Розкрито сутність підприємницьких активів територіальної громади, визначено їхні характеристики та місце у структурі активів територіальної громади. Обґрунтовано доцільність ідентифікувати підприємницькі активи за певною класифікаційною ознакою (за формою функціонування, за характером володіння, за впливом на розвиток, за видами діяльності, за типом участі в господарському процесі). Запропоновано та охарактеризовано візію управління підприємницькими активами територіальних громад, яка передбачає поєднання процесів планування, аналізування (динаміки формування та використання активів), мотивації (для керівників і менеджерів) та контролю; вибір моделі управління (зростання, реструктуризації, стабілізації та виживання); чітке визначення завдань, принципів і мети управління. Наголошено на потребі у скороченні тривалості операційного циклу та прискоренні оборотності запасів і готової продукції, оптимізації структури основних засобів, модернізації застарілого устаткування, запровадженні нових технологій чи освоєнні нових потужностей тощо як першорядних детермінант ефективної політики управління підприємницькими активами територіальних громад.
активи, підприємницькі активи, територіальна громада, розвиток, управління активами
Розглянуто проблему впливу сучасних глобалізаційних чинників соціально-економічного розвитку в контексті його ендогенізації. Визначено, що сутністю та основною рисою сучасних процесів глобалізації є формування світової економічної системи з високим рівнем взаємопов’язаності регіональних інтеграційних утворень і взаємодії економік окремих держав у глобальних умовах невизначеності, нестабільності та непередбачуваності. Глобальна взаємозалежність є основним чинником глобальної взаємодії для ефективного розв’язання спільних проблем, попередження їх та реалізації спільних інтересів. За методологією виміру на національному рівні індексу глобалізації (KOF Globalization Index) глобалізаційні чинники ідентифіковано за типами, видами та підвидами глобалізації. На основі контент-аналізу аналітичних, наукових, правових джерел і практики врядування у сфері соціально-економічного розвитку держави визначено основні чинники, що де-факто негативно впливають на економічне зростання в Україні та її регіонах; зовнішньополітичні чинники, що посилюватимуть зв’язок національної економіки із сучасними глобальними процесами та сприятимуть ендогенному розвитку регіонів України; чинники цілеспрямованої ендогенізації регіонального розвитку в Україні (внутрішньополітичні, просторові, економічні, соціальні, екологічні) як потенційні драйвери сталого соціально-економічного зростання в Україні.
глобалізаційні чинники, соціально-економічний розвиток, ендогенізація розвитку
Ідентифіковано основні детермінанти поглиблення соціальної резилентності території. На основі просторового підходу та використання методу інтегрального оцінювання досліджено рівень соціальної вразливості населення (2019 р.). Виявлено, що області Західної України (крім Львівської області) мають найбільші значення емпіричного показника соціальної вразливості, що окреслено особливими тенденціями соціально-економічного розвитку визначених областей. Доведено, що інтенсифікація міграційних процесів і соціально-економічні умови розвитку території об’єктивно позначаються на головних характеристиках соціальної системи. Обґрунтовано, що мінімізація поширення соціальної вразливості в регіонах України вимагає формування ефективного механізму державної політики забезпечення соціальної резилентності території.
Розглянуто концептуальні засади формування адміністративних механізмів у сфері освіти, які виникають, ураховуючи нові виклики для системи освіти. Схематично представлено та охарактеризовано антагонізм впливу адміністративних механізмів на заклади освіти в Україні та їх конкурентоспроможність. Визначено різні критерії застосування адміністративних механізмів для забезпечення конкурентоспроможності закладів освіти. Узагальнено сутність державних стандартів у сфері освіти. Обґрунтовано системні заходи із застосування стандартів у різних країнах-членах ЄС. На основі аналізу Закону України «Про стандартизацію» регламентовано зміст стандарту та особливості його застосування. Доведено, що стандарти можна розділяти за критеріями та підходами, що дозволяє їх систематизувати. Визначено специфіку застосування адміністративних механізмів щодо забезпечення конкурентоспроможності закладів освіти в Україні в умовах війни.
