Сформовано методологічний підхід до розроблення концептуальних засад зі стратегічного регулювання диспропорцій соціально-економічного розвитку регіонів. Показано, що важливість проведення структурних перетворень у межах України на основі використання внутрішнього потенціалу регіональних економік обумовлює потребу в регулюванні системних характеристик розвитку регіонів, однією з яких є диспропорція соціально-економічного розвитку регіонів. Визначено цілі стратегічного регулювання диспропорцій на основі використання позитивних характеристик таких диспропорцій. Сформовано концепцію стратегічного регулювання диспропорцій розвитку регіонів, що ґрунтується на поступовій зміні парадигми подолання диспропорцій парадигмою їх ефективного використання. Запропоновано методологічний синергетично-діяльнісний підхід до розроблення концептуальних засад щодо стратегічного регулювання диспропорцій. Він ґрунтується на поєднанні використання синергетичного підходу до оцінювання та систематизації диспропорцій та упорядкування діяльності інституцій, які формують політику регулювання диспропорцій. Розроблена концепція стратегічного регулювання диспропорцій розвитку регіонів є базою формування узгодженої системи принципів, методів і функцій для подальшого оцінювання, інтерпретації та моделювання динаміки диспропорцій соціально-економічного розвитку регіонів. Отримані результати можуть бути використані місцевою владою під час розроблення стратегій розвитку регіонів.
регіон, диспропорції розвитку регіонів, інвестиційні ресурси, місцевий бюджет, стратегія регіонального розвитку, концепція регулювання диспропорцій розвитку регіонів
У контексті завершення процесу децентралізації влади та фінансів в Україні, реформи місцевого самоврядування, адміністративно-територіальної реформи створено умови для удосконалення нових підходів в управлінні територіальними громадами, зокрема на засадах переваг територіального маркетингу, посилення ролі маркетингових інструментів для розвитку громад, підвищення їхньої конкурентоспроможності та привабливості. На цій основі досліджено потребу в застосуванні маркетингового підходу до формування основ управління територіями, використовуючи комплекс маркетингу (товар, ціна, просування, розподіл) і доповнюючи його особливостями якісних і кількісних характеристик, притаманних територіальним громадам у сучасних умовах. Запропоновано та обґрунтовано концептуальну схему управління громадами на засадах територіального маркетингу з використанням загальновідомих елементів комплексного управління: аналіз, планування, організація, мотивація, контроль.
Визначено, що розвиток територій залежить від вибору стратегії, тактики та інструментів реалізації регіональної політики держави. А тому на сучасному етапі глобальних трансформацій їх доцільно перманентно вдосконалювати, оскільки сьогоденна практика свідчить про застарілість підходів до управління розвитком вітчизняних територій. Досліджуються тенденції та перспективи розвитку територіальних одиниць України в умовах реалізації обраної стратегії та чинних положень державної регіональної політики. Дослідження проблематики здійснювалось завдяки застосуванню методів порівняння, абстракції, аналізу та узагальнення, а також табличного й графічного моделювання. Було обумовлено, що перспектива розвитку територій передусім залежить від стратегії і тактики реалізації державної регіональної політики, які мають ураховувати динамічність соціально-економічного розвитку, темпи цифровізації економіки та рівень інноваційності і технологічності регіонів високорозвинених країн світу, конкурувати з якими вітчизняним регіонам стає дедалі складніше. Було запропоновано сукупність заходів щодо оптимізації процесів управління розвитком територій, зокрема створення механізмів боротьби з постпандемічними наслідками, стимулювання купівельного попиту споживачів на місцевому рівні, вдосконалення податкової політики, створення сприятливих умов для підвищення рівня кваліфікації працівників, раціоналізація механізму перерозподілу фінансових ресурсів між різними територіями, а також між регіональними та державним бюджетами, поширення дієвих практик боротьби з корупцією на місцевому рівні.
децентралізація, регіональний розвиток, об’єднані територіальні громади, державна регіональна політика, Державна стратегія регіонального розвитку на 2021-2027 рр., конкурентоспроможність регіону
Розглянуто різні підходи до трактування дефініції «глобалізація» та оцінювання її впливу на ендогенний розвиток держави та регіонів. На основі аналізу вітчизняної та зарубіжної наукової літератури, аналітичних матеріалів виявлено основні сучасні глобалізаційні виклики й тренди: посилення взаємозалежності економік країн світу; посилення економічного протекціонізму; зростання обсягів зовнішніх боргів країн світу; зростання нерівномірності в розподілі доходів, поглиблення розриву між багатими та бідними країнами; урбанізація, метрополізація; політико-ідеологічні та воєнні виклики та ін. Названо основні сфери впливу цих мегатрендів у контексті ендогенного розвитку регіону: резилентність економіки регіону до циклічних глобальних коливань і ризиків; включеність регіону до глобальних ланцюжків створення доданої вартості; інтелектуалізація праці, людський потенціал, економіка знань і креативна економіка; згуртованість просторового соціально-економічного розвитку; кібербезпека економіки регіону; віртуалізація суспільно-політичних відносин; діджиталізація; міграційні та туристичні потоки та ін. Доведено, що вплив сучасних глобальних викликів і трендів на ендогенний розвиток регіону є різнонаправленим. Окремі тренди можуть бути ризиками та загрозами для ендогенного розвитку регіону (тобто зумовлювати погіршення його соціально-економічного стану), а інші, попри створення певних загроз безпеці регіону, все ж можуть мати й позитивні чи нейтральні результати.
