Регіональна економіка -- 2022 рік, №3(105)

Ефективне регулювання земельно-майнових відносин постає необхідною умовою комплексного розвитку територіальної громади на основі достовірної та систематичної інформації про земельні ресурси в межах її території. Досліджено проблему ідентифікації земельних активів у контексті сталого розвитку функціональних типів територій. Обґрунтовано, що в умовах переходу до територіально спрямованої політики розвитку на основі стимулювання використання власного потенціалу територій різних функціональних типів концептуальними засадами ідентифікації земельних активів територіальної громади є методологічна єдність правового регулювання у сфері оцінювання земель і системна повнота відомостей Державного земельного кадастру. Досліджено трактування терміна «активи» у вітчизняних законодавчих актах, виявлено прогалину щодо регламентації поняття «земельний актив» як економіко-правової норми. Доведено відсутність адміністративної та / або статистичної інформації щодо кількісного та якісного обліку земель на рівні територіальних громад. Визначено сутність і види земельного активу. Запропоновано фіксацію в національному законодавстві дефініцій понять «земельні активи», «матеріальний земельний актив», «нематеріальний земельний актив». Обґрунтовано методичний підхід до систематичної актуалізації нормативної та експертної грошової оцінки земельних активів у режимі запровадження онлайн-функціоналу в Державному земельному кадастрі на основі технології Blockchain. 

земельний актив, ідентифікація земельних активів, грошова оцінка земельних активів, функціональні типи територій 

Проаналізовано чинну Схему планування території Львівської області, умови її використання для обґрунтування концептуальних положень і практичних рекомендацій просторового планування на нижчих ієрархічних рівнях – інтегрованого розвитку територіальних громад. Розкрито зміни в просторі Львівщини за час дії цього документа. Здійснено SWOT-аналіз наявної просторової ситуації в контексті нових реалій і завдань просторового планування. Встановлено основні питання, на які слід звернути увагу: виконання функцій «тилового регіону», побудова планувального каркаса, пов’язаного з міжнародними й регіональними транспортними коридорами; використання переваг точкового зростання; розвиток функціональних особливостей окремих таксонів; оптимізація структури використання земель, природоохоронних і рекреаційних територій тощо. Обґрунтовано рекомендації щодо використання положень Схеми планування території Львівської області для інтегрованого розвитку Грабовецько-Дулібівської територіальної громади Стрийського району та розкрито механізми її використання для обґрунтування проєктних рішень. 

Схема планування території області, просторове планування, територіальна громада, концепція інтегрованого розвитку громади 

Підкреслено одне з провідних місць туристично-рекреаційної сфери серед стратегічних цілей розвитку областей Карпатського регіону України. Наведено дані щодо сформованої мережі засобів колективного та індивідуального розміщування туристично-рекреаційного профілю в регіоні. На основі матеріалів опитування суб’єктів туристично-рекреаційної діяльності Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Чернівецької областей проаналізовано вплив широкомасштабної військової агресії росії в Україні на туристично-рекреаційну сферу регіону. Визначено характер і динаміку кількісних змін у використанні засобів колективного та індивідуального розміщування та у фінансово-економічних результатах діяльності туристично-рекреаційних закладів регіону. Охарактеризовано зміну режиму функціонування їх в умовах воєнного стану та роль у вирішенні проблем прийому вимушено переміщених осіб. Зазначено обвальне падіння традиційної туристично-рекреаційної активності населення з початком широкомасштабних воєнних дій, стійку тенденцію до погіршення фінансових результатів діяльності закладів туристично-рекреаційної сфери, загрози та соціально-економічні наслідки припинення роботи закладів стратегічно важливої для регіону туристично-рекреаційної сфери, а також можливості її відновлення в повоєнний період. 

туристично-рекреаційна сфера, Карпатський регіон, засоби розміщування, суб’єкти туристичної діяльності, воєнний стан 

Визначено основні ризики ендогенного розвитку регіонів України в умовах війни. Зазначено, що прогнозовані втрати ВВП залежатимуть від обсягів втрати територій та інтенсивності бойових дій. Визначено, що блокування шляхів товарного експорту стало одним із засобів ведення війни. Акцентовано, що найвищого темпу скорочення зазнав експорт продукції сільського господарства та металургії. Зазначено, що зростання тривалості війни посилює ризики втрати експортних ринків для України. Визначено основні причини експортних втрат у першому півріччі 2022 р. Наголошено, що відсутність політики диверсифікації експортних шляхів стала однією з найбільших проблем економіки під час війни. Окреслено низку перешкод і перспективи для залучення залізничного транспорту до експорту товарної продукції та збереження ендогенного потенціалу регіонів. Зазначено, що блокада експортних шляхів для сільськогосподарської продукції посилила напругу на міжнародному ринку продовольства. Визначено альтернативні напрями розвитку логістичних шляхів. Окреслено напрями інтеграції української продукції в міжнародні ланцюги доданої вартості. Зазначено, що посилення ендогенного потенціалу регіонів потребує диверсифікації структури експорту із збільшенням частки високотехнологічної продукції. 