адміністративні механізми, заклади освіти, сфера освіти, конкурентоспроможність, стандарти
Проведено аналіз фінансової стійкості місцевих бюджетів і виявлено її залежність від фінансово-економічного потенціалу регіонів. З’ясовано, що, попри негативний вплив поширення пандемії COVID-19 на економіку регіонів, спостерігалась позитивна динаміка основних індикаторів фінансової стійкості місцевих бюджетів: зниження трансфертної залежності та покриття видатків загального фонду власними доходами місцевих бюджетів у всіх регіонах. Оцінено кореляційну залежність між валовим регіональним продуктом (середньорічними темпами його зростання) та основними показниками місцевих бюджетів. Досліджено еластичність основних податків місцевих доходів (ПДФО, єдиного податку та ін.) до ВРП. Досліджено вплив бюджетних чинників на економічне зростання регіонів і міжрегіональні диспропорції в умовах нестабільності та проведено систематизацію тенденцій впливу бюджетних чинників на регіональний розвиток.
регіон, економічне зростання, місцеві бюджети, фінансова стійкість бюджету, нестабільність
Економіка та управління національним господарством
Розроблена методика комплексного оцінювання ефективності функціонування промислового сектору економіки на мезорівні, яка апробована на прикладі регіонів Польщі. Вона передбачає три основні етапи: розрахунок рівня індустріальності економіки та інноваційності промисловості країни та її регіонів; проведення інтегрального оцінювання ефективності промислового сектору економіки; ранжування регіонів за значеннями таксономічних показників поточного стану й динаміки розвитку, а також підсумкового інтегрального показника ефективності функціонування промисловості. Результати оцінювання промислового сектору економіки Польщі дозволили умовно виділити три групи регіонів за типом їхньої промисловості. Перша група – традиційно промислові воєводства з високим рівнем індустріальності економіки, але з ознаками зниження потенціалу, потребою в диверсифікації та оптимізації структури промисловості. Друга група – воєводства з невисокою часткою у промисловості країни. Для них характерні середні або низькі значення часткових показників поточного стану трудової активності, але високі – показників інноваційної активності та більшості показників динаміки. Третя група – воєводства з неіндустріальним типом економіки та переважно низькими значеннями показників активності промисловості.
Висвітлено особливості та тенденції розвитку сфери послуг в Україні за результатами дослідження окремих показників. Визначено, що, попри соціально-економічну нестабільність у країні, рівень розвитку вітчизняної сфери послуг залишається досить високим, що зумовлено проникненням останньої практично у всі види господарської діяльності. Доведено, що зростання ролі сфери послуг обумовлено загальносвітовими тенденціями та впливом цілої низки чинників. Зазначено, що саме через вплив цих тенденцій сфера послуг урізноманітнюється. Водночас різні види послуг потребують застосування відмінних управлінських підходів, центральне місце серед яких займає маркетинг. Висвітлено роль маркетингу як чинника сучасного розвитку сфери послуг в Україні з погляду визначення особливостей і потреби в застосуванні його головних інструментів і методів. Доведено, що роль маркетингу у сфері послуг полягає в максимізації задоволення та оптимізації інтересів споживачів і виробників шляхом застосування сучасних маркетингових інструментів.
сфера послуг, маркетинг, маркетингові інструменти, суб’єкти сфери послуг
Для виявлення антикризових методів регулювання споживчих ринків проаналізовано заходи, які запровадили країни світу в межах боротьби з наслідками пандемії COVID-19. Опрацьовано сучасні наукові та практичні матеріали, присвячені проблематиці мінімізації впливу пандемії на населення. Виокремлено та охарактеризовано основні методи державного регулювання споживчих ринків. Дослідження міжнародних практик щодо діяльності у сфері споживання та їхнього впливу на зниження негативних наслідків, спричинених пандемією COVID-19, дало можливість визначити один з головних складників антикризового регулювання споживчих ринків – збалансовану систему захисту прав споживачів. Зазначено, що вчасне прийняття низки антикризових нормативно-правових актів, спрямованих на мінімізацію загроз від пандемії, дозволило споживачам відчути підтримку від держави, яка вилилась у грошову компенсацію тим, хто найбільше постраждав і втратив місце праці. Наголошено, що вчасне розроблення експертами із захисту прав споживачів правил і стандартів виробництва та реалізації товарів і надання різних послуг дозволило уникнути більших економічних витрат, а також захистити економічно та соціально вразливі верстви населення.
УКР 
ENG
УДК 336.764.1:352/354:005; JEL R50, H70, O18