Регіональна економіка -- 2019 рік, №2(92)

Здійснено аналіз наукових підходів до трактування дефініції «цифрова економіка». Обґрунтовано визначення поняття «цифрова економіка» як економіки, що заснована на домінуючому застосуванні цифрових технологій та забезпечує інклюзивний соціально-економічний розвиток і зростання. Розкрито специфіку, протиріччя та проблеми переходу державної політики в сфері інформатизації до інтенсивного розвитку цифрової економіки. Встановлено, що здійснення Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018–2020 роки, а також Плану заходів щодо її реалізації перебувають в стані стагнації. Доведено, що питання розвитку цифрової економіки та суспільства України досі належним чином не трансформовано у відповідні обов’язкові функції, завдання та повноваження центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Обґрунтовано, що пріоритетним об’єктом та самодостатнім суб’єктом розвитку цифрової економіки та суспільства в Україні необхідно визначити сучасне місто. Міста України доцільно розглядати як локальні центри потенційних динамічних зрушень в соціально-економічному середовищі регіону та розгортання процесів економічного зростання на засадах цифрового розвитку. Висвітлено перспективи реалізації концепції «старт-сіті» в контексті сучасної політики цифрового розвитку. Аргументовано, що детермінантою результативності політики цифрового розвитку в адміністративно-територіальних одиницях України є адекватність системного законодавчого врегулювання інституційно-правового механізму її реалізації нормами Інформаційного та Цифрового кодексів України, Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року. Запропоновано: виокремлення розвитку цифрової економіки та суспільства в Україні в числі пріоритетів Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року; стале забезпечення пріоритетності форсорваної трансформації соціально-економічного середовища міст при схвалення стратегічних планів, програм, заходів, що розроблятимуться у рамках державної регіональної політики. 

цифрова економіка, місто, розвиток, трансформація, соціально-економічне середовище 

Обґрунтовано потребу врахування принципів інклюзивного розвитку під час формування та реалізації державної регіональної політики. Розглянуто найбільш поширені в Україні та у світі напрями досліджень питань інклюзивного розвитку, серед яких узагальнення теоретико-методологічних засад інклюзивного розвитку та обґрунтування національної державної політики інклюзивного зростання. Доведено, що диверсифікація регіональної економіки має значний потенціал для реалізації цілей інклюзивного розвитку. Здійснено аналіз нормативно-правових засад у сфері державного регіонального управління для оцінки перспектив диверсифікації економіки регіонів України. Встановлено недостатню орієнтованість державної регіональної політики на подолання моноекономічного укладу регіонів України та забезпечення на цій підставі інклюзивного розвитку регіонів. Надано пропозиції з удосконалення державної політики регіонального розвитку на засадах впровадження принципів інклюзивного розвитку з використанням потенціалу територіальної соціально-економічної інтеграції та диверсифікації економіки регіонів. 

регіон, інклюзивний розвиток, диверсифікація, Державна стратегія регіонального розвитку 

Проаналізовано динаміку формування об’єднаних територіальних громад. З’ясовано, що вона значною мірою обумовлена тим, що законодавчо передбачено лише добровільне об’єднання, що у подальшому уповільнить процес і спричинить певні проблеми. Обґрунтовано положення про те, що важливим шляхом підвищення ефективності місцевого самоврядування та формування спроможності територіальних громад є максимальне залучення інституцій громадянського суспільства, представників бізнесу до співробітництва на партнерських засадах. Встановлено, що значна розбіжність результативності об’єднаних територіальних громад обумовлена їх стартовими умовами та рівнем наявного менеджменту. Доведено, що досягнення об’єднаними територіальними громадами фінансової спроможності буде можливе шляхом наповнення місцевих бюджетів доходами від єдиного податку, акцизу на пальне, плати за землю та іншими власними доходами, а не лише через ПДФО. Визначено пріоритетні напрями діяльності органів місцевого самоврядування щодо посилення фінансової стійкості та самостійності місцевих бюджетів. Визначено роль прогнозування змін у структурі населення територій у плануванні їх просторового розвитку для забезпечення сталого, збалансованого розвитку об’єднаних територіальних громад. 

