Досліджено законодавчі передумови та сучасний стан формування об’єднаних територіальних громад (ОТГ) на базі міст обласного значення (МОЗ). Оцінено переваги від приєднання до МОЗ прилеглих сільських (селищних) громад, які знаходяться у фінансовій, просторовій та інституційній площинах. Проаналізовано динаміку демографічних і територіальних показників МОЗ до та після приєднання. Здійснено оцінювання бюджетних показників новостворених ОТГ на базі міст обласного значення та їх порівняння в межах груп ОТГ, виділених за чисельністю населення, аналогічно до класифікації міст. Установлено, що основним додатковим ресурсом, отриманим від приєднання до МОЗ для сільської громади, є фінансовий, а для міста – просторовий. Значне прирощення площі сприяє активізації підприємницького та інвестиційного потенціалу міст, покращенню просторового планування в перспективі, яке повинно забезпечити постіндустріальне агломерування, зміцнення просторової згуртованості населення тощо.
міста обласного значення, ОТГ, децентралізація, міжмуніципальне співробітництво, агломерація
Досліджуються особливості структурних трансформацій в економіці великих міст в умовах глобалізації. Першочергова увага приділяється виявленню пріоритетних напрямів і механізмів впливу глобальних економічних змін на еволюційні зрушення у господарській структурі великих міст. Акцентується увага на визначальній ролі великих міст в економічному розвитку сучасних держав. Це супроводжується постійним зростанням частки міського населення та зосередженням у містах дедалі більш вагомого економічного потенціалу. Водночас у світі постійно зростає кількість мегаполісів і глобальних міст. Їхньою основною перевагою є високий рівень концентрації виробничих потужностей і капіталу, а також значний людський потенціал, що дає поштовх інноваційному розвитку різних секторів міської економіки, передусім енергетики, галузі інформаційних технологій, транспорту, побутових послуг і дозвілля, банківської сфери тощо. Встановлено, що основними проблемами, з якими стикаються великі міста в епоху глобалізації, є:зниження якості соціального капіталу, посилення безпекових викликів, зростання ризиків виникнення техногенних катастроф, погіршення якості довкілля та екологічної ситуації загалом, зростання рівня навантаження на інженерну й соціальну інфраструктуру, необхідність налагодження безперебійного постачання достатнім обсягом питної води та продовольчих ресурсів. Доведено, що пріоритетними напрямами розвитку економіки великих міст у добу глобалізації є підвищення рівня мобільності населення, покращення якості його життя та забезпечення високих стандартів побутового комфорту городян, формування інноваційних інформаційно-комунікаційних мереж, налагодження якісного планування міського простору, вирішення екологічних проблем, зокрема шляхом впровадження відновлюваної енергетики та надання пріоритетності збереженню довкілля. Сформульовано пропозиції щодо першочергових заходів адаптації великих міст України до сучасних вимог глобалізації, враховуючи досвід найбільш розвинених держав світу. Зокрема, наголошено на необхідності збільшення обсягів інвестицій у розвиток інформаційних технологій та активізацію роботи з діджиталізації міського простору шляхом вивільнення частини бюджетних ресурсів, які сьогодні використовуються недостатньо ефективно та спрямовуються переважно на задоволення соціальних потреб міського населення.
структурні трансформації, великі міста, економічна глобалізація, міський простір, цифрові технології
Проаналізовано особливості та виокремлено основні проблеми інфраструктурного забезпечення розвитку прикордонних територій, що стримують нарощення їхнього транзитного потенціалу та зумовлюють значні економічні втрати. Окрім того, основна увага зосереджена на аналізі низки законодавчих, нормативно-правових, стратегічних і програмних документів підтримки розвитку прикордонної інфраструктури. Проаналізовано законодавчі акти, що регламентують діяльність у сфері транскордонного співробітництва, просторового розвитку й територіального планування, діяльності транспорту та функціонування транспортних мереж, а також нормативно-правові акти, які стосуються діяльності державної прикордонної служби та облаштування пунктів пропуску тощо. Окрім того, проаналізовано також і концепції, стратегічні та програмні документи на національному й регіональному рівні. Виокремлено проблемні та дискусійні аспекти в них і розроблено пропозиції щодо внесення конкретних змін і доповнень до них. Зазначено, що розбудова прикордонної інфраструктури відповідно до європейських правових норм і стандартів сприятиме збільшенню пропускної спроможності державного кордону, створенню на митних постах більшої кількості автомобільних смух, зменшенню черг при перетині кордону, створенню транспортних коридорів із сучасним оснащенням, будівництву нових і реконструкції під’їзних доріг до державних кордонів.