ендогенний розвиток, експорт, регіони, диверсифікація, логістика 

Проведений аналіз засвідчив, що в умовах адміністративно-територіальної реформи малі міста, виступаючи центрами новоутворених територіальних громад, є у фокусі підвищеної уваги науковців та експертів і вимагають розроблення ефективної стратегії їх розвитку та визначення пріоритетних напрямів їх функціонування. Оскільки для більшості малих міст характерний монофункціональний тип розвитку, у довгостроковій перспективі слід очікувати зміцнення промислового потенціалу цих міст і реструктуризацію економіки, відповідно соціальний розвиток малих міст залежатиме від рівнів і напрямів їх економічного зростання. В умовах війни росії проти України та повоєнного відновлення у нашій державі одним з ефективних інструментів відбудови та модернізації країни експерти вважають удосконалення системи адміністрування податків у громадах. Водночас невід’ємною умовою розвитку малих міст є поглиблення міжсекторного партнерства між владою, бізнесом і громадськістю, а також розвиток інноваційного підприємництва. Встановлено, що малі міста є важливою складовою соціально-економічного розвитку громад, що вимагає підвищеної уваги до розроблення ефективної стратегії їх функціонування та визначення пріоритетів їх розвитку у довгостроковій перспективі. 

малі міста, стратегічне управління, стратегічний розвиток, інноваційне підприємництво, регіон, децентралізація, територіальна громада 

Досліджено зміст категорії «людський потенціал» і процес еволюції цього поняття в площині наукових пошуків у результаті аналізу визначальних наукових досліджень, що стосуються цієї проблематики. Обґрунтовано, що це поняття є ширшим від категорії «трудові ресурси» чи «людський капітал» і охоплює останні. Окреслено проблематику збереження та розвитку людського потенціалу як основного стратегічного ресурсу держави та найбільшого багатства нації. Аргументовано авторське трактування змісту категорії «людський потенціал», а також поняття капіталізації людського потенціалу. Розглянуто основні підходи до формування структури людського потенціалу та запропоновано власне бачення основних її компонентів з огляду на досвід провідних дослідників цієї проблематики, що відкриває можливість бачення пріоритетних напрямів для розвитку людського потенціалу в сучасних умовах і визначення шляхів для інвестування в цей процес. 

людський потенціал, трудовий потенціал, людський капітал, соціально-економічний розвиток, капіталізація людського потенціалу, структура людського потенціалу 

Стаття присвячена дослідженню актуальних питань розвитку сучасної системи освіти в Україні. Процес визначення та обґрунтування стратегічних перспектив розвитку системи управління персоналом у закладах освіти України є складним організаційно, оскільки потребує комплексного аналізу сучасних тенденцій і різних чинників впливу. Для обґрунтування стратегічних перспектив розвитку системи управління персоналу в закладах освіти України розроблено комплексну методику дослідження. Методика визначення стратегічних перспектив розвитку системи управління персоналу в закладах освіти України передбачає виконання системи важливих завдань у межах чотирьох основних етапів. До цих етапів належать: 1) кількісний аналіз сучасних тенденцій становлення закладів освіти різних типів; 2) порівняльний аналіз якісних характеристик становлення закладів освіти різних типів; 3) стратегічний аналіз тенденцій розвитку закладів освіти України за методикою Бостонської консалтингової групи; 4) визначення стратегічних перспектив розвитку різних закладів освіти України. За результатами кількісного аналізу тенденцій розвитку закладів освіти встановлено, що впродовж останніх 10 років спостерігаються неоднозначні тенденції, зокрема щодо зменшення кількості навчальних закладів та попиту на освітні послуги більшості навчальних закладів. Порівняльний аналіз якісних характеристик становлення закладів освіти різних типів показав, що кожен з наведених типів закладів освіти має свої сильні та слабкі сторони, свої переваги та недоліки функціонування. Результати проведеного стратегічного аналізу ринку закладів освіти в Україні на основі матриці Бостонської консалтингової групи дав змогу розподілити всі державні та приватні навчальні заклади на чотири групи: «Собаки», «Проблемні діти», «Зірки» та «Дійні корови». За результатами дослідження обґрунтовано стратегічні напрями та пріоритети удосконалення та розвитку системи управління персоналом у закладах освіти України на сучасному етапі. 