децентралізація, інститути громадянського суспільства, об’єднані територіальні громади, прогнозування змін у структурі населення територій, спроможність місцевого самоврядування 

Викладено результати досліджень проблем співробітництва територіальних громад у регіонах України в контексті активізації процесів інклюзивного розвитку. Подано авторське концептуальне бачення теоретичного базису вивчення інклюзивності розвитку територіальних громад, проаналізовано процеси укладання угод про співробітництво громад у регіонах України з моменту його початку до сьогодні, виокремлено проблеми та виклики розвитку міжмуніципального співробітництва об’єднаних територіальних громад (ОТГ) регіонів а також виявлено причини виникнення проблем і перешкод, і на цій основі сформульовано і обґрунтовано рекомендації з підвищення ефективності розвитку міжмуніципальної співпраці на базовому рівні. 

об’єднані територіальні громади, міжмуніципальне співробітництво, співробітництво територіальних громад, інклюзивність, ексклюзивність, соціальна ексклюзія, економічна ексклюзія, інклюзивний розвиток, ексклюзивний розвиток, економічні інструменти, регіон, Україна 

Проведене аналітичне дослідження формування ОТГ областей Карпатського регіону (Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Чернівецької областей). Виявлено особливість об’єднаних громад у регіоні – наявність у складі ОТГ населених пунктів, віднесених Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» до гірських, а також існування прикордонних громад. Проаналізовано відповідність сформованих ОТГ регіону критеріям спроможних територіальних громад (чисельність населення, питома вага базової дотації, витрати на утримання управлінського апарату), визначених Міністерством регіонального розвитку, житлово-комунального господарства та будівництва, та здійснено порівняння цих показників з середніми показниками по ОТГ України. Зроблено відповідні висновки. Акцентовано на впливі рівня соціально-економічного розвитку регіону на особливості формування внутрішнього потенціалу ОТГ. Виявлено залежність надходжень до бюджетів ОТГ від рівня їх економічного розвитку та розташування на території підприємницьких структур; обґрунтовано відсутність залежності між обсягом власних доходів на одну особу в ОТГ і чисельністю її жителів на основі проведеного ранжування. Проведено дослідження рівня соціально-економічного становища міських і сільських об’єднаних громад, виявлено суттєво нижчі показники дохідності бюджетів сільських територіальних громад на одну особу від міських ОТГ, що є результатом порівняно високого рівня розвитку міст і їх позиціонування як центрів економічного зростання. 

Визначено ключові ризики і проблеми у сфері децентралізації та формування об’єднаних територіальних громад в Україні у контексті забезпечення прозорого і відповідального управління комунальними підприємствами з боку органів місцевого самоврядування. Розглянуто механізми забезпечення підвищення ефективності управління комунальним господарством громади та запровадження нових стандартів прозорості і підзвітності комунальних підприємств. Аналіз норм національного законодавства дав змогу дійти висновку, що в Україні було створено законодавчі передумови для прозорості та підзвітності комунальних унітарних підприємств населенню територіальних громад. Однак зміни, які було внесено в законодавство у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності, а також оновлення Закону про аудиторську діяльність у зв’язку з імплементацією Угоди про асоціацію України з Європейським Союзом у вітчизняну практику посилюють вимоги до оприлюднення інформації про діяльність комунальних підприємств, визнаючи їх підприємствами, що становлять суспільний інтерес, та/або такими, що належать до суб’єктів природної монополії на загальнодержавному ринку. Задля зміцнення нагляду за такими підприємствами у системі управління ними мають бути створені колегіальні органи управління комунальними підприємствами – наглядові ради. У статті надано пропозиції для органів місцевого самоврядування щодо порядку створення наглядових рад на вітчизняних комунальних підприємствах України, забезпечення умов доступу до інформації про фінансові та економічні показники діяльності цих підприємств і забезпечення достовірності їх річної фінансової звітності шляхом проведення обов’язкового аудиту. 