Обґрунтовано роль і значення середовища освітньої міграції в активізації міграційних переміщень населення. Визначено його головні складові, окреслено їхні особливості. Запропоновано індикатори (показники) та визначено умови формування середовища освітньої міграції населення. Оцінено рівень сформованості середовища освітньої міграції в областях Карпатського регіону. Доведено, що «свобода руху знань» мотивує студентську молодь, викладачів і дослідників поєднувати освітню та дослідницьку діяльність з майбутнім працевлаштуванням за кордоном. Представлено процеси освітньої міграції у формі здобуття транскордонної освіти та академічної мобільності. Визначено поняття середовища освітньої міграції та охарактеризовано п’ять основних компонент його формування. Наведено перелік показників, які розробляє українська статистика, для кількісного представлення кожної складової середовища освітньої міграції. На основі методу багатовимірного (кластерного) аналізу розраховано регіональний індекс формування середовища освітньої міграції. Використання цього методу дає можливість перейти від оцінки середовища освітньої міграції за 28 показниками до побудови одного синтетичного показника. Отримані результати інтерпретовані за укрупненими групами показників та інтегральним показником. Застосування методичного підходу дозволяє бачити місце регіону за важливими параметрами розвитку середовища освітньої міграції населення, оцінити привабливість, можливості та загрози формування цього середовища в регіональному вимірі.
Узагальнено засадничі передумови для розвитку малого підприємництва у гірських районах і ступінь їхньої диференціації з іншими територіями Карпатського регіону України. Охарактеризовано головні перешкоди для розвитку малого підприємництва у гірських районах України, які в міру їх збереження пришвидшують міграційну активність населення. На базі результатів соціологічних опитувань ідентифіковані причини, що призвели до погіршення функціональних характеристик розвитку малого підприємництва у Карпатському регіоні України, та виділені недоліки державної міграційної політики в гірських районах. З огляду на визначені проблеми та перешкоди сформовані цільові орієнтири державної політики розвитку малого підприємництва у гірських районах України, досягнення яких сприятиме розвитку малого бізнесу, збільшенню зайнятості та стабілізації міграційної ситуації. Визначено структуру перспективних напрямів розвитку та підвищення ефективності функціонування малого підприємництва в гірських районах Карпатського регіону України. Розроблені заходи для підтримки та створення сприятливого середовища для розвитку малого підприємництва як провідного чинника збереження демовідтворювального потенціалу та усунення диспропорцій соціально-економічного розвитку гірських районів Карпатського регіону України.
мале підприємництво, міграція населення, гірські райони, державна міграційна політика, розвиток малого бізнесу
Досліджено особливості формування освітньої політики на рівні об’єднаних територіальних громад. Зазначено, що децентралізація повноважень дає можливість органам місцевого самоврядування самостійно формувати політику розвитку системи освіти на своїй території. Визначено основні завдання розвитку сфери освіти, які постають перед органами влади в ОТГ. Окреслено проблеми, з якими стикнулися органи місцевого самоврядування під час реалізації своїх функцій. Виокремлено основні блоки у розвитку системи освіти органами місцевого самоврядування, серед яких обов’язковий та додатковий. Показано, що громади Карпатського регіону ще не готові до ефективного розвитку системи освіти. Виділено кілька груп об’єднаних територіальних громад за станом формування локальної освітньої політики. Визначено, що в об’єднаних територіальних громадах процес формування планів розвитку освіти відбувається після або паралельно із напрацюванням стратегії розвитку громади. Проаналізовано основні блоки показників, над удосконаленням яких планують працювати органи місцевого самоврядування для удосконалення функціонування системи освіти. Виокремлено проблеми, над якими працюватимуть у громадах для підвищення якості освіти. Визначено проблеми та ризики, з якими стикаються органи місцевого самоврядування під час реалізації наданих їм повноважень у сфері освіти.