Здійснено аналітичне обґрунтування критеріїв вибору пріоритетних сфер смарт-спеціалізації економіки на прикладі Харківської області як регіону, що демонструє найбільший приріст індустріального потенціалу та найвищий рівень інноваційності продукції в Україні. За результатами авторських досліджень трендів основних показників соціально-економічного розвитку встановлено, що серед видів економічної діяльності в Харківській області найперспективнішими (з позиції смарт-спеціалізації) є промисловість, сільське господарство, торгівля і сфера інформації та телекомунікацій. Емпірично доведено, що до основних критеріїв для вибору напрямів смарт-спеціалізації (конкретних виробництв і підвидів діяльності) на мезорівні можна віднести інноваційність продукції, ефективність, рівень оплати праці, а також рівень спеціалізації оптового товарообігу на непродовольчих товарах і масштаб вітчизняної складової в оптовому товарообігу (у сфері торгівлі).
Запропоновано перелік критеріїв і показників для групування гірських територій за рівнями соціально-економічного розвитку. Проведено розрахунки показників власної економічної спроможності гірських територіальних громад регіону Українських Карпат. Ураховуючи отримані результати, можна виділити три групи громад: I – достатньо розвинуті, із середнім і вищим за середній рівнем соціально-економічного розвитку; II – проблемні, з нижчим за середній рівнем соціально-економічного розвитку; III – кризові, з обмеженими економічними можливостями. Обґрунтовано та запропоновано економічні інструменти гірської політики стосовно кожної з виділених груп територій.
гірські території, конкурентоспроможність, рівні розвитку, групування, інструменти підтримки
Вивчається бренд як сучасний маркетинговий інструмент підвищення туристичної привабливості міста. Розглянуто погляди видатних наукових діячів України та зарубіжних країн на формування теоретичних і практичних основ брендингу, бренду й маркетингу територій, а також роботу одного з перших дослідників брендингу, який створив концепцію конкурентної ідентичності, що об’єднує елементи сучасного бренду території, з виокремленням чинників формування національного бренду. Охарактеризовано сутність понять «бренд» і «айдентика», встановлено відмінності між ними. Визначено етапи формування бренду регіону (проведення SWOT-аналізу регіону, вивчення і фіксація його сучасного стану, пошук можливостей для розв’язання суперечностей, створення образу (бренду) регіону, розроблення плану дій щодо формування регіонального бренду, просування бренду, моніторинг і оцінювання сформованого бренду) та основні складові його айдентики (назва компанії, слоган, логотип, колірна палітра, шрифт, носії айдентики бренду). Висвітлено особливості розроблення айдентики туристичного бренду та його головних завдань – правил комбінування дизайнерських елементів. Проаналізовано специфіку розроблення айдентики туристичного бренду на прикладі м. Запоріжжя, а саме: історію створення, концепцію «7 на 7», логотип міста, туристичні напрями та їхні логотипи, слоган, шрифт та інше.
бренд, айдентика, регіон, місто, туристична привабливість
Розглянуто проблему виокремлення та ідентифікації на локальному рівні проблемних сільських територій, які потребують особливої уваги з боку держави, та досліджено підходи до її врегулювання в контексті конкретизації інструментів державної регіональної політики щодо покращення їхнього соціально-економічного стану. Виявлено, що зміст термінів «проблемна територія», «проблемна сільська територія» законодавством України не регламентовано, відсутні критерії виявлення проблемних сільських територій, оцінювання стану їхнього розвитку та класифікації за конкретними ознаками. З огляду на обмеженість інформаційно-статистичного забезпечення чіткої ідентифікації ознак проблемності сільських територій на локальному рівні як основу їх визначення використано адаптовану до європейської методології класифікацію територій адміністративних районів України як малих регіонів рівня NUTS-3 і аналогів місцевих адміністративних одиниць LAU. Виокремлення окремих типів переважно сільських територій здійснено на основі критеріїв демографічного та економічного характеру: густота наявного населення, зміни чисельності наявного населення за останні три роки, зміни кількості юридичних осіб за останні три роки, обсяг податкових надходжень на одну особу. Розроблено пропозиції щодо законодавчого забезпечення формування інструментарію розвитку проблемних територій держави.