стратегія, управління персоналом, система менеджменту, навчальні заклади, системи освіти 

Досліджено та проаналізовано трансформаційні зміни в оподаткуванні діяльності сільськогосподарських товаровиробників в Україні упродовж 2015-2017 рр. та їхні фіскальні прояви. Проаналізовано спеціальні податкові режими для агровиробників до 2015 р. Досліджено позитивні та негативні наслідки здійснення податкових реформ. Розглянуто результати запровадження окремої групи платників єдиного податку для оподаткування сільськогосподарських підприємств і проаналізовано динаміку обсягів його надходження до місцевих бюджетів. Виокремлено основні проблеми, які виникли в аграрному секторі внаслідок проведеної державою реформи щодо справляння з агропідприємств податку на додану вартість (ПДВ) та розкрито вплив цієї реформи на рентабельність діяльності зазначених підприємств. Проаналізовано обсяги надходжень ПДВ та суми бюджетного відшкодування для господарств АПК. Виокремлено основні аспекти процесів подальшого реформування системи оподаткування сільгосппідприємств. Виокремлено переваги та недоліки впроваджених податкових реформ, зокрема в контексті зростання / зниження податкового навантаження на сектор у 2011-2021 рр. Зроблені висновки щодо обґрунтованості податкової реформи 2015 р. в умовах фіскальної трансформації. 

сільськогосподарські товаровиробники, податкове навантаження, податкове реформування, єдиний податок четвертої групи, податок на додану вартість, бюджетне відшкодування 

На сучасному етапі соціально-економічного розвитку України АПК є пріоритетною галуззю національного господарства, що формує значну частину ВВП, забезпечує збільшення обсягів експорту і валютних надходжень, покращує експортно-імпортний баланс і місце країни в міжнародному поділі праці. Розвиток експортного потенціалу та забезпечення фінансової безпеки АПК України відбувається в умовах наявності значних проблем і перешкод, що стосуються втрати каналів товароруху та експорту продукції в умовах війни, збереження низького рівня доданої вартості та глибини переробки агропродукції, її високої сировинності, несформованості стійких систем товароруху та просування вітчизняної продукції АПК на зовнішні ринки збуту, обмеження інвестицій у технічну та технологічну модернізацію потужностей орієнтованих на експорт суб’єктів АПК, необхідності стандартизації та сертифікації агропродукції за міжнародними стандартами безпеки та якості, квотування та митно-тарифних обмежень експорту вітчизняної агропродукції на зовнішні ринки. Для подолання їх потрібно впроваджувати інструментарій, який передбачатиме диверсифікацію каналів товароруху та вихід агроекспортерів на нові зовнішні продовольчі ринки, налагодження нових виробництв агропродукції високої доданої вартості та поглибленої переробки, створення кластерів сільськогосподарських і переробних підприємств, становлення дистрибуційно-логістичних ланцюжків просування вітчизняної продукції на зовнішні ринки, покращення доступності інвестиційного забезпечення розвитку виробничих потужностей та експортної діяльності підприємств АПК, мінімізацію трансакційних витрат виробництва та експорту агропродукції, покращення системи надання інформаційно-консалтингових послуг агроекспортерам, диверсифікацію зовнішніх ринків та оптимально-раціональний розподіл вітчизняної агропродукції на світовому ринку. 

АПК, експортний потенціал, фінансова безпека, загрози, проблеми, перешкоди, цілі, інструменти 

Досліджено проблеми туристичної галузі України в умовах воєнного стану. Проаналізовано динаміку туристичного навантаження виробників туристичного продукту (туристичних операторів і туристичних агентів) за період 2000-2019 рр., який характеризуються воєнними діями, анексією Криму, окупацією частини Донецької і Луганської областей, а також запровадженням безвізового режиму з країнами Європи. Зазначено про необхідність формування нових маркетингових інструментів для підвищення конкурентоспроможності туристичної галузі, які мають передбачатись на етапі просторового та економічного планування розвитку регіонів і територіальних громад. Запропоновано схему туристичного кластера на основі регіонального (територіального) підходу. Він передбачає використання функціональних інтегрованих зв’язків суб’єктів – влади, бізнесу, населення, які об’єднують і координують комплексне системне управління туристичною сферою регіону. Відображено окремі аспекти Плану відновлення України, представленого на Міжнародній конференції з питань відновлення України 4.07.2022 р., щодо проєктів розвитку туристичної галузі держави. 

туристична галузь, туристична сфера, туристичний продукт, туристичний кластер, маркетинговий інструмент, регіональний підхід 

Окреслено основні риси сучасного етапу розвитку економіки України в контексті зміни принципів і напрямів їх подальшого функціонування. Здійснено аналіз особливостей впливу воєнних дій на розвиток окремих сфер економіки. Основну увагу зосереджено на зацікавленості іноземного бізнесу у стабільності ситуації в Україні, оскільки конфлікти призводять до значних втрат для інвесторів, які створюють тут компанії і вкладають великі кошти. Виявлено загрози, спричинені активними військовими діями і посиленням міжнародної насичення внутрішнього ринку різними продовольчими товарами. Описано етапи, які мають бути спрямовані на формування інвестиційних ресурсів як підприємств, так і держави загалом. Охарактеризовано сучасні виклики та виокремлено заходи щодо змін додаткових можливостей з поліпшення інвестиційного клімату в Україні та активнішого залучення прямих іноземних інвестицій у пріоритетні сектори національної економіки. 