органи місцевого самоврядування, децентралізація, об’єднані територіальні громади, стратегія, план розвитку освіти
Досліджено різноманітні типи розвитку сільських територій для обґрунтування концептуальних підходів його забезпечення в умовах реалізації реформи децентралізації. Виокремлено сталий, стійкий, зрівноважений, аграрний, соціально-економічний, сільськогосподарський, інтегрований, комплексний, перспективний типи розвитку сільських територій. Розкрито сутність понять «розвиток сільських територій» та «сільський розвиток» та запропоновано їх застосування як тотожних. Запропоновано розвиток сільських територій розглядати як соціо-еколого-економічний процес розширеного відтворення розвитку сільських територій, що забезпечує гармонійне зростання економічної, соціальної, демографічної, етнічної та екологічної сфер. Визначено, що поняття «стійкий», «зрівноважений», «збалансований» у науковій літературі розкрито у межах дослідження пріоритетів сталого розвитку сільських територій. Вважаємо, що комплексний розвиток сільських територій пов’язаний з децентралізацією та створенням об’єднаних територіальних громад, які розпоряджаються наявними природними, економічними, соціальними та фінансовими ресурсами. Визначено, що узагальнюючим критерієм, який характеризує розвиток сільських територій, є якість життя сільських жителів. На основі вивчення досвіду Європейського Союзу проаналізовано ймовірні шляхи розвитку сільських територій, при цьому обґрунтовано необхідність застосування інтегрованого підходу, тобто ідентифікацію розвитку сільських територій як диверсифікованого, пропорційного, комплексного тощо.
розвиток сільських територій, децентралізація, типологія розвитку сільських територій, сталий розвиток сільських територій, якість життя сільських жителів
Акцентовано увагу на загрозливих масштабах проблем у сфері поводження з відходами, прямо пропорційній залежності між динамікою соціально-економічного розвитку та накопиченням відходів, що вимагає формування адекватної системи управління відходами на основі територіально-збалансованого підходу. Наголошується на важливості оцінювання впливу факторів, що спричинюють кількісні та якісні параметри генерування / утилізації відходів, які з позицій їхньої керованості формують передумови територіальної збалансованості систем управління відходами. Обґрунтовано організаційно-економічні фактори, які визначають обсяги та структуру утворення / утилізації відходів, до яких передусім відносимо макроекономічну ситуацію в країні, економічну активність підприємств, логістику відходів, економічні, екологічні важелі та обмеження виробництва. Виокремлено групу інноваційно-технологічних факторів, які впливають на формування територіально-збалансованих систем управління відходами, зокрема техніко-технологічний рівень виробництва (використання мало – та безвідходних технологій) та утилізаційних потужностей, інвестиційну діяльність і доступ до кредитних ресурсів. Наголошується на ефектоутворювальній ролі соціально-правової групи факторів, до яких відносимо рівень екологічної свідомості генераторів відходів, відповідальність за порушення технологічних стандартів, здатність організувати сортування побутових відходів, державні пріоритети реалізації політики поводження з відходами, юридичну відповідальність за несанкціоноване поводження з відходами.