проблемна сільська територія, критерії виокремлення проблемних сільських територій, ідентифікації типів переважно сільських територій, інструменти розвитку проблемних сільських територій
Визначено й проаналізовано сучасний стан і проблеми упровадження найбільш важливих інвестиційно-інноваційних проєктів у підприємствах аграрного сектору регіонів України; виявлено регіональні відмінності розподілу кількості інвестиційно-інноваційних проєктів, відповідно до яких спостерігається їхня висока концентрація в центральних і західних областях, а найменша концентрація – у північно-східних. Виявлено найпоширеніші напрями реалізації вказаних інвестиційно-інноваційних проєктів, ідентифіковано лідерів із залучення інвестицій серед регіонів, які впроваджували проєкти в агропромисловий комплекс, серед яких Вінницька, Одеська, Херсонська, Черкаська та Сумська області. Побудовано рейтинг областей України за середньою вартістю інвестиційно-інноваційного проєкту в аграрному секторі.
Досліджено теоретичні та практичні аспекти управління активами територіальних громад. Визначено правові підстави для здійснення органами місцевого самоврядування своїх повноважень. Розглянуто підходи вчених і розкрито позицію профільних організацій щодо визначення сутності поняття «управління активами». Визначено відмінності між управлінням активами, що здійснюється урядом і приватними організаціями. Підкреслено, що для ефективного управління активами територіальних громад потрібні залучення та спільні зусилля представників держави (органів місцевого самоврядування), приватного сектору (бізнесу) та недержавного сектору (некомерційні організації, громадянське суспільство). Визначено, що управління активами є першорядною стратегічною відповідальністю керівників міста. Зазначено, що складнощі у процесі управління активами можуть бути викликані багатьма причинами, але особливо варто зазначити про суттєву варіацію в межах різних категорій активів, а також їхню різноманітність за терміном служби. Розглянуто шість найважливіших факторів ефективного управління активами територіальних громад. Проаналізовано канадську практику управління активами територіальних громад на прикладі міста Фредеріктон, провінція Нью-Брансвік. Розглянуто потенційні позитивні ефекти від прийняття Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 р. № 157-IX.
управління, управління активами, активи, територіальна громада, ефективність
Здійснюється оцінювання впливу явища соціальної ексклюзії на розвиток людського потенціалу України та її регіонів. У контексті дослідження обґрунтовуються причини, що лежать в основі формування явища соціальної ексклюзії в Україні на ранніх етапах державотворення, висвітлюються проблеми, що зумовлюють її поширення в сучасному українському соціумі, та наслідки впливу на людський потенціал держави та її регіонів. На основі аналізу виявляються особливості впливу соціальної ексклюзії на різні сфери соціально-економічного життя, зокрема на ринок праці, сферу зайнятості та оплати праці тощо, а також загрози для людського, трудового та економічного потенціалу держави та її регіонів, які виникають унаслідок цього впливу.
соціальна ексклюзія, людський потенціал, трудовий потенціал, людський капітал, соціально-економічний розвиток, ринок праці
Здійснено аналіз економічного регулювання екологічної безпеки водокористування в Україні на різних управлінських рівнях (загальнодержавному, регіональному, місцевому), який засвідчив значні диспропорції в надходженнях рентних платежів за спеціальне водокористування та екологічного податку за скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти до бюджетів різних рівнів, а також украй низькі частки рентних платежів і екологічного податку у структурі доходів Зведеного бюджету України та місцевих бюджетів. Визначено основні напрями посилення ролі економічного регулювання в забезпеченні екологічної безпеки водокористування. Запропоновано механізми посилення ролі економічного регулювання екологічної безпеки водокористування в умовах децентралізації владних повноважень, зокрема через розширення повноважень органів місцевого самоврядування у формуванні та реалізації рентної, податкової та інвестиційної політики у сфері водокористування.
Досліджено сутнісну характеристику дефініції «дитячий туризм». Розглянуто еволюційне формування внутрішнього ринку дитячого туризму як одного з найбільш поступальних видів туристичної діяльності. Розвиток дитячого туризму в Україні сьогодні особливо актуальний, оскільки саме цей вид туризму має патріотично-виховне значення, дає змогу в юному віці не тільки пізнати свою країну та весь світ, але й реалізувати конституційне право кожної дитини на відпочинок. Висвітлено стан, тенденції, проблеми та перспективи розвитку ринку дитячих туристичних послуг в Україні. Зазначено, що головними векторами вирішення проблем у цій сфері є залучення інвестиційних ресурсів, реформування нормативно-правової бази, підготовка та перепідготовка кадрів, покращення рівня транспортної інфраструктури країни, підвищення рівня безпеки відпочинку, зменшення рівня дитячого травматизму, розширення спектра пропозицій від туристичних організацій. Проаналізовано основні показники оздоровлення та відпочинку дітей в Україні. Після опрацювання відповідних джерел і результатів попередніх досліджень означеної тематики запропоновано власні варіанти розвитку дитячого туризму серед населення.
туристична галузь, дитячий туризм, туристичний потенціал, туристичні потоки, туристичні ресурси, заклади оздоровлення, заклади відпочинку
УКР 
ENG
УДК 338.2:332.1/332.14; JEL R12, R58, H10, H70