інвестиції, війна, економічні ресурси, підприємства, інфраструктура 

У статті проаналізовано теоретико-методологічні підходи, на основі яких сформовано ідею дослідження та виділено основні напрями управління транспортною логістикою підприємств. Відображено ретроспективу та сучасний стан транспортних перевезень в Україні. Охарактеризовано основні проблеми, які сьогодні виникають у транспортній логістиці підприємств в умовах війни. Проаналізовано обсяги перевезених вантажів і кількість перевезених пасажирів за видами транспорту. Визначено сутність логістичного управління та концепції управління транспортної логістики підприємства. Обґрунтовано сутність та особливості підтримки розвитку транспортної логістики підприємств та інтегрованості її з логістичною системою країн-членів ЄС. Запропоновано низку заходів, спрямованих на якісне інвестиційне забезпечення розвитку транспортної логістики підприємств, що є сьогодні вкрай важливим в умовах війни. 

інвестиції, війна, логістика, підприємства, транспортна інфраструктура 

Досліджується актуальне питання ефективного формування інноваційної стратегії торговельного підприємства. Виявлено, що підприємство ефективно використовує результати маркетингових досліджень ринку, аналізує новітні розробки виробників та успішно формує інноваційні стратегії. З’ясовано, що інноваційні стратегії формуються для вдосконалення продукції та розширення асортименту послуг, розроблення нових моделей обслуговування споживача з використанням персонального підходу до його запитів. Показано, що планування інноваційних стратегій містить розрахунки економічної ефективності і є націленим на формування ефективної асортиментної політики, забезпечення належного рівня обслуговування клієнтів, максимізацію прибутку, мінімізацію рівня ризиків і забезпечення зростання капіталізації підприємства. Виявлено проблеми формування інноваційних стратегій: відсутність зворотного зв’язку зі стратегією розвитку персоналу та протиріччя з оперативними потребами щодо економії ресурсів. Запропоновано посилити програми мотивації персоналу, що сприятиме розвитку людських ресурсів і забезпечить підприємству конкурентні переваги на основі технологічного та продуктового лідерства, якості продукції і послуг. Подальші дослідження проблеми мають бути зосереджені на питаннях удосконалення методики оцінювання ефективності інноваційних проєктів, доповненні їх визначенням соціальної відповідальності бізнесу. 

торговельне підприємство, ринок, стратегія, інновації, конкуренція, ресурси, сталий розвиток 

Попри те, що нині суспільство все більше цікавиться роботою місцевої влади та управлінням, проведена реформа децентралізації в Україні не вповні вирішила суттєві проблеми, що перешкоджають посиленню громадського контролю за роботою територіальних громад. Метою статті є знайти аналоги рішень країн-членів ЄС щодо подолання проблем у частині здійснення громадського контролю і розробити рекомендації їх застосування в Україні. Для вирішення поставленого завдання проведено порівняльний аналіз досвіду країн-членів ЄС та України, а об’єктом дослідження є приклади застосування громадського контролю в ЄС та в Україні. Проведене дослідження дозволяє зробити такі пропозиції: вирішити проблеми з доступом до даних можна за допомогою відкритих зустрічей, максимального розкриття інформації та активного використання сайту громади; проблему шахрайства та неефективного використання бюджетних коштів можна вирішити шляхом залучення громадських організацій до перевірок державних органів; винесення обов’язкового висновку від громади (для прийняття управлінських рішень на стратегічному рівні) дозволить врахувати їхні інтереси в майбутньому. Особливо територіальним громадам України слід звернути увагу на дотримання вимог до вебсторінок і достовірності, повноти інформації, яка розміщена на них, що дозволить громаді контролювати діяльність органів місцевого самоврядування та здійснювати фінансовий контроль. Проте однією з основних проблем, що стримує розвиток системи громадського контролю, є саме недостатня поінформованість населення про свої можливості впливати на органи самоврядування, оскільки правова грамотність населення є дуже низькою. Таким чином, актуальними завданнями для подальшого вдосконалення цієї сфери є як максимальна прозорість органів місцевого самоврядування, так і здійснення просвітницької діяльності серед місцевих громад. Життєво важливими є питання організації громадських об’єднань, діяльність яких має бути спрямована на задоволення інтересів громади насамперед у формуванні та використанні місцевих бюджетів. 

місцеве самоврядування, громадський контроль, територіальні громади, органи місцевого самоврядування