територіально-збалансована система управління відходами, генерування відходів, утилізація відходів, регіон, баланс, фактори, організаційно-економічні фактори, інноваційно-технологічні фактори, соціально-правові фактори
Визначено тенденції та проблеми фінансового забезпечення розвитку Запорізької області в умовах реформи бюджетної децентралізації. Констатовано, що позитивними тенденціями стали: зростання надходжень доходів місцевих бюджетів області; зниження трансфертної залежності області від державного бюджету; формування об’єднаних територіальних громад з високим рівнем податкоспроможності. Негативними тенденціями розвитку визначено: посилення диференціації фінансового забезпечення розвитку обласного центру та інших адміністративно-територіальних одиниць області, зниження темпів зростання доходів бюджету розвитку. Проведено порівняльний аналіз бюджетного забезпечення розвитку Запорізької області та інших областей Центрального регіону. Результати аналізу регіональних цільових програм області дозволили констатувати домінування соціальної складової над розвитковою та низький рівень виконання низки програм.
Розглядається склад учасників моніторингу податкових потоків і ефективність податкового контролю (контрольно-перевірочної роботи) в частині донарахувань податкових платежів. Обґрунтовано доцільність використання понять податкових і неподаткових потоків для поглиблення й можливого у подальших дослідженнях математичного опису тенденцій змін у надходженнях відповідних доходів до бюджету. Досліджено складові моніторингу адміністрування податків, зборів, платежів. Наведено дані основних показників контрольно-перевірочної роботи в областях Західного регіону України за 2014-2018 рр. Важливими надходженнями до зведеного бюджету України є донарахування, які є наслідком ліквідації порушень податкового законодавства України. Дослідження показує нерівномірність отримання цього фінансового (грошового) потоку. Виявлено, що у західних областях України кількість документальних перевірок у 2018 р. знизилась майже на 50% порівняно з 2014 р., а розмір додатково нарахованих грошових зобов’язань у 2018 р. зріс на третину (33,8%). Подібна ситуація є характерною для економіки України. Це можна вважати свідченням покращання якості податкової діяльності у зазначених регіонах.
податковий контроль, ефективність, контрольно-перевірочні заходи, ДФС України, платники податків, податкові й неподаткові (фінансові) потоки
Розкрито значення бюджетної безпеки регіонів як складової їхньої фінансової самодостатності в умовах децентралізації державного управління. Визначено зміст дефініції «бюджетна безпека регіону» з позицій збалансованості місцевих бюджетів за доходами й видатками, оцінювання ризиків і загроз, достатності фінансового забезпечення для виконання органами місцевого самоврядування покладених на них функцій та повноважень. Запропоновано авторський підхід до рейтингування регіонів України на основі ключових показників, які дозволяють визначити рівень бюджетної безпеки територіальних утворень. До основних методологічних засад рейтингування регіонів віднесено: вибір та оцінювання абсолютних показників, аналіз відносних коефіцієнтів, вибір інтегральних показників і формування рейтингових оцінок. Результати аналізу бюджетної безпеки регіонів засвідчили суттєві диспропорції у формуванні місцевих бюджетів щодо надходжень й офіційних трансфертів з держбюджету та їх суттєву бюджетну диференціацію. Наголошено на нерівномірності у розмірах трансфертів у загальних доходах місцевих бюджетів й суттєвій залежності територіальних громад від державного фінансування. Здійснено групування регіонів України за рівнем бюджетної безпеки з виокремленням критично низького, низького, достатнього й високого рівнів.
бюджетна безпека регіону, децентралізація, рейтингування, рівень безпеки, місцеві бюджети
Установлено, що сучасна економіка України характеризується втратою певної частки промислового й ресурсного потенціалу, відтоком інвестиційного капіталу, що обумовлює потребу у вирішенні низки стратегічних національних проблем, пов’язаних з неефективністю та інертністю державних владних інститутів і органів місцевого самоврядування у забезпечені сталого розвитку національної економіки. Обґрунтовано положення про те, що в сучасних умовах функціонування економічної системи України без ефективної інвестиційної політики неможливо досягти економічного зростання. Ефективна національна інвестиційна політика дозволяє країнам, що розвиваються, уникнути економічної й технологічної залежності, забезпечує вирішення ключових завдань сталого розвитку окремих регіонів та країни загалом, зростання їхнього економічного потенціалу, підвищення життєвого рівня населення. Сучасні трансформаційні процеси та світові тенденції економічного розвитку висувають нові вимоги до формування політики регулювання інвестиційним процесом в Україні. Визначено, що особливістю сучасної національної інвестиційної політики України є те, що вона формується й реалізується в умовах реформування системи державного управління.
