовах. Обґрунтовано доцільність створення і кластерних утворень в Україні як важливого чинника забезпечення інноваційних конкурентних переваг національної економіки в умовах глобального розвитку. Проаналізовано сучасний стан, виявлено проблеми розвитку інноваційно-технологічних кластерів в Україні. Запропоновано напрями вдосконалення державної політики стимулювання створення і функціонування інноваційно-технологічних кластерів в Україні та залучення до їх мережі підприємств, науково-дослідних організацій, університетів і фінансових структур. Розроблено рекомендації щодо впровадження кластерних стратегій в економіці України. 

кластери, кластерізація економіки, конкурентні переваги, європейський інноваційний простір 

Розкрито сутність сучасної ролі регіонів у контексті регіональної політики та визначено концептуальні засади нової регіональної політики країн-членів Європейського Союзу (ЄС). Акцентовано увагу на зростаючій ролі в процесі управління регіональним розвитком локальних акторів і децентралізації публічної влади. Обґрунтовано положення про важливість функцій центрального уряду і національних інститутів, які виконуються у межах багаторівневого управління. Виявлено й охарактеризовано тенденції формування та реалізації нової регіональної політики ЄС. На основі аналізу європейського досвіду визначено уроки для державної регіональної політики України. Розроблено адресні пропозиції органам державної влади щодо формування та реалізації стратегії регіонального розвитку в умовах децентралізації публічної влади та здійснення євроінтеграційних процесів. 

регіони, нова регіональна політика, тенденції, децентралізація, стратегії регіонального розвитку