органи місцевого самоврядування, комунальні підприємства, наглядова рада, аудит 

Здійснено аналіз наукових підходів до трактування дефініції «цифрова економіка». Обґрунтовано визначення поняття «цифрова економіка» як економіки, що заснована на домінуючому застосуванні цифрових технологій та забезпечує інклюзивний соціально-економічний розвиток і зростання. Розкрито специфіку, протиріччя та проблеми переходу державної політики в сфері інформатизації до інтенсивного розвитку цифрової економіки. Встановлено, що здійснення Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018–2020 роки, а також Плану заходів щодо її реалізації перебувають в стані стагнації. Доведено, що питання розвитку цифрової економіки та суспільства України досі належним чином не трансформовано у відповідні обов’язкові функції, завдання та повноваження центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Обґрунтовано, що пріоритетним об’єктом та самодостатнім суб’єктом розвитку цифрової економіки та суспільства в Україні необхідно визначити сучасне місто. Міста України доцільно розглядати як локальні центри потенційних динамічних зрушень в соціально-економічному середовищі регіону та розгортання процесів економічного зростання на засадах цифрового розвитку. Висвітлено перспективи реалізації концепції «старт-сіті» в контексті сучасної політики цифрового розвитку. Аргументовано, що детермінантою результативності політики цифрового розвитку в адміністративно-територіальних одиницях України є адекватність системного законодавчого врегулювання інституційно-правового механізму її реалізації нормами Інформаційного та Цифрового кодексів України, Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року. Запропоновано: виокремлення розвитку цифрової економіки та суспільства в Україні в числі пріоритетів Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року; стале забезпечення пріоритетності форсорваної трансформації соціально-економічного середовища міст при схвалення стратегічних планів, програм, заходів, що розроблятимуться у рамках державної регіональної політики. 

цифрова економіка, місто, розвиток, трансформація, соціально-економічне середовище 

У статті розглянуто проблеми функціонування інституціональної інфраструктури підтримки соціальних інновацій як однієї з базових передумов розвитку інноваційної діяльності в соціальній складовій з позиції сталого (збалансованого) розвитку. Встановлено пріоритети розвитку соціальних інновацій крізь призму інституціональної інфраструктури інноваційної діяльності на регіональному рівні. Висвітлено основні етапи впровадження соціальних ініціатив «зверху-вниз» у соціально-економічній системі регіону. Зазначено, що генерування, продукування та поширення соціальних інновацій у регіонах можливо інтенсифікувати завдяки створенню науково-освітніх і науково-дослідних центрів з відповідною державною підтримкою, а також упровадженню регіональних інструментів пільгового кредитування соціально орієнтованих підприємств, технопарків, технополісів, інноваційних бізнес-інкубаторів і бізнес-акселераторів. 

інноваційна діяльність, соціальні інновації, сталий розвиток, збалансований розвиток, інституціональна інфраструктура 

Невід’ємною складовою впровадження будь-якої реформи є виникнення ризиків негативного впливу її на ту чи іншу сферу розвитку регіону. Не є винятком реформа децентралізації в Україні, в умовах проведення якої найбільш імовірним є виникнення негативних явищ у прикордонних регіонах, яких можна було б запобігти, попередньо виявивши їх. У науковій статті основний акцент автори зробили на аналізі низки викликів розвитку прикордонних регіонів у контексті здійснення реформи децентралізації. На основі експертного опитування представників 15 об’єднаних територіальних громад (ОТГ) обґрунтовано можливість виникнення таких ризиків децентралізації у прикордонних регіонах, як: нецільове використання коштів місцевого бюджету; поява значних дисбалансів між делегованими новими повноваженнями та доступними фінансовими ресурсами громади; посилення нерівномірності розвитку територій у межах громади; посилення нерівномірності розвитку громад у межах країни; погіршення доступності та якості надання освітніх і медичних послуг; погіршення якості місцевого управління; зменшення впливу держави на управління процесами розвитку на місцях; радикалізація політичних об’єднань, що представляють інтереси етнічних меншин у місцях їх компактного проживання; подальший економічний занепад території громад тощо. 

виклики розвитку прикордонних регіонів, ризики децентралізації, реформа децентралізації, прикордонні регіони, регіональна політика, об’єднані територіальні громади 

Здійснено узагальнення об’єктної оцінки розвитку зеленого туризму в системі його комплексного аналізу. Об’єктна оцінка охоплює економічний, соціальний і культурний зрізи аналізу та передбачає врахування впливу глобальних і національних тенденцій розвитку туризму. Проведено аналіз глобальних трендів розвитку туризму, що формують загальні тенденції на ринку туристичних послуг. Проаналізовано стан туристичної галузі в Україні з погляду можливостей розвитку зеленого туризму з акцентом на внутрішні туристичні потоки. Виявлено регіональні особливості розвитку туризму в Україні з перспективою регіоналізації регулювання галузі та цільової підтримки зеленого туризму. 

зелений туризм, внутрішній туризм, ринок туристичних послуг, передумови розвитку, об’єктна оцінка