інвестиції, політика, розвиток, регіон, управління, місцеве самоврядування
Проведено огляд методик аналізу інвестиційного потенціалу регіону. Структуровано вітчизняні та зарубіжні методики з поділом на методики експертної оцінки; методики, що ґрунтуються на статистичній інформації; комбіновані методики (експертно-статистичні). Розглянуто методику С. Г. Сєрікова та О. А. Цепелєва, згідно з якою проаналізовано інвестиційний потенціал домогосподарств чотирьох областей Карпатського регіону за період 2010-2017 рр. Графічно представлено різницю доходів і витрат домогосподарств у розрізі областей Карпатського регіону. Проаналізовано динаміку приросту фінансових активів цих домогосподарств. Розраховано інвестиційний потенціал домогосподарств у розрізі областей і проаналізовано їхню здатність до участі в інвестиційних процесах. Виявлено можливі причини існуючого стану інвестиційного потенціалу домогосподарств.
інвестиційний потенціал регіону, рейтингування, інвестиційний клімат, бізнес-середовище, інвестиційна привабливість, фінансові активи, домогосподарства, сталий розвиток, інвестиційна політика, інвестиційні процеси
Розглянуто тенденції в інвестиційному секторі Центрального регіону України, які формуються під впливом реалізації адміністративно-фінансової децентралізації в Україні. Запропоновано методику оцінювання впливу адміністративно-фінансової децентралізації на інвестиційні процеси в регіоні на основі розрахунку показників співвідношення: а) темпів зростання капітальних інвестицій та прямих іноземних інвестицій до власних доходів; б) темпів росту видатків на соціально-економічний розвиток (зокрема, охорону здоров’я, освіту, благоустрій населених пунктів, житлово-комунальне господарство, ремонт та утримання автомобільних доріг та ін.) до власних доходів місцевих бюджетів. Авторську методику апробовано на прикладі міст обласного значення та районів Центрального регіону України. Встановлено, що: 1) найбільш ефективною у 2016-2018 рр. була політика здійснення капітальних інвестицій у Черкаській області, найменш ефективною – у Кіровоградській області; 2) зростання фінансового потенціалу міст обласного значення та районів досліджуваного регіону не спричинило значного стимулюючого впливу на залучення іноземних інвестицій; 3) переорієнтація власного ресурсу органів місцевого самоврядування на видатки капітального характеру для розвитку соціальної, транспортної, комунальної інфраструктури відбувається вкрай повільно.
адміністративно-фінансова децентралізація, ефективність інвестицій, регіональна економіка, просторовий розвиток, міста обласного значення, об’єднані територіальні громади, Центральний регіон України
Економіка та управління національним господарством
Проведено оцінювання обсягів ресурсного забезпечення деревообробних виробництв України й країн-членів Європейського Союзу, зокрема порівняно зі ступенем лісистості їхніх територій. Проаналізовано динаміку заготівлі деревини в Україні та виявлено основні тенденції у змінах її структури за видами деревини (ділової та паливної). Побудовано структуру заготівлі ліквідної деревини в Україні у 2010 р. і 2018 р. у розрізі регіонів. Визначено спеціалізацію областей за видами заготівлі ліквідної деревини. Досліджено залежність між структурою заготівлі деревини та площею загибелі деревостанів, а також між темпами заготівлі деревини й рівнем відтворюваності лісів.
УКР 
ENG
УДК 334.012.74:352:911.372.32; JEL H72, О18, R51